Проповідь владики Василія (Івасюка) в першу неділю Великого Посту

Іди за мною”.
(Ів.1,43)

Всечесніші отці, дорогі в Христі брати і сестри! Розпочинаємо нашу науку во ім’я Отця і Сина і Святого Духа.

Вступ. Сиропусна Неділя іменується днем “вигнання Адама” з Раю, а Євангеліє першої неділі Великого посту хоче поправити гріхи зроблені попередніми поколіннями і тому кличе голосом Христа “Іди за мною” (Ів.1,43).

І). Покликання апостолів. Господь подорожує Палестиною, зустрічається з різними людьми і робить їх своїми учнями. Одного разу Филип почув виразний голос Ісуса: “Іди за мною” (Ів.1,43) до нового апостольського служіння. Він залишався вільним у виборі і погодився, але міг сказати “ні”. Слова сказані Спасителем були такі сильні, що Филип перемінився і, зустрівши Натанаїла, радісно каже: “Ми знайшли того, про кого Мойсей у законі писав і пророки, – Ісуса, (…) із Назарету” (Ів.1,45). Натанаїл відповів: “А що доброго може бути з Назарету?” (Ів.1,46). Ісус, спостерігаючи за їхньою розмовою, промовив: “Перше ніж Филип закликав тебе, бачив я тебе, як був єси під смоковницею” (Ів.1,48). І тоді Натанаїл різко змінює свою думку про Ісуса Христа: “Учителю, ти – Син Божий, ти – цар Ізраїлів” (Ів.1,49).

Господь також і сьогодні постійно спостерігає за розмовами людей і промовляє до них у відповідний момент голосом Церкви та різними подіями у світі і в особистому житті. Тільки той голос треба кожному почути і розпізнати з-поміж багатьох інших, що доносяться до нас звідусіль. Випадок з Натанаїлом свідчить, що одиниці пізнають Ісуса, незважаючи на те, що були Ним прощені, оздоровлені і з вдячністю кричали “Осанна!” (Мт.21,9), але через кілька днів верещали “Розіпни! Розіпни!” (Ів.19,6). Ми так само не є кращі, бо не один раз скористалися Його силою, добротою і милосердям, а через якусь хвилину забували про все і, наслідуючи розлючених юдеїв, своїми вчинками кричали засуди і розіпни мого знайомого чи сусіда. Натомість, Син Божий не перестає промовляти до нас лагідно і переконливо: “Коли хтось хоче йти за Мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій і йде слідом за мною” (Мр.8,34).

ІІ). Покликання людини. Покликання взагалі — це вміти слухати Бога і відповідати Йому, щоб пізнати своє призначення і здійснити його у житті. Слова Євангелія “Іди за Мною!” (Ів.1,43), з однієї сторони звернені до усіх людей з проханням іти за Ісусом, а з іншої – бачимо тільки деяких слухачів готових це зробити. Церква через страсні молитви допомагає почути голос Спасителя та знайти своє покликання багатьом. Дійсно, всі люди є покликані Богом до життя і кожному з нас призначено певне завдання, яке маємо виконати. Господь наділив кожну людину необхідними талантами для виконання призначеного завдання, а співпраця з Божою ласкою підсилює ці таланти. Деякі люди виконують призначене їм завдання за молодих років, а інші стараються у старшому віці направити пропущене замолоду.

Дуже багато часу тратиться на земну суєту (надмірні забави, нескромні вечірки…). Насправді більше часу слід віддавати на корисні справи для блага нашої душі, щоб гарантувати собі спокійну совість, а на тому світі заслужити благословенне Царство Небесне.

Господь багато разів запрошує людей йти за Ним, пропонуючи науку любові і практичного милосердя. Велика кількість шанувальників пішли за Його вченням й отримали оздоровлення тіла і духовну допомогу. Часи міняються, прийшли переслідування і тоді всі забувають про Божу доброту та кричать несамовито “Розіпни! Розіпни!” (Ів.19,6) нашого Доброчинця, бо Він став записаний людьми до злочинців. Милосердя Ісуса безмежне, а тому прощає людську зраду, забуває кривди, жахливі знущання і прагне поділитися з нами важливим даром любові, здобутим на хресті.

