Вступ. Покаяння мені двері відкрий, Життєдавче. На стежку спасіння направ мене, Богородице, бо ганебними гріхами осквернив я душу свою, і в лінощах все життя своє прожив.

І). Притча про блудного сина – це перлина моральності і взірець до наслідування. Сюжет цієї притчі ілюструє взаємовідносини між Богом і людиною. Син спочатку добровільно покидає батька, а потім повертається, ніби людина вигнана з раю після багатьох поневірянь повертається до Небесного Отця. “Блудним сином” в народі називають людину, що після довгих блукань і розпусного життя повертається розкаяною у гріхах до своєї родини.

Художник Рембрандт написав картину про блудного сина. На ній невеличкий майданчик перед будинком, де зібралися декілька людей. Обірваний жебрак у лахміттях, підперезаний мотузкою, з голеною головою каторжника, ховає обличчя на грудях старого чоловіка. Це – блудний син. Він, охоплений соромом та каяттям, і вперше за багато років відчув тепло людських обіймів. Батько, схилившись до “волоцюги”, з дбайливою ніжністю притискає його до себе. Його старечі руки ласкаво лежать на спині сина і здається, що страждання вже настільки зломили їх, що радість зустрічі не принесла полегшення обидвом.

Зустріч батька і сина відбувається на межі двох просторів: позаду батька затишний родинний дім, а позаду сина безмежний простір пройдених доріг і чужий та ворожий до нього світ. Їх охопили родинні почуття і вони злилися воєдино в обіймах. Чоло батька немовби випромінює світло, бо тато віднайшов спокій після довгих років болісного очікування.

За цією сценою зосереджено спостерігають присутні. Особливо виділяється праворуч чоловік у червоному плащі, напевне родич блудного сина. Погляд його широко відкритих очей говорить про те, що і він перейнявся важливістю зустрічі. Зі щирим співчуттям дивиться на зустріч батька і сина жінка, яка теж може бути його родичка.

Юнак багато мандрував, зазнав пережиття, бо його голова покрита ранами, а черевики стоптані. Один черевик впав з ноги і видно зашкарублу п’яту. Скинутий з ноги черевик красномовно говорить про те, яким довгим був пройдений шлях і яким приниженням він піддавався. Він ледве добрався до порогу батьківської хати і знеможений опустився на коліна.

Батько зробив крок з темряви назустріч синові. Люди очікують почути слова прощення, але їх немає. Старий батько справляє враження сліпого, хоча в притчі нічого не сказано про його сліпоту. Ця недуга ще більше зворушує серця людей. Почуття безмежної радості і любові захопило батька цілком; він не може обійняти свого сина, так як у руках вже немає для цього сил. Він просто обмацує свого сина руками і тим самим прощаючи та захищаючи його.

ІІ). Історія життя блудного сина допомагає відкрити двері покаяння і відноситься безпосередньо до всіх нас. Люди дуже швидко привикають до безтурботного життя під захистом батька. Батьківську любов, постійну опіку та добрі людські відносини починає руйнувати гордість. Горда людина поступово забуває щедрість іншої особи й легковажно користується дарами її праці. Це сталося з блудним сином і постійно трапляється у нашому житті.

Кожна людина своєю працею відкриває свою красу, велич, щедрість душі і жертовність. Постійно жертовна людина поступово втрачає для нас значення, а натомість її дари починають займати перше місце у нашому житті. Дарами називаємо гроші, власність, молитву, сім діл милосердя і розуміння багатьох інших речей. Наприклад, важливою для людей є чиста питна вода з річки, але зовсім забуваємо і знецінюємо значення джерела води. Студенти у вихідні дні користуються джерелом батьківської доброти і милосердя, тобто беруть з дому сумку з продуктами і гроші та не завжди поважають батьків. І в цих випадках значення добродіїв у нашому житті зменшується.

