“Хто з-між вас хоче бути першим,

Хай буде рабом усіх”

(Мр.10,44).

Привітання. Всечесний отче Михаїле, вельмишановні брати й сестри! Вітаю вас стародавнім християнським привітом “Христос посеред нас!”. “І є, і буде!”.

І). Парафіяльне життя у с.Петрів. Сьогодні маємо єпископську візитацію до нашої парафії. Парафія – це спільнота вірних, заснована єпархіальним єпископом, в якій зароджується, зростає і дозріває християнин. Молодий священик Михаїл є призначений до храму Успіння Пресвятої Богородиці у с.Петрів, в якому доручена пастирська опіка з метою освячення вірних. З особливим радісним почуттям молимося у нашій відновленій парафії. Хоча парафія несла на собі духовні поранення, але святиня отримала нове життя. І сьогодні з радістю можемо свідчити, що храм і життя парафії упорядковане й добре організоване. Активну участь у парафіяльних програмах беруть діти і молодь, молодіжний хор, катехитична школа, участь вірних у всіх прощах. І це є виконання завдання Синоду єпископів “Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом”. Завданням цієї душпастирської програми є навчитися “жити на вподобу Богові” (1Сол.4,1), щоб зростати у святості і в єдності з Ісусом Христом. Правильно влаштоване парафіяльне життя людей це – переддень вічного буття. Головна відповідальність за спасіння людей лежить на священиках через організацію духовного життя.

У земному житті маємо багато безладу, несправедливості, людського горя, кризи і багато різних терпінь, котрі обтяжують буття людей, що нерідко спонукає їх принижуватися. Горе і терпіння завжди будуть присутні у житті кожної живої людини. Вони беруть свій початок від Адама і Єви та підсилені нашими особистими гріхами. Людське суспільство інфіковане гріхами і несе в собі страждання та супроводжується болями. І перед віруючою людиною стоїть важливе питання: “Як сприймати страждання і горе цього життя?”. Відповідь на таке питання дає Євангеліє цієї неділі від Марка.

ІІ). Євангельське читання від Марка є дуже повчальним в цьому випадку (Мр. 10,32-45). Вперше і дуже зрозуміло Ісус говорить учням про страждання, які чекають Його в Єрусалимі. “Оце йдемо в Єрусалим, і Син Чоловічий буде виданий (…) і засудять його на смерть; (…) і насміхатимуться (…), плюватимуть (…), бичуватимуть (…) й уб’ють”(Мр.10, 33-34).

Він буде ув’язнений, побитий, мучений, розіп’ятий і на третій день воскресне. Учні повинні були виявити любов, співчуття, прагнути розділити з Учителем Його страждання, висловити своє побратимство, спробувати захистити Спасителя. Нічого такого не сталося. Навпаки, найближчі учні, Яків та Іван, підійшли до Нього й кажуть: “Зволь нам, (…) щоб ми сиділи: один праворуч, другий ліворуч від тебе у твоїй славі”. Ісус же сказав їм: “Не знаєте, чого просите. Чи зможете пити чашу, яку я п’ю, і хреститися хрещенням, яким я хрещусь?”. Ті йому відповіли: “Можемо”. Ісус сказав їм: “Чашу, яку я п’ю питимете, і хрищенням, яким я хрищуся, хреститиметесь. Сидіти ж праворуч від мене чи ліворуч, – не моя річ вам дати, а кому приготовано” (Мр.10, 38-40).

Бог зробить першим, як обіцяв того, хто з покорою і вдячністю прийме зневагу та побиття Христа ради. Відповідаючи апостолам, Господь пов’язує перші місця у Царстві Божому з питтям чаші страждань. Теперішнім людям важко зрозуміти сенс того, що сказав Учитель, бо першим в очах Божих стає той, хто гідно переносить горе і страждання світу цього.

Дійсно, завжди будуть існувати людська несправедливість, страждання, хвороби, смерть. Кожне покоління переживало війну і безстрокові АТО, насильство і кризу, реформи і вигнання з батьківської землі, голод і холод. Люди завжди мріяли про рай на землі, мріяли про справедливі суспільства, а тепер будують окремі автономні царські замки-міжгір’я, дітей вивозять на навчання в Європу й Америку, а самі виїжджають на проживання поза межі України. Колись людей вивозили насильно до Сибіру, а тепер простим людям дали безвіз, тобто право на добровільно-примусове переселення у рабство за границю. І так звані багаті скороспілі жителі України та наші раби-заробітчани не уникають страждань, хворіб і смерті. Терпіння будуть завжди і вони не залежать від державного ладу, економіки і політики, розвинутої благодійності у суспільстві. Отже, престижні місця у Раю, Євангеліє пов’язує саме зі стражданням людини, тому що терпіння завжди належить людській природі.

