«Коли хтось хоче йти за мною,

нехай зречеться себе самого,

візьме хрест свій і йде за мною»

(Мт. 16:24).

Вступ. Мученики уподібнюються своєму Вчителю, наслідуючи і діючи заради Христа. Епізод смерті святого стає центром усієї проповіді.

І). Життя і смерть Першомученика архидиякона Стефана. Життя диякона Стефана і його мученицька смерть сталася близько. 35 р. Святе Письмо засвідчує його загибель у книзі Діяння Апостольські. У ній св.Стефан описаний як один із семи «випробуваних, сповнених Духа» мужів (Діян 6,1-6), яких спільнота перших християн у Єрусалимі вибрала на помічників апостолів, тобто на дияконів. Стефан зветься Першомучеником тому, що його смерть стала початком відкритих переслідувань християнських спільнот з боку юдеїв. Смерть св.Стефана треба розглядати у світлі використання політиками натовпу людей, щоб досягнути своїх планів. Стефан не міг бути засуджений Синедріоном, де переважали фарисеї, які вже відпустили апостола Петра, не засудивши його (пор. Діян. 5:34-41). Він також не міг бути засуджений римськими властями за «антиримську агітацію» і претендувати на престол правителя, як це зробили з Ісусом. Тому первосвященики використали третій метод – просто зібрали натовп, який вивів Стефана за місто і забив його камінням до смерті. Звинувачували його перед Синедріоном, що він виступає проти Закону і проти Храму. У виступі на свій захист (пор. Діян. 7:2-53) св.Стефан виклав усю історію спасіння, навчаючи слухачів, що вони не прийняли свого очікуваного Месію – Ісуса і Спасителя. Бог ніколи немає поразок. Мученицька смерть Стефана стала пшеничним зерном для навернення високопоставленої особи при первосвященикові – Савла Тарсійського, пізніше – Апостола Павла.

ІІ). Наслідувати Христа на взірець первомученика Стефана – це наближатися своєю поведінкою до життя подвижника. На прикладі короткого епізоду смерті побиття камінням архидиякона Стефана і розкривається перемога мучеництва всепрощенням над несправедливістю. З іншої сторони, бачимо благочестивий приклад смирення перед лицем неминучої смерті. Відомо, що життя святого – це власне не опис його життя і не біографія, а опис шляху до спасіння і святості. Мучеництво – це взірець наслідування для християн. Зокрема, Стефан молиться за своїх ворогів, навіть коли останні, «розлютилися своїм серцем і скреготали зубами на нього» (Дії 7:54). Вороги «вивели мученика за місто, почали каменувати» (Дії 7:58). Звертаючись до Господа, первомученик просить не лише за себе, а й за своїх катів: «Господи Ісусе, прийми дух мій» (Дії 7:59), а «впавши на коліна, закликав сильним голосом: «Господи, не постав їм цього за гріх!» (Дії.7:60). Промовивши це, Стефан «смертю заснув» (Дії 7:60). Такою поведінкою святий нагадує Євангеліє, щоб непротивитися злому. «А я кажу вам: Не противтеся злому. Хто вдарить тебе в праву щоку, оберни до нього й другу. І коли вдарить тебе хто у праву щоку» (Мт.5:39).

2.1). Стефан показав приклад людям всіх часів, як молитва рятує від темряви вічної і приводить у Царство Світла, яким є Христос! Стефан своїм мучеництвом волає через століття до нас словами апостола Павла: «Будьте моїми послідовниками, як і я – Христа» (І Кор. 11:1). Він пішов за Христом і словом, і життям, і смертю. Боротьба первомученика Стефана і героїчна смерть заради віри – ось що потягає християн теперішнього часу. Він перший диякон, котрий розпочав боротьбу на полі благочестя за віру в Бога і зайняв у небі місце серед мучеників. Першого борця навіть смерть не відвернула від благочестивої боротьби. Як за життя він боровся з юдеями, так і після смерті озброюється проти єретиків, сектантів і відступників від віри, маючи непереможною зброєю віру у Пресвяту Трійцю. Стефан – це мужній і святий воєвода Церкви Христової, котрий здобув перемогу у боротьбі з невидимими князями темряви, владою і силою диявола. Стефан втілив у своє життя Христову заповідь «Любіть ворогів ваших і моліться за тих, що гонять вас» (Мт.5:44). Він просить Божої благодаті дійти до життя вічного та витримати побиття камінням. Подвиг і перемога Стефана над силами пітьми проявляється у смиренному стражданні людини. Наслідуючи Христа словами: «Господи Ісусе, прийми дух мій» (Дії 7:59). Ісус пролляв свою кров заради нас. Так і люди бажають пролити свою кров заради Христа, просячи скріпити їх благодаттю Божою. Убиваючи і зневажаючи духовенство у теперішний час, такі люди не знають, що роблять і треба за них молитися.

