Вступ. Неділя після Христового Воскресіння має наступні назви: Томина, Антипасхи, Нова і в народі ще кажуть Провідна.

Назва Томина походить від зустрічі апостола Томи з воскреслим Христом. Назва Антипасхи в перекладі з грецької означає “замість Пасхи”, бо для перших християн вона була наче повторенням празника Воскресіння. Назва Нова, бо Ісус Христос своєю появою обновив апостолів радістю свого Воскресіння через доторкання апостола Томи до ран воскреслого Спасителя. Провідна, бо в цей день на гробах померлих проводять спільну родинну молитву.

ІІ). Роздуми над Євангелієм Томиної неділі. Перша неділя після Великодня присвячена споминові апостола Томи. Він останній зі всіх апостолів впевнився у воскресінні Христа і тільки тоді повірив, коли на власні очі побачив воскреслого Спасителя та власними пальцями доторкнувся до хресних ран. Своїм довгим невірством апостол Тома примусив Ісуса дати ще один найбільш непохитний і певний доказ свого воскресіння. Найкраще переконання у воскресінні Христа – це доторкнутись до воскреслого тіла і нанесених ран ще при Його земному житті. Правда, Христос докоривши апостолові Томі, промовив: “Подай сюди твій палець і глянь на мої руки. І руку твою простягни і вклади її у бік мій. Та й не будь невіруючий, – а віруючий!” (Ів.20,27). “Щасливі ті, які, не бачивши, увірували!” (Ів. 20,29).

Недовіра Томи має велике значення для переконання інших у воскресінні Христа. Апостоли були свідками воскресіння тільки по словах, які чули, але тільки один апостол був певним свідком воскресіння. Скрізь, де тільки проповідував Тома, мусів казати: “Та ж я сам на власні очі бачив воскреслого Христа, сам власними руками доторкався до Його ран, до Його пробитого боку”. Тепер похитнути віру у воскресіння Христа або й зовсім її відкинути, не дозволяє невірство Томи. Він не повірив, поки не пересвідчився власними очима й руками і цим обеззброює вигадки сучасних атеїстів проти істини Христового воскресіння.

ІІІ). Хліб-артос пригадує про Воскресіння Ісуса Христа. Християнин бажає повної радості: серцем вірити й очима бачити образ воскреслого Христа. Тому Церква в ці дні Великодніх свят ставить перед нами посвячений хліб-артос, як образ воскреслого Христа. Спаситель за час Свого земного життя називає себе Хлібом. Він каже: “Божий бо хліб той, що з неба сходить і життя світові дає” (Ів. 6,33). “Я – хліб життя” (Ів. 6,48), щоб той, хто їстиме хліб життя не помер. Христос перед своїми страстями на Тайній Вечері єднається зі своїми апостолами даючи їм споживати своє Пречисте Тіло. Опісля свого воскресіння Христос найбільше появлявся в ті моменти, коли благословляв і роздавав хліб.

Так, коли Христос явився двом ученикам підчас їхньої подорожі в одне село і тільки тоді відкрилися очі й вони пізнали Його, коли Він взяв хліб, благословив, розломив і подав їм (пор.Лук. 24, 30). Наступним разом Христос явився апостолам своїм на морі. Учні знову впевнились, що це Він, коли взяв хліб і почав ламати та роздавати (пор.Ів. 21,13). Згідно свідчень, апостоли збираючись на молитву або на вечерю, завжди на спомин про воскреслого Христа клали перед собою хліб. Тому й ми, по прикладу апостолів, поклали на цей Великодний тиждень хліб-артос, на спомин про Воскресіння Ісуса, щоб сьогодні ламати його і роздавати вірним.

ІV). Воскресіння Ісуса Христа пізнається через ламання хліба і невтомну працю. Христос відкрився апостолам підчас ламання хліба, так і вам нехай відкриває духовні очі, щоб ви побачили Його при всіх обставинах вашого життя. Віра у Воскреслого Христа нехай розвіває всяку тугу з вашого серця і всяку неправду. Український народ завжди з великою пошаною називав хліб “святим”, хрестив його перед споживанням. Дійсно, дуже багато праці до себе вимагає від народу хліб, поки він стане перед нами на столі. Багато поту, а може й сліз проливав наш народ, здобуваючи цей важкий кусок хліба. Наш селянин вирощував хліб більше для других, аніж для себе.

