«Я дорога, правда і життя…» (Ів.14:6).

Вступ. Життя людини це вибір правдивої дороги в життя вічне. Життя мученика Димитрія – це приклад свобідного і правильного вибору.

І). Великомученик Димитрій.

Велич мученика дає потрійне свідчення: про себе справжньою вірою в Бога; проти свого противника – непохитною любов’ю; Господеві – переконливою силою, яка не боїться навіть смерті. Церква Христова високо цінила й цінить заслуги мучеників та ставить їх нам за взірець геройської любові і твердої віри в Бога. Тому мученики відзначилися своєю мужністю, визнанням святої віри та чудами. До них належить святий мученик Димитрій, якому Церква дала титул великомученика й мироточця.

1.1). Мученича смерть і прослава святого Димитрія.

Димитрій жив у другій половині третього сторіччя у місті Солуні, де його батько був високим цісарським достойником. Після смерті батька цісар Максиміліян зробив його солунським проконсулом. Святий Димитрій від дитинства був вихований у християнській вірі. Займаючи високу посаду, він явно був апостолом своєї віри і тому цісар наказав вкинути його до в’язниці. Будучи в ув’язненні, Димитрій благословив Нестора на боротьбу з цісарським непереможним гладіятором Лієм. Нестор виступив проти Лія з хрестом у руках, переміг та вбив його. Цісар довідався, що Димитрій благословив Нестора на боротьбу з Лієм, послав своїх воїнів, і вони прокололи тіло Димитрія списами. Це було 306 року.

Геройську віру святого Господь Бог прославив не тільки різними чудами після його смерті, але також нетлінністю тіла та мироточивістю. Коли, через сто років після його смерті, відчинили гріб — то знайшли його тіло нетлінне, а його кості видавали пахуче миро, яке зціляло недужих.

ІІ). Людина в житті завжди вибирає або дорогу Димитрія або дорогу Лія.

В одній пісні є такі слова: «Наше життя дорога. Дорога довжиною в життя». Народна мудрість говорить: «Головне не те, як ви живете, а те, в якому напрямку рухаєтеся». Шукаючи виходу з духовної порожнечі і гнітючої самотності, всі люди знаходять душевний спокій на дорозі до Бога. І це є найголовніша дорога. Хоча іноді клопоти життя обманюють нас і направляють нас на дорогу гріха. Пізніше все виявляється міражем і розчаруванням.

Молода людина після закінчення школи бачить відкриті усі дороги. Насправді є тільки дві можливості: життя з Богом або жахливе співжиття з Дияволом. Святе Письмо про ці дороги каже так: «Входьте вузькими дверима, бо просторі ті двері й розлога та дорога, що веде на погибель і багато нею ходять. Але тісні ті двері й вузька та дорога, що веде до життя, і мало таких, що її знаходять!» (Мт.7:13-14). «Широка дорога» – це путь, по якому ідуть люди обмануті «князем цього світу». Започаткував її своїм непослухом Адам і тому людський рід почав швидко спускатися вниз по широкій дорозі гріха. «Вузька дорога» є важкою, бо веде до неба через покаяння і зайняти місце праворуч Бога Отця.

Приклад. Одна вільна жінка на ім’я Каллісто сказала Сократу, що варто їй лише захотіти, і вона переманить до себе всіх його учнів. У той час як йому не під силу зробити це з її друзями. Філософ відповів, що це правда, бо ти ведеш їх легким спуском вниз, а Сократ змушує підніматися людей до вершини чеснот, що дуже важко і незвично для багатьох. Приглянемося ближче до цих доріг, розглянемо та побачимо їхній шлях і завершення.

ІІІ). Широка дорога та її наслідки на землі.

Наші сім’ї вражені різними новітніми гріхами. Рівень розлучень займає дуже високий відсоток. Кожен другий шлюб розпадається, а кожну другу зачату дитину абортують. Люди втомилися від ненависті, жадібності, війни і пристрастей, але своїми зусиллями ніколи від них звільнитися не зможуть.

