“Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи:

хрестячи їх в ім’я Отця і Сина, і Святого Духа.”

(Мт. 28, 19—20)

Вступ. Всечесні отці, дорогі брати й сестри! Усіх вас сердечно вітаю зі святом П’ятидесятниці, тобто храмовим празником Пресвятої Трійці.

І). Пресвята Трійця. Людина завжди прагне пояснити всі події на світі своїм розумом. Існує багато запитань на які немає відповіді. Одні з них: “Для чого ми живемо?”, “Чому ми хворіємо?”, “Чому приходить смерть?” і т.д. Хоча наукові відкриття не дають відповіді на них, але людська цікавість є безмежна.

Церква признає досягнення науки, але тут ще додається віра в Бога як “…Творця неба і землі і всього видимого і невидимого…”. Бог об’являє себе як Божественну Трійцю у трьох Іпостасях, котрі є рівними між собою. Пояснити сутність Єдиного Бога у Трьох Особах і Три Особи в Одному Богові ще нікому не вдавалося. Отці Церкви висловили триєдиний принцип присутності Пресвятої Тройці у справі спасіння: “Бог Отець наказує, Бог Син виконує, Бог Святий Дух оживляє”. Вчення про Трійцю є великою Тайною, що перевищує людське розуміння.

Приклад. У Парижі позаминулого століття було засновано високу нагороду за найкращу науку про Пресвяту Трійцю. Багато священиків, філософів і світських людей намагалися її здобути, але усе закінчилося дуже просто! Комісія учених вислухала всіх промовців і визначила переможця, котрий вийшовши на амвон та мовчки вказав на чоло, вуста, а потім на образ Ісуса Христа. І не промовивши жодного слова, вийшов. Опісля він пояснив свою дивну і мовчазну науку так: “Дарма людина робить зусилля, бо Пресвяту Трійцю ані розумом не може збагнути, ані вустами висловити, тільки сам Христос міг про це навчати”. Члени комісії були вражені найкращою відповіддю і присудили йому премію.

ІІ). Три Особи Божі. Святе Писання неодноразово говорить нам про три особи Божі – а саме: Бог Отець, Бог Син та Бог Святий Дух. Людям важко зрозуміти як один Бог може складатись із трьох осіб.

2.1). Починаємо хреститися “в Ім’я Отця…”. Бог Отець є джерелом незнаної і недосяжної тайни. Він вступає у розмову з людьми через Бога Сина – Ісуса Христа. З Отцем ми розмовляємо кожний раз, коли промовляємо Господню молитву “Отче наш” і складаємо визнання віри “Символ віри”. Весь Старий Завіт – це епоха присвячена діяльності Бога Отця.

2.2). Продовжуємо хреститися “…і Сина…”. Короткий період від Різдва Христового до Вознесіння Спасителя належить до діяльності Сина Божого. Слово Боже сталося тілом, тобто Месія прийняв на себе людське тіло і здійснив повну єдність між Богом та людиною. І тому люди стали братами і сестрами Ісуса Христа по людській природі та синами і дочками Бога-Отця. Тому й каже Ісус: “як Ти, Отче в Мені, а Я в Тобі” (Ів.17,21). Люди під час Літургії через Євхаристію поєднуються з Христом і наближаються до життя вічного. Ісус сказав: “Хто Тіло Моє їсть і Кров Мою п’є, той живе життям вічним” (Ів.6,54).

2.3). І закінчуємо хреститися словами “…і Святого Духа. Амінь”. Святий Дух – це подих, завдяки якому лунає Слово. Людське життя пов’язане з диханням, а коли припиняється дихання – припиняється і життя. Святому Духові ми вдячні за дар життя, бо Його називають “Животворящим”. Він вислуховує щоденні молитви і молитву “Царю Небесний” та називається “Життя Податель” і “наводить нас на дорогу правди і звіщає все те, що має настати”. Святий Дух сходить, щоб свідчити про Христа, а для спасіння людини просто необхідна віра і благодать Святого Духа. Слово “амінь” означає “нехай так і буде”.

ІІІ). Християнська віра – це визнання Пресвятої Трійці. Людині властиво шукати Божу Правду, щоби знайти віру в Господа і тільки тоді може заспокоїтися наше серце. Людську правду ми черпаємо з довколишнього світу, а Божу істину – зі Святого Письма.

Люди читають, вивчають i навіть пояснюють Біблію без належної підготовки. Дехто тлумачить її по-своєму, деколи упереджено до Божої істини, додаючи свої помилки. І тому з’являються все нові й нові секти та єресі, які ведуть людей від Бога.

