Проповідь владики Василія Івасюка в тринадцяту неділю по Зісланні Святого Духа

Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа! Дорогі брати та сестри!

Вступ. Люди повірили в Бога і прагнуть Його “прив’язати” до свого життя і народу назавжди, будуючи Йому дім, тобто храм. Божий дім поділяється на притвор, храм вірних і святилище розділені між собою іконостасом. Всі частини Божого храму повинні мати написані ікони, які належить писати так, щоб вони викликали святі почування і підкреслювали духовність вічної та безсмертної душі, спрямовуючи бажання людей служити Господеві.

І). Посвячення і призначення іконостасу у Божому домі. Іконостас – це висока стіна, подекуди сягаюча до стелі, яка є розписана іконами, розміщеними у відповідному порядку. В іконостасі є троє дверей. Посередині є так звані Царські Двері, що ведуть до престолу. Зліва від них є північні двері, якими входиться до проскомидійника, а з правого боку, розміщені двері, які називаються дияконськими. Дияконськими дверима виносять приготовлені чесні дари на престіл, щоб їх освятити на великому вході, Євангелію – на малому вході, а також хрест, тоді коли це приписує церковний устав. На вечірні виходиться ними до кадіння, коли Царські Двері закриті.

Назва Царські Двері походить від того, що ними входить Христос – Цар Слова, щоб подати людям своє Пресвяте Тіло і Кров. Святими називаються вони тому, що ними входить Ісус Христос, Божий Син. Вони складаються з двох частин та із занавіси. Царські двері мають бути вирізьблені у формі колосків пшениці та китиць винограду. Посередині Царських дверей в осібних іконах є зображені Пречиста Діва Марія і Архангел Гавриїл у сцені Благовіщення. На чотирьох кутах дверей є звичайно ікони чотирьох євангелістів з їхніми емблемами: в горішніх іконах на правій стороні євангелист Іван з орлом, а зліва – євангелист Матей із ангелом. На нижніх іконах – євангелист Марко із левом з правої сторони, з лівої сторони – євангелист Лука з волом. Інколи на Царських Дверях є зображений архангел Михаїл, тому що святилище є образом Раю, а він стереже доступ до нього.

ІІ). Поділ іконостасу. Згідно із приписом нашого обряду, іконостас повинен мати п’ять рядів ікон, розміщених у певному порядку. Починаючи із самого низу, під намісними іконами дуже часто зображені ікони, метою яких є представити сюжет зі Старого Завіту. Можливо, головною із цих старозавітних сюжетів є ікона, яка показує нам як Авраам жертвує свого сина Ісаака. Іншими словами, цілий іконостас вказує на важливість святилища – місця жертви, так само ця невеличка ікона має вказати на ту велику жертву, яка відбувається у святилищі кожен день, бо саме тут Христос Спаситель з любові до людського роду жертвує себе добровільно.

Інший старозавітний сюжет, який можемо побачити у кожному ярусі іконостасу, свідчить про вигнання наших прародичів Адама і Єви із Раю. Ця ікона також вказує на святилище – місце перебування правдивого Бога і там є завжди радість, щастя і спокій. У людському розумінні – це місце блаженства, тобто Рай. Метою цієї ікони є застерегти людину від того, щоб своїми ділами, подібно як наші прародичі Адам і Єва, не позбавити себе участі у житті із Богом. На іконі зображений херувим із вогненним мечем, який проганяє першого чоловіка з жінкою із Раю.

Одначе, завдяки жертві Ісуса Христа, Господь нікого не залишить без уваги. Він вже не проганяє людину, як колись з Раю, а, навпаки, бажає її повернення. Бог не хоче смерті грішника, а його спасти. І тому Господь приходить до нас через Євангелію – Слово Боже, а головно, через Пресвяту Євхаристію. Ми, інколи не слухаємо його слова і нехтуємо тайною Покаяння і не приймаємо Тіло і Кров Господні. Тим самим вже не Господь нас проганяє, а ми самі втікаємо із Раю, позбавляємо себе блаженного місця і життя. Цей старозавітний євангельський сюжет показує розгубленого і заляканого Адама, вказує нам усім на гіркоту життя без Бога, на наші терпіння і страждання, а також на смерть як наслідок нашого небажання життя у Бозі. В поті чола…”.

