«Ви шукаєте Ісуса Назарянина, розп’ятого. Він воскрес,

його нема тут. Ось місце, де його були поклали»

(Мр.16:6).

Вступ. Воскресіння Ісуса Христа є надзвичайно радісною для нас несподіванкою. Його свідками стає та людина, котра може відвалити камінь від своїх очей та серця. Такими особами були жінки-мироносиці.

І). Церква згадує жінок-мироносиць у третю неділю після Пасхи. Євангеліє засвідчує присутність не тільки великої кількості людей під час проповіді Ісуса Христа у містах і селах, але й великі групи жінок, котрі завжди супроводжували Спасителя. Їхнє число постійно зростало, вони вчилися Божого слова, служили і допомагали Господу зі «своїх маєтків» (Лк.8:3). Не всі імена цих жінок-миpоносиць нам відомі. Одначе, чотири Євангелія і Передання зберегли нам ряд імен: деякі жінки, що були оздоровлені ним від злих духів і недуг: «Маpія, звана Магдалина, з якої вийшло сім бісів, Йоанна, жінка Хузи, Іродового урядовця, Сусанна» (Лк.8:2-3), Маpія – мати Якова молодшого, Саломія, Іванна, Маpта і Маpія – сестpи Лазаpя та багато інших. У числі мироносиць були жінки самотні – діви і вдови, прості і незнані, були й матері родин, які захоплені словом проповіді, залишали свої сім’ї, домівки, турбувалися і товаришували Господу.

Найбільш вражаючим подвигом жінок-мироносиць було бачити знущання, катування, розп’яття і смерть Ісуса та не похитнутись у любові до Господа. І тому вони першими удостоїлися прийняти звістку про славне Воскресіння. З усіх близьких до Христа учнів, особливо зворушливий великий подвиг відданості і любові до свого Вчителя був у святих жінок-мироносиць. Їхній приклад показує скільки багато тепла, співчуття та любові Господь вклав у душу жінки і тому вона здатна на любов і самопожертву, якщо буде жити у Христі, з Христом і «в нетлінності душі, лагідної та мовчазної» (1 Пт. 3:4).

ІІ). Мироносиці шукали Живого і Розп’ятого між мертвими (пор.Лк.24:5). Жінки у ніч Воскресіння Христового поспішали до гробу, щоб намастити миром мертве тіло свого Вчителя. Ця гробниця була тим місцем, в яке Його поклали найближчі друзі після розп’яття на хресті, бо нічого кращого не змогли придумати. Проте, Бог часто починає діяти там, де люди стають безсилі. Раптом камінь уже відсунуто набік. На тому місці, де поклали тіло Ісуса, сидить юнак у білому одязі і спокійнісінько пояснює, що Ісус воскрес із мертвих і чекає своїх друзів в Галилеї. Жінкам сказано передати це повідомлення учням. Особливо згаданий Петро, якого трикратне зречення не викреслює з числа друзів Ісуса. Жінки помчали додому налякані до смерті. Вони пробігли повз кількох людей і не привітались, тому що пережили потрясіння.

Мироносиці шукають Живого між мертвими (пор.Лк.24:5). Євангелист Лука під словом «мертвими» розуміє всіх тих, хто помер до приходу Ісуса, а також всіх людей, яких Він оживив. «У Ньому було життя, і життя було – світлом людей» (Ів.1:4). Ці слова є глибоко актуальні і в наш час. Тепер люди також шукають Ісуса між померлими так, як це робили жінки-мироносиці. Христове воскресіння означає для нашого життя, що Господь безповоротно переміг диявола, гріх і смерть, а тому труднощі, терпіння, хвороби є тимчасові для християн.

