“Це Мати Твоя” (Ів.)

Вступ. Посвячена Коломийська ікона Пресвятої Богородиці “Це Мати Твоя” вводить кожну людину до храму Преображення Христового так, як батьки вводили Діву Марію на служіння Господеві.

І). Історія введення в храм Пресвятої Богородиці. За основу свята Введення в храм Пресвятої Богородиці взято земне життя Діви Марії. Усне Передання Церкви каже, що ця велика подія пов’язує звичайне життя людини та Божу присутність в ній. Юдеї мали звичай, кожного хлопчика-первістка присвячувати Богові. На 40-й день після народження, батьки приносили дитину до храму і давали за неї викуп або приносили жертву. Йосиф і Марія принесли новонародженого Ісуса до синагоги для благословення, склавши за Нього жертву пару горлиць (див. Лк. 2:22-39). Нічого подібного при народженні дівчинки звичай не вимагав. Одначе, іноді набожні батьки приводили дитинку до храму на виховання і вона могла все своє життя присвятити на служіння Богові.

Праведні Йоаким й Анни довго не мали дітей і народження дівчинки для них було милістю Божою. Виконуючи обітницю, складену перед Богом, вони приводять свою дитину у трьох річному віці на служіння при Єрусалимському храмі. І раптом ця традиційна подія доповнюється чимось особливим – дівчинку зустрічає первосвященик. Глава синагоги і духовний лідер єврейського народу перебував на той час біля сходів храму. Відтак стається щось рідкісне, дівчинка Марія у віці трьох років сама вступає на першу сходинку, що веде до храму. Всіх великих кам’яних сходинок було п’ятнадцять. Діва Марія без сторонньої допомоги піднімається цими сходами аж до входу у святиню.

Тоді первосвященик вводить Її у святая святих туди, куди не можна було входити нікому з мирян і навіть зі священиків. Сам первосвященик тільки один раз на рік входив у це місце, де знаходився ковчег Заповіту. У цьому ковчезі зберігалися скрижалі закону Мойсеєвого, золоте начиння з манною, якою євреї харчувалися сорока років у пустині після виходу з Єгипту та розквітлий жезл Аарона, брата Мойсея. Дійсно, це були святі й історичні речі, що нагадували про найважливіші події в житті єврейського народу.

ІІ). Важливі етапи виховання людини. Ця історія відкриває три важливі етапи виховання людини, а саме: а). Батьки присвячують свою дитину на служіння Богові; б). Зустріч з первосвящеником і наставниками, в). Сама дитина бажає підніматися сходами до Бога. Отже, за кожним з цих трьох важливих рішень стоять люди.

2.1). Значення батьків у вихованні дітей. Батьки – це чоловік і жінка, тобто тато і мама, котрі дітей породили, виховують, забезпечують їхні потреби і роблять життя матеріально та морально безпечним. В іншому випадку, держава може позбавити їх батьківських прав. Родичі закладають основу фізичного розвитку дитини і формують її душу, переконання та погляди на життя. Недарма педагоги кажуть, що людська особистість формується до п’яти років, а потім вона вже буде розвиватися згідно з закладеними в ній навичками і тому величезна відповідальність лежить на батьках!

Батьки – це завжди старше покоління. Вони нерідко обурюються, коли бачать у молодих багато неприйнятного, помилкового і небезпечного. Іноді це дійсно відповідає правді, але звідки ж береться це нове покоління? Молоді люди не прилетіли з іншої планети чи на літаючій тарілці. Кожний з них нерідко робить дуже ганебні вчинки при живих батьках. Господь бачить все, що роблять діти і що дозволяють родичі! І тому всю відповідальність за скоєні провини противні Богові і людям, слід піддавати критиці й осудженню молодих разом з батьками. Не один раз родичі жаліють дітей і дозволяють погуляти дитині поки ще молода. На так звані безневинні забави і пустощі безмірно виділяються гроші, але за них згодом треба відповідати і тяжко терпіти.