Насправді, цей хліб тільки тоді буде для нашого народу корисний, коли будемо пам’ятати слова Спасителя: “Працюйте не на ту їжу, яка проминає, лише на ту їжу, яка залишається на життя вічне, – яку ж дасть вам Син Чоловічий” (Ів. 6,27). На іншому місці каже Христос: “Не одним хлібом житиме чоловік, а і всяким словом, що виходить з уст Божих” (Мат. 4,4). Коли будете задоволені цим духовним хлібом, тоді і тілесний хліб буде для вас більш легким для вироблення й більш корисним стане для життя.

Тепер дехто каже, що врожай залежить не від Бога, а від природи і тому землеробові треба краще працювати біля землі, щоби мати більше врожаю. Віра наша закликає всіх до праці та й сама природа без нашої праці хліба не дасть. Важка праця неминуча, і це наші гуцули добре знають як на кусок хліба заробляти. Найкраще полегшити працю може молитва до Бога поєднана з Хлібом життя, тобто Пресвятою Євхаристією. Кожний працівник повинен мати надію на хліб, щоб підтримувати свої фізичні сили. Бог Отець дає духовну надію для всіх працюючих, кажучи: “Прийдіть до Мене всі струджені й знеможені, то я заспокою вас” (Мат. 11,28). Працювати треба з любов’ю до своєї професії і до тих, кому наша праця потрібна.

Людська наука придумує різні нанотехнології для полегшення праці, але тої любові, надії та радості, які ми отримуємо у Христі, ніяка наука ніколи не видумає. Ми любимо нашу рідну Україну, природу, наші поля, ліси й луги. На рідній землі нам легше працювати, легше й помирати, але ця любов дасть нам повне задоволення тільки тоді, коли ми з’єднаємося з Божим життям. Сама природа наша – це великий дар Божий і велика його благодать. Вчений Карл Лінней в книзі “Про систему природи” говорить, що дивлячись на сонце і зорі, вони носять в собі знаки мудрості і сили Божої. Наприклад: Карпатський Буковель і гарна природа нічого не вартують, коли тут не буде життя. Не спалюйте нескошеної сухої трави на полях! Ми хочемо вічно жити, тому слухайте воскреслого Христа: “Я є Хліб життя; хто вірує в Мене, той має життя вічне” (Ів. 6,47).

Весною люди починають щось сіяти і садити, тобто вкладають свою працю у землю. Хто може сказати чи з нашої праці щось вийде і чи вродить нам природа, чи ні? Немає між людьми такої людини, тоді необхідно сміливо молитися і вірити. Господи всемогутній зглянься милосердно на нашу тяжку працю і пішли щедрий урожай на нашу землю в цьому 2018 році. Дякуємо Богові за хліб, за Його науку на нашій рідній українській мові і на спомин про воскресіння приймаємо святий артос. Отримання артоса символізує повторну зустріч Пасхою і зустріч з воскреслим Богом.

Приклад. Існує легенда про те, що до кожного з нас один раз в житті приходить Бог. Він може з’явитися в будь-якому образі: мокрого кошеняти, старого дідуся чи жебрачки. А наша доля складеться в залежності від того, як ми поведемо себе в хвилину такої зустрічі…

Жив-був на світі чоловік, і було у нього три мрії: мати хорошу роботу з високим заробітком, одружитися на красивій добрій дівчині та стати відомим всьому світу.

Зимовим холодним ранком юнак поспішав на співбесіду до відомої компанії. До зустрічі залишалося 5 хвилин, а йому ще потрібно було пробігти квартал. Раптом прямо перед ним послизнувся і впав незнайомий літній чоловік. Наш герой подивився на нього, подумав, що той п’яний і, не подавши руки, побіг далі. На щастя, він встиг на співбесіду вчасно, але на роботу його мрії його не взяли.