Святе Письмо про душі невіруючих каже, що вони: «немов розбурхане море, що втихомиритись не може» (Іс. 57,20-21). Серце – повне гріха, а це страждання і загибель душі. Розбещеність людського серця безмежна. В почуттях не розкаяної людини вже бушує пекельна буря неспокою. Слово Боже говорить про грішників: «день загибелі їхньої близько, недоля незабаром їх вразить» (Втор.32,35).

У світі і навколо нас маємо чимало людей, котрі живуть без Бога і Він для них є чимось другорядним. Одинокою причиною чому вони ще не опинилися у пеклі є продовжений час Божого милосердя аж до хвилини смерті. Боже милосердя приходить через покаяння і прощення кожної людини. Після смерті люди стараються про найкращі похорони, а померлому цього всього вже не потрібно, бо він знаходиться перед лицем справедливого Божого суду! Святе Письмо повчає: «Що тільки посіє людина, те саме і пожне» (Гал.6,7) «Злому не буде майбутності, світильник безбожних погасне» (Пр.24,20).

3.1). Сучасна епоха.

В сучасну епоху маємо доступ до неймовірно великої кількості інформації. Теперішні дослідження дають переконливі аргументи, що людині важко зосередитися на одному завданні. Мозок звикає опрацьовувати кілька завдань одночасно, але поверхнево. Люди втрачають здатність сприймати повідомлення, стає складно думати і мислити логічно, шукати нові шляхи вирішення. Велику кількість інформації можна отримати, натиснувши кнопку мишки, або перегорнувши сторінку на смартфоні.

Нездатність аналізувати інформацію є наслідком того, що вона не затримується в наших думках довго і швидко замінюється на іншу, як при перемиканні каналів, або перегляді новин, або ж коли переглядаєте стрічку в фейсбук. Педагоги всього світу б’ють на сполох: діти мало читають і не розуміють змісту прочитаного. Школярі погано реагують на чужі думки, тому написати твір для них є над складне завдання. Постає логічне запитання: «Де знайти вихід і побачити надію?». Існує єдиний шлях до життя вічного. «Я дорога, і правда, і життя» (Ів.14,6), хоча «мало таких, що знаходять її».

ІV). Вузька дорога.

Церква повертає людині мир з Богом. Парадокс, але людина продовжує боротьбу з Господом, який хоче для неї добра і порятунку. «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Єдинородного, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Iв.3,16). Відвернутися від Христа – означає втратити надію на майбутнє. Голгофа – ціна нашого примирення з Богом, кров Ісуса Христа – плата за наш гріх.

Християнин – завжди оптиміст, бо знає, що все відбувається згідно Божої волі. Навіть, маленька пташка під час бурі спокійно спить у захисті скелі, сховавши голову під крило. Буря гріхів бушує навколо віруючих людей, але вони є спокійними під захистом найтвердішої скелі, якою є Ісус!

Християнська віра направляє нас по вузькій дорозі до Бога і тому, «існує майбутнє, і надія твоя не загине» (Пр.23,18). Наша віра сміливо веде нас вгору до того, «Чого око не бачило й вухо не чуло, і що на серце людині не приходило, те Бог приготував був тим, хто любить Його!» (1Кор.2,9).

Слухаючи Боже слово маємо силу повернути кожного на правдиву дорогу життя! Про силу слова говорить також Шевченко: «Ну, що б здавалося, слова?!// Слова та голос – більш нічого!…//А серце б′ється, ожива,// Як їх почує. Знать, од Бога// І голос той, і ті слова…». Шевченкове слово черпало силу з Євангельського навчання, а особливо з Псалтиря. Апостол Павло підтверджує, що: «Всі ми блукали як вівці»; «Всі згрішили і позбавлені слави Божої» (Рим.3,23). Інший відомий чоловік сказав, щоб знайти правдиву дорогу, спочатку потрібно заблудитися. Тоді виникає запитання: «Як повернутися назад на вузьку дорогу?».

