«служити й віддати своє життя

як викуп за багатьох» (Мр.10:45).

Вступ. Викуп — це спосіб визволення служінням і жертвою власного життя. «У ньому маємо відкуплення його кров’ю, відпущення гріхів, згідно з багатством його благодаті» (Еф. 1:7). Влада призначена викупляти свій народ з неволі і бути за нього відповідальною у совісті перед Богом.

І). П’ята неділя Великого посту – це приготування Спасителя на добровільну смерть, «як викуп за багатьох» (Мр.10:45). Ісус Христос є центральною особою в Євангелії від Марка, а допомагають Йому апостоли. Спаситель наказує апостолам іти за Ним і це стає правилом. «Оце йдемо в Єрусалим, і Син Чоловічий буде виданий первосвященикам та книжникам, і засудять його на смерть, і видадуть його поганам; і насміхатимуться з нього, плюватимуть на нього, бичуватимуть його й уб’ють, і він же по трьох днях воскресне» (Мр.10:33-34). Такі тривожні слова мають продовження в діях апостолів у дуже несподіваний спосіб, бо вони почали відразу говорити про свою частку за своє служіння.

Мама апостолів Якова та Івана намагається подбати про долю своїх синів, виклопотавши для них найбільші посади у майбутньому царстві Ісуса Христа. Такий вчинок з точки зору звичайного людського мислення є зрозумілим. Відоме прислів’я каже: «Риба шукає де глибше, а людина де краще». Найближче оточення все ще не розуміє суті Христової місії, тому вони очікують від Месії політичних кроків, а саме: прогнати нечестиву людську владу і визволити рідну землю від завойовників та встановити сильне і справедливе царство на землі.

Відповідно, десь за спиною Ісуса, Його послідовники вже починають ділити посади в тому майбутньому царстві. Ісус не приймає такої життєвої мудрості, кажучи: «Не так має бути між вами» (Мт.20:26). І далі Він просто таки вивертає людську хитрість навиворіт: «як хтось хотів би у вас бути великий, нехай буде вам слуга. І хто б хотів у вас бути перший, нехай стане вам за раба» (Мт.20:26-27). Очікуваний Месія прийшов послужити навіть найменшим та віддати за них своє життя. Отже, наш Господь навчає найбільшої мудрості: не варто боятися бути не такими як всі, не боятися йти наперекір закономірності життя та не звертати увагу на приготовлений людський засуд.

Три роки апостоли слухали наук Ісуса, бачили Його вчинки і так не зрозуміли місії Спасителя. Тому Він каже до них: «Не знаєте, чого просите» (Мр.10:38). Найбільшою спокусою у всі часи для людини було командувати іншими так, щоб вони виконували всі її забаганки. Слабка людська природа хоче навіть Богові приказувати як має бути, змушувати Його маніпулювати іншими. Такий підхід протирічить заповідям Любові. Натомість, слухаючи Бога і виконуючи Його волю, умертвляємо наш гріховний егоїзм.

ІІ). Преподобна Марія Єгипетська – це приклад упадку людини, приклад умертвлення гріховного егоїзму Божою благодаттю і воскресіння до праведного життя. Марія Єгипетська жінка легкої поведінки і спокусниця, котра відчайдушно кричить про допомогу. Велика грішниця за допомогою Божої благодаті знайшла стежку до спасіння. Одного разу вона вирушила з паломниками до Єрусалиму вклонитися Животворчому Хресту Господньому. Марія хотіла переступити поріг храму, але якась незбагненна сила відкидала її назад. Тільки прийнявши тайну Покаяння, жінка змогла приступити до святого Хреста. Вийшовши з храму, вона рішуче покинула все минуле грішне життя і пішла жити та молитися в пустиню. Це був справжній духовний подвиг через умертвлення всіх гріховних бажань і спокус!