Окрім цих двох ікон, у кожному ярусі іконостасу можна побачити ще ряд інших, що представляють нам життя стародавніх праведників, а саме: потоп, перехід через червоне море, перехід вибраного народу через пустелю, передання Мойсеєві Божих заповідей, підняття мідяного вужа у пустелі і т.д.

Хоча іконописці в деяких в багатьох храмах у нижньому ярусі іконостасу написали ікони, які представляють події, пов’язані із життям Ісуса Христа після його Воскресіння, а саме: невірний Тома, жінки-мироносиці, оздоровлення розслабленого, сліпонародженого, життя самарянина.

У нижньому ряді іконостасу, як старозавітні, так і новозавітні ікони є важливі бо носять божественний характер. Отже, основною ідеєю Східної Церкви є ідея Христового воскресіння, а новозавітні ікони покликані виразно підкреслювати цю ідею.

ІІІ). Іконостас відображає суть воскресіння Христового і допомагає зрозуміти нам це таїнство. Характер нашої Літургії є виразно пасхальний. Тому іконостас, який зображує цілу драму людського спасіння, представляє таємниче з’єднання неба і землі та є центральним об’єктом наших храмів і джерелом духовного піднесення для вірних.

Дух східного обряду допомагає зберегтися нам як українському народові у світі. Другий Ватиканський Собор звертається до наших вірних: “шанувати всі ці (обрядові) речі (…), щоб повернутися до своїх прадідних звичаїв” (Декрет про Східні Церкви, стаття 6).

Зайшовши до українського греко-католицького храму бачимо іконостас, за яким є розміщений престіл з кивотом, де перебуває Пресвята Євхаристія. Жертвоприношення – це надзвичайно велике таїнство у східній Літургії. Смерть Христа – це не смерть звичайної людини, але це тріумф і перемога життя над смертю. Пресвята Євхаристія – це найбільша Тайна у Східній Церкві. Євхаристійний Христос покинув велич неба та замешкав у кивоті на престолі, щоби бути якнайближче до людей. Пресвята Євхаристія – це найголовніше джерело освячення і преображення людини, це “святі, божественні, безсмертні і животворні таїнства”. Ця Тайна займає істотне місце у нашому релігійному культі, але вершиною вартостей є воскреслий Христос, що сидить праворуч Отця”. Пресвята Євхаристія є засобом до нашої злуки з Пресвятою Трійцею та передсмаком небесної радості.

Ось молитва священика перед Причастям, що влучно віддзеркалює Євхаристійне наставлення Східної Церкви: “Чоловіколюбче Владико, поручаємо Тобі все наше життя та надію. Просимо й молимось та сердечно благаємо: вчини нас гідними з чистим сумлінням прийняти Твої, пошани гідні, Тайни цієї Святої і духовної Трапези на відпущення гріхів, прощення провин, злуку зі Святим Духом, спадщину небесного Царства, на довір’я до Тебе, а не на суд чи осудження”.

Священик і люди у храмі звертаються обличчям до Сходу сонця, що символізує Ісуса Христа, кульмінаційну точку і завершення всього Всесвіту. Тут виявляється вселенський характер нашої Літургії.

ІV). Притча про виноградник. Виноградник можна порівняти з парохією. Священик читає Слово Боже, яке міняє світогляд людини. Притча про виноградник ілюструє широкий спектр застосування Слова Божого. Злочинні виноградарі не дають можливості людям примножувати багатства та красу землі-виноградника і своєчасно давати плоди Господареві. З погляду людського родючість землі знищують, ліси беззаконно вирубують, води річкові забруднюють. З погляду Бога світ створений з любов’ю, щоби стати притулком для людини, яка є співпрацівником Бога.

