Проповідь владики Василія (Івасюка) у Світлий понеділок

“Світися, світися новий Єрусалиме,

слава бо Господня на тобі возсіяла.

Радій нині і веселися, Сіоне”.

 

Христос Воскрес!

Вступ. Цей радісний світлий день нагадує і свідчить багатьом зневіреним, розчарованим, наляканим та знеохоченим про Воскресіння Христа, перемогу над смертю “тим, що в гробах – життя дарував!”. Воістину Христос Воскрес, і звершився наш перехід від смерті – до життя, від страху – до надії, від рабства – до свободи.

І). Історія с.Воскресінці. Світлий понеділок – це другий день Великодніх свят. Цього дня урочисто святкуємо храмовий празник у с.Воскресінці Коломийського району. Перша писемна згадка про село припадає на 1353 рік, тобто цього року нам сповняється 665 років. Назва села швидше всього походить від монастиря, який знаходився на території села. При вході до нього на воротах був напис “Воскрес ІНЦІ”. Люди, поселяючись у цій місцевості, напевно тому і дали історично назву села — “Воскресінці”. І храм збудували та назвали його “Воскресіння ГНІХ”. Ця старовинна святиня несе через віки особливу присутність живого і воскреслого Христа, бо тут здійснюються слова євангелиста Матея: Отож я з вами по всі дні аж до кінця віку!”(Мт.28,20). І саме це є основною причиною пасхальної радості для всіх жителів нашого села.

ІІ). Празник Христового Воскресіння називається світлим, тому що сила Божого світла перемогла смерть і розігнала гріховну темряву. Люди отримали надію і радість, бо звільнилися від довготривалого рабського поневолення. Природа і люди наповнилися благодаттю Ісусового Воскресіння і переможно перейшли через темряву смерті до світлого життя. Тому сьогоднішній день називаємо Світлим Понеділком, а також всі дні аж до Томиної Неділі – Світлим тижнем.

Христове Воскресіння має могутній праобраз – старозавітну Пасху. Вона була спомином “виходу” народу з єгипетської неволі до свободи в “обіцяній землі”. Це був вихід від рабства фараонового на волю до Божих дітей. Коли народ святкує Пасху, тоді він має перспективу на майбутнє, тому що слово “Пасха” означає “Перехід”. Відзначаючи це свято, люди згадують свій перехід від рабства до свободи, з чужого краю до Батьківської землі. Бог завжди поспішає рятувати своїх людей від неминучої загибелі, переводячи народ під керівництво досвідченого національного провідника Мойсея. Він має перевести людей через бурхливе море і довгу піщану пустелю. В Єгипті люди були лише рабами без майбутнього, приреченими на смерть. Господь допоміг людям отримати свободу, перейти бурхливе море і стати вільним та єдиним народом. Втікачі вже дороги назад не мають і змушені йти у довготривалу подорож по пустині, де немає води та їжі. Пустеля тут означає – нове життя, яке люди змушені починати зі самого початку та прикласти всі зусилля, щоб подолати труднощі переходу, досягнути обіцяної землі і там святкувати Пасху. Господь йде поряд з мандрівниками і переводить їх через страждання та випробування до життя. Саме ця віра зберегла їх серед різних історичних катастроф: пропали імперії, зникли гнобителі, а Божий народ – вистояв. Отже, Господь Бог – це наш Заступник і Визволитель, бо рятує пригноблених та слабких з рук зухвалих та сильних.

ІІІ). Боже милосердя і людська невдячність. І ось настав час, коли визволені люди поселилися в обіцяній землі та прийшли святкувати Пасху до Єрусалиму. Вони побачили Сина Божого і вже давно призабули про Його добродійства, знеславили і винесли засуд смерті через розп’яття. Страждання і ганебна смерть Ісуса Христа, утверджували людей в тому, що зло торжествує і гріх перемагає, а місця для істини та любові в цьому світі вже немає.

На щастя, декілька жінок третього дня після Воскресіння прийшли намастити померлого і були розчаровані, бо знайшли пустий гріб. Вони зустріли Ангела, що благовістив їм про Воскресіння Христа. Згодом і сам Воскреслий Господь прийшов посеред своїх учнів, зібраних у зачиненім домі, пізніше вони Його пізнали по дорозі в Емаус, а потім пізнали при ламанні хліба і далі – при ловлі риби. Зустріч з Воскреслим Христом перетворила переляканих учнів у безстрашних проповідників свободи і надії. Воскресіння Христове має за свідків апостолів, численних мучеників та переслідуваних за правду. Не треба боятись страждань та переслідувань за істину чи навіть смерті, бо це – дорога до воскресіння і до справжнього життя, тобто, це – наша Пасха. Пасха – це джерело нашої віри, це – покликання свідчити про перемогу Спасителя своїм життям. Саме така віра у Воскресіння зростила Церкву, перемогла численних гонителів, понесла істину скрізь віки та змінила світ.