Йоаким і Анна могли присвятити дівчинку Богові, а могли цього і не робити; могли привести до синагоги, а могли обійтися і без святині. Завжди протягом усієї історії батьки могли зробити добро дітям або знехтувати ним. Родичі, не відкривши дітям правдиву дорогу життя, стають відповідальними перед Богом, людьми і суспільством за їх поведінку.

2.2). Значення священиків і наставників у житті дитини. Первосвященик вийшов назустріч Марії, ввів Її у святая святих і торкнув душу дівчинки живою благодаттю через священні історичні предмети. Закон цього не приписував і він міг нічого не робити, але закон любові до майбутнього єврейського народу – змусив його виконати все і навіть набагато більше.

Старше покоління, священики, педагоги в школі, викладачі й професори в університетах та інститутах нерідко нарікають на теперішню жахливу молодь. Всі вони є наставниками для молодших і несуть відповідальність за підростаюче покоління. Молодь не може бути іншою, бо дивиться на приклад старших, які творять беззаконня, руйнують сім’ї і моральні основи особистого, сімейного і суспільного життя. Молоді люди і діти дивляться фільми, телевізійні передачі руйнівної моральної сили, котрі створило старше покоління. Молоді будуть найгіршими героями цих жахливих фільмів. Саме тому молодше покоління наслідує жорстокість, а головні герої вживають наркотики, курять, п’ють, насилують, тоді сідають в дорогі автомашини і мчать по місту з шаленою швидкістю та вбивають і калічать на зупинках мирних людей. З іншої сторони комп’ютерний віртуальний світ також створений дорослими і при неправильному користуванні сприяє багатьом самогубствам серед молоді.

Наставники — це все старше покоління, особливо ті, хто впливає на уми й серця людей, педагоги, викладачі, журналісти, письменники, продюсери фільмів. Вони несуть відповідальність за формування молодого покоління перед Богом, суспільством, а перед історією їм не втекти.

2.3). Особисте рішення людини йти сходами вверх до храму. Дівчинка Марія у трьох річному віці сама піднімалася цими сходами, практично пройти ними маленькій дитині є дуже важко. Вийти до синагоги вимагало величезної цілеспрямованості, сили волі і здатності терпіти. Діва Марія це зробила.

Тому відповідальність за особисте життя несе насамперед сама людина. Людині важко підніматися сходами життя, але набагато легше зістрибувати вниз сходинками гріха. Саме так багато хто з нас і вчиняє. Нам важко підніматися, важко зростати морально, розумово, духовно, естетично виховувати себе, бо все це вимагає зусиль. Набагато легше котитися вниз, падати у прірву, а особливо, якщо тебе приваблюють спокуси і слабкості молодості. Нещира культура і неправдиві цінності та ідеали заманюють у прірву молодь так, що потрібна особиста сила і допомога наставників, щоб почати підніматися вгору. Дуже важливо, коли батьки приводять дитину на початок першої сходинки і кажуть, що далі їй самій треба йти вгору. Батькам важливо бути поруч під час цього сходження і готовими підтримати людину до самого кінця. На цьому шляху має відбутися зустріч із Богом та Його благодаттю. Божа сила і присутність наставників дає людині крила і вона стає по-справжньому сильною, вільною, незалежною від багатьох гріховних спокус. Вона є здатною підніматися на саму вершину гори туди, де знаходяться двері до Царства Божого.

Ось ця історія з Богоматір’ю, історія Її батьків, історія первосвященика, історія трирічної Дитини, що піднімається величезними сходами стародавнього храму, — цей прекрасний образ допомагає зрозуміти, що треба робити і як діяти молодому поколінню, щоб досягти справжньої мети – людського щастя. Слово Боже дає батькам практичні напрямки виховання дітей та молоді.

