Посвячення храму с. Репуженці. 19.09.2021

Вступ. Святий i великий Архангел Божий Михаїл – заступник роду людського, завжди перемагає злобу й підступи сатани на землі!

І). Спогад про чудо в Хонах Архистратига Михаїла.

Дня 19 вересня наш народ традиційно вшановує чудо Архангела Михаїла і цього дня у нашому селі Рипуженці святкуємо храмовий празник. Історія розповідає, що у четвертому столітті християнство продовжувало терпіти переслідування від язичників. Одному язичнику уві сні з’явився Архистратиг Михаїл та сповістив, що його дочка отримає дар розмовляти, щойно скуштує води з чудотворного джерела у місцевості Хони. Так і сталося. Після чого вдячний за зцілення дочки чоловік увірував усім серцем, хрестився разом з усією сім’єю та побудував на тому місці храм в ім’я архангела Михаїла. Люди відчули благодать Божу і почали приходити до джерела, приймати хрещення й одужували. Служитель Архип 60 років проповідував Євангеліє при храмі і сприяв цьому словом та власним прикладом.

У християнства в усі часи були вороги і саме вони оголосили праведника своїм першим ворогом, а храм вирішили зруйнувати. Задля цього вони з’єднали гирла двох гірських потоків, направивши їх на церковну споруду. Архип не мав змоги завадити їм, а втікати з храму він не збирався, тож йому залишалося тільки молитись. І коли дві річки єдиним бурхливим потоком понеслись на Михайлівський храм, несподівано з’явився його небесний покровитель Архистратиг Михаїл, котрий ударив своїм жезлом в кам’яну гору і, зробивши в ній велику прірву, скерував туди потік води. Вороги розбіглися, а те місце відтоді було названо Хони, що в перекладі означає «ущелина».

ІІ). «Чувайте, стійте у вірі, будьте мужні, кріпіться» (І Кор.16:13).

Ці слова відносяться до тих, кого переслідували і мучили за проповідь Євангелія. Сила Божа наповняє учнів благодаттю, допомагає твердо перебувати у вірі і тому вони можуть повторити слова Спасителя «Живу вже не я, а живе Христос у мені» (Гал.2:20). Апостол Павло на перше місце ставить віру, тому що вона пояснює наше існування, допомагає бачити в людині брата та вчить любові. Любов – це життя, а злоба і ненависть – це смерть.

Апостол Петро пише: «Слово Господнє повік перебуває.» (І Пт. 1:25). І тому нині серед життєвих турбот і терпінь людям потрібна благовість Христового Євангелія, котру проповідує Церква. Христос пропонує своєчасну допомогу у всіх випадках життя, благаю: «Прийдіть до мене всі струджені й обтяжені» (Мт.11:28).

Євангеліє в Церкві є джерелом цілющих благодатей так необхідних для нашого спасіння. Церква стала дзеркалом, в якому людина бачить всі недостатки і свої слабкі сторони. Об’явлення Бога у світі сталося через Людину-Христа, котрий тримає в собі все людство. Вчення Євангелія розповсюджується на всі часи й епохи та відкривається людьми в Церкві. Наш час також відкриває науку Христа людям цілого світу. Біль сучасного людства відображається у болях нової людини по образу Христа.

Христос промовляє до людей зрозумілою мовою сучасної епохи. Він постійно перебуває посеред нас і при бажанні можна Його зустріти, якщо тільки цього забажаємо. Умовою такої зустрічі є чисте серце, бажання і віра. Власне віра приводить нас до Христа і відкриває душу і серце для Господа, в тайні Сповіді допомагає її очистити від гріхів та приступити до Пресвятої Євхаристії. На практиці вірі необхідно підпорядкувати наші думки і погляди, викладені у Символі Віри. Нехай нашою вірою буде сумлінне виконання наших обов’язків, постійне перебування в ділах милосердя, єдність з братами по вірі, участь в житті Церкви, в Її тайнах і Пресвятій Євхаристії та відповідальність за наше особисте життя і життя Церкви в цілому. Один із сучасників шукав Бога та сенс життя і на кінець так сказав: «я не вірив в силу хреста і не ходив в Церкву, але ці сили вірили в мене». Отже, люди постійно зустрічаються з добротою Божою, яка в одинакові мірі обдаровує милосердям добрих і злих, багатих і бідних, старих і молодих.

