Проповідь владики Василія (Івасюка) в день Різдва Івана Предтечі

“Мій сину, як приступаєш служити Господеві,

приготуй свою душу на спокуси” (Сирах 2,1).

 

Вітаю священиків, представників місцевої влади, вчителів та учнів гостей і всіх присутніх християнським привітом “Слава Ісусу Христу!”

Вступ. Різдво Івана Предтечі – це радість життя, освітлена словом Христовим. Іван Хреститель – це пророк покаяння і життя кожної людини, що порівнюється з розкішним садом влітку, але має велику пересторогу до нас: Сокира вже при корінні дерев: кожне дерево, що не приносить доброго плоду, зрубають і в вогонь кинуть” (Мт. 3,10).

І). Різдво Івана Хрестителя стало границею між старим і новим життям. Святий Предтеча — це був той великий чоловік, про якого Христос сказав: Істинно, кажу вам, між людьми не було більшого від нього, але найменший в царстві небеснім більший від нього” (Мт.11,13). Найбільший серед пророків Іван був поставлений волею Божою якраз на переломі Старого і Нового Заповітів. Іван Хреститель своїм народженням і діяльністю закінчував Старий Завіт, а Месія розпочинав священство Нового Завіту і підготовляв людей до життя у Христовій Церкві. Іван Предтеча був ранньою зіркою перед діяльністю Ісуса Христа, який був сходом сонця. Народження і життя такого великого чоловіка було не звичайним, бо він благовістив єднання Бога з людиною. Отже, Іван Хреститель був останнім пророком Старого Завіту і першим мучеником Нового Завіту, який кличе людей до покаяння.

ІІ). Священик – це сучасний апостол і свідок єднання між Богом і людьми. Ісус Христос – це Первосвященик Нового Завіту. Тайну священства Він передав апостолам, а апостоли передали єпископам. Єпископи вибрали собі до помочі священиків. Священик – це сучасний апостол і посланник миру та добра. Господь вибрав його бути свідком між Богом і людьми. Справжній пастир жертвує своє життя, силу, енергію, втому, працю для поєднання людей з Господом.

Не кожен може бути священиком – це дуже велика відповідальність перед Богом. До того ж він має бути прикладом у всьому. Пастир на парафії повинен бути духівником і психологом, адже доводиться спілкуватись з різними людьми на будь-які теми суспільного життя. У священика повинен бути особливий підхід до кожного, підтримати та настановити всіх.

Священик у більшій мірі живе не для себе, а для інших. Святитель Іван Золотоустий гарно підмітив: “Священство здійснюється на землі, але належить до ряду чинів небесних… Люди…отримали владу, якої Бог не дав ані ангелам, ані архангелам...”.

ІІІ). Присяга священика. Тайна Хрещення відновлює у людині чистоту Божого образу, а Тайна Священства відроджує богоподібність чоловіка. Приймаючи священичий сан, ви свідчите, що Бог є метою й орієнтиром всього вашого життя. Жодні цінності цього світу не повинні затьмарити бажання іти до Бога і служити Йому.

Присяга священика перед Божим обличчям і людьми, це прийняття своєрідного кодексу честі. Кодекс честі – це перевірка на порядність, мужність, відповідальність, чесніть, вірність і відповідність своєму покликанню до кінця днів своїх.

Кожний отець до кінця життя потребує постійного очищення, щоби стати пристойним помешканням Бога. Праця священника – це в першу чергу праця над собою. Преподобний авва Ісайя настановляє: “Якщо хочеш, щоби у твоєму серці проживав Бог, бережи його непорочним”. Необхідно бути завжди чесним і відвертим перед самим собою, Господом і людьми. Якщо залишиться у серці хоч частинка нерозкаяного гріха, скритого, тоді вся діяльність і служіння, всі подвиги зійдуть на нівець. Ти не зможеш опертися спокусам, не зможеш достойно пройти свій шлях до кінця свого життя і не зможеш поважати сам себе. Тайна священства вимагає бути вірним в усьому, бо у духовному житті другорядних речей немає.

