Проповідь владики Василія (Івасюка) в неділю Всіх Святих

“Коли ви робите все, що я вам заповідаю,

то ви – друзі мої”

 (Ів.15,14)

Вступ. Вітаю вас з Неділею, присвяченою спомину всіх святих. Церква смиренно свідчить Правду світові про життя людей, котрих не дуже часто хочуть визнавати і не бажають слухати про них. Животворящий Дух робить їх святими, а Його відсутність – руйнує все довкола.

І). Перша неділя після Зелених свят називається “Неділею Всіх Святих”. Першої неділі після Пресвятої Трійці згадуємо всіх святих від віку спочилих. Зішестя Святого Духа у виді видимих вогненних язиків на апостолів, перемінює людей внутрішньо й об’єднує всіх однією вірою. Утішитель – Дух істини, через засновану Церкву Христову, дає можливість кожній людині змивати свої гріхи силою Божої благодаті. І в такий спосіб Церква прикрашується мучениками, преподобними, пророками, юродивими і святителями.

Ніхто не народжується святим, але щоденними зусиллями і завдяки благодаті Духа Святого людина відкриває себе для помешкання Божої благодаті. Співпраця людини з Божою благодаттю дає радісне життя і повноту спасіння, а все інше є другорядним. У такому випадку не потрібно вкладати великі кошти на захист людей від криміналу, корупції, жорстокості, неправди, адже добрі і злі помисли завжди виходять від серця кожної особи (пор.Мт.7,15-19).

Господь перед Своїми стражданнями сказав до апостолів: коли не відійду, то Утішитель до вас не зійде. (…) І коли прийде він, то переконає світ у грісі” (Ів.16,7-9). Ці слова для багатьох залишаються незрозумілими. Виникає логічне запитання: “Навіщо людям потрібно такого Духа, щоб виявляв їхні таємні гріхи?”. Насправді викриття гріха силою Духа Святого допомагає людям зберегти чисте серце і відрізнити добро від зла. Відсутність Божого Світла у житті людини призводить до того, що совість таких осіб перестає працювати і народ називає їх “безсовісними”. “Безсовісними” людьми дуже легко маніпулювати, бо руйнується їхня моральна природа і тоді людина сама вирішує, що для неї є добре, а що погано. У таких випадках люди помиляються і приймають брехню за правду, а зло за добро.

Дія Духа Святого збуджує людську совість і допомагає розрізнити добро від зла та більше не грішити. Насправді, люди бувають дуже жорстокі і це проявляється у вчиненні особистих і суспільних гріхів: бачимо війни, вбивства, нечесний бізнес, новітня торгівля людьми, крадіжки і т.д. Особливо народ бачить гріхи своїх керівників на різних рівнях і тоді обурено вигукує: “Як усе це погано! До чого ми дійшли! Куди ми йдемо?!”. Отже, суспільство має дуже багато лицемірних людей, які підлаштовуються під видиму силу дії Духа Святого і морально шкодять природі людини. Особливо маємо трудність з довільним трактуванням Біблії, свідомим згіршенням від християн, що сприяє виникненню сектантства.

ІІ). Гордість, злі помисли та неправильні повчання людей наносять Церкві Христовій велику шкоду. Протестант Мартин Лютер навчає, що кожна людина має в собі Духа Святого, а тому може нехтувати правильним навчанням Церкви та самостійно пояснювати Біблію так, як їй забажається. Ідея самостійного тлумачення Святого Письма не пішла людям на користь. Апостол Петро, передбачаючи це, попереджав: любі, знаючи це наперед, бережіться, щоб не датися збаламутити блудом беззаконних і не відхилитися від своєї непохитности” (2Пет.3,17); до цього він іще додає: “Ніяке в Письмі пророцтво не припускає особистого тлумачення” (2Пет.1,20).

Апостол Павло попереджає християн, кажучи: Боюся, щоб, як змій був обманув Єву своїм підступом, так не попсувалися думки ваші, й ви не відхилилися від простоти й чистоти щодо Христа. Бо коли б хтось прийшов і проповідував іншого Ісуса, не того, що його ми вам проповідували, або іншу Євангелію, якої ви не одержали”, тому будьте дуже обережними в цьому випадку (2Кор.11,3-4). Далі апостол пояснює, чому потрібно бути уважними. Апостоли неправдиві, робітники лукаві, що вдають апостолів Христових. Воно й не диво: сам бо сатана вдає з себе ангела світла. Нічого, отже, надзвичайного в тому, коли і його слуги вдають із себе слуг праведності. Кінець їхній буде за ділами їхніми” (2Кор.11,13-15).

ІІІ). Христос поручив свою Церкву охоронцям, служителям правди – святим апостолам. Господь покликав тих, що їх сам хотів, i вони підійшли до нього. I він призначив дванадцятьох, щоб були при ньому та щоб їх посилати із проповіддю; і дав їм владу виганяти бісів” (Мр.3,13-15).