ІІІ). Роль жінки у церковному відродженні. На світанку християнства бачимо жінок, котрі щиро і невідступно ходили з апостолами, багато полегшували їх працю, про яких апостол Павло похвально згадує в своїх посланнях з великою повагою (пор.Рм. 16). З другого боку бачимо жіноцтво, від якого той же апостол нас попереджає, кажучи: «Молодих же вдовиць тримай від себе подаль, бо як їх охоплює пристрасть противна Христові, то хочуть заміж виходити, стягаючи на себе осуд, бо відкинули першу віру. А разом з тим звикають бездільно по хатах тинятися, і не тільки нічого не роблять, а ще й цокочуть і скрізь втручаються, і базікають, що не личить» (Тм.5:11-13).

Роль жінок в нашому українському церковному русі дуже важлива. Перш за все ми маємо велику радість і приємність зазначити, що й відродження Церкви пригорнуло до себе чутливе до правди й світла жіноцтво, котрі серед наших парафій стали дійсними благовісницями нашої Церкви. Завжди чуємо милозвучні співи нашого жіноцтва в церковних хорах, бачимо їхню щиру працю на утворення нового рідного парафіяльного життя, жінки прикрашують наші храми, завжди чинять діла благодійності та гостинності. Така участь нашого жіноцтва в церковній праці додає чоловікам сили й бажання працювати успішно для сім’ї і народу. Найкраще жіноцтво завжди прямує туди, де вирує дійсне життя.

ІV). «Дочки єрусалимські, не плачте надо мною, а плачте над собою і над вашими дітьми!» (Лк. 23:28). Так Христос сказав до тих жінок, що тільки з жіночої цікавості прийшли плакати, дивлячись на Його страждання. Ісус нагадує їм, щоб не про Нього дбали, а думали про власну долю і дітей своїх. Надалі виховуйте дітей своїх у любові до свого рідного народу і до своєї рідної Церкви. Виховання починається вже з лона матері. Дійсно, Бог вже так створив жінку, що вона перша відчуває в собі нове життя, перша лине своєю душею до дитинки, перша мучиться, коли народжує і перша про нього сповіщає. Згодом, дитина підростає, розвивається, починається сумнів, зневіра, суперечки, тоді жінка відступає на другий план, а перше місце займає чоловік. Початок життя, перше захоплення ним, перше благовістя про нього — це місія жіноцтва. Це служіння матері нічим не заміниться, хоча згодом уступається місце чоловікам. Сила материнської любові завжди залишається в резерві боротьби за життя дитини, коли чоловічий розум і рішучість відступає в безпорадності.

В цьому земному житті завжди буває так, що жінка найскоріше й більш чутливо йде туди, де бачить світло і відчуває життя. Тому ім’я першої жінки було Єва, що значить «життя». З другого боку жінку легше зрадити, легше обманути, зацікавити неправдою. Через те, мабуть, і диявол, щоб людей спокусити перш за все заходивсь біля Єви. Жінка значно швидше, ніж чоловік зацікавлюється життям, до нього прагне, але вона набагато більше, ніж чоловік привикає до старого і страхається всяких змін у ньому. От через що, там, де починається нове життя, ми бачимо з одного боку жіноцтво, яке серцем відчуває його правду, сміливо йде вперед до нього, і чоловіків заохочує, але з другого боку бачимо жіноцтво, яке страшиться цього життя, жахливо від нього відмахується, стаючи найбільшою гальмівною силою.

V). Обман і фальшування – це камінь, що закриває у гробі правду і життя. Ми живемо у світі правдоподібної інформації, виготовлення фальшивих продуктів й неправдивих ідеологій. Настала епоха, коли дійсність твориться на замовлення приватних осіб, незалежно від того, що насправді відбувається з цілими народами, культурами та окремими особами. Правда для сучасної людини перестає бути цінністю. Тому кожен віруючий християнин у воскресіння повинен спитати себе самого: «Чи комфортніше жити по правді і справедливості або не турбуватися їхнім пошуком? Чи можете сказати собі правду про власне життя і чи звинувачуєте когось у своїх невдачах?».

