«Ніхто з отих запрошених

не покуштує моєї вечері»

(Лк.14:24.)

Вступ. Багатство не вимірюється грошима які у вас є, воно вимірюється тими речами, які за гроші не купиш.

І). Різдво Христове підносить людей від слуг до синівства Божого через Ісуса Христа. Бог є не тільки Господар світу і Вседержитель, як ми молимося у Символі віри. Господь любить всіх людей, як рідний батько, і навіть безмежно більше від кожного батька на землі. Бог з любові дає Сина свого Єдинородного, щоб ніхто з віруючих не загинув, але отримав вічне життя. Іншими словами, Бог усіх людей, живучих на землі, захотів усиновити і зробити своїми дітьми. Апостол Павло підтверджує: «Якже сповнився час, Бог послав свого Сина, що народився від жінки. (…) Тому ти вже не раб, а син; а коли син, то спадкоємець завдяки Богові» (Гал. 4:4-7).

Отже, ця повнота часу вже наближається і сповниться у свято Різдва Христового. Бог через народження Спасителя від Пресвятої Діви Марії, нас віруючих людей робить всіх своїми рідними дітьми, тобто наслідниками вічного життя. Правда є така, що коли син стає дорослим, тоді хоче відділитись від батька. Він одружується, здобуває собі власну землю, худобу, машину і вже не часто відвідує родичів, бо не хоче почути від них повчання. Напевне і ті євангельські гості вважали себе синами Божими, але не пішли на Його запрошення, щоб не чути батьківських напімнень. Запрошені бажали жити своїм життям і творити волю свою, а не волю Божу.

1.1). Притча про приготовану щедру вечерю. В сьогоднішній Євангелії Бог виявляється добрим Господарем і шанує свобідний вибір людини. Влаштована щедра вечеря і запрошені на неї гості дали свою згоду завчасу на участь у ній. Світлиця приготована для вибраних й улюблених друзів, під час якої великі кошти було витрачено. Несподівано запрошені стали відмовлятися від гостини і цим дуже сильно образили Господаря і дуже боляче зневажили.

Євангелист описує трьох людей з різними характерами. Перший захопився своїм господарством і купив поле, другий зайнявся торгівлею, а третій – женився. Іншими словами, запрошені не пішли на вечерю до самого Бога, будучи вибраними та поважними гостями. Слуги за наказом Господаря пішли на роздоріжжя, по темних вулицях, вертепах, де знаходиться велика кількість безпритульних, сліпих, кривих, калік, убогих і знедолених. Ці стали вибраними і запрошеними. Вони не очікували такої благодаті. Бог залишає самовпевнений і вибраний народ та знаходить бідних, скривджених долею, пригнічених земним життям. Саме вони стають запрошеними на гостину.

ІІ). Щедра євангельська вечеря перегукується із різдвяною святою вечерею. Нині християни стали менше ходити до Божого дому, тому що бояться коронавірусу, але чимало людей чисельно відвідують різні світські установи та не бояться. Багато християн тільки рахуються дітьми Божими, але живуть по своїй волі. Сумно бачити наполовину заповнені храми у недільні і святкові дні, бо християни захопились кожний своїми ділами; одні заводять велике господарство і все очуть контролювати; другі беруть у свої руки торгівлю; треті радіють утіхами земного життя, а в цей час життя викидає тисячі людей на вулиці, роздоріжжя, роблячи їх жебраками, убогими, каліками, а також продають наших дівчат у новітній ясир, роблячи їх нещасними.

Хто про них подбає? Де їм знайти захист і розраду та мир душевний? Отець Небесний збирає через Церкву до себе тих своїх дітей, про яких забули їхні старші брати. Тільки в оселях Бога Отця ці страждаючі можуть відчути своє щастя і гідність людини. Цих запрошених бідних людей до храму викинуло суспільство на роздоріжжя, вважаючи себе сильним і славним. Горді люди розігнали своїх ближніх шукати їжу й одяг по смітниках та зробили наймитами по цілому світу. Ось тому Різдво Христове скликує перш за все тих бідних, знесилених, поневолених, полонених і проданих у новітнє рабство, яких зневажили свої люди. Це їх своїм народженням буде закликати Христос: «Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас» (Мт.11:28).

Наш український народ століттями був нещасним і майже весь час був переслідуваним. У Незалежній Україні також ще продовжується хресна дорога нашого народу. І тепер нашого цвіту є досить по всьому світу, а саме: на Далекому Сході, у безмежних степах Азії, в Америці, в Африці, в Австралії, по цілій Європі та інших країнах. І от тепер велика ласка Божа сталася над нами: Господь закликає нас на свою вечерю у новозбудовані і відреставровані Божі храми на рідній Україні. Це велика радість і піднесення! Народ наш почав йти до храмів з роздоріжь і темних вулиць та єднатися у Христове братерство. Пройшло небагато часу і до народу України прийшли випробовування війною, пандеміями, щоби налякати людей і відігнати від спасіння у храмах.

