«Хто він – отой Цар слави? –

Господь могутній і потужний»

(Пс.24:8).

Вступ. Слова «цар», «президент» чи «король» викликають в людській уяві порівняння з могутністю, владою і багатством. Ці титули говорять про силу Пилатової чи Кесарової влади, а Христос Цар – взірець влади Божої.

І). Старий Завіт прямо свідчить про царську гідність Христа.

Слово «Христос» у перекладі з грецької мови означає «Месія» – помазаник, цар. Розіп’ятий «Син теслі» є настільки Царем, що царським титулом стало Його ім’я. Християни – це люди Царя.

Бог «настановив (…) царя над Сіоном» (Пс.2:6). В іншому місці провіщено, бо «За його днів квітнутиме справедливість» (Пс.72:1) та мир глибокий. «Він буде правити від моря аж до моря, (…). Перед ним схиляться його противники» (Пс.72:8-9). «Йому поклоняться всі царі, (…). Він бо спасе вбогого, що кличе, і бідного, і того, що допомоги немає. Над бідним він змилується і над нужденним, і урятує душі бідних. Він викупить їхні душі від гніту й насилля» (Пс.72:11-14). Ось маємо образ найбагатшого і найпотужнішого справжнього Володаря і Царя.

Пророк Ісая каже, що царюванню Христа не буде кінця і називає Його «Сильний Бог, Отець Довічний, Князь Миру» (Іс.9:5-6). Книга Даниїла представляє Сина Чоловічого так: «І дано Йому владу, славу і царство, і всі народи, племена та язики» (Дан.7:13-14). Захарія представляв Христа як Справедливого Царя: «О дочко Єрусалиму! Ось цар твій іде до тебе, справедливий, смиренний і верхи на ослі їде» (Зах. 9:9).

ІІ). Новий Завіт відкриває глибоку історичну правду про Христа Царя.

Христос назвав себе Царем перед Пилатом, бо «Я на те народився і прийшов у світ, щоб свідчити істину» (Ів.8:37). Люди стояли під хрестом на Голгофі, дивились на Нього та насміхалися, кажучи: «Інших спасав, нехай спасе себе самого, коли він – Месія» (Лк.23:35). Воїни, подаючи Йому оцет, промовляли з насмішкою: «Коли ти цар юдейський, спаси себе самого!» (Лк.23:37). Причина смерті була написана на табличці в трьох мовах і прибита до хреста над головою Ісуса: «Це Цар Юдейський» (Лк.23:37).

Один розіп’ятий злочинець також почав насміхатися і зневажати Христа. Другий признав, що вони справедливо засуджені за вчинки свої, а Цей жодного зла не вчинив. І тоді звернувшись до Спасителя сказав: «Ісусе! Згадай про мене, як прийдеш у своє Царство» (Лк.23:42). Тоді Христос відповів: «Істинно кажу тобі: Сьогодні будеш зі мною в раї» (Лк.23:43).

Після Воскресіння Ісус приступив до учнів і мовив: «Дана мені всяка влада на небі й на землі» (Мт.28:17-18). Судного дня Він буде судити всі народи, як Цар. Іван Богослов побачив Христа у видінні майбутнього «маючи на одежі і на бедрі своєму ім’я написане: цар царів і володар володарів» (Од.19:16). Царська влада Христа буде тривати до Його повної перемоги над силами неприятеля: «Потім кінець – коли то Він передасть царство Богові й Отцеві, коли знищить усяке начальство й усяку владу і силу. Мусить бо Він царювати поки не покладе всіх ворогів Йому під ноги. Знищений буде останній ворог – смерть» (І Кор.15:25-26).

ІІІ). Влада Бога, Кесаря і встановлення свята Христа Царя.

У світі зростають ворожі настрої проти духовенства, проти Церкви і проти Бога. Ця пропаганда набрала особливої сили після більшовицької революції 1917 року в Російській Імперії. Ідеологи і виконавці безбожної революції вміло маніпулювали людською свідомістю. Під приводом збройного замаху на Леніна у 1918 році більшовики оголосили початок «червоного терору», насамперед спрямованого проти Христової Церкви.

