Вступ. Неділя Блудного Сина продовжує приготовляти людей до Великого Посту. Добрий Батько відкрив Двері Милосердя і чекає на повернення заблуканої людини з долини гріха.

І). Притча про блудного сина – одна з найбільш зворушливих та досить зрозумілих притч (Лк. 15,11-32). Богослови справедливо називають її ще притчею про “Милосердного Батька”. Ісус бажає донести людям правду про люблячого та милосердного Бога. Милосердний Батько завжди чекає на повернення кожного заблуканого з відкритими обіймами, закликаючи повернутися до батьківського дому.

Притча про “Милосердного Батька” – історія спасіння кожного з нас в мініатюрі. Подібне відношення Бога до людини постійно повторюється в ході історії. Бог Отець дарує людині життя, благодать і все необхідне до правдивого щастя. Однак вона втікає від Господа і стає рабом гріха. Добрий Батько терпеливо чекає на покаяння і повернення. Кожна людина переживає у своєму житті такий досвід духовної боротьби, а також бачимо її в житті Адама і Єви. Христос просить пам’ятати, що милосердний Бог Отець кожної миті готовий прийняти заблуканих, простити гріхи і спасти життя.

ІІ). Дорога у далекий край. Молодший син попросив у Батька свою частину спадщини і, “зібравши все, подавсь у край далекий і там розтратив свій маєток, живши розпусно” (Лк. 15,13). Він пішов з батьківського дому гордий і самовпевнений туди, де немає допомоги ближнього та відсутнє будь-яке милосердя. Дійсно, там людей вважають гіршими за свиней і забирають невинний одяг. І тому Святе Письмо завжди попереджує, роблячи розрізнення “правильної” і “грішної” дороги. Правильний шлях – це чесне життя, вузька і терниста дорога, виконання обов’язків та відповідальність. Натомість широкий шлях – це означає купатися в грошах від корупції, безвідповідальність за свої вчинки і безсоромне порушення Божих Заповідей.

Молодший син, “опам’ятавшись, сказав до себе: Скільки то наймитів у мого батька мають подостатком хліба, а я тут з голоду конаю” (Лк.15,17). Потрапивши в матеріальну скруту, відчувши всю драму свого жалюгідного стану, молодший син кається. Старий Завіт розуміє покаяння як “повернення до того місця звідки людина вийшла”, тобто треба прикласти зусиль на зворотну дорогу. У Новому Завіті покаяння – це зміна способу мислення і внутрішня переміна життя.

Отже, людина є покликана змінити своє життя через покаяння і визнання гріхів та знову повернутися до люблячого і милосердного Бога. Він приймає всіх грішників, підтверджуючи це словами: “Отак, кажу вам, що на небі буде більша радість над одним грішником, що кається, ніж над дев’ятдесять дев’ятьма праведниками, що їм не треба покаяння” (Лк.15,7).

ІІІ). Відступлення від добра і повернення до милосердя. У Старому Завіті знаходимо два яскраві випадки відступлення людей від Бога з двома різними завершеннями історій їхнього життя. Перший – це є Каїн, до якого Бог проявляє своє милосердя: “Чого ти розсердився? Чому похмурнів? Коли чиниш добре, будь погідний, а коли ні – гріх на порозі чигає: він і так оволодів тобою, але мусиш над ним панувати” (Бут. 4,6-7). Однак Каїн не приймає Божої перестороги, тобто не приймає Божого милосердя і чинить гріх братовбивства. Цар Давид так само згрішив супроти свого ближнього, вбивши чоловіка Урію та взявши його дружину Вирсавію собі за жінку. Усвідомивши всю глибину провини, кається і просить у Бога прощення: “Згрішив я проти Господа! … постив, ходив у волосяниці, вночі ж лежав на долівці” (ІІ Сам. 12,13.16). З його душі виходить зворушлива покаянна молитва – відомий псалом 50, який починається проханням про милосердя: “Помилуй мене, Боже, з милості твоєї; з великого милосердя твого зітри мої провини” (Пс. 50,3).

ІV). Повернення на дорогу життя. Внутрішнє покаяння блудного сина це вихід з неволі гріха і початок нової дороги життя. Основним завданням якої є перехід через духовне випробовування і фізичні труднощі та початок життя з Богом. Господь нагадує всім людям про необхідність покинути пити горілку та гріхи проти чистоти, не обманювати ближнього. Мета виходу – це прийти до обіцяної землі, у випадку блудного сина – це є вихід з країни “гріха” та духовного голоду і приниження людської гідності й повернення у дім Отця.

