«Сьогодні на цей дім зійшло спасіння»

(Лк.19:9-10).

Вступ. З високої гори завжди добре видно рівнини. Закхей був малого росту, горів бажанням побачити Христа та, очистивши жорстоке серце від грошолюбства покаянням, зумів піднятися вище своєї природи і з висоти духовної побачити Сина Божого. Це дерево на яке він виліз і символізує іншим людям ту висоту з якої видно Бога. Вони ще не приготували себе духовно.

І). Неділя Закхея. Ісус разом зі своїми учнями прибуває в Єрихон, який лежить на відстані одного дня ходи від Єрусалима. Єрихон складається зі старого міста і нового римського, відстань між якими приблизно півтора кілометра. Ісус, почувши крик сліпого Вартимея «Сину Давидів, змилуйся надо мною!» (Лк.18:38), Він оздоровляє двох незрячих людей. Пройнявшись жалем, Спаситель торкається їхніх очей і каже: «Іди, віра твоя спасла тебе» (Мр.10:52). Сліпі жебраки прозрівають й обоє починають прославляти Бога, а їх супроводить великий натовп людей. Кожен хоче подивитися на того, хто зцілив сліпих чоловіків. Люди настільки щільно обступили Ісуса, що дехто не може побачити його навіть краєм ока. Серед них знаходиться митник Закхей, головний збирач податків в Єрихоні та його околицях. Через малий зріст він не бачить, що відбувається, а в натовп людей боїться йти, бо його можуть побити. Тому Закхей біжить наперед і вилазить на дерево сикомор, що росте при дорозі, якою має проходити Ісус. З висоти йому все дуже добре видно. Коли Ісус підходить і бачить Закхея на дереві, то каже: «Закхею, притьмом злізай, бо я сьогодні маю бути в твоєму домі» (Лк.19:5). Чоловік спускається і поспішає додому, щоб приготуватися до прийому такого особливого гостя.

Поведінкою Ісуса почали обурюватися люди. Вони вважають, що Ісус не повинен іти в гості до чоловіка грішника. Закхей дійсно розбагатів нечесно, збираючи податки. Люди починають нарікати: «До чоловіка грішника зайшов у гостину» (Лк.19:7). На перший погляд правда знаходиться по стороні народу. І так часто буває у нашому житті, коли когось судимо. Однак Закхей починає розкаюватися, кажучи: «Господи, ось половину майна даю вбогим, а коли чимсь когось і покривдив, поверну вчетверо» (Лк.19:8). І тут правда виявляється вже по стороні Господа. Далі Закхей підтверджує на ділі своє щире каяття! Він присягає відшкодувати всім людям вчетверо, а це більше, ніж вимагає Божий закон (пор.Вих.22:1; Левіт 6:2-5) й обіцяє віддати половину свого майна бідним.

Ісусові подобається таке покаяння, а тому він каже: «Сьогодні на цей дім зійшло спасіння, бо й він син Авраама. Син бо Чоловічий прийшов шукати і спасти те, що загинуло» (Лк.19:9-10).

ІІ). Що таке покаяння? Покаяння – це вимога залишити всі грішні дороги, котрими ходили досі ноги людини, уявні думки і бажання та йти сміливо Христа. Однак, на початку потрібно відкрити для Бога своє серце, своє внутрішнє задзеркалля. Закхей зробив це ще до початку особистої зустрічі з Ісусом. Він застидався своїх вчинків та блудних доріг і тільки тоді впустив Бога до своєї домівки.

Покаяння – це біль від самообману. Людина довго заспокоює саму себе, але одного разу відчуває біль від самообману. І ця біль пробуджує людину на дорозі до самогубства, зупиняє її та виліковує. Багато людей забрали собі життя обманюючи себе самого. Блаженний Августин спочатку відчув стид і згубну біль від самообману, котрі могли вбити його душу і тіло. Стид і страх Божий зупинили його.

Покаяння – це неочікувано побачена проказа душі і крик до лікарів знайти відповідне лікарство, щоб врятувати життя. Коли темноволосий чоловік довго не дивився на себе у дзеркало, а потім несподівано побачив на своїй голові все сиве волосся. Подібно нерозкаяний грішник довго думає і стверджує, що його душа здорова та безгрішна, бо він нікого не вбив і нічого не вкрав. Одного дня Бог допоможе йому відкрити духовні очі і він побачить всю свою душу заражену проказою. Побачити свою душевну проказу можна тільки в Дзеркалі, яким є Христос. В Ньому кожний бачить себе таким, яким він є насправді. Ісус даний світові як найчистіше Дзеркало, щоби люди дивилися на себе і бачили свої хвороби і потворність. Показуючи людям правду, Іван Предтеча, Син Божий та інші праведники довго не жили, тому що люди не хочуть бачити свої прокази, за винятком поодиноких. Таким поодиноким серед натовпу і виявився тільки один єдиний Закхей. Ззовні він був здоровий і помітний чоловік. Дізнавшись про Ісуса Христа, митник виявив себе страшного, прокаженого, відчуваючи невиносимий від цих невидимих хворіб постійні болі, котрі не міг зупинити жодний лікар на землі, крім Ісуса.