Відповідаючи на виклики тієї епохи, Папа Римський Пій XI дня 11 грудня 1925 року встановив свято Христа Царя. Святіший Отець привернув увагу світу до особи справжнього миротворця – Ісуса Христа на противагу злочинним силам фашизму і радянського комунізму, котрі своєю владою пригнічували та знищували народи. Фашизм і комунізм минають, але нині вони прийняли різновиди свого існування. Диявол на їхнє місце привів гендер, байдужість, ненависть до Христа та незнані хвороби.

Натомість Христос Цар приносить мир світові ціною власного життя. Бог віддав життя свого Сина за всіх людей через розп’яття на Голгофі. Апостол Павло підтверджує: «і щоб через нього примирити з собою все чи то земне, а чи небесне, встановивши мир кров’ю його хреста» (Кол. 1:20).

Христос Цар розіп’ятий керує людьми і не піддався на провокацію воїнів, які глузливо кричали: «Спаси себе самого» (Лк. 23:37). Ісус Христос руйнує фальшивий образ про царську владу. Влада керівників має базуватися на смиренні та любові. Нинішніх керівників Христос навчає, що царська впливовість і сила повинні здійснюватися через самопожертву та милосердя, а управління — через служіння. В Україні в час виборів відчуття пекла приходить на нашу землю. Прикладом є вибори депутата у 2021 році на території Надвірнянського і Богородчанського районів. Цілий Великий піст і Воскресіння Христове цього року були пронизані виборчими гріхами. Пекло творилося посеред людей, диявол топтав Христові страсті і Воскресіння Господнє. Духовенство і вірні всі ми винуваті у цих страшних гріхах. Гроші отримані на навіжені вибори – це тридцять срібняків. На них можна купити поле роздору, ненависть і місце в пеклі. Розвитку держави не буде, якщо залишитися з такими гріхами і їхніми наслідками. На жаль, так і сталося. Традиційно вибори в нас відбуваються при кінці жовтня, тобто співпадає ця грішна подія зі святом Христа Царя. Необхідно просити прощення у Бога та ближнього. Господи, «нехай прийде Твоє Царство; нехай буде Твоя воля як на небі, так і на землі».

ІV). Священики Коломийської єпархії покликані взірцево служити Христові Цареві.

Священик – це апостол Христа. І з цього мають виходити всі роздуми і наше служіння Церкві. У Коломиї проходить виставка «Нічого таємного, щоби не стало явним» до 75-річчя так званого «Львівського Собору» 1946 р. Прикладом для нас є покровитель наших священиків – блаженний священномученик Омелян Ковч. Він залишався відданим і вірним душпастирем у фашистському концтаборі Майданек та супроводив людей в останню дорогу до крематорію. Його було спалено у концтаборі Майданек 25 березня 1944 року. В одному зі своїх листів він писав: «Я дякую Богові за Його доброту до мене. За винятком раю, це єдине місце, де я хочу бути. Тут ми всі рівні: поляки, євреї, українці, росіяни, латвійці та естонці. Я – єдиний священик між ними. Навіть не можу собі уявити, як тут буде без мене. Тут я бачу Бога, який є один для всіх нас, без огляду на наші релігійні відмінності. Можливо наші церкви є різні, але той самий Великий і Всемогутній Бог править усіма нами».

Місія священика – це повсюди бути обличчям Христа Царя. Радянське керівництво в Україні знищувало це «обличчя» і почало скеровувати основний удар проти чернецтва, яке категорично відмовлялося приймати православ’я. Представники чернечих спільнот здійснювали найстійкіший опір такому насильницькому «возз’єднанню». Ініціатор «возз’єднання» о. Гавриїл Костельник зі Львова в листі до Патріарха Московського Алексія від 27 липня 1945 р. писав, що з чернецтвом буде багато клопоту. Іншими словами, де парафії нашої Церкви знаходилися під впливом василіянських монастирів, там люди не бажали присягати послух Московському духовенству і категорично противилися насильству радянських спецслужб, котрі жорстоко виконували волю Комуністичної партії. Всі монастирські чини, чоловічі і жіночі, так міцно стояли за єдністю з Католицькою Церквою, що не було надії щось змінити.