ІІІ). Новозбудований храм чудо Архистратига Михаїла – це житло для Бога, місце спілкування з Євхаристійним Ісусом та надія на вічне життя.

І тому найщасливіший шлях у житті людини — це дорога до храму, бо він є кузнею нашої віри.

3.1). Божий храм поділяється на притвор, храм вірних і святилище.

Історично у храмі було два притвори: зовнішній і внутрішній. Зовнішній знаходився перед самим храмом і служив для людей відлучених від Церкви. Вони просили вірних молитися за них, щоб могли повернутися до Церкви. Із цього притвору трьома дверима входили до внутрішнього притвору, який вже містився у самому храмі.

Внутрішній притвор наповнювали люди, котрі приготовлялися до св. Тайни Хрещення. Вони вислуховували Літургію Слова – Апостол, Євангелію, проповідь, а по єктенії оглашенних виходили із храму, тому що не мали права брати участь у Літургії. У внутрішньому притворі люди знаходили захист і недоторканість від переслідувань.

У внутрішньому притворі відправляється Литія, бо вона є покірною благодатною молитвою, там починаються молитви під час Хрещення, відмовляється Символ Віри, там чекає жінка по вінчанні і мати після пологів до виводу, аж доки священик не введе її до храму вірних. Тут священик зустрічає молодят і заручає їх. Отже, притвор – місце приготування і покаяння.

3.2). Храм вірних.

Притвор переводить людей у храм вірних. Він є основним у духовному житті християнина, бо у ньому люди отримують всі Божі ласки через слухання Божого слова та участь у святих Тайнах. Сюди дозволено заходити тільки охрещеним. Посередині храму вірних стоїть тетрапод – чотирикутний столик, на якому є хрест, ікона храму чи свята, а по боках – свічки. При ньому продовжують відправляти святі Тайни Хрещення, Вінчання, а також парастаси, панахиди, акафісти і різні чини освячення та благословення. На самому переді у храмі вірних по боках – так звані крилоси, тобто місця, призначені для співців і хористів.

Храм вірних є відділений від святилища іконостасом, який розміщений на підвищенні, яке називається солея. На середині солеї є півкруглий випуск на храм вірних – і цей півкруг називається амвоном. На ньому читають Євангеліє, проповідують і виголошують єктенії. Він нагадує вірним камінь, що його ангел відкотив від гробу Христа Господа в Єрусалимі.

Посередині храму у давнину стояв архієрейський амвон, що зображав гору блаженств, з якої Христос виголосив проповіді. Цей амвон зображав також камінь, з якого ангел звістив жінкам-мироносицям про Воскресіння Христа. Сьогодні архієрейський амвон буває у катедральному храмі і на ньому єпископ одягається, звершуючи Богослужіння.

Стінопис Храму вірних наповнюють ікони чи епізоди зі Старого та Нового Заповітів, а також постаті мучеників, святих дів, подвижників, які своїм життям свідчили відданість Христові. У духовному розумінні храм вірних пригадує корабель спасіння Ноя, наповнений вірними. Наша участь у богослужіннях є передсмаком блаженного життя у Небі.

3.3). Головна частина храму називається святилище.

Тут перебуває Євхаристійний Христос і приноситься Безкровна Жертва. Посередині святилища розміщується св. Престіл, що символізує самого Ісуса Христа, який сидить на Небесному Престолі. Свята трапеза – це чотирикутний і рівнобічний стіл, який стоїть на середині святилища й на ньому відправляється Божественна Літургія.

Святу трапезу посвячує Архієрей, закладаючи мощі і помазуючи святим миром. На середині святої трапези знаходиться лляний або шовковий платок, котрий називається антимінс. Відразу за антимінсом на Престолі знаходиться ковчег у формі малого храму або гробу Спасителя, який називається кивот і в ньому зберігається Євхаристія.