Господь розуміє долю вигнаної людини з Раю і тому не залишає її напризволяще, а дає кожному завдання, як він має повернутися назад. І так поступово відкривається наше покликання по мірі наближення до Господа. У пошуках свого покликання слід визначитись у наступних питаннях: “Що ми хочемо робити?”, “За ким йдемо?” і “Кого слухаємо?”. Діти йдуть до школи, студенти до вузів, робітники працюють, щоби через знання і працю краще пізнати волю Божу. Отримавши місце в житті, ми виконуємо своє покликання і то не тільки тоді, коли в нас є успіх і ми на хвилі підйому, а також коли важко і здається немає виходу та нічого не відбувається. Авраам виконував своє покликання, коли чекав, Йов – коли страждав, Естер – коли могла бути вбита.

Наше покликання має дуже важливе призначення – спасіння людей! Бог дає нам якісь завдання у житті, а сумлінне їх виконання і складає наше покликання. Давайте кожен день виконувати діла милосердя призначені на спасіння і не проходити мимо повз інших людей, не помічаючи їхніх потреб. Кожна доля є особлива і кожен має від Бога завдання, що він має робити в цьому житті!!!

ІІІ). Пошанування Ікон – це прийняти благодать покликання через світле зображення Спаса Христа, Богоматері і святих. Ця неділя є також присвячена пошані святих ікон, котрі прикрашають кожний християнський храм і запрошують людей іти за голосом Христа. В тропарі сьогоднішньої неділі співаємо: “Пречистому образові твоєму покланяємося, Благий, просячи відпущення гріхів наших, Христе Боже”. На стихирах Вечірні співаємо: “Христова Церква прийняла, як прикрасу, чесні і святі ікони: світле зображення Спаса Христа, Богоматері і святих”.

Перша чиста і незаплямлена ікона була у душах Адама і Єви. Гріхопадіння знівечило образ Божий у душах людей і тому вони вже не могли жити у Раю поруч з Богом. Месія прийшов відновити ікону Господа у душі старого Адама і покликати його до нового життя. Правдиве зображення обличчя Ісуса відноситься до часу, коли Він жив на землі і залишив відбиток свого обличчя на хустині Вероніки. Це була перша ікона, що стала зразком для всіх інших. Художники стараються відтворити божество і красу Ісусового обличчя, і це їм вдається в міру людських можливостей. На Туринській Плащаниці маємо правдиве зображення Ісусового обличчя, котре, не зважаючи на перенесення страшних тортур і невимовних передсмертних мук на хресті не втратило своєї божественності, благородства і краси. Іншими словами, – це подарунок ікони Ісуса Христа усім тим, хто бажає побачити його божественну красу у людському обличчі та почути знову у своєму житті голос Ісуса “Іди за мною” (Ів.1,43).

Церква в час Великого Посту закликає поглянути у глибину душі та викинути із серця всяке лукавство і струсити гріховний пил покаянням, молитвою і прощенням. Життя святих описує строгий спосіб життя, щоб тільки не осквернити у своєму серці в собі образ Бога Творця. Гріх не тільки плямить Божу ікону в душі людини, але і спотворює її тіло. Погляньмо, який вигляд має тіло та обличчя людини, яка п’є, курить і вживає наркотики. На їхніх обличчях написаний грішний спосіб життя.

Висновки. Голос Ісуса “Іди за мною” (Ів.1,43), сьогодні звернений до дітей України зі сторінок Євангелія і написаних чудотворних ікон, щоби молитвою, постом і добрими вчинками зупинити війну, визволити полонених, зупинити кровопролиття. Кожний день життя має окрему сторінку, на якій наша совість подібно до відеомагнітофона, записує все добре і лихе, а також все те, що ми не зробили через нашу недбайливість чи лінивство. Ідіть за голосом Спасителя, своїм християнським життям виконуйте покликання апостола і волонтера Христа.

Нехай же Дух Святий, Утішитель і Скарбник усього доброго, просвітить наш розум, щоб ми достойно провели цей Великий піст з користю для нашого тіла і спасіння душ! Амінь!

Благословення Господнє на вас!

+Єпископ Василій Івасюк

Правлячий Архиєрей Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ


Послання і проповіді