В той час, як і тепер, люди запитують духовенство «Що робити і де шукати порятунку, миру та справедливості?». Настоятель кількох монастирів у Галичині і довголітній протоігумен Галицької провінції Найсвятішого Спасителя оо. Василіян 80-річний о. Віталій Градюк перед ліквідацією УГКЦ об’їздив більшість монастирів, в яких закликав монахів не зраджувати свою батьківську віру. Він казав: «Ідіть на цивільну роботу, одяг приймайте цивільний, робіть хитро, мудро, щоби тільки не підписати схизми», тобто угоду з дияволом. Опісля КДБ закрило монастир у Погоні і монахи переселилися у монастир на Майзлях у м.Станіславі. Приміщення і монастирські землі було передано військовій частині НКДБ. Незважаючи на закриття святинь, релігія залишалася панівною у свідомості більшості жителів Галичини.

Священики і далі проводили в підпіллі таємну душпастирську діяльність. Одним з активних діячів релігійного підпілля Станіславівської єпархії був о.Софрон Дмитерко. Він в умовах атеїстичної ідеології, щоб не привертати до себе зайвої уваги і мати змогу прогодувати себе влаштувався на офіційну державну роботу. Закінчивши бухгалтерські курси, він працював спочатку касиром, а згодом бухгалтером лісоторгового складу в м. Коломиї.

V). «Хто він – отой Цар слави? – Господь могутній і потужний» (Пс.24:8).

Дня 30 листопада 1968 року владика Іван Слезюк уділив єпископські свячення о. Софронові Дмитерку, котрий став послідовником Царя слави. Першочерговим завданням греко-католицького єпископату було забезпечення безперервності душпастирського служіння Церкви. Назріла потреба готувати священиків із молоді в умовах комунізму. Для розв’язання цих питань було створено таємні підпільні духовні семінарії, в яких здобувало освіту нове покоління священнослужителів. Будучи Станіславівським єпископом, владика Софрон звертався напутнім словом до молодих душпастирів звернувся владика Софрон, який закликав: «Ідіть, хлопці, моліться, працюйте, але так, щоб за ґрати не потрапити».

Родом з Тлумача був монах Йосиф Данилович. Він мав рану на нозі, яка ніколи не гоїлася, а одного разу ще й зламав руку. Свого часу він перебув заслання до Сибіру, але все-рівно важко працював на відновленні храму Христа Царя на Майзлях в Івано-Франківську за вільної України. Його дім є поблизу храму.

В центрі нашого міста був храм Пресвятої Трійці, котрий атеїстична влада зруйнувала і на його місце збудували управлінський будинок. Натомість збудовано тимчасову каплицю Христа Царя в якій нині молимося.

Висновки. Христос є Цар, котрий своє життя віддає на хресті, даруючи нам мир. Коли люди прагнуть отримати мир за допомогою влади і власного збагачення, тоді Христос для них стає чужим Цар. Вони рано чи пізно починають переслідувати інших, а навіть їх нищити. У них існує правило: «Немає людини – немає проблеми». І тому пропоную кожному пошукати відповідь на оце запитання: «А яке царство будуєш ти у своїй душі? Бога чи Кесаря?».

Нехай Пресвята Богородиця, Мати Божа Неустанної Помочі, допоможе терпеливо треба пройти через найгірше, щоб здобути найкраще.

Покровитель священиків Омелян Ковч будь вам помічником на дорозі спасіння.

Благословення Господнє на вас!

† Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії

м. Тлумач

31.10.2021 р.Б.