Христова Церква – це Божа нива і будівля.

До́бротів. Володимира 1030.

“…ви – храм Божий, і що

Дух Божий у вас перебуває?”

(І Кор. 3,9–17)

Вступ. Життя є дуже різноманітне, а його мудрість полягає в тому, щоб робити добро. Людина робить добро, тому що є храмом Божим та обдарована дарами святого Духа і це мудрість життя для кожного.

І). “…”…ви – храм Божий, і що Дух Божий у вас перебуває? (…) Коли хто зруйнує храм Божий, Бог зруйнує того”(1 Кор. 3, 9–17). Апостола Павла дуже образив поділ людей у церкві Коринту на окремі партії. Партійність розбивала єдину Христову церкву і руйнувала душу кожної людини, бо виганяла з неї святого Духа (пор. І Кор. 3, 9-18). Апостол народів запитує: “Хто будує церкву?”. Правдиві християни є однодумцями і не поділяються на Павлових, Кифиних, Аполосових, бо Павло, Петро й Аполос – всі Христові (пор.1 Кор. 3, 22-23).

Відповідальними робітниками в Бога є духовенство, а миряни — це Божа нива. Один чоловік посадив насіння на ниві, другий її поливав, а тільки Бог виростив урожай і став його власником. Священики працюють, а Бог вирощує. Отже, церква в Коринті і в нашому селі – це нива і власність Божа. І тому є великим злочином проти Бога привласнювати собі і рвати на шматки ниву Божу. Найгіршим злочином є ламати і губити те, що на цій землі росте, тобто робити неспокій у церквах.

На Божій ниві знаходиться різний матеріал для будівництва церкви і тому вона не може бути власністю людей, держави чи бізнесменів. Іншими словами, нива Божа це ввесь світ у якому Бог, як Мудрий Архітектор, вічно будує свою церкву. Фундаментом і підвалиною є сам Ісус Христос. Жодна людина не може покласти свою амбіційну основу, щоб сказати це моя приватна церква. Священики, як працівники Божі, повинні класти в цю будівлю якнайкращий і найцінніший матеріал (пор.Еф.4,16). Оскільки, церква в Коринті має за основу Христа, то це значить, що Церква – Христова.

ІІ). Христова Церква – це Божа нива і будівля. Один працівник своєю працею добуває для будівництва церкви глибоко із-під землі: золото, срібло і дороге каміння. Інший може тільки брати матеріал на поверхні землі: дерево, солому й очерет, щоби будівництво не припинялось. Збудований храм, Премудрий Архітектор випробовує вогнем. Виникає запитання: “Чому робити таку шкоду?”. Напевно тому, що саме вогонь може правдиво оцінити працю кожної людини. І тоді бідний працівник замість нагороди буде почуватися так, неначе він сам горить у вогні зі своєю працею. Тільки подякою для нього буде, що його працю оцінять та не кинуть у вогонь вічний.

Кінець світу прийде тоді, коли закінчиться будівництво церкви на землі. Господь прикаже ангелам запалити всесвітній вогонь і кожна людина побачить у вогні чого варті його діла виконані за життя. Людські справи збудовані зі золота, срібла, дорогого каміння не згорять, а котрі будували на землі з дерева, соломи та очерету, побачать даремність своєї праці, бо все згорить. І це буде страшно для них, хоча Премудрий Архітектор візьме їхню працю до уваги і це стане важливим аргументом для їхнього спасіння.

Золото, срібло, дороге каміння, дерево, солома й очерет – це матеріал з якого вічно будується церква Христова. Цим матеріалом є люди всього світу, об’єднані в окремі церкви-громади та за Божою благодаттю змушені дійти “до єдности в вірі й до повного спізнання Божого Сина” (Еф.4,13). Апостол Петро називає Христа живим каменем “людьми відкинутого, а Богом вибраного”, покладеним в основу церкви, а всіх людей просить “мов живе каміння” віддатися на будову духовного дому, закликаючи священство “приносити духовні жертви, приємні Богові, через Ісуса Христа” (І Пт.2,45). Отже, кожний християнин має приносити на будову храму дорогоцінний матеріал, тобто виховати добрих християн.