Розпуста знаходиться у тілесних гріхах і розділеній людській любові, котра віддає серце багатьом ідолам і не вагаючись заражує розум, волю і час. Іншими словами, особа ділить свою любов на багатьох і тому не здатна душею й усім серцем любити одного Бога. В цьому дивному наверненні Марія зруйнувала свою гріховну природу і віддала всю свою любов одному Богові. Приклад Марії Єгипетської показує людям, що Бог має приготовлену дорогу спасіння для кожної людини і тому не можна ніколи і при жодних труднощах впадати в розпач та безнадію. Люди часто повторюють чужі слова: «Я впав так низько, що мені вже нема ніякої можливості повернутися до Покаяння. Все закінчено для мене! Долю мою вирішено!». Насправді, Господь – Добрий Пастир, котрий йде у найбільшу небезпеку за загубленою душею, щоб врятувати її і зробити прикрасою Церкви ще на землі.

Чимало людей вже вийшло з безодні гріхів подихом Божої благодаті. Дуже часто глибоко в душах грішників, під товстим шаром гріхів, жевріють почуття спроможні розгорітися полум’ям покаяння, як це сталося в Марії Єгипетської. Це прийшов час покаяння і він приказує людині: «Досить грішити й ображати Бога!». Ці слова падають росою Божої благодаті на забруднену гріхом душу і вона починає новий шлях очищення, прямуючи до святості і пізнання Бога.

В образі цієї жінки бачимо самих себе. Усе наше життя подібне її життю. Часто хочемо молитися, а молитви немає; хочемо любити, але серце закам’яніле; хочемо зосередитися, але думки розбігаються; хочемо проявити силу волі, але волі немає там, де потрібно; бажаємо почати нове життя, а воно розлітається на якісь частини – мрії, турботи, бажання, клопоти, спокуси і т.д.

Воістину, Божа «сила виявляється у безсиллі» (ІІ Кр.12:9), але не у лінивстві. Неміч починається з усвідомлення того, що неможливо своїми силами досягнути спасіння без Божої допомоги. Божа благодать вивела Марію на недосяжну висоту моральної досконалості, котра впала до найглибшої гріховної безодні. Ось такою дорогою самовідречення пройшла преподобна мати Марія Єгипетська.

ІІІ). «Не ви мене вибрали, а я вас вибрав і призначив» (Ів. 15:16). Господь вибрав та призначив духовенство так, як апостолів, провадити людьми і приходити їм на допомогу повсякчас, а також в особливо важкі часи. Пандемія нового вірусу виводить людей у цей важкий час на Голгофу і спонукує прийняти тайну Покаяння за прикладом Марії Єгипетської. Спалах СОVІD -19 змусив людей забути про звичний ритм життя і пристосуватися до нової реальності. Відсутність лікарств і відповідної медичної допомоги врятувати людину не можуть. Залишається надія тільки на віру і належне виконання умов карантину. Віра – це правда, якої ми не бачимо, але признаємо з огляду на авторитет Ісуса Христа. Молитва і діла милосердя проростають квітами навіть у пустинній душі та підсилюють віру людини. В час карантину люди моляться в домашніх храмах за припинення пандемії, а продуктові магазини не повинні підвищувати вартість продуктів, аптеки не повинні збільшувати ціни на ліки. Пророк Ісайя описує карантин так: «Іди, народе мій, увійди у свої кімнати й замкни за собою двері, сховайся на часинку, поки гнів не перейде!» (Іс.26:20).

Ісус — це найвірніший приятель терплячих людей. В обличчі Господа бачимо справжню надію на порятунок. Він постом і смертю на хресті переміг кожну трагедію людства. Святіший Отець наголосив, що не можемо забувати про трагедії наших днів, оскільки страсті Христові продовжуються нині в стражданнях людей. Страждання народжують досвід і любов до свого народу. Любов навчає, що наш найкращий захист – Бог, найкращий притулок – дім, найкраще товариство – сім’я і справжній порятунок від кожної хвороби.