Деякі протестанти твердять, що Церквою можуть керувати всі віруючі. У журналі “Баптист” за 1911 рік мовиться: “Члени Церкви не повинні ділитися на духовних i мирян… Усі християни є священиками… Право тлумачити Святе Письмо належить кожному члену Церкви…”. Фальш такого твердження очевидна. Христос не всіх віруючих у Нього посилав на проповідь і не всім велів хрестити, вчити, висвячувати, відпускати гріхи i здійснювати Таїнство Пресвятої Євхаристії, а тільки тим, кого Він вибрав, тобто апостолам.

Наприклад, візьмемо висвячення на священика. Апостол Павло радить Тимофію: Рук надто поквапно не клади ні на кого і не робися причетним до гріхів інших. Бережи себе чистим” (1Тим.5,22). Сам Тимофій був зведений у сан єпископа з накладанням рук збору пресвітерів”, тобто єпископів (1Тим.4,14). Книга Діянь підтверджує, що висвячення здійснювали тільки апостоли. Вони настановили їм по церквах старших, а після молитви і посту передали їх Господеві, в якого ті увірували” (Дiян.14,23). Апостол Павло пише до Тимофія: Пригадую тобі, щоб ти оживив дар Божий, який у тобі через покладання рук моїх” (2Тим.1,6).

ІV). Вибір єпископів, священиків і дияконів. Від апостольських часів і аж дотепер маємо ступені священства: єпископство, пресвітерство i дияконство. Про висвячення єпископів говориться у посланні ап.Павла до Тимофія у 3 главі; про пресвітерів розповідається в книзі Діянь у 14-й главі та в Посланні до Тита у 1-й главі. Апостол Павло не каже мирянам співробітникам у Христі Прискiллi та Акiлi (пор.Рим.16,3) ставити пресвітерів, а тільки своїм учням – Титу i Тимофію.

Протестанти вибирають своїх “пресвітерів” так, як вибирають директорів, підприємства чи голів колгоспу – за допомогою простого голосування. Після такого голосування вони кажуть: “О, це наш пресвітер!”, але ж апостоли так не чинили і такого ніде не написано в Святому Письмі. Хоча вони кажуть, що живуть тільки по Євангелію i називають себе “євангелистами”.

У журналі “Баптист” за 1912 рік писалося: “Пресвітери повинні завжди обиратися не інакше, як тільки громадою в присутності апостолів...”. Хто цих “апостолів” висвячував? Очевидно, їхні попередники. А попередників хто вибирав? Так само їхні попередники. І так ми дійдемо до Джона Смiтта, Фоми Мюнцера або Миколи Шторка, котрі були засновниками баптизму. А хто ж цих трьох зводив у сан? Невідомо! А де і куди поділось апостольське благодатне спадкоємство?.. Його нема! Натомість, кожний єпископ Церкви Христової має безперервну тяглість рукоположення аж до перших апостолів. Протестанти висвячують своїх “пресвітерів” не за законами апостольськими, не за Святим Письмом, а самочинно. Та хоч би все село чи місто поклало свої руки на обраного кандидата у пресвітери, від цього він не одержить ієрейської благодаті, бо чого не мають миряни, того вони не можуть дати комусь іншому. Це рівнозначно тому, якби швець присвоїв звання генерала кравцю. Чи був би такий “генерал” генералом? Звичайно, що ні! Цей чин можуть дати лише компетентні військові органи.

Часом протестанти говорять, що перші єрусалимські християни, які були мирянами, самі собі ставили дияконів. Але це також не відповідає дійсності. Діяння Апостольські кажуть, що апостолам не личить служити при столах, а залишити проповідувати слово Боже. І тому вони звеліли єрусалимським християнам вибрати з-поміж вас, брати, сімох мужів доброї слави, повних Духа та мудрості, а ми їх поставимо до цієї служби”. Коли ж християни вибрали сімох, тоді апостоли, помолившись, поклали на них руки” (Дiян.6,2-6).

Спаситель стаду Своєму поставив пастирів. Священство в його трьох ступенях – це не просто якийсь формалізм, це та духовна структура, без якої нема Церкви, немає благодатного життя i самого спасіння також немає. Спаситель через Своїх учнів духовним особам дав право відпускати гріхи людям, щоб вони після покаяння йшли очищеними і прощеними на праведний Суд Божий. Звертаючись до апостолів, а через них i до їхніх спадкоємців, Христос сказав: Істинно кажу вам: Усе, що ви зв’яжете на землі, буде зв’язане на небі, i все, що розв’яжете на землі, буде розв’язане на небі” (Мт.18,18).