Церква одягає священиків в особливий одяг і тому ніколи не потрібно встидатися носити його! Одяг священичий сам по собі не робить нас кращими, але, як показує досвід, він оберігає духовну особу від багатьох спокус. Крім цього, зовнішній вигляд і благорозумна поведінка священика служать правильним орієнтиром для сучасних людей. Непросто вистояти у дуже мінливому світі і не попасти під жорна модних трендів і течій. Християнство – це релігія сильних. Кожний, хто наважився ступити на цей шлях, повинен розуміти, наскільки високим є покликання християнина, а тим паче священика. І коли ви порушуєте дані вами присяги, то зраджуєте у першу чергу себе самого. Церква була, є і буде. Вона, наче корабель, котрий ходить по високих морських хвилях, протистоїть штормам і бурям, зберігаючи і спасаючи всіх, хто знаходиться в Ній. І тільки ті священики спасуться, котрі не забудуть дані перед Богом обітниці і присяги та будуть ними дорожити!

ІV). Церква у с.Красна – це спільнота, яка лікує людей. Одначе, вона потребує вашого батьківського супроводу, тобто “доброго пастиря”. Друзі, батьки, приятелі дуже люблять вас, отче Іване, як священика лагідного і сумирного серцем. Кожен хоче бути поруч з вами, бо ви любите своїх парафіян і це явно свідчить, що Господь близько. Це прекрасно, коли священик допомагає тим, які іноді відчувають біль через свої провини. Господь не карає їх, а навпаки, обдаровує своїми благодатями! Ви, отче Іване, є особливим учителем для молоді, тому що бачите у їхніх обличчях Бога. Спільнота, очолювана вами, відчуває живу любов насамперед у Святій Сповіді та Божественній Літургії.

Отця Івана можна впізнати здалеку – він радісний, усміхнений і не боїться нелегкого священичого шляху; він не звертає уваги на свої болі та труднощі, бо бачить Господа, присутнього у кожному, особливо в найслабших і тих, хто поруч. Тільки з радістю можемо йти за Ісусом шляхами Євангелія. Це сила, яка допомагає нам прийняти запрошення Іди за Мною” (Ів.1.43). Ви не тільки прийняли це запрошення, а й уже 44 роки  ходите з Христом, як апостол, співпереживаючи Його страждання і радість Воскресіння.

V). “Іди за мною” (Ів.1.43) – це покликання священика. Отець Іван Бойко почув ці слова Ісуса Христа у своєму серці в часи переслідування. Він старався  працювати на державній роботі і рівночасно кожного дня брати участь у Святій Літургії. Світлої пам’яті отець Михаїл Косило був духовним батьком, вчителем і наставником студента Івана. Приходили дуже важкі хвилини, пов’язані з працею, навчанням і переслідуванням УГКЦ. Студент Іван Бойко проживав у Ямні, а добирався у Дору. Господь дав сили витримати і напоминає кожного священика, що Бог покликав вас ще з утроби вашої матері. Він бачив вас священиком ще перед віками. І коли прийшов час і тоді через єпископа вам довірено певний уряд – служити людям. І в день свячень ви поклали руку на Євангеліє і складали присягу, кажучи: І на це все я свідомо присягаю. Так мені Боже допоможи, в Тройці Святій Єдиний”. Ніхто вас до цього не примушував, але ви згодилися бути добрими виноградарями.

VІ). Отець Іван Бойко – людина миру і терпіння. Його життя – це добровільне несення хреста так, щоб в душі і на обличчі особи була відновлена ікона Спасителя. Хрест підносить нас догори і ми бачимо близьке Воскресіння. Тільки цей невеликий відрізок шляху від хреста до воскресіння треба пройти самому з певними труднощами. Часто люди кажуть “я вже змучився і так далі не можу”. Наслідки грішного життя глибоко спотворюють душу людини і стають причиною слабкості. Якраз тому Юда зрадив Ісуса, а всі апостоли, крім улюбленого апостола Івана, повтікали від Нього у хвилину випробовування віри. Подібно до кожної людини приходять часи випробовування і тоді керівника зраджують всі підлеглі на роботі, близькі в родині, люди священика і так в усіх сферах життя без винятку. І тому, найважливішою ознакою присутності Бога – це “коли любов взаємну будете мати” (Ів.13,35).