2.2). Обличчя Стефана світило благодаттю неземною і стало ангельським перед обличчям смерті. Ангели Божі раділи, вінчаючи мученика, котрий відходив від земного Єрусалиму до небесного за вічною славою. Радіє також Христос Цар, зустрічаючи свого воєводу Стефана з перемогою. Його подвиг можна порівняти з подвигом Давида, який став сам проти філістимлян і велетня Голіяфа. Своїм подвигом цар Давид відрубав голову Голіяфа-диявола і силу пекельного війська розбив так, як Ісус Навин голосом труб єрихонських зруйнував стіни міста. Стефана нині можна порівняти з царем Давидом та Ісусом Навином, бо вони повстали проти ворогів видимих. Подвиг диякона значиміший, тому що йому довелося зіткнутися з невидимими князями темряви, з владою і силами самого диявола. Він мужньо став проти всього сатанинського зібрання перед народом юдейським, проливши кров святу і праведну. Давид виступив проти Голіяфа з чотирьома елементами зброї – торбою, каменем, пращею і палицею. В арсеналі мученика Стефана знаходиться віра і п’ять елементів зброї – терпіння, ревність, мужність, сміливість, бажання і радість. Терпіння – це камінь, радість – це праща, хрест – це жезл чи палиця. Життя Стефана вплітається не лише в церковну історію, воно закладає основу перемоги над дияволом. Його перемогою кількісно і якісно збільшилася Церква, скріпилася віра, поширилося благочестя поміж народами, розгорівся вогонь Божої любові у воїнів Христових, укріпилася надія на перемогу диявола, розбилася фортеця сатани.

ІІІ). Дійсно, що події у світі змінюються щодня і щогодини. Вже неможливо собі уявити наш світ колишнім з переповненими площами. Закриваються кордони між державами Європи. Руйнуються комунікації і майже немає сполучення між країнами. «… бо проминає образ світу цього» (І Кор.7:31). Людська гординя і самовпевненість, надмірна надія на власні таланти, на силу медицини і науки, на неперевершені знання та високий розвиток приводять до того, що Господь вимушений допускати прихід великих криз. Криза перекладається з давньогрецької як суд. Іншими словами, коли людська гордість досягає своєї вершини, тоді приходять суди Божі. Вони упокорюють людей планети перед Богом і передвіщають наближення Другого Пришестя Христа на Землю. Світ злегковажив попередження про наближення біди і тому прийшли великі випробовування і потрясіння. Ця велика криза явилась людству в образі світової епідемії коронавірусу, яку створили самі ж люди.

Християнство вчить про те, що кризи обов’язково будуть і загалом уся історія завершиться великою суспільною кризою. І це дійсно – присутність суду над нами. І тільки через смирення перед Богом так, як це було у народу в Неневії, допоможе вийти з цієї кризи. Ми не встанемо з лікарських ліжок, не піднімемось з кволих обезсилених колін, якщо по справжньому і з покорою у серцях не станемо на коліна перед Богом у Вифлеємі.