Нинішнє життя проходить серед суцільних «підробок та обману». Це темрява для людства, смерть і поховання людського духу. Без правди людина гине, як квітка без сонця. Пророк Ісайя напоумляє про таке лихо, кажучи: «Горе тим, що зло добром звуть а добро – злом; що з пітьми роблять світло, а зо світла – пітьму; що гірке роблять солодким, а солодке гірким!» (Іс.5:20-21).

Воскресіння освітлює нам дорогу спасіння серед ночі брехні, обману та безправності. Приклад жінок-мироносиць закликає всіх шукати воскреслого Спасителя. Вони несуть з собою миро до гробу Ісуса. Наш обов’язок нести миро, тобто шукати правду, їй служити та про неї свідчити перед могутніми світу цього. Шукати Живого Ісуса – це пасхальне покликання кожного християнина.

Сила Правди перемагає брехню так само звитяжно, як Христос подолав смерть, як сонце розганяє темряву ночі. Деколи брехня успішно перемагає Правду і розпинає Її як Христа на Голгофі. Це буває тоді, коли самі люди ховають Правду до гробу і замуровують Її великим каменем грішного життя. Жити правдою – це стати мужніми свідками сили Воскресіння Христового. Йдучи за прикладом мироносиць, маємо свідчити власним життям про воскресіння Ісуса, навіть тоді, коли люди не вірять.

VІ). Жінки-матері – це берегині віри і домашнього спокою. Світлий День матері – це вияв глибокої шани до жінки. Зі святими словами «рідна ненька» пов’язуємо найдорожчий у світі образ – ікону МАМИ. Мамине серце сповнене теплом, любов’ю, терпінням і самопожертвою. До неї приходимо у важкі хвилини. І ніхто не дасть такої мудрої поради, як вона. Мати маму – це значить мати постійно накриття від холоду, парасолю від дощу, хліб для голодного, воду для спраглого.

Жінка-мати — продовжує людський рід, на ній тримається сім’я, держава, світ і без неї не може бути майбутнього. Мати не лише народжує й виховує дітей, вона творить історію. Її мудрість, поміркованість, виваженість допоможуть Україні знайти свій шлях, який приведе до кращого майбутнього. З високим поняттям «мати» невіддільно пов’язане й поняття «родина».

Мати, як берегиня сімейного гнізда, робить усе для його щастя, добробуту, благополуччя, а значить, зміцнює й державу. Нам усім слід пам’ятати про те, що найвищий закон Всесвіту — любов до жінки. Нехай ваші ніжні серця зігрівають своїм невгасимим вогнем наші оселі й Україну. Земний уклін вам, щастя й любові!

Висновки. Третя неділя після Пасхи – це День матері. Дочки українські, дивлячись на долю Сина Божого, Його терпіння, смерть і воскресіння, бачимо долю наших синів і чоловіків на війні, вдів і сиріт. Дбайте про дітей і виховайте їх прощати ворогів та любити свій рідний народ і Церкву Христову. Приклад дали жінки–мироносиці, тому що перші оплакували Христа, а опісля апостоли перші постраждали за Нього.

Великий француз П’єр Бомарше якось сказав, що природа звеліла жінці бути чарівною, якщо вона може, природа звеліла бути мудрою, якщо вона хоче, але розсудливою мусить бути завжди й обов’язково.

Щиро зичу всім жінкам міцного здоров’я, щастя, миру, злагоди, добра, сімейного затишку, впевненості у собі, віри у велике майбутнє України. Хай вистачить усім сил і завзяття відвалити камінь гріха зі свого життя і гідно пройти свій хресний путь аж до Воскресіння.

Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, допоможи нам через воскресіння відкотити моральний камінь з очей і душі нашого народу.

Господи, допоможи кожному з нас виконати місію – нести Добру Новину до всіх кінців землі. Амінь.

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Єпарх Коломийський

12 травня 2019 року Божого

смт. Верховина