Проповідь владики Василія Івасюка у день Стрітення Господа нашого Ісуса Христа

«Усе, що Отець мені дає, прийде до мене,

і того, хто до мене прибуде, я не відкину»

(Ів. 6:37).

 

Вступ. Стрітення Господнє — це зустріч Пресвятої Родини з праведним Симеоном і пророчицею Ганною в Єрусалимському храмі. Кожна зустріч завжди збагачує людей через спілкування.

І). Стрітення Господнє — це зустріч Бога і людини. У старозавітні часи був благочестивий звичай: на 40-й день кожне первонароджене дитя чоловічої статті приносили Богу, і воно ставало Його власністю. Цей звичай походить ще від часів виходу народу з єгипетського рабства. Коли фараон не хотів відпустити своїх рабів, на єгиптян було послано страшні кари. Остання з них — смерть усіх первонаpoджених у землі єгипетській. Євреї тільки після виходу з полону усвідомили страшну ціну своєї волі, тому на пам’ять про цих дітей первонаpoджене дитя чоловічої статі мали приносити до храму і складати пожертву.

І ось на 40-й день після Різдва Христового праведний Йосип та Пресвята Богородиця пішли до Єрусалима принести подячну жертву за Ісуса. Оскільки Йосип був людиною не багатою, він приніс до храму двох голубів. Тоді кожен приносив жертву в міру своїх статків.

У Єрусалимі жив відомий благочестивий старець Симеон. За переказами, він був перекладачем Святого Письма. Одного разу, перекладаючи слова з книги пророка Ісаї про те, що Діва народить Сина і назве його Еммануїлом, він засумнівався в написаному. Тоді з’явився йому ангел і сказав, що він не помре, поки не побачить народженого від Діви Божого немовляти. Коли ж народився Христос, старцю Симеону було вже 300 років.

Ведений благодаттю Святого Духа, Симеон прийшов до храму і зустрів там Божу Матір з Ісусом та Йосипом. Він зрадів зустрічі, узяв на руки Боже немовля і сказав, що Господь його відпускає, оскільки він бачив обіцяний порятунок для всього світу. Також він звернувся зі словом настанови до Божої Матері. Тут була також вдова пророчиця Ганна, яка завжди перебувала при храмі. Побачивши Дитятко Ісус і почувши слова Симеона, вони прославили Бога та поширили цю звістку між людьми.

ІІ). Важлива зустріч у житті людини. У житті людини буває багато важливих і доленосних зустрічей. Однак найважливішою є зустріч людини з Богом. Господь кожного веде по життю окремою дорогою. Ісус Христос щодня стукає у двері нашого будинку, запрошує залишити лінивство та йти за ним на вищий щабель досконалості. Один день життя — це одна сходинка, щоб стати ближче до Бога або зійти вниз. Бог нікого не змушує відчиняти йому двері, бо Він дав нам свобідну волю, щоб добровільно вийти Йому назустріч, наслідуючи приклад праведного Симеона та пророчиці Ганни. На жаль, більшість людей голос Божий і Його стук у двері людського життя не чують або не хочуть чути. Шлях до Бога — це шлях самообмежень і внутрішньої боротьби. Прожитий день — це один щабель вище на шляху до Неба, і туди підійматися складно. Натомість безвідповідальність штовхає людину падати на нижчу сходинку. Звісно, легше плисти за течією, аніж витрачати зусилля на добрі справи. Якраз такі процеси спостерігаємо в нинішньому суспільстві.

Господь стукає в життя українського народу тактовно й мудро, щоб ми не відкинули, а прийняли з радістю Його запрошення, яке можемо побачити духовними очима: зустрітися з «потрібною» людиною, «випадково» відвідати храм, несподівано прочитати придбану книгу чи отримати її від знайомих і т.д.

Основна ідея полягає в тому, що в кожного своя дорога життя і своя суєта. Але часто в ній ми забуваємо про Бога і нашу душу, її перетворення, виконання духовної програми, а в кожної людини своє унікальне завдання! Як би не було страшно, але все матеріальне багатство, накопичене на Землі, тут і залишиться. До гробу своїх хоромів не заберете, будинки залишите іншим людям, які вас і не згадають. Люди рухаються в суєті, неначе мурахи у своєму мурашнику. Земні клопоти потрібні, але важливо відрізняти першорядні від другорядних справ і не забувати кожного дня підводити свій погляд до Неба. Занурюючись у глибину свого серця, раптом можна почути тихий стук і голос: «Людино, чи ти йдеш правильною дорогою. Перевір себе!».

Відкидаючи духовні повчання та нагадування, людина продовжує жити по-старому, і все повертається у звичний для неї ритм. Однак душі знову чогось не вистачає і серце продовжує плакати. Людина потребує голосу Божого та Його лагідного стуку до нашого серця. Духовну сплячку треба завершувати, припинити вживати алкоголь, наркотики, безмірно користуватися інтернетом, покінчити з любовними пригодами, азартними іграми. Душу такі грішні справи не заспокоюють, для цього потрібно відгукнутися на голос Бога і Його стук до серця людини й народу.

