Проповідь владики Василя (Івасюка) в Неділю блудного сина

“Людина живе на землі не для того,

щоб стати багатою, а щоб стати щасливою”

 

Вступ. Церква присвятила цю неділю милосердному Батькові і поверненню, тобто воскресінню до нового життя блудного сина.

І). Милосердний Батько і блудний син. Святе Письмо розповідає про милосердного Бога, Котрий бачить всі таємниці людського серця. Господи, (…) знаєш мене, коли сиджу і встаю я. Думки мої здаля розумієш. Чи ходжу я, чи спочиваю, ти добре бачиш; тобі відомі всі мої дороги “(Пс.139:1-3). Іншими словами, ця історія відкриває нам Бога, Котрий знає всю правду про своїх дітей.

В цій притчі є три дійові особи: батько, молодший і старший сини. Батько є прообразом Бога Отця, котрий спостерігає за поведінкою і діями своїх дітей. Вони ростуть біля нього, він знає їхні бажання і бачить своїх дітей і вдома і навіть тоді, коли вони є далеко. Дійсно, батько першим побачив свою виснажену дитину, одягнену в лахміття, з порожніми руками і понурою головою, яка повертається додому. А коли син відходив від батьківського дому, то був гордий і з високо піднесеною головою. Тим більше, батько в обидвох синах бачить споживацьке ставлення до себе, бо дорослим синам вже не потрібно тата, а тільки його майно. Добро зароблене важкою працею родичів стало найважливішою метою життя, як для старшого, так і для молодшого синів.

1.1). Батьківське милосердя і радість. Бог дивиться на нас і бачить звикле споживацьке відношення дітей до батьків, деколи батьків до дітей, влади до своїх громадян і т.д. Особа для нас знецінюється і стає ворогом тоді, коли ми не можемо взяти від неї спадок, майно або використати її. На жаль, більшість людей так і поступає, бо люди живуть разом довго в одному домі, а насправді вони знаходяться далеко один від одного. Батьківська любов є знецінена і потоптана рідним сином, але його милосердя до своєї дитини не змінюється. Вершиною притчі є зустріч батька і свого блудного сина. Серце тата зворушилося і він втраченого майна не пам’ятає, бо найбільшим скарбом є повернення дитини додому. І на закінчення притчі бачимо татову радість, котрий наказує зарізати годоване теля та зробити великий бенкет, бо його син був пропав і знайшовся, був мертвий і воскрес. Отже, кожного разу, коли грішник клякає перед Богом, тоді Бог посміхається і хоче поділитися з ним радістю та всім тим, що Він має. Родина милосердного батька і доля двох дітей нагадує нам українські сім’ї.

ІІ). Традиційна родина в Україні – це батько, мати і діти, на яких спочиває Боже благословення. Тому священикові треба уділяти Тайну подружжя вже підготовленим особам, бо інакше це привиде до руйнування фундаменту нації, знецінення родинних вартостей, поняття Церкви і тоді збільшується кількість розлучень. На сьогодні в Україні маємо до 60% шлюбів, що розпадаються у перші п’ять років спільного життя. Державні програми мало звертають уваги на підтримку сім’ї і тому часто молоді люди втікають у найми за кордон.

Виховуючи дітей, батьки зобов’язані показувати добрий приклад, адже діти їх копіюють. Натомість відсутність батька у сім’ї збільшує вірогідність втечі дитини з дому, імовірність опинитися у в’язниці, стати наркозалежними і здійснити самогубство. Діти, виховані турботливим татом, більше співчувають людям у дорослому віці і самі стають хорошими батьками. Нині більше половини дітей в Україні виховуються у неповних сім’ях. Мати виховує дитину у 94%, а тому ще зі школи хлопчиків треба навчати бути відповідальними батьками.

ІІІ). Християнська родина – це непохитна основа високоморального суспільства і держави. Нині родина постійно зазнає нападків, як ззовні (гендер) так і зі середини, тобто самих подругів. Тому часто сім’ї стають беззахисними, нещасливими і потребують допомоги і, не витримавши розлучаються. Людина не відчуває себе щасливою у сучасному світі, вона завжди щось шукає у гаморі цього життя, їй весь час чогось треба і так вона себе знищує. Зберегти християнську родину можна тільки, виконуючи Божі заповіді, бо тільки тоді батьки і матері, сини і дочки стануть прикладом для всіх.

3.1). Заповіді Божі – це дорога спасіння родини. Держава зобов’язує людей виконувати закони. Наприклад, правила дорожнього руху повинні виконувати і водії і пішоходи, бо вони охороняють життя та здоров’я людини. Господь Бог любить своїх людей і тому дав Божі заповіді, які навчають нас робити добрі діла, остерігатися зла та допомагають осягнути щастя. Божі закони видані не для того, щоб мучити людей, але щоб оберігати їх від зла.

Дотримування заповідей – це найпростіша і найпевніша дорога до Бога, тому Христос навчає: «Як хочеш увійти в життя, додержуй заповідей!» (Мт. 19:17). Хто береже їх, той завжди уникатиме всяких гріхів. Викиньте хоча би одну заповідь, тоді поступово зруйнується усе життя людини. Люди, котрі відкинули Бога, стали блудними синами та не всі зуміли повернутися до доброго батька. Тому четверта Божа заповідь каже: «Шануй твого батька й матір твою, щоб тобі було добре, щоб ти довго прожив на землі». (Вих. 20:12).