ІІІ). Праведне життя Марії Єгипетської. Господь нерідко відвідує нас скорботою і стражданнями, але це не має бути причиною легкодушно втрачати віру і нарікати на Бога. Сприймаючи відповідні страждання, ніколи не порівнюйте себе з іншими, бо ось цей, гірший за мене, не страждає. Ви не знаєте, що відбувається у житті і душах інших людей. Наше завдання зустріти власний хрест гідно і не дати цій скорботі зруйнувати нашу особистість, ослабити тіло і душу та зробити нас нещасними. З молитвою на устах “нехай буде воля твоя” продовжувати нести свій хрест, пам’ятаючи, що це є необхідною умовою зайняти перше місце. Сформовані людські звичаї, політична влада і партійна приналежність або кількість грошей і так звані “успішні” вибори не допоможуть здобути справжню першість перед Богом.

Четвертої неділі Великого посту Іван Ліствичник пропонує як дорогу до Неба, використовувати драбину. Вона має 30 чеснот-сходинок, по яких потрібно підніматися сходинка за сходинкою до Бога. Марія Єгипетська, пам’ять якої згадуємо у цю 5 неділю Великого посту, скористалася цією дорогою і піднялася від самого дна гріха до самого Неба. Вона в молодості вела веселе і розпусне життя. Однієї миті Господь допоміг їй усвідомити небезпеку грішної поведінки й особливе горе за образу Бога. Тоді вона негайно йде в пустелю, де вдень дуже жарко, а вночі дуже холодно. Марія живе без води і їжі багато років, харчуючись тільки травами й колючками. Подібно, як Іван Хреститель, повністю присвятивши себе спілкуванню з Богом. Божа благодать допомагає подолати скорботу і страждання, уподібнюючи своє життя до ангельського. Один чернець з монастиря близько Йордану, бачив, як вона під час молитви піднімається від землі, перейшла річку як по сухому, досягнувши благодаті у Бога. Вона пройшла через безсумнівні скорботи й страждання та гідно з такою вірою і вдячністю знайшла ласку в Бога.

ІV). Теперішнє життя. Багато людей у нашому світі покладають на себе особливі кайдани, тобто свідомо беруть на себе певні тягарі, щоб пройти через випробування і знайти благодать перед Богом. Такими випробуванням є суворе чернече життя. Чернець добровільно ставить себе в ситуацію, яка для звичайної людини була би нестерпною. Це відмова від усього: від матеріальних благ, ситної їжі, комфортного життя і своєї волі. Проходячи гідно через ці випробування, людина знаходить спасіння.

Людина знаходить відповідь у спілкуванні з Богом й отримує вічне життя. Це життя стає наповненим глибоким змістом, радістю, справжнім щастям. Уся ця метушня дає нам видиме і скороминуче щастя, яке швидко кудись зникає поза обрії зору. Усього цього вчить Слово Боже, через згадку про покаяння Марії Єгипетської. Ми дуже далекі від такого покаяння і не потрібно його повторювати в сучасних умовах. Однак, коли Господь допустить нам такий упадок у гріхи і проведе через страждання й випробування, тоді прийміть ці дні скорботи з терпінням і подякою Богу.

Хтось добровільно приймає на себе такі випробовування, щоб бути ближче до Господа і знайти Його благодать. Молитвами святої преподобної Марії Єгипетської хай допоможе Господь кожному з нас на тому місці, на якому знаходитеся, жити за Його заповідями і здобути Його ласку.

Висновки. Дорогі брати і сестри у Христі ми часто не розуміємо чого просимо у Господа. Згідно людського мислення, часто просимо отримати посаду ближче керівника певного рівня. Апостоли Яків та Іван випрошували собі місця близько у Царстві Божому близько Царя царів. Такі бажання мали інші апостоли, а також послідовники Христа і звичайні люди.

У нашому селі Петрів розташована ботанічна пам’ятка природи місцевого значення “Петрівська липа”. Це один екземпляр серцелистої липи, посадженої 1848 року на честь скасування кріпацтва.

Духовне кріпацтво отримуємо через поповнення особистих гріхів і тоді втрачаємо не тільки перші місця у Царстві Божому, але й самого Бога. Великий піст підходить до завершення, а тому постараймося через сповідь, покаяння і терпіння отримати милосердя Боже.

Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, допоможи кожного дня нам підніматися по духовній драбині і так наближатися до Господа Бога.

Господи, змилуйся над розіп’ятою Україною та її воїнами, оздорови молитвою поранених і хворих заради Твого безмежного милосердя. Амінь.

Благословення Господнє на вас!

Амінь.

+Василь Івасюк

Єпарх Коломийський

с.Петрів

25 березня 2018 року Божого