У сьогоднішній кризі перш за все відчуваємо особисту відповідальність за власні вчинки. Завжди пам’ятайте просту істину: «Не судіть, щоб вас не судили; бо яким судом судите, таким і вас будуть судити» (Мт.7:1-2). Господь судить нас по плодах. Нагадаю, що Христос говорить про «добрі дерева» та «добрі плоди», а також про «злі дерева» та «злі плоди». Отже, Христос засуджує не лише погані плоди, але й засуджує безплідну смоківницю, тобто відсутність добрих вчинків людини.

Бог попереджує про неприємні наслідки за відхилення людства від життя по Євангелію. Ісус сказав своїм учням: «(…) як не покаєтесь, усі загинете так само. Або ті вісімнадцять, що на них упала башта Силоамська і їх забила, гадаєте, що були більш винні від усіх мешканців Єрусалиму?» (Лк. 13:3-4).

Башти в Біблії символізували людські самозвеличення і гординю. Вони обов’язково руйнувались, адже ніхто не може звеличуватись вище міри. Згадайте падіння Вавилонської башти. Кризи приходять для того, щоб людські башти руйнувались, а люди повертали свої погляди і свою віру до Бога, віддаючи Йому належну Славу.

Книга Старого Завіту говорить, що порятунок й оздоровлення приходить тільки від Бога, а вже Бог використовує існуючу систему охорони здоров’я. «Тридцять дев’ятого року свого царюва́ння занедужав Аса на но́ги, й ця недуга стала вельми тяжкою, але він і у своїй недузі шукав не Господа, а лікарів. І спочив Аса зі своїми батька́ми, помер на сорок першому році свого царюва́ння» (ІІ Книга Хронік, 16:12-13).

Тепер у світі зійшлися одночасно потужні чинники: пандемії, заяви потужних людей світу цього цінові війни і т.д. Керівники країн зайняті заходами по вирішенню кризи. Мало хто намагається побачити завтрашню картину світу. Нині важко собі уявити, як світ завтра може стати колишнім, як відкриються кордони, відновиться торговий і людський обмін, і як швидко повернеться у світ довіра. В Україні незрозуміло зростають ціни.

Епідемія змушує нас змінити темп життя, відмовитися від авіаперельотів, віддати перевагу працювати домашній праці, розважатися в колі близьких друзів і сім’ї, вчитися і вирішувати справи в онлайні та бути самодостатнім. Модні покази виглядають дивно і недоречно, туристичні оголошення здаються смішними, плани майбутніх проектів не визначені і яке вони будуть мати значення взагалі? Ми не зможемо виробляти та експортувати звичні товари і продукти. Так, доведеться платити за працю працівникам своєї країни, нехай і дорожче, але через це буде сприяти відродженню економік.

У цьому світі з’явилися хороші шанси розвитку у країн багатими власними ресурсами. Таких як Франція, Німеччина, Австрія та … Україна. Переживши важкі часи, в України з’явиться новий шанс, тому що у нас є всі види ресурсів – від людських до енергетичних. Напевно треба попрацювати над національною стратегією і влада мусить всерйоз захистити українську промисловість і середній клас бізнесу.

Слід пам’ятати, що біда Європи є і нашою бідою. Солідарність між людьми здоровими і хворими, самовіддана праця лікарів і журналістів, солідарність з тими, хто підтримує економіку в скрутну годину. Завдяки вірусу, викликаного кризою, ми зможемо зберегтися, коли згадаємо про Бога і почнемо заново цінувати і дякувати Творцеві за кожен прожитий і подарований нам день. За будинок, за сім’ю, за друзів, за роботу, за хліб насущний.

Висновок. Людство наближається до Бога і це є порятунок, або віддаляється від Бога й надалі з усіма від цього наслідками. «Коріться, отже, Богові, противтеся дияволові, і він утече від нас. Наблизьтеся до Бога, і він наблизиться до вас…» (Як.4:7-8). Ці слова апостола Якова спонукають нас проаналізувати життя першомученика Стефана у теперішній існуючій системі речей, тобто сенс та мету нашого подальшого існування на Землі. «І клич до мене за лихої години, я визволю тебе, і ти мене прославиш!» (Пс.49 (50):15).

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії

 09 січня 2021 року Божого

м. Отинія