«Мама – це та людина,

яка найбільше дбає про свою дитину»

(Блаженніший Святослав)

Вступ. Сердечно вітаю всіх наших матерів в день Різдва Пресвятої Богородиці християнським привітом «Слава Ісусу Христу!». Ви ще були вдома, а наша Мама – Пресвята Богородиця вже чекала на вас і готувалася прийняти жертву та прохання кожного.

І). Притча. У день Різдва Пресвятої Богородиці хочу почати науку притчею про розмову двох ненароджених дітей в лоні своєї матері. В лоні матері розмовляють двоє немовлят, один з яких віруючий, а другий атеїст.

Атеїст запитує віруючого: «Чи ти віруєш у життя після родів?».

Віруючий відповідає: «Звичайно. Всім відомо, що життя після родів існує. Тут ми знаходимося для того, щоби стати сильними і готовими до того, що нас чекає потім».

Атеїст: «Це все нісенітниця. Ніякого життя після родів не існує. Як ти собі уявляєш таке життя».

Віруючий: «Я не знаю всіх деталей. Там буде більше світла, радості і ми будемо їсти своїм ротом».

Атеїст: «Це все смішно. У нас є своя пуповина. Вона нас кормить, а звідти ще ніхто і ніколи не повертався. Життя закінчується родами».

Віруючий: «Ні! Я точно не знаю як буде виглядати життя після родів, але в любому випадку ми переконаємо маму і вона заопікується нами».

Атеїст: «Маму? Ти віриш в маму? Де вона знаходиться?».

Віруючий: «Вона всюди. Навкруги нас. Дякуючи їй ми живемо, а без неї ми ніщо».

Атеїст: «Повний абсурд. Я не бачив жодної мами. Її точно немає».

Віруючий: «Ні! Я не згідний. Коли навколо все затихає, тоді я чую, як вона співає і гладить наш світ, тобто по животі. Я вірю, що наше справжнє життя розпочнеться після народження.».

Одні люди в лоні матері вірять у життя після народження, а другі – ні. Одначе народжуються і одні і другі до життя на Землі поза лоном матері. Далі ми переходимо жити в лоно Матері-Церкви і ситуація та сама: одні вірять в життя після смерті, а другі не вірять. Одначе всі люди переходять до наступного життя через смерть на своїй Голгофі за прикладом Ісуса Христа й Успінням Пресвятої Богородиці. Запитання до вас люди: «Чи ви вірите в це чи ні?».

ІІ). Віра не дає людям посоромитися. Апостол Петро каже, що вона приходить до нас через слухання і читання Святого Письма та скріплюється добрими вчинками. Ісус Христос відкриває силу віри, навчаючи, що вона є подібною до найменшого у світі зерна гірчичного, за допомогою якої, людина гори переставляє. Спаситель, будучи розіп’ятим на хресті, каже до своєї Мами, вказуючи на апостола Івана, «Це син твій» (Ів.19:26). І негайно звертається до апостола Івана, вказуючи на Свою Маму «Це Мати твоя!» (Ів.19:26). Іншими словами, Ісус віддає всіх людей на Землі, в особі апостола Івана, під опіку своєї Матері. Пресвята Богородиця отримує завдання на Голгофі від свого розп’ятого Сина – скріплювати віру людей й опікуватися ними з материнською любов’ю.

Материнська любов – це ікона Божої любові до всього грішного і неслухняного світу. У житті кожного є людина, яка завжди зрозуміє, дасть правильну пораду, допоможе у біді, зробить все, щоби тобі було добре. Ім’я цієї людини – Мама. Мама займає особливе місце в житті кожного з нас, тому що вона носить під своїм серцем дитину, котрій переливає свою ніжність і любов, наспівуючи їй колискові пісеньки, проводячи безсонні ночі біля колиски. Материнська любов допомагає маленькій людині встати на ноги і сформуватися як особистість! Так як у пісні про рушник співається: «І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, і рушник вишиваний на щастя, на долю дала. (…) І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю — і дитинство, й розлука, й твоя материнська любов». Блаженніший Святослав каже: «Материнська любов є іконою Божої любові й долею кожної людини».

ІІІ). Інколи труднощі життя навчать тебе більше, ніж сам успіх. Сучасна письменниця Лариса Григорівна Матрос довго мріяла народити сина. «І він народився! – вигукує письменниця. – Міцним, здоровим і красивим!». Її мрія збулася і сина вона сприйняла «як чудо, котре з’явилося, щоб стати їй опорою завжди і в усьому». Одначе, письменниця зіткнулася з багатьма труднощами і зробила висновок: любов матері дозволила її сину Віктору відчувати себе захищеним і впевненим у собі, відчувати власну гідність і бути доброзичливим до оточуючих. Дійсно, любов матері дозволяє дитині сформуватися як особистість і легко знайти своє місце в житті.