Якраз тому блудний син сказав своєму батькові: “Віддай мені те, що буде моїм, коли ти помреш”. Іншими словами: “Давай погодимося, що ти більше для мене не існуєш; мені потрібна лише твоя спадщина…”. Отримавши своє, людина починає витрачати все так, як блудний син на чужині. Наше серце поза родинним домом продовжує відчувати тепло рідних людей і наш розум все ще живе багатством родинного спілкування. На чужині батьківське тепло поступово згасає і залишаються тільки спогади про нього.

Тоді, навколо нас збираються незнайомі люди, які хочуть хитрощами відібрати отримане багатство. Вони оточують увагою блудного сина, допоки він має батьківське добро. Коли від багатства нічого не залишається, тоді приходить зубожіння. Знехтувавши один раз взаємністю батька, син стає знехтуваний багатьма іншими людьми і залишається сам на сам з проблемами життя. Навіть їжі йому ніхто не давав. Подібно буває сьогодні з нами, а саме: погордивши свої старенькими батьками – джерелом добра, молода людина втрачає можливість безконечно пити з багатьох інших струмків, що течуть поряд з нею і тому вона стає голодною. Ось в таку мить втрачаються живі відносини з Богом та людьми, що нас оточують!

Життя можливе тільки у чесних відносинах з Богом та людьми, тобто стільки віддаємо і в такій кількості отримуємо щедрість людську і Божу. Голод приходить і люди падають у відчай та помирають тоді, коли ми відвернулися від Живого Бога і відкинули живий Хліб Небесний. Це означає, що у нас з людьми склалися помилкові відносини, тобто ми роздали чужинцям те добро, котре отримали в користування і воно не було нашим. Голодомор в Україні стався тому, що землю і хліб у нас забрали чужинці. Отже, свого часу ми згрішили проти батька, проти брата, проти ближнього, проти сестри.

Ось настав час повертатися додому голодним і холодним до тих людей, хто допомагав щедро, піклувався про нас, тобто до нашого Бога – Джерела всіх дарів. Повернувшись додому, ми часто зустрічаємо замість милосердного батька старшого брата. Він ніколи не мав справжньої любові й дружби з ніким. Зустрічає блудного сина той, хто завжди “працював” в домі батька і виконував всі обов’язки байдуже. Роботу виконував за плату і заради забезпеченості, а працю в обмін на спадщину. Це щось на взірець, як повертаються додому наші заробітчани з далеких країн. І тоді їх зустрічає байдужа родина.

ІІІ). Господь розкрив нам таємницю всепрощаючої любові батьків до дітей і до кожного з нас. Виконати заповідь любові необхідно постаратись розглянути внутрішнє життя людини і потаємні глибини душі. Нам потрібно заглянути туди, де схований образ Божий і наше людське синівство. Часто бачимо лише людину зовнішню, пов’язану гріхами, яка потопає в пристрастях. Християнин повинен побачити образ Божий в людині і вклонитися йому.

Дуже часто ми не приймаємо людину такою, якою вона є. Суспільство хоче бачити її іншою і це стає поширеною помилкою й причиною багатьох конфліктів між людьми. З нашої точки зору, кожній людині чогось не вистачає, в чомусь вона могла б стати кращою. Створюючи штучний образ, хочемо оточуючих вписати саме в нього, а він не поміщається в уявні рамки. І тоді починаємо жити в конфлікті між нашим уявленням, якою повинна бути ця людина і якою вона є насправді.

Необхідно пам’ятати: Бог любить кожну людину і чекає на повернення до Нього. Господь хоче, щоб кожна людина стала кращою і, як люблячий батько, страждає від наших гріхів. Але все це не заважає Богові любити грішника, ще до того, як він навернеться, покається і виправиться. Преподобний Ісаак Сирін вчив, що любов Бога до людини не зменшується навіть тоді, коли не зустрічає взаємності. Не дивлячись на те, що син полишивши батька, пішов у далеку країну, батько продовжує його любити і чекати.