3.2). Четверта заповідь Божа будує відносини в родині між батьками і дітьми. Батьки продовжують людський рід і стають для дітей першими заступниками Божими на землі, тому їм належиться пошана. В кожній християнській родині вчать дітей шанувати родичів, тобто любити, поважати і слухати їх. Любов до батьків діти виявляють не тільки на словах, але й на ділі у щоденному житті, а особливо в час їх хвороби чи старості. Наш національний пророк Тарас Шевченко писав:

«Бо хто матір забуває,

Того Бог карає,

Того діти цураються,

В хату не пускають».

Бог благословляє послушних і добрих дітей. На жаль деколи батьки покидають своїх дітей напризволяще і не цікавляться ними, тоді діти звільнені виконувати четверту заповідь. Одначе, у своїх серцях вони не повинні мати до них ненависті, а бути їм вдячними за дар життя і молитися за їхнє навернення. Батьки звертають увагу дітям на те, що потрібно шанувати старших людей. Бо старість уже сама по собі є гідна пошани. В Святому Письмі пишеться: «Перед сивим волоссям мусиш підвестись і особу старого шанувати» (Лев. 19:32).

3.3). Належна повага вчителів – це пошана Бога. Вчителі повинні навчити дітей привітно розмовляти зі старшими і з великою увагою, любов’ю та милосердям прислухатися до корисних їхніх порад. Родина вчить дітей поважати вчителів, бо вони виучують їх писати, читати, рахувати і передають їм свої знання, тобто готують їх до самостійного життя. Навчаючи і виховуючи учнів, вчитель вкладає у нього часточку своєї душі, тому за це треба бути вдячними.

Перша молитва дитини – це її розмова з Небесним Отцем і перші кроки християнського виховання та поняття про Бога. Родинний дім – це виховна школа, яка дає дитині азбуку життя. Християнське виховання закладає основи моралі і характер майбутнього життя дитини. Воно дає їй дороговказ, ідеал життя, облагороджує безсмертну душу.

Батьки, що не забезпечують дитині християнського виховання змалечку, пізніше пожинають плоди безбожництва і різних аморальних вчинків дітей. Розбійник засуджений на смерть просив, що хоче ще раз розмовляти з матір’ю. Коли мати прийшла, він ударив її з цілою силою в обличчя і сказав: «Якщо ти була б мене виховала добре, я не був би засуджений до шибениці». Це був останній злочин нещасного, але його слова варто запам’ятати.

В теперішний час під впливом засобів масової інформації надзвичайно зросла агресивність нашої молоді. Ніхто не може вирішити навіть елементарної суперечки без бійки. Підліток може загинути навіть за те, що на когось не так подивився. Беззмістовність життя приводить окремих людей до зневіри і розпачу. Бійка, намова до бійки, розбудження ненависті є гріхами проти заповіді «Не убий» (Вих.20:13). Тому родини вчать дітей бути обережними у своїх словах, ділах і поведінці. Людське життя – це цінний дар, даний Богом, тому воно набуває святості і Господь стає оборонцем невинного.

Не має такого випадку в житті, коли самогубство було б дозволене. До самогубства часто призводить брак віри в Бога, неморальне життя, надмірне вживання алкоголю та різних наркотиків. Тому батьки пильнуйте своїх дітей, щоб вони не побачили або не почули вдома чогось такого, що могло б принести шкоду їхньому здоров’ю.

Звичайно вживання алкоголю починається під тиском ровесників. Втягання в цю звичку може бути ознакою слабкості, але вона погана й тим, що часто приводить до втрати контролю над собою. Тому батьки вчіть своїх дітей вміти мужньо і твердо сказати гріхові «Ні! Дякую!». Слово алкоголь в перекладі з арабської мови означає делікатний злий дух. Звертайте велику увагу на те, з ким ваші діти товаришують і як проводять вихідні дні. Духовний зріст дітей залежить не лише від вчителів, а перш за все і від них самих.

Андрій Шептицький про християнське виховання дітей у дусі святої віри говорив так: «Пошану здобувайте собі поведінкою без докору, любов – пожертвуванням для добра дітей, послух – розумними приказками». Батьки ніколи не допускайте ворожнечі вдома. Виховуйте своїх дітей в почуттях справедливості, говорити тільки правду; не дозволяйте дітям говорити злого про кого небудь. У сім’ях плекайте такі чесноти, як милосердя, доброта, щирість, точність, справедливість, патріотизм. У сімейному вихованні батько є авторитетом, вчителем і взірцем у всьому. Мати у вихованні – це перша вихователька та ідеал дитини.

Висновки. Людина живе на землі не для того, щоб стати багатою, а щоб стати щасливою. Тому кожна дитина потребує не так досконалих, як люблячих і турботливих родичів, вчителів і наставників. Христос не засуджує минуле життя родичів і дітей, а навпаки, Він хоче спасти Ваше майбутнє.

Нехай Пресвята Богородиця, Мати Божа Неустанної Помочі, допоможе батькам і дітям разом з блудним сином вчасно повернутися до Небесного Отця.

Господи, помилуй Україну, бо Вона стала перед Тобою на коліна і кожному заблуканому парафіянину поверни Боже синівство.

Благословення Господнє на вас! Амінь.

+Василь Івасюк

Єпарх Коломийський

 

 

24 лютого 2019 року Божого

с.Спас


Послання і проповіді