Притча. День народження Бога. Одному шукачеві Істини приснилося, що він потрапив в Рай на День Народження Бога. Він дякував своїй долі, що нарешті може подивитися на справжнього Бога! Стоячи на краю дороги разом з іншими людьми, побачив першу пишну процесію. Попереду їхав на красивому коні Крішна, за ним слідували тисячі послідовників. Не встигла пройти перша процесія, як показалася наступна. Це був Моххамед і його оточення. Далі йшли процесії інших пророків одна за одною нескінченною низкою.

Коли ж прийде Бог?” – питався шукач Істини, але йому ніхто не відповів. Натовп помітно рідшав. Уже не звучали фанфари. Нарешті на вулиці крім нього нікого не залишилося. І тут з’явився скромний благовидний старший чоловік на білому коні. Його не супроводжував ніхто.

Чоловік з цікавістю пішов за ним і раптом його осяяло: “Це, мабуть, і є Бог! Ніхто так не самотній, як Бог у величезному Всесвіті!”. Він підійшов ближче і спитав: “Якщо ти Бог, чому ти такий самотній?”. Від цих слів очі Бога наповнилися сльозами. Він сказав: “Всі люди розділилися на тих, хто пройшов тут до мене з іншими богами. І ніхто не залишився зі мною, тому що поруч мене може йти тільки той, хто не пішов за іншими богами”.

Отче Іване, ви не пішли за іншими богами, бо ви – людина миру і слуга правдивого Бога, що принесли себе цілковито у жертву задля спасіння народу. Остап Вишня казав, що “Досить було однієї людини, щоб урятувати цілу націю”, а отець Іван Бойко працював над духовним порятунком вірних села Красна і тому став для вас, наче Іван Хреститель. Ви віру зберегли, людей навчили користуватися Словом Божим у житті, давали приклад робити діла милосердя та любов’ю огортали багатьох заблуканих людей, як добрий пастир. Ваше смирення є прикладом ревного священика на молитві, котрий свідомо прийняв свій хрест і витримав будь-які страждання.

Навіть короткий життєпис священика Івана Бойка свідчить про його тернисту дорогу на Голгофу до розп’ятого Спасителя. Народився Іван Бойко 7 липня 1948 року у Яремче (Ямна). Із 1955 по 1965 роки навчався у школі, а з 1965 по 1974 роки навчався у підпільній семінарії в отця Михаїла Косила у Дорі. Дня 9 березня 1974 року митрополит Володимир Стернюк уділив ієрейські свячення у Львові. У часи переслідування отець обслуговував третю частину парафій Івано-Франківщини, а також доїжджав до Тернопільщини. Працював помічником пасічника, а пізніше у будинку відпочинку “Едельвейс”. Дня 14 травня 1999 року Блаженніший Мирослав Іван Любачівський благословив отцеві Іванові носити митру. Нині отцеві Іванові виповняється 70 років і 44 роки священства.

Висновки. “Мій сину, як приступаєш служити Господеві, приготуй свою душу на спокуси”(Сирах 2,1).

Нехай Пресвята Богородиця, Мати Божа Неустанної Помочі, допомагає отцю Івану йти далі переможною дорогою Пророка Івана Предтечі.

Господи, за молитвами Івана Хрестителя, благослови нашого іменника отця Івана і надалі передавати живу віру парафіянам нашого села та всім потребуючим спасіння. Амінь!

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської Єпархії

7 липня 2018 року Божого

с.Красна Надвірнянського району


Послання і проповіді