ІІІ). Святе Письмо і практичні поради виховання. Виховання дітей завжди було важким завданням. Тисячі років тому цар Соломон сказав: “Нерозумний син — смуток для батька, для своєї ж родительки — гіркість” (Прип. 17:25). Сьогодні чимало батьків до кінця не знають, як виховувати дітей. Апостол Павло чітко визначає роль батьків у вихованні. “Батьки,— не дратуйте дітей своїх, а виховуйте їх в напоминанні й остереженні Божому” (Еф.6:4). Перший обов’язок виховувати дітей належить батькові, а мати допомагає в цьому. З одного боку виховання тісно пов’язується з навчанням і керівництвом, а з другого — з докором і покаранням. Отже, повноцінний розвиток дитини включає в себе картання, навчання і співчуття. Батьківська нетерплячість, сердитість, погана вдача, часта критика, постійна незадоволеність – дратує дитину. Безсумнівно, діти час від часу потребують виправлення і Святе Письмо поручає батькам це робити. Однак, жорстоке і безсердечне поводження завдає дитині емоційні, духовні і фізичні рани.

Діти заслуговують на увагу і тому батьки повинні виділяти час для них. Божа настанова повчає: “Пильно навчиш цього синів своїх, і будеш говорити про них, як сидітимеш удома, і як ходитимеш дорогою, і коли ти лежатимеш, і коли ти вставатимеш” (Повторення Закону 6:7). Діти мають вроджену потребу в батьківській турботі. Щоденна розмова батьків з дитиною допоможе ліпше зрозуміти її почуття і легше досягти їхніх сердець та навчити, щоб вони “боялися Бога і чинили його заповіді” (Еккл. 12:13). Такі розмови є невід’ємною частиною виховання дітей за Божими принципами.

Виховання дітей можна прирівняти до спорудження будинку. Виховні засоби — це робочі інструменти. Коли батьки правильно використовують їх, то зможуть допомогти своїм дітям розвинути бажані риси і приготуватись до життєвих випробувань. Результати такого виховання описані в книзі Приповістей: “Буде вельми радіти батько праведного, і родитель премудрого втішиться ним. Хай радіє твій батько та мати твоя, хай потішиться та, що тебе породила” (Прип.23:24,25).

Приклад. Одного разу важко захворіла дівчинка віком дев’яти років. Лікарі зробили все можливе, але дитяче життя наближалося до завершення. Батько, будучи простим робітником, кидає працю і їде за 70 км до Чудотворної ікони Пресвятої Богородиці. Приїхавши пізно ввечері до святого місця, але там все було вже закрите. Тато цілу ніч молився перед закритими дверима храму, благаючи Діву Марію: “Мені потрібна моя дочка! Маріє, Ти можеш мені допомогти! Маріє – це Твоя дочка”. Вранці сів на перший автобус і приїхав до лікарні. Дивиться, а дочки вже немає на лікарняному ліжку. Батько подумав найгірше. Мама пояснила, що лікарі зробили ще одне обстеження і раптом дівчинка відкрила очі, встала та попросила поїсти. Зараз їй вже нічого не загрожує. Лікарі не можуть нічого пояснити. Ось така справжня історія. Цей чоловік, можливо, не кожної неділі ходив до храму, але він вмів молитися.

Висновки. Апостол Павло говорить про “напоумлення Господнє” (Еф.6:4) для дітей, яке перекладається, як “дбайливість”, “порада” і “застереження”. Всі ці слова вказують на те, що батьки повинні пересвідчуватися, що діти розуміють та усвідомлюють їхні поради, важливість послуху і знають, що Бог любить їх та бажає завжди захистити. І тому звертаємося до Божого захисту через Коломийську ікону Пресвятої Богородиці “Це Мати Твоя”, прохаючи Її зміцнювати благодаттю дітей наших на дорозі їхнього життя, а батьків мудрістю виховання.

Нехай Пресвята Богородиця, Мати Божа Неустанної Помочі, допоможе батькам присвятити свою дитину Богові і не жаліти ніколи цього кроку.

Господи, допоможи нашим дітям знайти добрих наставників, котрі допоможуть пройти вгору п’ятнадцятьма величезними сходами життя до Божого дому.

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії

 4 грудня 2018 року Божого

Катедральний собор Преображення Христового м.Коломия