«Біля кожного віруючого стоїть Ангел,

як захисник і пастир, і веде його до життя»,

– св. Василій Великий.

Вступ. Кожен із нас з дитинства знає про ангелів. Окрім традиційного «Отче наш» і «Богородице Діво…» чи не кожного батьки, дідусі і бабусі вчили молитви до ангела-хоронителя.

І). Важливість ангелів у християнському житті. Дня 21 листопада східна Церква вшановує пам’ять Архистратига Михаїла та всіх безплотних сил. Слово «Архистратиг» – це «головнокомандувач» чи «провідник війська». Архистратиг Михаїл – це провідник Божого війська. Про це нам говорить Святе Письмо в контексті первісної війни, визначення ангелів щодо їхньої приналежності до Бога – бути з Ним чи без Нього. Ім’я «Михаїл» означає «хто як Бог?» і також визнання першості серед інших ангелів. Це запитання ангел Михаїл поставив «противнику» Сатані, коли останній повстав проти Бога. Диявол чи Люцифер, як би його не називали, був спочатку ангелом світла і вирішив дорівняти себе Богові. І ось це запитання Михаїла поставило решту питань поза дискусією, адже нема нікого вищого, ніж Бог. Це саме собою зрозуміле й очевидне. Внаслідок того, за біблійним переданням, відбулося розділення між ангелами, які були вірними Богові і тими, які відійшли на бік темряви.

Варто сказати, що про ангелів навчають більшість релігій: юдаїзм, іслам, християнство. Вони є частиною Божого об’явлення і передання Церкви. Старий і Новий Завіти згадують про ангелів, оскільки вони відіграють ключову роль у спілкуванні між Богом і людиною. Саме слово ангел у перекладі з грецької означає посланець. Основне їхнє завдання – це виконувати Божу волю. Вони є тими, які стоять довкола Престолу Бога й оспівують Божу славу. Господь ними послуговується, щоб звіщати Свою волю людям. Він посилає ангелів до ключових осіб, які є у нашому переданні. Через них також очікує зворотного зв’язку від людей – йти, залишатися на місці, зробити якесь визнання. Інколи ангели вирішують питання війни чи миру і відтак, вони є частиною нашої віри. Перед нами є іконостас з іконами святих і треба знати, що там всі представлені святі слухали свого ангела хоронителя.

ІІ). Посвячення іконостасу та його призначення. Іконостас – це висока, подекуди сягаюча до стелі стіна, повна образів, розміщених у відповідному порядку. Він розділяє святилище і храм вірних. В іконостасі є троє дверей: посередині – Царські Двері, що ведуть до престолу, а зліва і справа розміщені дияконські двері.

Іконостас вважається повним тоді, коли містить у собі п’ять рядів ікон, розміщених у певному порядку. Під намісними іконами дуже часто зображені ікони зі Старого Завіту. Головною із цих старозавітних сюжетів є ікона, яка показує нам жертвування Батьком свого сина, тобто Авраам жертвує Ісаака. Ця невеличка ікона вказує на ту велику жертву, яка відбувається у святилищі кожен день, де Христос Спаситель з любові до людського роду жертвує себе добровільно.

Інша ікона свідчить про вигнання наших прародичів Адама і Єви із раю. Ця ікона містить також символічний зміст. Святилище – це місце перебування правдивого Бога. У людському розумінні – це місце блаженства, радості, щастя, спокій, тобто Рай. Метою цієї ікони є застерегти людину від того, щоб своїми ділами, подібно як наші прародичі Адам і Єва, не позбавити себе участі у житті із Богом. На іконі зображений херувим із вогненним мечем, який проганяє першого чоловіка з жінкою із раю.

Нині завдяки жертві Ісуса Христа, Господь нікого вже не проганяє, а навпаки бажає повернення кожної людини. Бог не хоче смерті грішника і спасіння подає через Євангелію та святе Причастя. Поведінка людей не завжди є послушною і тому вони самі себе проганяють із Раю. Цей старозавітний євангельський сюжет показує розгубленого і заляканого Адама, вказує нам усім на гіркоту життя без Бога, на наші терпіння і страждання, а також на смерть як наслідок нашого небажання життя у Бозі.

Окрім цих двох ікон, у кожному ярусі іконостасу можна побачити ще ряд ікон – що представляють нам життя стародавніх праведників і новозавітних святих. Слід зазначити, що основною ідеєю Східної Церкви є ідея Христового воскресіння. Отже, новозавітні ікони покликані підкреслювати перспективу воскресіння кожної людини. Іконостас повинен нагадувати нам те, «чого око не бачило й вухо не чуло, що на думку людині не прийшло, а що приготовив Бог тим, що люблять Його» (І Кор. 2:9). Священик має завдання допомогти вам зайняти місце серед святих на іконостасі, але не дай Боже вам зайняти місце за глузування і непослух душпастирю під іконостасом. І тому о.Іван старається щодня молитися і приносити безкровну жертву за вас. І я прошу хто може приходіть та моліться разом з отцем щодня та дякуйте Богові за молитву і милосердя Боже над вами.