Нам дано для покаяння потрібні зустрічі й допомога через ангела хоронителя, але коли людина не чує напоумлення через людей, книги,  ситуації, тоді Господь вживає жорстких заходів перестороги. Це можуть бути проблеми зі здоров’ям, фінансові негаразди, а для навернення народу отримуємо нагадування війною, пандеміями та ще багато іншого. Господь довготерпеливий, і треба зрозуміти це. Однак коли вичерпаються всі напімнення, тоді людину можуть забрати із Землі.

ІІІ). Що найважливіше в житті? Присутність Божа, любов, підтримка, дотримання моральних законів. Тільки тоді більшість спілкування і зустрічей приноситимуть радість. Приклад. Якось одного мудреця запитали, який час, яка книга і яка людина найважливіші в його житті? Він відповів, що найважливіший час — це той, який ти зараз проживаєш. Найважливіша книга — та, яку ти зараз читаєш. Найважливіша людина — та, з якою ти зараз маєш справу. Ми постійно кудись біжимо, вирішуємо безліч справ, проте в усьому цьому вирі дуже часто багато втрачаємо, не помічаючи, як зникають крупинки, з яких і складається наше щастя. Це як великий будинок, що складається з маленьких цеглинок. Одна нічого не варта, але всі разом виконують важливу справу.

Спробуйте оглянутися довкола і, можливо, помітити, що хтось давно хоче з вами поспілкуватися, комусь потрібна ваша підтримка й увага. Ми часто забуваємо про своїх рідних. Дитині потрібен наш час, а не відкупитися від неї грошима. У чоловіка щось болить всередині, і його потрібно підтримати. У цій метушні ми забули про батьків, а вони очікують нашого дзвінка. Життя наше складається з таких цеглинок. Варто пам’ятати: якщо ти щиро щось добре віддаєш іншому (свій час, гроші, частину своєї душі), не чекаючи нічого взамін, то згодом отримуєш сторицею для себе від Бога. Зерно пшеничне мусить у землі померти, тоді принесе багато плоду. Якщо воно не помре в землі, тоді не буде врожаю. Наше життя, родина, робота, друзі — це постійна жертва часу, сил, емоцій, тобто євангельське зерно пшениці, яке приносить свої духовні плоди.

3.1). Притча про зустріч маленького хлопчика з Богом. Жив-був маленький хлопчик, який хотів зустрітися з Богом. У далеку дорогу на зустріч з Господом він узяв удома сирники, пиріжки та лимонад. Коли йшов, то побачив літню жінку. Вона сиділа в парку на лавці й дивилася на голубів. Хлопчик присів поруч і відкрив рюкзак. І тільки він хотів почати трапезу, як побачив, що жінка теж хоче їсти. Він поділився з нею пиріжком. Вона з вдячністю прийняла гостинець і посміхнулася. Її усмішка була такою чудовою, що хлопчик захотів побачити її знову й запропонував лимонад. Вона знову посміхнулася йому. Хлопчик був у захопленні! Вони сиділи в парку весь день, їли і посміхалися, не кажучи жодного слова. Настав час іти додому, вони обнялися, посміхнулися та розійшлися. Коли хлопчик прийшов додому щасливий, мати запитала, чому він посміхається. Він відповів, що їв з Богом і провів з ним увесь день, і в Нього прекрасна посмішка. Літня жінка також щасливою прийшла додому. І на запитання сина, чому вона посміхається, сказала, що їла пиріжки з Богом, і він молодший, ніж вона думала.

Бог завжди біля нас, і Він дає нам свою благодать через людей, які перебувають поруч або навіть випадкових перехожих. Бог набагато ближче до нас, аніж ми думаємо.

Висновки. Страх пекельних тортур відвернув багатьох від скоєння зла. Тому Господь більше за нас самих шукає зустрічі з людиною. Він закликає стати на Його бік, примиритися з Ним та ближніми, відійти від діл темряви і прямуйте дорогою світла до зустрічі з Ним. Ще в цьому житті до того, як настане смерть, кожна людина покликана побачити Христа, зустрітися з Ним. І в цьому є істинний сенс життя.

Щастя, радість і потрібна допомога часто є поруч. Щоб отримати їх, не потрібно багато грошей чи надзвичайних зусиль. Необхідно просто зупинитися, озирнутися, розкрити своє серце, побачити та зрозуміти. Треба тільки зробити крок назустріч до Ісуса. На свято Стрітення Господнього нехай відбудеться найважливіша зустріч у вашому житті — зустріч з Ісусом Христом у Тайні Покаяння та Євхаристії.

 

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії

15 лютого 2021 року Божого

м. Коломия


Послання і проповіді