Ангел Господній голосною сурмою сьогодні звіщає благовість: Хай воскресне Бог, і розбіжаться вороги його, і хай тікають від лиця Його ті, що ненавидять його”. Ця ангельська звістка втілилась у наше патріотичне гасло: Воскрес Христос – воскресне Україна!”. І справді наше покоління переживає часи, коли відбуваються глибинні зміни у свідомості мільйонів людей: ми почали сильно відчувати та усвідомлювати себе єдиною великою українською християнською родиною. Ми не знаємо як довго буде тривати Хресна дорога реформ в Україні, але твердо знаємо, що Господь йде поруч з нами і переводить наш народ до життя через моря і пустині.

Ось четвертий рік триває війна. На фронті знаходиться 2-3 % населення, а для інших війни немає. Люди ведуть спокійний спосіб життя: відвідують концерти, їздять на відпочинки, тобто уже привикли до вбитих, поранених і полонених. Одна частина нашого народу вже привикла до війни, а друга невелика частинка суспільства протистоїть російській агресії.

ІV). Тарас Шевченко роздумує над долею України і пропонує порятунок держави. Своєю поемою “Марія” спрямовує українців шукати вирішення відродження нації через заступництво Богородиці. Цей твір є натхненною молитвою до Богородиці: Все упованіє моє на Тебе, мій пресвітлий раю, на милосердіє Твоє, все упованіє моє на Тебе, Мати, возлагаю, святая сило всіх святих, Пренепорочная, благая”.

Шевченко побачив тяжку доленьку Пречистої Діви Марії, хрест, кайдани, які вона понесла з тієї хвилини, як стала матір’ю свого мученика Сина і порівнює Її з долею України. Тяжка доля Матері Христової найбільш наближає її до тяжкої долі нашого народу, робить її рідною матір’ю тих, хто в неволі, полоні, в кайданах, у тяжкій нужді та біді. Тому Кобзар у своїй поемі “Марія” звертається до Неї з таким щирим благанням за бідний, поневолений, пригноблений кріпацтвом, змучений український народ: Молюся, плачу і ридаю, возри, Пречистая, на їх, отих окрадених, сліпих невольників; подай їм силу Твойого мученика Сина, щоб хрест-кайдани донесли до самого, самого краю. (…) Благаю, Царице неба і землі! Воньми їх стону і пошли благий конець”

Пречиста Діва Мати почула натхнену молитву до неї батька Тараса за наш рідний український народ, вона допомогла йому перенести терпіння, і донести свій хрест-кайдани до самого, самого краю. А ми тепер великим визвольним рухом повинні скинути зі себе кайдани, бо хочемо бути вільною церквою і народом. Будемо ж благати Пречисту Діву Марію, щоб допомогла нам у цій святій боротьбі, а Її святий образ будемо прикрашувати найкращими чистими почуттями свого рідного життя.

V). Значення пасхальної таємниці. Пасхальна таємниця – це перемога жертовної любові над смертю, готовність українських воїнів віддати своє життя за мир в Україні. Найкращий приклад такої любові дав Христос, апостоли та інші побожні жінки з оточення Спасителя. Це дорога любові, яка не боїться праці, труднощів, терпіння і вона – сильніша від смерті.

Христос не домагається від нас терпіння, подібного до Його хресної жертви, проте Він хоче, щоб ми щоденно брали свій хрест і йшли за Ним до особистого воскресіння. Тим нашим хрестом є щоденна клопітка праця – повна посвяти для близьких нам людей, пробачати тим, що нас ображають, терпеливо переносити хвороби і життєві терпіння та просити допомоги у Бога для ближнього. Такий стан породжує у нашій душі спокій і радість.

Пасхальну таємницю слід голосити іншим, тому що навіть серед охрещених є дуже багато байдужих до релігії. Їхнім ідеалом є багатство і насолода. Вони поступають як погани, а причиною є те, як говорить апостол Павло, що вони не мають надії на воскресіння (пор. І Сол. 4,13-14). Правдивий християнин має пробуджувати в людей віру у Воскресіння Христа. Можливо, ми не завжди будемо мати змогу голосити правду про Воскресіння словами, але життям можемо і повинні робити це щоденно.

Висновки. “Світися, світися новий Єрусалиме, слава бо Господня на тобі возсіяла”. У ці світлі дні просвітімось світлом Христового Воскресіння. Сьогодні, у день нашого храмового свята, Церква пригадує, що кожного року ми святкуємо в нашому житті пасхальні свята. Пропливають наші роки, зменшуються наші сили, тіло стає щораз слабшим і поволі іде до свого кінця. Проте всі зусилля і праця, які ми творимо з любов’ю, ведуть нас до майбутнього воскресіння, обіцяного самим Христом при гробі Лазаря: Я – воскресіння і життя. Хто в мене вірує, той навіть і вмерши – житиме!” (Ів. 11, 25). Тому наша сільська спільнота і церковна громада повинні бути місцем зустрічі із живим Христом. І лише тоді ваше християнське життя буде справді глибоко зворушувати серця людей.

Нехай Пресвята Богородиця, Мати Божа Неустанної Помочі, розвіє усі наші сумніви щодо воскресіння Христа.

Господи, укріпи нашу віру в те, що Ти завжди присутній у нашому особистому житті та житті українського народу.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога і Отця, і причастя Святого Духа нехай буде з усіма вами!

Благословення Господнє на вас!

 

+Василь Івасюк

Єпарх Коломийський

 

9 квітня 2018 року Божого

с.Воскресінці

 

 

 


Послання і проповіді