Хвилюючий момент зустрічі батька зі своїм сином, описаний в наступний спосіб: “І як він був іще далеко, побачив його батько й, змилосердившись, побіг, на шию йому кинувся і поцілував його” (Лк.15,20). Поцілунки та обійми батька – це знак прощення та прийняття (ІІ Сам. 14,33). Син відходить і повертається, а Батько завжди чекає і готовий йти назустріч. Він навіть не дає синові до кінця висловити всі слова каяття, і каже слугам: “Притьмом принесіть найкращу одіж, одягніть його, дайте йому на руку перстень і сандалі на ноги” (Лк.15,23). Правдива любов не чекає і не може гаяти жодної миті, а бажає завжди діяти. Батько дає синові найкращий синівський одяг краси і слави. На Божественній Літургії під час Богоявлення та на інші великі свята ми замість Трисвятого співаємо “Всі ви, що в Христа хрестилися, у Христа зодягнулися”. Так як першим прародичам Бог подав одяг зі шкіри, щоб прикрити їхню гріховність, так у Таїнстві Хрещення ми приймаємо дар відкуплення і цілковиту переміну нашого єства. Зовнішній знак цієї переміни біла одежа означає чистоту та святість до якої ми є покликані через ціле життя, щоб на зразок Христа Господа діяти у любові та милосерді. На прикладі блудного сина можемо зрозуміти важливу істину, що Боже милосердя приходить найперше до тих людей, які його шукають. Грішник кається, настає прощення і це є початок милосердя, тобто Божа благодать знову повертає статус синівства.

V). Поведінка старшого брата. На жаль, без великої радості та зрозуміння зустрічає цю подію повернення блудного сина до батьківського дому старший брат: “Розгнівався той і не хотів увійти” (Лк.15,28). Тепер Батько намагається навести на дорогу правди вже старшого сина. Він йому пояснює, що “все моє – твоє” і далі додає: “а веселитись і радіти треба було, бо оцей брат твій був мертвий і ожив, пропав був і знайшовся” (Лк.15,32). Старший син показує типову поведінку книжників та фарисеїв, які самі себе запевняли, що вони є “праведні”, бо не переступають жодної заповіді закону (Лк.18,9). Такі люди поступово стають горді своєї поведінки і вивищують себе понад інших. Постава митаря і фарисея про яку говорить Христос (Лк.18,9-14) дуже добре відображає реакцію старшого сина. Він все ретельно виконує, тому є кращий і не розуміє, як Батько може прощати і назад приймати грішного брата. Отже, обидва брати мають помилкове уявлення про Батька і це веде їх до гріха. Молодший син, вибравши дорогу “насолод життя”, віддаляється від Батька і це призводить його до залежності від гріха, а натомість інший, вибравши “дорогу обов’язку” стає слугою, забувши про своє синівство.

Приклад. Один чоловік дуже пив горілку, ображав дружину і вживав погані слова при молодих людях. Священик запросив до парохії місіонера для духовних наук у Великому Пості. Цей чоловік прийшов до храму і вислухав тижневі покаянні науки та щиро розкаявся. Наступного для місіонер побачив в храмі цього чоловіка дуже сумного і запитав його: “Чому ви такі сумні? Може, ви сумніваєтеся у Божому Милосерді?”. “Отче, я протягом сорока років ображав Бога своїми гріхами, а Він за один раз простив мені все. І це мене болить”.

Висновки. Притча про блудного сина показує Батька, який бажає відкрити синам очі і ще раз сказати їм, що вони залишились йому синами, а між собою і надалі є братами. Отець строго не судить дітей, але проявляє до них любов і милосердя. Він переживає за їхню долю і бажає добра та щастя. Ця євангельська правда для нас є важлива сьогодні, щоб могти щоденно приймати ближнього за брата, а Господа за Батька.

Сьогодні батьки можуть пізнати блудного сина по таких ознаках: Блудний син – це людина, яка не підкоряється Божій волі, сімейним традиціям та зневажає свого брата чи сестру. Він молодий і недосвідчений, хоче пізнати світ, не сидить вдома, не вміє робити ніякої справи, багатий, найкращий, наймудріший, співає краще за всіх і добре танцює. Вдень пиячить, а вночі програє родинні гроші і на ранок вже немає нічого. Втративши батьківське добро через п’янство і розпусту, стає свинопасом!

Сімейна ікона батька та сина – це найкращий і доступний спосіб за допомогою якого Христос показує відношення між людьми та Богом. Суть притчі полягає в тому, що кожний з нас є покликаний жити любов’ю у Батьківському домі, а помилившись, завжди має шанс повернутись з блудної дороги та знову прийняти дар синівства і спасіння (пор.Гал. 4,4-7).

Нехай Пресвята Богородиця, Мати Божа Неустанної Помочі, допоможе нам бути мудрими синами, а Господь нехай відкриває нам грішним Двері Милосердя. Амінь.

Благословення Господнє на вас!

+Єпископ Василій Івасюк

Правлячий Архиєрей Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ

Виголошено в храмі Різдва Івана Хрестителя м. Яремче,
28 лютого 2016 р. Б.