Різдво Христове повинно бути для нашого українського народу радісним святом. Народ знесилився і відчуває свою важку долю душею. Тому святкуємо Різдво Христове найбільш чуттєво й урочисто, оспівуючи його у колядках і приготовляючи у різдвяну ніч багату святкову вечерю. І ця трапеза найбільше стосується нас. Тому Христос з Вифлеєму лагідно звертається до нас: «Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас» (Мт.11:28). Пророк Ісая про наш народ так сказав: «Народ, що в пітьмі ходить, уздрів світло велике: над тими, що живуть у смертній тіні, світло засяяло» (Іс. 9:1).

ІІІ). Спільна Вечеря Господня – це Літургія у Церкві Христовій. Наша Церква нагадує притчу Христову про званих на вечерю. Головною підвалиною Церкви є соборна, всенародна, тобто католицька спільнота. Іншим словами, це справжнє Христове братерство, соборність і рівність всіх перед Богом. Душпастирі у справжній українській церкві мають допомагати один одному, ніколи не нехтувати своїм ближнім, а навпаки повчити їх і допомогти у труднощах. Гординю диявольську відкинути від себе, а бути милосердним до людей і поручених священиків. Їх послав вам Господь, щоб виявити християнську любов, братерську солідарність у їхніх труднощах і доброту милосердного Миколая та відкрити їм людські риси священичого характеру. Церква закликає до себе всіх на рівних правах, як дітей Божих, та приготовляє для свого народу вечерю. З ласки Божої у 1990 роках до нашої Церкви народ пішов за правдою; піднялись всі міста, а навіть села і наші рідні храми наповнились. Люди прийшли у гості до Христа, за Його видимою присутністю і благословенням. Вечеря Господня продовжується. Ось Жених іде; ось приходить і народжується Христос, що визволив нас з темних вулиць і на злочинних роздоріжжях вказав правильний шлях у своє Небесне Царство через нашу святу Церкву. Вийдемо ж на зустріч Йому, і своїм щирим братерством, взаємною любов’ю і єдністю та приготуємося привітати Його народження.

ІV). Сучасний стан народу в Україні. У нашого народу забрали все багатство і тоді зручно сказати людям «Ідіть і виживайте самі!». Наприклад, шкільні обіди і навчання – це справа батьків, або утримання пенсіонерів – це справа дітей, або ремонт доріг – це справа водіїв, спосіб оплати газу … і т.д. Виходить, що проблема потопаючих є проблемою самих потопаючих. Тоді давайте самі будемо лікувати та і вже лікуємо за власні кошти хворих. Давайте так керувати, щоб люди не втікали з України. Наша працездатна молодь і добре навчені фахівці не повинні збирати фрукти й овочі на полях Європи. Один чоловік колись казав, що кадри вирішують все! На жаль, ми їх втрачаємо. Господь кличе всіх українців додому на святкову різдвяну вечерю до батьківського дому.

Україна має потужні природні ресурси, наші чорноземи можна порівняти до землі, яка молоком і медом текуча. Дехто сидить на багатстві, а більшість людей немає грошей на лікарство та їжу. Земля, фабрики і заводи та виробництва у нашій країні більше народу не належать, хоча Конституція каже інакше. І тут запитання: «Хто є власником всього українського багатства разом із родючими чорноземами?». Хто врятує наші Карпати від знищення? І в цьому є наша культура та відповідальність перед Богом і людьми.

Культура бажає кращого відношення до себе. Пам’ятки архітектури допомагають вчити героїчну історію нашого краю. Як маємо навчити дітей любити свій рідний край? Школи, садочки, навчальні заклади, освіта в цілому виховує патріотів і їх треба підтримувати. Це наше з вами завдання наповнити добром серця наших дітей. Перемінивши внутрішньо людину, можемо перемінювати суспільство, державу і виховати добрих керівників. Керівники народу взяли на себе цю пряму відповідальність за освіту, медицину, армію, культуру! Не надуживаймо добротою, щирістю і гостинністю Бога Отця. У Церкві всім є приготоване місце для всіх бажаючих потрапити на гостину.

Висновки. Сьогоднішня Євангельська притча підкреслює свободу людини. Дуже часто людина ставить свої земні інтереси вище за поклик від Христа «Іди за мною» (Ів.1:43). Великим жалем сповнений Господь, коли людина не чує Його покликання. Тож будьмо вірними Господу Богу, Євангелію, щоб побачити своє життя чи ми у своєму житті йшли з Христом, а чи проти Христа? Будьмо щирими учасниками великої вечері – Пресвятої Євхаристії вже тут, на землі, щоб продовжити Її також у вічності з Богом Отцем! Амінь.

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії

20 грудня 2020 року Божого

м. Коломия