Перечитуючи притчу про виноградник, стає зрозумілим, що господар зробив все потрібне для успішної і плідної праці найманих робітників. Спостерігаючи цей світ, бачимо велику мудрість Творця, що дав людині все потрібне для її життя: землю, повітря, воду, рослини, тварини, і безліч того, без чого немислиме життя людини у світі. Найбільшою нашою проблемою є невдячність. Цей земний “виноградник” людина дуже швидко почала вважати своїм. Замість того, щоб використовувати всі блага на спасіння своє і ближнього, люди почали збагачуватися неправильно. Наслідком цього споживацтва є прірва між країнами багатими і бідними, між багатими і бідними в Україні. Хтось знищує хліб, щоб не допустити зниження ціни на нього, а в іншій частині земної кулі дитина помирає з голоду. Хтось продає вугілля видобуте в нас, видаючи його за привезене через Роттердам +. Хтось на свій день народження запрошує естрадну зірку за кілька мільйонів доларів, а більшість людей не мають грошей на лікарства і навчання дітей та масово покидають територію рідної Батьківщини. Наш час – це період протиріч і крайнощів. На одному великому білборді написано “Дорогі краяни, бережіть рідний край!”, а поряд на землі валяються обривки попередньої політичної агітації. Це є виразним доказом людської брехні, що лунає з білбордів, телевізорів, газет і радіо. Екологічна ідея сьогодні стала могутньою зброєю не для примноження “плодів” виноградника та наближенням до свого Господаря виноградника, а способом дійти до влади. Володіти, мати, керувати, розподіляти, вирішувати стає сьогодні актуальнішим, аніж прибирати, роздавати, відповідати, виконувати.

Залишати сміття на природі після так званого культурного відпочинку, ламати дерева, бити рибу електровудочкою чи виловлювати сітями, вирубувати дерева підряд у лісі , викидати побутове сміття у річку – це все гріхи про які навіть ніхто не думає. Немає нічого гіршого, ніж мати мовчазну совість. Тоді серце людини настільки твердіє так, що колись вважалося гріхом, перетворюється на благо.

Вирубувати суцільно ліси, красти ешелонами пісок та гравій з річок, продовжувати гнатися за прибутками, викидаючи до атмосфери мільйони тон вуглекислого газу, тоді вже не буде лісів, річок і наступні покоління будуть потерпати від онкологічних хворіб. Жадоба одноразової наживи у людині перемагає всі найдосконаліші почуття. Господар злих робітників на землі лютих люто вигубить”, а байдужі самі себе знищать. Бажаю кожному бути добросовісним робітником, вчасно давати Богові плоди своєї праці. Господи допоможи кожному зрозуміти природу, як дар Божий, зберегти її та щасливо увійти до небесному винограднику, тобто Царства Божого.

Висновки. Підсумовуючи сказане, можемо дійти таких висновків: Осередком східної Літургії є небесний прославлений Спаситель, що живить нас своїм Пресвятим Тілом і Пресвятою Кров’ю. Іконостас є символом неба та Царства Божого і нагадує нам Небо, тобто те, чого око не бачило й вухо не чуло, що на думку людині не прийшло, що приготовив Бог тим, що люблять Його” (1 Кор. 2,9).

Господи, у нас крадуть землю, людей розсівають по світі добровільно примусово змушують ставати рабами по чужих країнах, історію переписують, інтелігенцію по наймах пустили, молодих хлопців і чоловіків пораненими і вбитими повертають додому з війни. Україна має багато боржників і своїх і чужих. Кожний українець повинен пам’ятати важливу формулу: Якщо я відвернусь від потребуючого народу України, то значить – зраджу Христа”.

Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, допоможи побачити свої таланти і відповідально та доцільно їх використати на добро України та всіх її громадян.

Благословення Господнє на вас!

 

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей Коломийської єпархії

 

26 серпня 2018 року Божого

с.Гвізд

 


Послання і проповіді