ІІІ). Віруюча людина є храмом Божим з дарами Святого Духа. Людина – це живий храм Божий, фундаментом якого є Христос. Священики – це спеціально вибрані працівники, щоб відповідально будувати храм Божий. Тому цих працівників апостол застерігає, щоб вони міцно пильнували віри й життя кожної людини, бо вона є храм Божий. “Нагадуй, заклинаючи перед Богом, щоб не сперечалися словами, – річ, ні на що непотрібна, хіба що слухачам на руїну!” (Тим.2,14), бо невгамовного на язик, того зруйнує Бог. І тому, необхідно берегтися від тих, котрі бувають заздрісними, сваряться, гніваються, проводять пусті розмови, говорять неправду і думають, що побожність існує для прибутку (І Тм.6,4-5).

Людина приготована священиком й освячена дарами Святого Духа, стає живим камінням в будівлі Божої церкви. Це достоїнство стає святістю й чистотою життя і тому його потрібно берегти, щоб не бути відкинутими від церкви і спаленими у вогні спокус.

ІV). Божий вогонь – найкращий екзаменатор людини і церкви. Вогонь дає людині тепло і світло. Божий вогонь буде екзаменувати всю церкву і кожну людину при кінці світа. Хоча і так все життя церкви проходить у вогні спокус. Пригадайте шалений вогонь переслідування проти священиків УГКЦ в часи Радянського Союзу, коли на наших теренах ще навіть у споминах не було чути про УПЦ КП чи УАПЦ. А коли прийшли часи свободи 1990 роках, тоді диявол продовжив боротьбу з Київською церквою (УГКЦ) тільки вже витонченими методами через адмінресурс і спеціально навчених осіб.

4.1). Утиски Київської Церкви у Москві. Приєднавши Україну до Московського князівства Київську Церкву стали утискати на користь Московської, поступово витісняючи Її на терени Речі Посполитої. Зокрема, імператриця Катерина ІІ знищувала унійну Церкву, передаючи силою Її храми Московському патріархату. Найважчий удар прийняла Київська Церква у 1946 році за вказівкою Сталіна. НКВС розпочав насильний Собор по приєднанню Київської Церкви до Російської Православної Церкви. Зрозумілою мовою це означає приєднання матері до дочки. Після цієї події Київська Церква продовжила існувати підпільно. І тільки у 1988 році в СРСР відзначали 1000-річчя хрещення Русі греко-католики вийшли з підпілля і відкрито заявили про своє існування.

4.2). Новітні часи. У 1991 році з Риму повернувся Мирослав Іван Любачівський, а з ним повернулася вся структура УГКЦ. У 2005 році Патріарх Любомир Гузар повернув осідок Глави Київської Церкви до столиці України, відновивши історичну справедливість і канонічний порядок.

УГКЦ – це єдина Церква з-поміж усіх гілок київського християнства, яка зберегла безперервний зв’язок з давньоруськими митрополитами. Отже, кожного року, коли Україна святкує річницю хрещення свого народу у купелі Дніпровських вод рівноапостольним князем Володимиром, ми відзначаємо річницю народження Київської помісної Церкви, яка сьогодні є відома під назвою УГКЦ.

Багато християн в цьому вогні виявили себе, як очерет та солома, не витримали іспиту, але й безліч вірних залишились твердими, непохитними, як золото та дороге каміння і здобули собі славу мучеників та ісповідників. Вони самі себе випробовували вогнем різних подвигів і так, загартувавшись, стали як золото в будівлі церкви. Зовнішня пожежа переслідувань продовжується. В цьому вогні постійних спокус, людської ворожнечі весь час будується храм у ваших душах і виявляється де блищить золото, а де просто – солома й очерет.

Ми взялися за будівлю своєї Української Церкви. Який же матеріал дає для цієї будівлі наша земля? Україна багата на своє золото та дороге каміння, але дуже багато ще маємо дерева, соломи, очерету і тому не дивно, що багато матеріалу вже згоріло! Чи залишиться хоч трохи в ній каміння, що витримає цей вогонь? Уявіть собі, що такий вогонь Божий вже спалахнув би у серця жителів Добротова, а також у протестантських домах. Цікаво скільки би залишилось з нашої праці золота і срібла? Чи наше християнство згоріло б усе, як хата з соломи?