Новий вірус обійшов цілий світ, наче Чорнобильська радіація, і закрив людей у своїх помешканнях, котрі стали домашніми храмами. Господь хоче нам щось сказати. Найперше треба на сімейному рівні разом молитися, почути один одного та навчитися жити в мирі. І по закінченню карантину всі добрі чесноти перенести у наше суспільство, пам’ятаючи, що є один Бог, одна віра, одне хрещення і народи мають любити один одного та припинити війни. В інакшому випадку, закривши свою совість на голос Божий, народи світу можуть увійти в період страшного беззаконня.

Святе Письмо у книзі Суддів подає одне з вирішень зі складної ситуації в Україні. Причиною скрути стало боговідступство євреїв та опісля їх лемент до Господа: «Согрішили ми проти тебе, бо покинули нашого Бога й служили Ваалові». І відказав Господь синам Ізраїля: «Ідіть, кличте тих богів, що вибрали собі: нехай вони вас рятують під час вашої скрути». Тоді вони промовили до Господа «Провинились ми; чини з нами все, що хочеш, тільки визволь нас тепер!» (Суд. 10:10-16). І повикидав той народ чужих богів, а Господь змилосердився над ними і не стерпів більше злиднів народу того.

Святе Письмо і Заповіді Божі є незмінними по всі часи, а закони державні постійно змінюються, переписуються і доповнюються,  тому політики не знають що робити і як діяти. Натомість священники є першими, хто засвічує світло у темряві хвороби і незнання. Тож моліться, читайте Біблію і разом з духовенством шукайте відповідей на злободенні питання теперішнього часу. Тільки так зможете прийняти правильні рішення і сам Бог підказує вам головну думку через Євангеліє «і спізнаєте правду, і правда визволить вас» (Ів.8:32).

3.1). Легенда ХІХ століття. Одного разу зустрілись Істина і Брехня. Брехня привітала Істину і сказала їй: «Сьогодні гарний день». Істина озирнулась довкруги, дивлячись на небо, і дійсно день був гарним. Вони провели деякий час разом і прийшли до водойми з водою. Брехня опустила палець у воду і сказала до Істини «Приємна і тепла вода. Давайте разом скупаємося.» Правда підозріло глянула на Брехню й опустила палець у воду. Вода дійсно була теплою. Деякий час вони плавали разом. Несподівано Брехня вийшла першою з води і вкрала одяг Істини і зникла.

Істина вийшла з води сердитою й оголеною і почала повсюди шукати Брехню, щоб повернути свій одяг. Люди, побачивши Істину оголеною, почали її осуджувати, розгнівалися на неї та почали проганяти зі свого життя. Обкрадена й ображена Істина повернулась до водойми і там пропала назавжди. З того часу Брехня ходить по всьому світу, перевдягнута в Істину, обманює людей, провадить війни і задовольняє світові потреби.

Повчання. Світ по нині не хоче бачити голу Істину, хоча люди покликані допомагати один одному. У Сповіді треба глянути на  власний життєвий шлях так, як на голу Істину і прийняти покаяння та повернути Правду в своє життя.

Висновки. «служити й віддати своє життя як викуп за багатьох» (Мр.10:45). Наприкінці Великого Посту маємо до наслідування святих, які змогли відректися гріха, щоб піднятися по сходах Івана Ліствичника до блаженства Неба. Папа Франциск сказав, що життя прекрасне, коли ти щасливий, але набагато краще, коли інші стають щасливими завдяки тобі. Живіть, працюйте і любіть навколишню красу, щодня добро творіть і прощайте, самі здобуваючи прощення. Дякуйте Богові за добрих людей, бо їх так мало.

Просімо в Бога про правдиву життєву мудрість, щоби не боялися йти супроти панівної думки цього світу. Святий Іван Павло ІІ благав людей ніколи не втрачати надії, не мати сумнівів на Божу поміч, ніколи не втомлюватися просити милосердя і ніколи не сумувати та не боятися.

Пресвята Богородице, прославлена в Коломийській іконі «Це Мати твоя», вкладаємо великодушно наше життя і здоров’я з покорою та дитячою надією у Твої руки.

Господи, допоможи людям знайти підтримку у хресті і розраду серед життєвих випробувань пандемією коронавірусу.

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії

5 квітня 2020 року Божого