В притчі батько любить сина, але не проявляє насильної любові, не обмежує його волі, свободи і вибору. У нашому повсякденному житті дуже часто трапляється так, що батьки бувають невдоволені своїми дітьми, вважають, що діти займаються не тим, чим потрібно, не слухаються, не проявляють достатньо уваги і піклування. Так, діти повинні бути слухняними і турбуватися про батьків. Так, батьки несуть відповідальність за своїх дітей і в деяких випадках повинні втручатися у їх життя, щоб з висоти свого життєвого досвіду вказати їм на те, чого вони, через свою незрілість, не бачать. Але батькам не потрібно забувати, що їх дитина – вільна особистість, яка має право вільно вибирати свій шлях, формувати свої інтереси, коло друзів. Любов не повинна переростати в насилля над особистістю. Часто мати тримає дитину в строгості, позбавляє її розваг, контролює коло її спілкування, забороняє зустрічатися з тими чи іншими друзями. Трапляється, що через моральні переконання віруючі батьки забороняють дітям дивитися телевізор, ходити в кіно, гуляти на вулиці. При цьому вони не завжди можуть пояснити, в чому зміст такого утримання, не дають дітям позитивного наповнення життя, а лише забороняють ті або інші речі. Варто пам’ятати, що жодна заборона чи обмеження не може стати стержнем духовного життя. І лише до якогось моменту дитина терпить, а потім раптом, досягнувши певного віку, скидає з себе це ярмо нав’язливості, і що саме страшне відбувається в цьому випадку – втрачає віру.

У свою чергу молодим людям варто пам’ятати заповідь, в якій Господь каже, що необхідною умовою нашого добробуту і земного довголіття є шанування батьків, яке звісно ж неможливе без послуху їм. Не слід забувати про їх життєвий досвід, а найбільше про те, що не один батько і ні одна мати не бажають своїм дітям нічого, крім добра.

ІV). Григорій Сковорода всю глибину роздумів про дар життя каже: “Час життя дорогоцінний ми ж тебе не бережем!”. У наші дні люди тікають з дому і часто вже не повертаються. Християнська мораль ставить розкаяного грішника вище, ніж послідовного праведника. Парадокс знаходиться в тому, що людина ходила у темряві, побачила світло і вийшла до нього. Напевно, грішник цінується Богом вище, тому що він був на тій стороні, але свідомим вольовим рішенням вибрав все-таки добро. У будь-якому випадку блудним сином називають того, хто спочатку щось заперечував, а потім повернувся до початкових переконань.

Вчинок батька був не тільки моральний, але мав і практичний сенс. Його легковажний син надалі, ніколи більше не покине хати, по-друге, буде значно більш праведним, ніж його брат. Він вже відчув спокусу і страждання. Блудний син знає, що таке дно життя, що таке прірва, а його брат вірить і творить добро за звичкою. Тому-то дуже так радів поверненню “сина-марнотратника” батько. Коли люди вживають вираз “повернення блудного сина”, то це мається на увазі не тільки каяття, але також деяке збагачення новим досвідом.

Висновки. Дорогі в Христі Брати і Сестри! Ось ми пройшли три кроки підготовки до Великого посту. Перший крок дав можливість Господеві зайти в наш дім, подібно до митаря Закхея. Другий крок -вміння молитися як покірний митар. Третій – повернення разом із блудним сином до дому Небесного Отця, щоб отримати щедре милосердя.

Нехай Пресвята Богородиця Мати Божа Неустанної Помочі допоможе бути добрими батьками.

Господи, допоможи нам повернутися обличчям до Тебе, побачити свої гріхи у світлі Твоєї любові і саме християнським подвигом будувати Україну. Амінь.

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Єпарх Коломийський

Катедральний собор Преображення Христового м. Коломия

4 лютого 2018 р.Б.