Ісус дає пораду своєю першою проповіддю: «Покайтеся, і віруйте в Євангелію!» (Мр.1,15). Гріх робить людину важкою і тоді нерозкаяна людина в момент смерті назавжди губить себе під тягарем гріха. Не чекайте даремно іншого часу і не тримайте гріхи у своїй душі, бо ми тоді стаємо подібними до глухої особи, яка чекає дзвінка будильника. Будильником є дзвінок совісті і крик священика повернутися на правдиво вузьку і тверду дорогу, тому що сьогодні день вашого милосердя!

Шевченко також зумів пережити найтяжчі хвилини свого невільницького життя завдяки молитві, вірі в Бога та читанню Євангелія. «Я тепер, як той, що падає в безодню, готовий схопитись за все. Жахлива безнадійність! Така жахлива, що одна тільки християнська філософія може боротися із нею (…) Єдина втіха моя тепер – це Євангеліє. Я читаю його безнастанно: щодня і щогодини» (01.01.1850р.; лист до В.В. Рєпніної). Прощаючись з милою Україною, Шевченко залишає заповіт, щоби її діти навчалися Божого життєдайного Слова, яке міститься у Біблії. «Прощавай же ти, моя нене,/ Удово-небого,/ Годуй діток; жива правда/ У Господа Бога!» (Т. Шевченко «Сон» (Комедія)). І цій живій правді, яку він ототожнює з Богом, Кобзар заповідає всім нам щиро молитися: «Молітесь Богові одному,/ Молітесь Правді на землі,/ А більше на землі нікому,/ Не поклонітесь. Все брехня…» (Т. Шевченко – «Неофіти»). Звісно, що цією одинокою Правдою є Воплочений Богочоловік, який для всіх є «дорога, і правда, і життя» (Ів.14,6).

Нині Господь широко відкрив двері милосердя для всіх заблуканих, щоб їхнє серце наповнити любов’ю до ближнього. Страшно бути покинутим і самотнім, подібно до розведених людей чи бездомних дітей! Не залишайте свою душу у гріхах п’янства, розпусти, ворожбитства! Кожного дня багато людей помирає нерозкаяних, а тому слово Боже кричить до вас: «Біжіть, рятуйте своє життя!» (Бт. 19,17). У Святому Письмі не має жодного місця, яке говорило б, що вистачає бути християнином і тоді можна жити як завгодно. Священики кожного дня у поті чола допомагайте рятувати людські душі, бо ми з вами прямо відповідальні перед Богом!

Широка дорога це – п’янство, розпуста, ворожбитство, корупція, гріхи на виборах у час Великого посту, неякісні продукти харчування, підроблені лікарства, закриття лікарень, вигнання людей з батьківської оселі, кінцевий розпродаж землі і повернення наших людей у новітнє рабство. Хтось надмірно збагачується, а другий немає грошей хліба купити, своїх дітей одягнути до школи. Нині йде перерозподіл володіння світом, люди збагачуються, але скоро одного дня впаде Великий Вавилон і всі будуть дивуватися та плакати, бо пропадуть усі достатки неправедних.

Висновки. «Я дорога, і правда, і життя» (Ів.14,6), хоча «мало таких, що знаходять її». Мученик Димитрій йшов вузькою дорогою. Він взяв свій хрест і кожного дня йшов за Господом Хресною Дорогою. І тому так мужньо прийняв свою смерть в останній день свого життя.

Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, прославлена у Коломийській іконі «Це Мати твоя» тримай нас в опіці на вузькій дорозі.

Господи, допоможи визнати віру в Бога в останній хвилині нашого життя на взірець мученика Димитрія.

Благословення Господнє на вас!

+Василій Івасюк

Правлячий Архієрей

Коломийської єпархії

08.11.2021 р.Б.

с. Зелена