Старець Паїсій каже: «Жіноче серце робиться непридатним, якщо та любов, яку жінка має у своєму єстві, не знаходить собі виходу. Ти подивися: в іншої жінки може бути п’ять, шість або навіть вісім дітей. За душею в нещасної може не бути ані гроша, однак вона радується. У неї є й благородна великодушність, і мужня стійкість. Чому? Тому, що вона знайшла свою мету».

«Бережіть матерів!» – закликає один письменник. Ніколи не залишайтеся байдужим до проблеми материнської любові. Чіпають до глибини душі слова, якими неуважними буваємо часом до наших матерів, але ж вони все прагнуть зрозуміти виходячи з інтересів своєї дитини. У пісні «Росте черешня у мами на городі» Анатолій Горчинський співає: «Мамо, мамо, вічна і кохана, ви пробачте, що був неуважний, знаю, ви молилися за мене, дні і ночі сива моя нене». Отже, материнська любов – це найкраща формула життя.

ІV). Мати – це людина, яка пережила багато і тому ніколи не засміється над бідою інших, бо вона знає, що таке страждання душі. Тому особливе враження справляє новела Миколи Хвильового «Мати», написана у 1927 році. У цій новелі змальовано образ жінки-матері, сини якої опинились по різні сторони барикад у роки громадянської війни. Виховуючи двох синів, жінка не могла уявити собі, що її діти стануть запеклими ворогами. Мати не впізнає свої дітей. Криваві будні війни, класова ворожнеча, ігнорування усіх принципів гуманізму прирівняли їх до хижих звірів, готових заради так званих світлих ідей комуністичної революції вбити один одного. І це продовжується дотепер: війна, аборти, п’янство, ненависть, несамовита боротьба за владу, заздрість і т.д.

У розпачі жінка-мама підставляє під сокиру старшого сина власну голову, рятуючи тим самим молодшого. Чи мала вона інший вихід? Напевно, кожен вирішить це сам для себе. Мати… Перед нею схилялись царі і владики світу: «перед нею помолюсь, – писав Т.Г.Шевченко, – мов перед образом святим». Яке життя б ви не прожили, чого б ви не досягли, у терпінні та радості, ніколи не забувайте про найріднішу людину – свою неньку, адже саме завдяки їй ви стали тими, ким ви є.

Що мають зробити для наших матерів їхні діти? Найперше, за життя мами вчасно піклуватися про неї, не соромлячись, говорити їй слова любові, не відкладати на завтра те хороше, що можна зробити для неї сьогодні! Не дозволяйте мамі почувати себе непотрібною. Відповідайте на її дзвінки, цікавтесь здоров’ям, обіймайте і даруйте квіти… Колись мама дала вам більше, ніж увагу; вона – дала вам життя. Отже, нам завжди і в будь-якому віці потрібна мама, бо вона дає нам крила за спиною. Нехай часто дзвонить по телефону, але вона є! Щасливі ті люди, у кого мама жива.

V). Церква нині святкує Різдво Пресвятої Богородиці. Діва Марія народилася в час найбільшого морального занепаду. Її народження ознаменувало настання часу, коли почали виповнюватися великі і приємні обіцянки Божі про спасіння роду людського від рабства диявола. Ця подія наблизила на землі благодатне Царство Боже, царство істини, благочестя і безсмертного життя. Марія є Матір’ю по благодаті і милосердною Заступницею. Вже п’ятий рік наші родини не мають ані сну, ані спокою, бо небо плаче від болю і втрат. Діти-воїни, повертайтесь живими із бою! Матері, молімось повсякчас до Діви Марії за наших солдат! Україна в реформах, кожної хвилини два жителі держави виїжджають за межі країни і люди в потребі постійно звертаються із синівською шаною і молитвою до Цариці Неба і Землі: «Не маємо іншої допомоги, не маємо іншої надії, крім тебе, Пречиста Діво; ти нам допоможи, на тебе надіємось і тобою хвалимось: бо ми твої слуги, щоб ми не посоромилися».

Висновки. «Мама – це та людина, яка найбільше дбає про свою дитину» (Блаженніший Святослав) і не дозволить посоромити свою дитину. Василь Симоненко у поезії «Лебеді материнства» найбільш повно розкриває усю ніжність материнської любові. Мати, сидячи біля колиски маленького сина, мріє про кращу долю для нього, плекаючи в його серці пам’ять про те, що: «за тобою, завше, будуть мандрувати, очі материнські і білява хата». І справді, де б ми не були, в яких далеких країнах ми не опинились, але материнське серце та безмежна любов завжди будуть з нами. Слова пісні Горчинського якраз нагадують дітям малим і дорослим про це:

“Живе старенька мати у господі, Невтомні руки, серце золоте,

Щодня і дітям, і онукам годить, Хоч рідко хто з них дякує за те”.

Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, оберігай жінок і завжди підтримуй їхню незгасаючу материнську любов до дітей.

Господи, благослови жертовних українських матерів, які дарують нам життя і моляться за своїх дітей. Дай Боже, щоби всі мами на світі були здорові.

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Єпарх Коломийський

21 вересня 2019 року Божого

смт. Делятин