Слово на похороні отця Ярослава Шкандрія

«Я дорога, правда і життя…» (Ів.14:6).

Вступ. Життя людини це боротьба за право вибрати правдиву дорогу до Бога. Священик завжди йде вузькою дорогою, служачи людям любов’ю.

І). Заснути для світу і пануючого в ньому гріха.

Три речі невідомі людині: час смерті, де помре і яка доля очікує її поза гробом. Життя людини починається в лоні матері. Батьки дають тіло, а Бог вдихає життя, тобто душу. Дитина не хоче виходити з лона матері у світ пануючого гріха. Однак приходить час і вона з криком народжується, спричиняючи біль матері. Так починається життя на землі у постійній боротьбі між добром і злом. Псальмопівець Давид каже, що людина живе сімдесят, а від сили вісімдесят років. Наш покійний отець Ярослав був добрим душпастирем і прожив вісімдесят шість років. І так кожний день приближує кожного з нас до переходу у вічне і невідоме життя.

Наш співбрат у священстві отець Ярослав заснув і тепер знаходиться за межею смерті у Божих руках. Час для нього зупинився і він бачить те, у що вірив на землі. Іншими словами, покійний отець продовжує жити, тому що він заснув за прикладом Матері Божої. Натомість невіруюча і нерозкаяна людина помирає, бо вважає, що зі смертю все закінчується, тобто далі вже нічого не існує. Насправді після смерті відкривається правдиве вічне життя або з Богом або без Бога.

Земне життя є дуже коротке у порівнянні з вічністю. Воно наповнене смутком, бо реальний світ не може задовольнити потреби розуму. Дивлячись на недоліки цього світу – війни, хвороби і зависть, знайти щастя та спокій не можливо. Запитуємо себе «Навіщо тоді люблячий і милосердний Господь дав життя нам на землі?». Відповідь проста «Життя – це час покаяння, а не грішної радості і розваг, це час активної віри і милосердної праці для добра ближнього». І на цій дорозі ми з вами є подорожуючими і шукаємо Бога.

ІІ). «Я дорога, і правда, і життя»

(Ів.14,6), хоча «мало таких, що знаходять її». Божа Любов бажає спасти нас, безкінечна Мудрість знає як це зробити, а від людини залежить просте і відповідальне рішення: прийняти або відкинути. В одній пісні є такі слова: «Наше життя дорога. Дорога довжиною в життя». Головне в якому напрямку рухаємося. Шукаючи виходу з духовної порожнечі і гнітючої самотності, всі люди знаходять душевний спокій на дорозі до Бога. Хоча іноді клопоти життя обманюють нас і направляють дорогою гріха.

Молода людина після закінчення школи бачить відкриті усі дороги. Насправді є тільки дві можливості: життя з Богом або жахливе співжиття з Дияволом. Святе Письмо про ці дороги каже так: «Входьте вузькими дверима, бо просторі ті двері й розлога та дорога, що веде на погибель і багато нею ходять. Але тісні ті двері й вузька та дорога, що веде до життя, і мало таких, що її знаходять!» (Мт.7:13-14). «Широка дорога» – це путь, по якому ідуть люди обмануті «князем цього світу». Започаткував її непослух Адама і тому людський рід почав швидко спускатися вниз по широкій дорозі гріха. «Вузька дорога» є важкою, бо веде до неба через покаяння, щоби зайняти місце праворуч Бога Отця. Такою дорогою йшов наш отець Ярослав. Він постійно пам’ятав, що кожний день може стати для нього останнім. Тому завчасу ретельно полагодив усі справи. Він є прикладом для нас. Іншими словами, ще теплою рукою необхідно передати всі справи так, щоб після смерті в родині панував мир, а не ходження по адвокатах і судах. Ось так і для покійного прийшов останній день життя на землі. Цей день є днем спасіння і визволення від земних справ. Господь пообіцяв прийняти кожного розкаяного грішника.

Приклад. Біля воріт у Царство Боже черга. І в цій черзі нині стоїть кожний із нас. Чоловік у білому одязі зустрічає кожного прибулого із землі.

Він запитує «Ти хто?». Людина відповідає «Я – християнський богослов».  Він запитує «А Ісуса Христа знаєш?». Чути відповідь «Що за питання, я ж богослов…». Чоловік у білому відповідає «Ну тоді, йди ліворуч».

Приходить наступний. Чоловік у білому запитує «А ти хто?». Людина відповідає «Я – проповідник». Чоловік запитує «Ісуса Христа знаєш?». Чути відповідь «Що за питання – це мій найкращий друг…». Чоловік відповідає «Ну тоді, йди ліворуч».

Наступна підходить бабуся. Чоловік у білому одязі запитує «Ти хто?». Бабуся відповідає «Я – грішниця, усе життя каялася і в церкву ходила». Чоловік далі питає «Ісуса Христа знаєш?». Бабуся відповідає «Помилуй, Господи, та хто ж Тебе не знає?!».

Бачимо, що тільки розкаяна людина може пізнати Бога!

«Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать» (Мт.5:8).

Сумна звістка сколихнула Коломийську єпархію та вірян дня 11 листопада 2021 р. Б., бо на 86 році життя відійшов у вічність ієрей Ярослав Шкандрій, котрий здійснював своє душпастирське служіння у Церкві Різдва Пресвятої Богородиці смт. Ворохти. Нині він стоїть перед чоловіком у білому одязі і відповідає на подібні запитання, кажучи «Помилуй, Господи, та хто ж Тебе не знає?!». «Люди простіть покійному отцеві Ярославу все те, що він зробив свідомо чи не свідомо». І так три рази.

Висновки. Іван Золотоустий закликає «Намагаймося, скільки можна, допомагати померлим, замість сліз, замість ридань, замість пишних гробниць – нашими молитвами за них, милостинею та приношеннями, щоб таким чином і їм, і нам отримати обіцяні блага». Господи вислухай наші молитви і молитви цілої Церкви та прости гріхи померлому о.Ярославу і візьми його на спочинок у Свої небесні оселі. Нехай земля для нього буде пухом. Вічна йому пам’ять. Амінь.

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії.

13.11.2021 р.Б.

смт. Ворохта


Послання і проповіді