Іншим разом, після Свого Воскресіння з мертвих, Господь, з’явившись апостолам, дихнув і сказав: Прийміть Духа Святого. Кому відпустите гріхи – відпустяться їм, кому ж затримаєте – затримаються” (Iв.20,22). Чи виконують протестанти цю Господню заповідь? Ні, не виконують. Хто їм відпускає їхні гріхи? Ніхто! І помирають з гріхами без покаяння на радість сатані. Правда, вони кажуть, що вони святі, бо вони не грішать і тому покутувати їм нема чого. Довільне пояснення Святого Письма, згідно особистого мислення і власного духа є в корені неправильним. Апостол Павло ось що пише з цього приводу: деякі баламутять вас, бажаючи перемінити Євангелію Христову. Та коли б чи ми самі, чи ангел з неба проповідували вам іншу, більше за те, ніж ми вам проповідували були, нехай буде анатема!” (Гал.1,6-8).

V). Притча “Ціна”. Один священик служив на маленькій парафії і завжди старанно готувався до недільної проповіді. Одного разу він вийшов на проповідницю, тримаючи в руках металеву клітку. Парафіяни були здивовані. Священик тим часом розповів таку історію: “Учора я зустрів хлопця з тією кліткою в руках. Були в ній три пташки, що аж тремтіли від холоду й страху і запитав юнака: Що там у тебе за здобич, синку?”. Відповідь була: “Три нікчемні пташки”. І що ти з ними робитимеш?” – спитав отець. “Віднесу їх додому, побавлюся з ними досхочу. Дражнитиму їх, вирву кілька пір’їн, а вони почнуть боронитися… Буде гарна забава. Коли забава набридне, тоді маю два коти, а вони так полюбляють пташине м’ясо. Віддам їх котам, і по всьому” – сказав хлопчина. Священик запитав скільки за них хоче мати грошей. “Для чого вони вам, отче? Це ж польові пташки, нічого особливого. Співають негарно, й самі негарні!” – переконував хлопець. Скільки хочеш за них?” – наполягав отець. Юнак випалив: “П’ятдесят євро!”. Заплативши гроші, священик випустив птахів на волю там, де росте густа трава й кілька дерев. І далі отець продовжив свою проповідь.

Нечистий повертаючись з Едемського саду, з почуттям тріумфу та несказанної гордості звернувся до Ісуса. “Господи, я щойно підкорив усе людство! Я влаштував пастку з принадою, що виявилася бездоганною. І тепер маю владу над усіма!”. І що збираєшся з ними робити?” – спитав Ісус. Сатана відповів: “Награюся з ними донесхочу! Навчу їх, паруватися, а потім розлучатися, ненавидіти ближнього і заподіювати йому зло, пити хмільні напої, палити тютюн, гніватися, обсуджувати і проклинати собі подібних. Навчу їх виробляти зброю і бомби, щоб винищувати одне одного. Знищу Божу науку Розкішна буде мені забава!”. А по тому, коли закінчиш бавитися, що з ними вчиниш?” – допитувався Ісус. “Вигублю всіх!” – крикнув нечистий, сповнений неймовірної гордості. Що ти хочеш за них?” – запитав Спаситель. “Прагнеш визволити людей з-під моєї влади? Вони ж бо недобрі і дуже та дуже лихі. Якщо наблизишся до них — вони Тебе зненавидять. Почнуть Тебе обпльовувати, виклинати, а, зрештою, заподіють Тобі смерть. Ні, Ти не можеш бажати їм визволення!”. То що ти хочеш за них?” – повторив запитання Ісус. Сатана подивився на Божого Сина з глузливою посмішкою і проказав: “Усю Твою кров, усі Твої сльози й Твоє життя!”. Ісус погодився, не вагаючись, а відтак на Голгофі оплатив названу ціну сповна. Священик закінчив проповідь до людей словами Христа: Це – Моя заповідь, щоб ви любили один одного, як я вас полюбив! Ніхто неспроможний любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає. Коли ви робите все, що я вам заповідаю, то ви – друзі мої” (Ів.15,12-14).

Висновки. Отже, Дух Святий дав благодать Божу звичайним людям, щоб вони через Церкву Христову продовжували справу служіння нашого Спасителя. Люди, ставши святими, допомагають нам відкривати свій розум і своє серце Божій благодаті, щоб почути Божий голос. Це не буде гарантією того, що ми ніколи не зробимо помилки і не згрішимо. Однак, це буде гарантією того, що падаючи у гріхи і встаючи, люди мають надію на Боже милосердя і прощення. Гріхи наші виявити допомагає світло Духа Святого.

Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, допоможи нашому народові доторкнутися розумом і серцем сили Божої благодаті Святого Духа.

Господи, допоможи кожному з нас бути храмом Святого Духа (пор.1Кор.6,19) і зберегти правдиву віру в одного Бога, схиливши наші голови перед подвигом всіх святих Христової Церкви. Амінь.

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей Коломийської єпархії

 

червня 2018 року Божого

с.Фентираль 


Послання і проповіді