Внаслідок невмілого користування Біблією, необережного трактування, а то й просто зловживання Нею, тепер у світі вже існує понад 3500 різних сектантських течій, кожна з яких називає себе християнською Церквою. Але Христос говорив: “Я збудую Церкву Мою” (Мт.16,18). З цих слів видно, що в Божому плані була побудова однієї Церкви, а не багатьох Церков.

Секти – це новітні сатанинські так звані “церкви”, збудовані словами і руками обманутих людей. Прикладом маємо теперішні фінансові піраміди. Хитрий сатана показує людям колючі будяки, а заставляє вірити, що це квіти; він показує бездоріжжя, а робить рекламу найкращої автостради і люди в це вірять! Якби вони були квітами та дорогами до Бога, тоді апостоли не виступали б проти них. Апостол Павло пише до Тимофія про єретиків, які, відкинувши “добру совість.., зазнали загибелі корабля у вірі” i котрих апостол “передав сатані, щоб вони навчились не богохульствувати” (1Тим.1,20). I вдруге він пише Тимофію: “А непотрібної балаканини уникай, бо вони ще більший будуть мати успіх у беззаконнi, i слово їхнє, як рак, буде розповсюджуватись. Такими є (ті), котрі відступили від істини, кажучи, що воскресіння вже було, i руйнують у декого віру” (2Тим.2,16-18).

ІV). Церква – це спасаючий корабель Ноя. На зміну цим єретикам прийшли інші, які відкидали Біблію; гностики – змішували християнство з язичництвом; арiани – не визнавали Ісуса Христа Господом Богом; і багато інших, з котрими боролась Церква, щоб зберегти i передати чистоту християнського вчення. Наприклад, баптисти самі зізнаються, що вони існують не від 33-го року, тобто часу Христа, а з ХVІ століття, i таким чином, не можуть називатися Христовою Церквою, а лише самочинними, баптистською, протестантською, лютеранською і т.д.

Сектанти бажаючи виправдатися, кажуть, що для спасіння не конче потрібно бути членом Христової Церкви, бо Христос сказав: “Де двоє або троє забрані в ім’я Моє, там Я серед них” (Мт.18,20). У святому Євангелії говориться ще й таке: “Якщо згрішить проти тебе брат твій, піди і викрий його між тобою і ним одним… якщо не послухає, візьми з собою ще одного або двох, щоб устами двох або трьох свідків підтвердилось кожне слово. Якщо ж не послухає їх, скажи Церкві” (Мт.18,15-20). Зрозуміло, що Церква Христова кількісно більша, ніж дві або три людини, i сектанти, які думають по-іншому, глибоко помиляються.

Деякі сектанти твердять, що для спасіння досить бути хорошою, порядною людиною і навіть поза Церквою. Проте, Корнилій сотник був “благочестивим, і богобоязливим з усім домом своїм, він творив багато милостині народові й завжди молився Богу” (Дiян.10,2). Одного разу Господь сказав йому через Ангела Свого: “Молитви твої i милостині твої прийшли на пам’ять перед Богом. Отже, …поклич Симона, званого Петром, …він скаже тобі слова, якими спасешся ти i весь дім твій” (Дiян.10,4-6). Петро прийшов до Корнилія, навчив його, як має вірити, охрестив його самого i всіх домашніх i, таким чином, приєднав їх усіх до Христової Церкви. Це є свідченням того, що поза Церквою нема спасіння.

Сам Христос про це говорив у таких словах: “Я є лоза, а ви – гілки. Хто перебуває в Менi, i Я в ньому, той приносить багато плоду, бо без Мене не можете робити нічого” (Iв.15,4-5). Якщо ти будеш гілкою на живому дереві, тобто будеш у Церкві, ти живитимешся соками від цього дерева, тобто від Христа. Якщо ти не в Церкві, значить ти не з Христом, ти та гілка, яка відламалась від свого дерева, і закінчення твоє – погибель. Без Христа ти зеленіти не можеш.

V). Значення віри у справі спасіння. Часом з уст сектантів можна почути таке: “Ми повірили в Христа i ми вже спасеннi”. При цьому вони посилаються на слова Христа: “Істинно, істинно говорю вам: хто вірує в Мене, той має життя вічне” (Iв.6,47). Люблять сектанти звертатися ще й до апостола Павла, котрий пише: “Благодаттю ви спасеннi через віру, i це не від вас, це – Божий дар: не через діла, щоб ніхто не хвалився” (Еф.2,8).