На святій трапезі побіч Євангелія стоїть хрест – знаряддя страшної смерті Христа. За престолом стоїть семисвічник і хрест, а по його боках – дві рипіди, що пригадують присутність Святого Духа. За престолом під східною стіною храму є місце для єпископа – «горне сідалище», яке символізує Небесний Престол.

3.4). Іконостас вказує на воскресіння і місце знаходження пекла.

Іконостас – це висока і подекуди сягаюча до стелі стіна, повна образів, розміщених у відповідному порядку. В іконостасі є троє дверей. Посередині є Царські Двері, що ведуть до престолу. Назва Царські Двері походить від того, що ними входить Христос – Цар Слави і сама святість – Божий Син.

Згідно з вимогами, іконостас вважається повним тоді, коли містить у собі п’ять рядів ікон, причому розміщених у певному порядку. Починаючи від самої солеї, під намісними іконами дуже часто зображують вигнання Адама і Єви з Раю і як Авраам жертвує свого сина Богові, тобто через жертву Сина Божого хоче повернути всіх людей назад до Раю. Отже, священики так мають особисто взірцево служити та приносити Безкровну жертву, щоби повернути всіх людей до Бога. Господь вже нікого не проганяє, а бажає повернення кожного.

Нині можна дивитися богослужіння в прямому ефірі. Запитаєте «Чому у такому випадку потрібно ходити до храму?». Відповідь проста. Слухаючи проповідь з амвону в храмі, ви знаходитеся біля Ісуса Христа і не дальше за апостолів. Саме Христос робив чуда людям і нині Він готовий зробити чудо задля вашої віри. Ви нині можете доторкнутися Його одежі і стати здоровими так, як це зробила колись кровоточива жінка.

Приклад. Якось один юнак підійшов до священика і сказав: «Я до церкви більше ніколи не ступлю!». Священик запитав: «Чому?». На що той пояснив: «Я спостерігав за людьми, які приходять до церкви. Ті поводяться не найкращим чином: заглядають у телефони під час богослужіння, осуджують ближніх в церкві. І це ще не повний перелік…».

Священик відповів йому: «Гаразд, можеш більше не приходити до церкви. Але перед цим зроби одну річ, яку я тебе попрошу: обійди довкола церкви тричі зі повною склянкою води в руках. Ти повинен не розлити ні краплини. Якщо виконаєш це завдання – роби те, що хочеш». Хлопчина радо погодився: він був переконаним, що впорається з дорученням духовного отця.

Він справді обійшов церкву тричі, як просив його отець. Після закінчення спішив поінформувати священика про виконане завдання. Тоді священик спитав: «Коли ти проходив через церкву, чи ти бачив, як інші люди пліткують і дивляться в телефони?». Хлопець відповів: «Ні.». «А знаєш чому ти всього не зауважив?». «Ні» – відповів юнак. «Тому, що ти зосередився на склянці з водою, щоб не розлити рідину». Ось так само відбувається і в житті: якщо очі наші спрямовані на нашого Ісуса Христа, то часу бачити чужі прогріхи вже не залишається.

Висновки.

Віра наша має бути свідома, міцна і жива й основана на знаннях про Сина Божого. Середником укріплення віри має бути тайна Покаяння – Сповідь, бо в цій вірі хочу жити, терпіти й померти. Апостол Павло навчає «Без віри не можливо подобатися Богу, бо хто приступає до Бога, мусить вірити, що він існує і дає нагороду тим, які його шукають» (Євр.11:6). Господи, укріпи мою віру!

Життя – це боротьба за наше спасіння і воскресіння з мертвих через діяльну і живу віру. Ісус Христос – це єдиний Глава Церкви і жива віра в Нього допомагає відбудовувати храм у Ваших серцях. Відвідування кожної неділі і свята храму це – дороговказ у житті людей.

Мати Божа Неустанної Помочі, через заступництво непереможного Архистратига Михаїла всі грішні потоки направлені на християнина направ у прірву так, як це було при Хонах.

Господи споглянь на збудований й освячений храм і нашими молитвами зціли Україну та наш народ. Амінь.

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії.

19.09.2021 р.Б.

с. Репужинці