ІІІ). Священик – це місіонер Ісуса Христа. У день іменин і свята Архистратига Михаїла уділяємо ієрейські свячення Михайлові Соколовському. Він народився у с.Загіря Галицького району. З 2011 по 2013 навчався у Бучацькому колегіумі св.Йосафата отців Василіян. Опісля поступив до Івано-Франківської семінарії, яку успішно закінчив у 2020 році. Тато – Василь, мама – Анна, брат Іван з родиною, родина ближча і дальша, друзі по семінарії та колегіуму з Бучача, духовні наставники – парох о.Микола Добруцький і о.Роман Кандрач та ректорат семінарії нині радіє та молиться за нововисвяченого о.Михайла Соколовського, якому сьогодні виповнилося 25 років.

Читаючи твори Івана Нечуй-Левицького знаходимо опис особи священика, тобто яким він має бути з точки зору письменника, української інтелігенції. Священник – це надзвичайно значуща постать у суспільстві. Він приносить таку саму безкровну жертву, як Ісус зробив це на Тайній Вечері, благословляє особи й освячує речі у спільноті віруючих. Священик є авторитетом у поясненні Святого Письма, моральної науки й церковного права. Завданням пастиря є об’єднати людей задля спасіння їхніх душ і проповіддю пояснювати істинний сенс життя. Головна турбота священика – це релігійне просвітництво прихожан у доступній формі, бути найбільш близьким до населення, порадником, помічником, утішителем, охоронцем моральних основ в найбільш важливих етапах життя своїх парафіян. Крім того, він повинен мати освіту, володіти силою слова, вміти впливати на душі парафіян, мати співчутливі почуття до кожного з них. Священник – це суддя, який відчуває людські душі і мудрий лікар, який зцілює душевні недуги загублених душ.

Іван Нечуй-Левицький у своїх творах описує священика з позитивними рисами характеру – сильний духом, розумний, просвічений, обізнаний у питаннях релігії і моралі, багато працює, з повагою ставиться до парафіян, поводиться впевнено, дає слушні поради та настанови і веде святий спосіб життя; він є духовним наставником, авторитетною людиною, до якої можна звернутися за допомогою чи порадою у будь-який час.

3.1). Священик – служитель Божого милосердя. Він продовжує місію Христа у Церкві. Іншими словами, душпастир подає прощення і примирення, котрі подарував світові Воскреслий Христос у пасхальний період. Христос дав священику дуже важливу владу, як нікому у світі: «Прийміть Духа Святого! Кому відпустите гріхи – відпустяться їм, кому ж затримаєте, – затримаються» (Ів.20:22-23). Така радість прощення викликає в людини вдячність. Прощення отримуємо при зустрічі з Христом – Добрим Пастирем і бажаємо, щоб інші її отримали. Життя перед людиною відкриває багато доріг, але не кожна дорога спасає чи виводить нас на іконостас посеред святих. З іншої сторони потрібно уникати сентиментального підходу до Божого Милосердя, кажучи: «Робитиму все, що захочу, адже Господь і так мені пробачить».

У Святому Письмі можемо помітити, де є гріх, там проливається Боже Милосердя. Розпочинаючи з першого гріха Адама та Єви, вони стали перед Божим обличчям на суд – чоловік, жінка і змій. Ці підсудні отримали свої вироки і стали вигнані з Раю. «Отож Господь Бог сказав до змія «На череві твоїм будеш повзати і їстимеш землю по всі дні життя твого» (…). А жінці сказав «в болях будеш народжувати дітей». (…) Адамові ж сказав «проклята земля через тебе. (…) В поті лиця твого їстимеш хліб твій, доки не вернешся в землю» (Бт.3:14-20). Отже, земля стала для них місцем випробовування, а терпіння голосом Божого милосердя!

Завдяки терпінню людина може відбути дочасні кари вже тут на землі. Багато людей нарікають, бо хочуть укласти своє життя так, як хочеться їм!

Приклад. Наповнення душі. Ангели хоронителі завжди присутні біля кожної людини і занотовують у книзі совісті все, що ми говорили доброго чи поганого. І колись ці записи будуть порівнюватися з текстом у Святому Письмі, тобто з тим, чого навчав Ісус Христос. Одного разу зустрілись декілька людей і голосно обмовляли одного чоловіка. Цей чоловік якраз проходив мимо них. Він все чув, але відповів посмішкою та ще й привітався до них, побажавши їм здоров’я. Хтось запитав у нього: «Ти посміхаєшся та бажаєш цим людям здоров’я. Невже ти не відчуваєш до них відрази та злоби?».

На це чоловік відповів: «Коли я приходжу на ринок, то можу витрачати стільки грошей, скільки знаходиться у моєму гаманці. Так само у спілкуванні з людьми, я можу витрачати тільки те, чим наповнена моя душа». Запам’ятайте: хто б не намагався тебе принизити, той вже знаходиться нижче за тебе. Не суди людей по собі, бо вони не здатні ради тебе зробити те, на що ти був готовий ради них.

Висновки. Добро ніколи не губиться. Любіть і шануйте свого священика Івана, бо він вам відкриває двері до Царства Божого. Ангели Божі занесуть добрі справи ваші за молитвами священика перед престіл Господній і випросять благодаті миру для України і нашої парафії у Чорних Ославах.

Архистратиже Михаїле, начальнику небесних безплотних сил, бережи воїнів української армії і рятуй їхнє життя.

Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, прославлена у Коломийській іконі «Це Мати твоя», вислухай наші звернення до Тебе і захисти Україну.

Господи, складаємо подяку Тобі за кожен хрест, бо це є джерело Твого милосердя!

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії

 21 листопада 2020 року Божого

с. Чорні Ослави