«Я воскрешу його останнього дня» (Ів. 6, 54)

Вступ. Дорогі прочани, ми нині стоїмо недалеко фігури Пресвятої Богородиці у Зарваниці. Дивимося на Діву Марію, а Вона споглядає на нас і бачить наші родинні негаразди, бачить війну та всіх полеглих героїв України, починаючи від Володимира Великого та багатьох інших незнаних і невідомих.

І). Україно і Ти «цим знаменем переможеш!».

Сьогодні із цього чудотворного місця Богородиця скеровує наш погляд на Константина Великого. Він пішов у бій з ворогами з військовими хоругвами, на яких був зображений святий хрест. Цим знаменом Хреста він здобув перемогу! Україно і Ти «цим знаменем переможеш!».

Нині гинуть молоді хлопці і дівчата на війні з ворогом-сусідом, котрий напав на нас. Церква звертає нашу увагу на святий хрест прапор перемоги. Рівночасно кожна держава має свій національний прапор. Українські герої такі як: Володимир Волошин, гетьман Виговський, гетьман Скоропадський, Степан Бандера, Євген Коновалець, Симон Петлюра боролись за Україну під синьо жовтим стягом, а чомусь донині спочивають в чужій землі? Відповідь дуже проста: «Національних героїв розкидано по чужих землях тому, щоби пам’ять про них швидко забулася і могили національних героїв не об’єднували та не скріплювали націю». Ми знаємо де поховані Ленін, Сталін та інші розпинателі України, а могили своїх героїв розкидані по цілому світу і часто ми навіть не знаємо місця їхнього поховання. І тому це продовження теми Дем’янового лазу і всіх поховань героїв Другої світової війни, Героїв Небесної сотні, героїв Небесної гвардії, Січових Стрільців, воїнів ОУН –УПА. Українців загинуло з 1939 року по 1949 роки за офіційними даними понад 12 млн. людей. Напевно, що ця правда є набагато трагічнішою!

Кожний народ має свій національний прапор і святкує кожну перемогу під своїм стягом. Для нас є один символ і один прапор та другого не може бути – це синьо-жовтий стяг! У пісні Олександра Пономарьова «Прапор України» є такі слова:

«Слава Україні! Україні слава! Всім Її героям, дітям всім Її!

Підіймемо гордо ми над головами Прапор України, прапор рідної землі!»

Російсько – українська війна виявила великі чесноти воїнів-українців, котрі боронять свою землю. За важких умов наші воїни ціною незчисленних втрат змогли захистити свій дім і Батьківщину. Ось під українським синьо-жовтим національним стягом ми підійшли до святкування Ювілейної тридцятої річниці дня Незалежності України.

ІІ). Наша Батьківщина – Незалежна Україна.

Володимир Сосюра у своєму вірші пише так:

«Любіть Україну, як сонце, любіть,    як вітер, і трави, і води…

В годину щасливу і в радості мить,    любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,    вишневу свою Україну,

красу її, вічно живу і нову, і мову її солов’їну».

Святкування Ювілею 30-річчя Незалежності України зобов’язує нас бути відповідальними перед Богом, теперішніми та прийдешніми поколіннями.

Наше завдання і покликання – відкрити кожному українцю духовну батьківщину, тобто Боже Слово. І це – завдання усієї Церкви скрізь, де б вона не перебувала. Боже Слово – немов та колиска, духовне лоно, з якого ми народилися на світ посеред інших народів. Святе Письмо повертає нас до Отчого Дому, де безнастанно з вічності звучить люблячий голос нашого Небесного Отця.

Письменник Андрій Чайковський в листі до митрополита Шептицького висловлював своє переконання: «Наймогутніший той народ, у котрого на столі першою прикрасою є Святе Письмо. Не розумію просвіти без сего, не розумію культури. Се перша книжка зарівно для інтеліґента, як і простолюдина, з котрої слідує черпати науку». Наш праведний митрополит іде ще далі, бо його побажанням було «читання Святого Письма кожного дня, хоч би на хвилинку, стало звичаєм кожної християнської родини».

Дійсно, спочатку було Слово, а потім сталося діло. Іншими словами, спочатку була щира молитва народу і терпіння та жертва десятків мільйонів у концтаборах, а потім повстала Незалежна Україна. Ірина Федишин співає так:

«Це моя земля! Це моя країна!

Тут моя сім’я! Тут моя родина!

Це ліси, поля, гори й полонини,

Рідна ти моя Україна!».

Висновки. Тож нехай же ніколи нащадки більше не дізнаються жахів війни, нехай у всьому світі панує злагода. Бажаємо всім ветеранам здоров’я, уваги і опіки рідних людей, а їхнім дітям і внукам – гордості за свій народ.

Нехай святиться ім’я Твоє, Господи, в Україні. Царство Небесне усім воїнам полеглим за волю і незалежність Батьківщини. Молимось Тобі, Боже Наш, за звільнення від агресора Українського народу і територій України під синьо-жовтим прапором, бо цим знаменем переможеш!

Відновлення незалежності – це нова точка відліку нашої Батьківщини, яка починається з власної незалежності. Не руйнуймо України в душі через ворожіння, п’янство, розлучення, не гнівайтеся, не проклинайте, а навпаки всіх благословляйте на добрі справи! Господи вислухай наші молитви через заступництво Пресвятої Богородиці. Ангела хоронителя Україні і нашим воїнам. З днем народження, моя Україно! Амінь.

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії.

27.08.2021 р.Б.

с. Зарваниця