Апостол Яків з приводу цього каже: “I біси вірять i тремтять” (Як.2,19). Іншим разом він пише: “Віра, якщо не має діл, мертва сама по собі” (Як.2,17). Та це тільки слова, а на ділі й сектанти в житті прагнуть творити добро. Вони кажуть: “Ми так живемо, щоб не грішити. Ми не палимо i не п’ємо вина”. А це значить, що на віру свою вони не сподіваються, коли чинять таке?..

Стосовно того, що вони не п’ють вина, то це більше гординя, ніж чеснота. Адже відомо, що першим чудом Христа було перетворення води на вино під час весілля в містечку Кані Галилейській. Якби вживання вина було гріховною справою, тоді Христос не робив би цього чуда.

Однієї віри для спасіння своєї душі мало. Згадаймо: гітлерівці теж вірили, бо у них на пряжках було написано: “З нами Бог”. На американських доларах стоїть: “У Бога ми віримо”. Та й диявол теж вірить i Христа називає “Сином Божим” (Мт.8,29). Чи спасає така віра? Спаситель про це чітко сказав: “Не кожен, хто говорить Менi: “Господи! Господи!” – ввійде в Царство Небесне, а той, хто виконує волю Отця Мого Небесного” (Мт.7,21).

Притча. Троє вас і троє нас Господи помилуй нас! Пливе Архиєрей на невеличкому кораблику по морю разом із паломниками. Пропливаючи близько Соловецького монастиря, владиці показують невеликий острів, стверджуючи, що там проживають троє святих людей.

Архиєрей здивувався і попросив зупинитися та зі своїм причетом поплив на цей острів. Вийшовши на беріг, бачить стоять троє чоловіків дуже скромно одягнуті. Вони поклонилися владиці. Єпископ поблагословив їх і запитав:

-Люди добрі скільки часу тут проживаєте?

-Ми не знаємо. Може двадцять, а може тридцять років. Колись ми були рибалками. Одного разу під час сильної бурі наше риболовецьке судно розбилося. Смерть дивилася у наші обличчя. Тоді ми чудом врятувалися і пообіцяли Богові, на котрій землі опинимося, то звідти вже нікуди не підемо до кінця нашого життя. Раз в рік до нас приїжджають священики сповідають та причащають.

-Зрозуміло. А як ви молитися – запитав Архиєрей.

-Владико, ми читати добре не вміємо, а не те, що добре молитися. Правда знаємо, що на небі є Пресвята Трійця – Бог Отець, Бог Син і Бог Дух Святий. І нас троє: я – Василь, Іван та Ілля. Ми самі придумали молитву: “Троє Вас і троє нас. Господи помилуй нас”.

Архиєрей замахав руками і сказав, що їх треба навчити головної короткої молитви “Отче наш”. Навчивши пустинників молитви, Архиєрей відійшовши назад в море, дивуючись із цих диваків. Вийшовши на палубу корабля, раптом побачив, як цих троє пустинників біжать за кораблем і просять ще раз навчити їх молитви, бо вони забули.

Архиєрей хвилину мовчав, бо не міг і слова сказати. А потім каже, що біля престолу Божого стою, різні молитви знаю, владу від Бога маю, але по морю бігати не можу. А ви тільки знаєте: “Троє Вас і троє нас. Господи помилуй нас”, а це значить, що маєте чисті серця. Ідіть з Богом і живіть та моліться так, як ви це робили до цього часу. До цього можна додати поговірку: “Де просто, там ангелів зо сто, а де мудрують, там немає жодного”. Отже, ця історія вчить, щоби молитва наша була простою і довготривалою. Напевно, що пустинники повторювали молитву “Троє Вас і троє нас. Господи помилуй нас” сотні разів на день.

Висновки. Люди “Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: хрестячи їх в ім’я Отця і Сина, і Святого Духа” (Мт. 28, 19—20). Великий скарб на землі – вірити у Пресвяту Трійцю! Бог управляє світом і все що діється, діється з Його волі. Коли спаде на твій дім нещастя, хвороба, бідність, все терпеливо перенесіть. Наріканням собі не допоможеш, а терпеливістю здобудеш ласку. Усюди і завжди наслідуй Христа — і заслужиш собі звання християнина.

Нехай Пресвята Богородиця, Мати Божа Неустанної Помочі, охоронить всіх наших молодих людей на важких заробітках та добровільному рабстві по цілому світу.

Господи, відкрий двері миру для України та благослови воїнів в окопному житті. “І дай цілому нашому народові славити Бога єдиними устами і єдиним серцем й оспівувати пречесне й величне Ім’я Твоє, Отця, і Сина, І Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки вічні. Амінь”.

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей Коломийської єпархії

28 травня 2018 року Божого

 м.Тлумач