Покаяння – це початок лікування від свавілля і початок покори «нехай буде воля твоя як на небі, так і на землі» (Мт.6:10). Живучи по своїй волі, людина дуже швидко котиться вниз у диявольську темряву кромішню. Жодний чоловік на землі, нехтуючи Божою волею, а приймаючи свою, не може залишитися справжньою людиною і покоритися Богові і тоді починається свавілля.

В місцях безумства і плачу проходить свавілля, а в місцях темряви кромішньої – чути скрегіт зубів, бо їхня душа плаче. Беззаконня і безвідповідальність людини і держави відкриває сумну їхню долю. Євангелист Марко про це пише так: «і коли твоя рука спокушає тебе, відітни її. Краще тобі ввійти в життя калікою, ніж з двома руками піти у пекло, у вогонь незгасний, де черв’як їхній не вмирає і вогонь не вгасає. І коли нога твоя спокушає тебе, відітни її: краще тобі ввійти в життя кривим, ніж з двома ногами бути кинутим, у пекло, де черв’як їхній не вмирає і вогонь не вгасає. І коли око твоє спокушає тебе, вирви його: краще тобі ввійти у Царство Боже однооким, ніж з двома очима бути кинутим у пекло, де черв’як їхній не вмирає і вогонь не вгасає» (Мр.9:4348).

Покаяння – це виявлення в собі такого пекельного черв’яка. Тільки духовними очима можна побачити скільки отих черв’яків проживає у нашій душі, так їй противних. Грішник побачить хто живе в ньому, тоді закричить волаючим голосом: «Хто може визволити мене від диявольських червяків?».

Приклад. У романі «Плащаниця» Ллойда Дугласа використано історію навернення Закхея, щоб показати вплив Ісуса Христа на людей. Коли Закхей пообіцяв відновити справедливість і повернути людям незаконно відібрані гроші, тоді Ісус запитав його: «Чому ти це зробив?». Митар відповів: «Учителю, коли я подивився в Твої очі, то побачив в них віддзеркалення іншого Закхея, того яким я був призначений стати, але не став. Я в житті розійшовся зі своїм покликанням». Зустріч зі Спасителем змінює людей, відкриваючи перед ними можливість виправити своє життя і стати такими, якими Господь їх задумав бачити. Климент Олександрійський говорить, що Закхей був названий апостолами Матвієм і після Вознесіння Христового зайняв місце апостола Юди Іскаріотського. Отже, він мав бути апостолом, а не митником.

ІІІ). Визволення людини благодаттю покаяння. Євангельське читання описує Закхея – розкаяного грішника. Він поглядом зустрівся з Христом і став оздоровлений від духовної прокази – черв’яка жорстокого грошолюбства. Багатьох грішників навернув Господь через покаяння, повернувши їх на дорогу правди. Провидіння Боже дозволило записати тільки деякі приклади покаяння в Євангелії, бо вони є типовими для всіх поколінь. Приклад апостола Петра показує падіння через страх і покаяння через любов Божу. Жінка грішниця виявляє проказу перелюбу і зцілення від неї – зупинити грішити далі. Приклад розкаяного на хресті розбійника показує могутню силу покаяння для самих закоренілих злочинців навіть у смертний час. Ці приклади покаяння вселяють надію до життя і допомагають нам вибрати спосіб власного покаяння відповідно до нашого гріховного стану.

Існує покаяння безнадійне, згубне і смертоносне та самовбивче. Таким було покаяння Юди Іскаріотського. «Згрішив я, – сказав – видавши кров невинну». Ті ж відповіли: «Що нам до того? Ти побачиш!». Тоді він кинув гроші у святиню, пішов геть та й повісився Господи, продавши Кров невинну і пішов повісився» (Мт. 27:4-5). Подібне покаяння приводить до безнадії і самовбивства. Це радше є сатанинською озлобленістю на себе, на весь світ і своє життя.

Висновки. Незважаючи на нарікання людей, Ісус продовжує шукати і знаходить втрачених синів та приводить їх до покаяння, визволяючи їх від кайданів. Направду, покаяння – це перша сходинка великої драбини до неба. Ніхто не може переступити через другу сходинку, тому що один день, це і є одна сходинка. Подивившись Ісусові у вічі, побачимо свою душу і відкриємо двері совісті Великому Гостю – Сину Божому.

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії

14 лютого 2021 року Божого

м. Коломия