” Усе що ви зробили одному з моїх братів найменших –
Ви мені зробили “.
(Мт. 25,40)

Вступ. Мати Церква продовжує далі приготовляти нас до початку Великого Посту і щораз то сильніше наголошує робити добрі діла. Ювілейний Рік допомагає виконувати діла милосердя, щоб змінити наше відношення до ближнього та Бога і так відкрити собі Двері Милосердя.

І). М’ясопусна неділя. Євангелист Матей розповідає людям про страшний суд у легкозрозумілій формі. Життя людини – це є великий Божий дар за який потрібно буде дати звіт. Головним правилом є розуміти труднощі ближнього, роблячи добро всім оточуючим братам і сестрам. І саме це допоможе християнину оправдатися на страшному суді. Ви були милосердними д ближніх, а тому також зазнаєте милосердя.

Від самих початків людства Бог здійснює над кожним особистий суд, проте тут мова йде про “останній суд”. Це буде загальний суд на основі простих і звичайних діл милосердя по відношенні до ближніх. “Багато мені того дня скажуть: Господи, Господи! Хіба ми не твоїм ім’ям пророкували? Хіба не твоїм ім’ям бісів виганяли? Хіба не твоїм ім’ям силу чудес творили?” (Мт.7,22). Євангелист Матей каже: “…тоді він [Христос] сяде на престолі своєї слави. І зберуться перед ним усі народи, і він відлучить їх одних від одних, як пастух відлучує овець від козлів; і поставить овець праворуч себе, а козлів ліворуч” (Мт.25,32-33).

Подія відлучення “овець від козлів” перекликається з притчею про доброго пастиря (Ів.10,11) та картиною страшного суду. Господь судить людей по їхньому милосердю до ближніх і виконує це справедливо. Книга Виходу підтверджує: “Бог милосердний і ласкавий, нескорий на гнів, многомилостивий і вірний” (Вих. 34,6). Доброта Господа ніколи не зменшується і навіть тоді, коли народ стає Йому невірним. Хоча люди також покликані бути вірними Богові через виконання Заповідей Божих.

ІІ). Боже милосердя і справедливий суд. Бог з любові сотворив людину і постійно проявляє до неї своє милосердя й довготерпеливість. Хоча Євангеліє від Матея в М’ясопусну неділю особливо наголошує на Божій справедливості до людей. Правда, пророк Езекиїл говорить про це так: “…я не хочу смерті грішника, але щоб він навернувся і живим був” (Езек.33,11). І далі євангелист Іван продовжує: “не послав Бог у світ Сина світ засудити, лише ним – світ спасти” (Ів.3,17). Навіть тоді, коли людина згрішила, Творець перший заявляє про своє милосердя – прихід Спасителя. Сповнилася повнота часів і народжується Ісус, котрий сам стає слугою усіх. Його хресна жертва дає прощення гріхів та запевнення вічного спасіння і тому Він запрошує людей жити вірою та бути милосердними один до одного. А коли людина цього найменшого не хоче зробити, аж тоді Бог стає справедливим суддею.

Головним критерієм спасіння на страшному суді є конкретна любов до ближніх і допомога потребуючим: “Бо я голодував, і ви дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене напоїли; чужинцем був, і ви мене прийняли; нагий, і ви мене одягли; хворий, і ви навідались до мене; у тюрмі був, і ви прийшли до мене” (Мт.25,35-36). Про такий вияв любові промовляє пророк Ісая: “…з голодним своїм хлібом поділитись, увести до хати бідних, безпритульних, побачивши голого, вдягнути його, від брата твого не ховатись” (Іс.58,7).

Праведники стали по правиці та увійшли до царства небесного завдяки любові до слабших та милосердя до потребуючих. На практиці добрі діла робимо з вірою за допомогою Божої благодаті і щирого бажання та жертовності людини. Віра є внутрішнім почуттям людини, а її зовнішній прояв – це є добрі діла. Апостол Яків стосовно цього каже: “Покажи мені твою віру без діл, а я тобі покажу моїми ділами мою віру… Як тіло без душі мертве, так само й віра без діл мертва” (Як.2,18.26). Апостол Павло дуже багато разів говорить про віру та завжди подає уточнення: “…бо у Христі Ісусі нічого не означають ні обрізання, ні не обрізання, але – віра, чинна любов’ю” (Гал.5,6). І далі продовжує “…любов’ю служіть один одному” (Гал.5,13).

Господь не буде судити за наші теоретичні знання християнських правд віри, але наскільки ми їх практикували в житті. Жертовна турбота про ближніх – це є воля небесного Отця для нас. Ісус підтверджує, що “Я прийшов не для того, щоб служили мені, а щоб самому послужити” (Мт.20,28) і сам показує приклад служіння ділами милосердя, які по суті багато вартують в очах Божих: “Істинно кажу вам: усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших – ви мені зробили” (Мт.25,40).