Літнім теплим вечором чоловік прогулювався містом. Помітивши кілька вуличних артистів, він зупинився, щоб насолодитися видовищем. Глядачів було небагато, але п’єса була веселою і захоплюючою. Після закінчення вистави почулися оплески і люди почали розходитися. Наш знайомий обернувся щоби йти, але хтось несміливо торкнувся його плеча. Це була головна героїня п’єси – старенька-клоунесса. Вона стала розпитувати його про те, чи сподобався йому спектакль, чи задоволений він акторами. Але молодий чоловік навіть не захотів вести розмову зі старою жінкою та гидливо відвернувшись, пішов додому.

Одного осіннього дощового вечора чоловік поспішав додому з дня народження від свого знайомого. День видався важким і він мріяв скоріше прийняти ванну та заснути в теплій м’якій постелі. Раптом він почув чиєсь приглушене ридання. Це плакала жінка. Вона сиділа на лавочці біля будинку нашого героя. Вона була одна, без парасольки, і тільки капюшон легкої курточки рятував її від холодного дощу. Помітивши нашого героя, вона звернулася до нього за допомогою. У неї в родині сталося щось жахливе, тому їй конче потрібно було поговорити з кимось. Чоловік задумався, але перед його поглядом постали ванна та ліжко, він пробурмотів, що жахливо зайнятий і поспішив до під’їзду.

Наш герой прожив цілком звичне, нещасливе життя та й помер. Потрапивши на небеса, він зустрів свого Ангела-хоронителя.

– Ти знаєш, я прожив зовсім нещасливе, майже нікчемне життя. У мене були три мрії, але жодна з них не збулася. Як шкода …

– Хм … Друже мій, я зробив все, щоб всі твої мрії втілилися в життя, але для цього тобі потрібно було всього лише раз подати руку, відкрити очі і зігріти серце.

– Про що ти?

– Пам’ятаєш чоловіка, що впав на слизькій зимовій дорозі? Я зараз покажу тобі цю картину … Той чоловік був генеральним директором фірми, в яку ти так хотів потрапити. Тебе чекала карколомна кар’єра. Все, що від тебе було потрібно тоді – це подати руку.

Пам’ятаєш стару клоунесу, яка після вуличної вистави підійшла до тебе з питаннями? Це була юна красуня-актриса, яка закохалася в тебе з першого погляду. Вас чекало щасливе майбутнє, діти, незгасна любов. Все, що від тебе потрібно було – це відкрити очі.

А пам’ятаєш жінку, яка плакала біля твого під’їзду? Був дощовий вечір, вона наскрізь промокла від дощу і сліз … Це була відома письменниця. Вона переживала сімейну кризу і їй дуже потрібна була душевна підтримка. Якби ти допоміг їй зігрітися в своїй квартирі, вислухав і втішив, вона написала б книгу, в якій розповіла б про цей випадок. Книга прославилася б на весь світ і ти разом з нею, тому, що на головній сторінці авторка вказала б ім’я того, хто став головним героєм цього твору. Все, що від тебе потрібно – лише невелика іскра твого серця. Ти був неуважний, мій друг.

Висновки. Прислухайся до світу, він пропонує безліч можливостей. Пам’ятайте, що про допомогу потрібно не тільки вміти просити, а й з гідністю прийняти…

Сьогоднішня неділя не лише навчає нас про існування Бога, але навчає нас про воскресіння Господа і також про наше воскресіння.

Життя Томи – це шлях фізичного дотику до Бога і початок віри. Внутрішньо віднаходимо Бога в розумі, в совісті, в почуттях – цей шлях набагато цінніший за зовнішній фізичний дотик. Тому Христос говорить: “Щасливі ті, які, не бачивши, увірували!” (Ів. 20,29).

Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, доторкнися через щиру молитву і через Слово Боже до нашої душі.

Господи, допоможи людям розвіяти сумніви щодо воскресіння так, щоби ми могли з Томою закликати: “Господь мій і Бог мій!” (Ів. 20, 28). Амінь.

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Єпарх Коломийський

15 квітня 2018 року Божого

с.Яблуниця