V). Теперішний стан справ у парафії с.Добротів. Як ви думаєте чому у проповіді я почав говорити про дорогоцінне каміння? Це пов’язане з посланням апостола Павла, а також з історією вашого села До́бротів! Розповідають, що Добрилів заснував у давнину якийсь Добрило, а До́бротів — До́брот. Добрилів було містечко, а поза мурами міста було село До́бротів. А жителі Ланчина були воїнами-оборонцями, котрі з ланцюгами і списами на двоколісних колісницях охороняли від нападів ворогів на Добрилів і Красну. З 1616 р. Добрилів одержує статут міста через важливі торговельні зв’язки в цьому маленькому селі, де добре були розвинені ремесла. У Добрилові жили кельти, котрі славилися на всю округу своїми ваговими ярмарками, видобутком кухонної солі. Оскільки на грецькій мові сіль називається “Гал”, то римляни назвали їх галлами. У ті часи в Європі письмом володіли лише греки, римляни і галли. Місто стало центром обробки дорогоцінних каменів, бо в недалеких околицях Добрилова добували алмазоподібні кварци і золото. Вони за своєю формою та прозорістю схожі на алмази, але не є такими. І тому ваші діла у розбудову церкви мають бути викладеними золотом і перлами, тобто добрими ділами.

5.1). Господь будує свою Церкву на землі та продовжує будувати на небі також вашими дорогоцінними ділами. Церква вічна збудована із самого золота, срібла і дорогого каміння, бо вони пройшли усі земні пригоди та спокуси. Небесна церква – це Небесний Єрусалим у видінні Івана Богослова. Вона виконана вся з дорогого каміння, різних перлів, а вулиці міста викладені з чистого золота. Почув я від престола голос великий: “От житло Бога з людьми, і він житиме з ними, вони ж народом його будуть (…) і витре кожну сльозу з очей їхніх, і смерті не буде більше, ні скорботи, ні плачу” (Одкр. 21,3-4), бо все минуло. Апостол Павло про небесний Єрусалим каже так: “Ви приступили до (…) міста Бога живого, до небесного Єрусалиму (…) до духів праведників, що вже дійшли до досконалости” (Євр. 12,22).

Золота Божа любов єднає Церкву земну з небесною в суцільний величний будинок, в якому наші святі заступаються за нас немічних. Милосердя Боже та молитви святих покривають нашу неміч і солому золотом та сріблом і так допоможуть перейти в оселі Божі. Натомість протестанти усіх напрямків не визнають святих і навіть Божої Матері та не вірять у їх заступництво перед Богом, бо вони самі себе вважають за святих уже тут на землі. І таким чином, самі відкидають небесне джерело любові святих. Апостол Павло вважає мудрих світу цього нерозумними, бо “Господь знає думки мудрих, що вони марні” (ІКор.3,20). Правдиві християни вважають себе за дерево, солому та очерет в будівлі церкви, а любов Христова все віддає на наше спасіння. Приклад життя монаха отця Порфирія з Дори.

Висновки. “…ви – храм Божий, і що Дух Божий у вас перебуває?” (ІКор.3,9–17). Не руйнуйте себе самі! Бути справжнім християнином може бути тільки мужня і смілива людина, бо необхідно приготуватися на випробовування і переслідування від своїх ближніх.

Вітаю всіх із празниками рівноапостольних Володимира й Ольги та загальнодержавним святом хрещення народу Київської держави. Закликаю всіх бути добрими християнами, творячи діла милосердя щодо душі і тіла, на взірець Володимира Великого.

І на закінчення науки хочеться побажати народу України та всім слов’янським народам виконувати золоте євангельське правило. “Входьте вузькими дверима, бо просторі ті двері й розлога та дорога, що веде на погибель, і багато нею ходять. Але тісні ті двері й вузька та дорога, що веде до життя, і мало таких, що її знаходять” (Мт.7,13-14).

Нехай Пресвята Богородиця, Мати Божа Неустанної Помочі, допомагає нам достойно відсвяткувати 1030 років хрещення народу Київської держави.

Господи, благослови духовенство і всіх вірних йти за проводом Святого Духа до повної Церковної єдності й укріплення віри Христової в серцях народу України. Амінь!

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської Єпархії

29 серпня 2018 року Божого

с.Добротів