ІІІ). Відповідальність за вчинки. Христос надає велике значення словам людини і відповідальності за них. “Кажу бо вам: За кожне пусте слово, яке скажуть люди, – дадуть відповідь судного дня за нього”. (Мт.12,37). Святе Письмо виразно говорить про пекло, як місце, де перебуває диявол, його ангели і грішники, котрі пішли “на вічну кару” і “там буде плач і скрегіт зубів” (Мт.25,46.30). У притчі про багача і Лазаря перший попав у пекло, а другий до неба, тим самим Господь хоче наголосити про велику відповідальність кожної людини за життя, здоров’я, таланти і можливості. Багатий чоловік просить: “…нехай [Лазар] умочить у воду кінець пальця свого й прохолодить язик мій, бо я мучуся у полум’ї цім” (Лк.16,24).

За ціле життя багач не зумів чи не хотів побачити цього бідного Лазаря і стати знаряддям в руках Божих, щоб полегшити йому життя. Тому коли той попав до пекла, то Христос чітко говорить, що “…між нами й вами вирита велика прірва, тож ті, що хотіли б перейти звідси до вас, не можуть; ані звідти до нас не переходять” (Лк.16,26).

Приклад. На страшному суді першим до Ісуса Христа підходить побожний чоловік: “Я кожного дня читав Біблію”. Христос каже: “Мусиш пояснити, для чого ти читав Біблію”. Чоловік задумався, а Христос попросив його зачекати і пропустити наступного.

Другою з черги була побожна жінка, котра сказала: “Господи, я щоденно відмовляла молитви і жодного разу не пропускала молитов”. Христос відповів їй: “Дуже добре, але мусиш пояснити свої наміри на молитві”. Поки жінка шукала пояснення, покликали іншу особу.

Наступним знову приступив чоловік і промовив: “Я на землі не дуже був побожний, проте двері мого дому завжди були відчинені для бездомних і ніколи не відмовив у харчах голодним. Більше про себе нічого не можу сказати, бо ти, Господи, і так все знаєш у повноті”. Христос відповів: “Дуже добре. У твоєму випадку нема потреби для жодних пояснень. Іди просто до неба”.

Коли ми станемо перед Богом, нас не будуть питати про добрі думки, наміри, бажання чи постанови, а лише про те, що доброго зробили для освячення своєї душі, для добра сім’ї, родини, ближніх, держави в дусі любові і милосердя.

ІV). Митрополит Шептицький про страшний суд і порятунок. Митрополит Андрей наполегливо нагадує людям, що Вам треба буде скласти звіт із цілого життя: з кожної гадки, слова і діла. Все, що сьогодні робиться тайно, буде відкрите всім людям. Що ж тоді зможете сказати на своє оправдання? Страшний Суддя пригадає невдячність за усі Божі дари, погорджені Божі закони і змарновану Божу благодать. Пригадає Вам кожний гріх і кожну обставину гріха, а ви будете мати, чим боронитися і чим оправдатися. Сьогодні ще можете випросити прощення і заступництва Пресвятої Богородиці. Сьогодні ще можете припасти до ніг Ісуса Христа, благати милосердя та благодаті (пор.Євр.4,16). Милосердний Батько кличе Вас до покаяння (пор.Рим.2,5) і готовий прийняти вас, як блудного сина, коли скажете: “Повернуся до Батька і щиро висповідаюся”. Не будьте твердим і закаменілим.

Висновки. Таїнство Хрещення каже, що ми вже є спасенні, але кожної хвилі існує небезпека впасти в гріх і втратити Бога, а тому ми ще не є спасенні. Християни є покликані жити вірою та конкретними ділами любові. Спасіння є близьке, але воно ще не прийшло. Час життя є дуже обмежений і призначений на діла милосердя. Існує царство милосердя і царство гордості. Зневага Бога й образа людини вимагає справедливості і веде до пекла.

Прийняти Боже милосердя і самому бути милосердним означає робити добро. За це Господь обіцяє спасіння та життя вічне. Людина має духовні та матеріальні потреби, а виконання семи діл милосердя для тіла і сім діл милосердя для душі допомагають знаходити дорогу і ключі до царства небесного. Подобатися Богові можна тільки свідченням власної віри та милосердними вчинками для ближніх. І це є початок царства Божого вже на землі та початок оправдання на страшному суді.

Нехай Пресвята Богородиця, Мати Божа Неустанної Помочі, допоможе нам бути мудрими і милосердними синами і дочками, а Господь нехай відкриває нам грішним Двері Милосердя до царства Божого. Амінь.

Благословення Господнє на вас!

+Єпископ Василій Івасюк

Правлячий Архиєрей Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ

Виголошено в храмі села Саджавка,
6 березня 2016 р. Б.