Проповідь владики Василія Івасюка у день преподобної Параскеви

«За молитвами мучениці Параскеви,

Христе Боже, спаси душі наші».

Вступ. Господь створив людину на Свій образ і Свою подобу і зробив її господарем на землі. Образ Божий в людині – це її безсмертна душа, а подоба – свобідна воля. Нині вірні в день храмового празника дякують Богові, адже був освячений новий престіл і відновлене святилище.

І). Храм у с. Стопчатів присвячений великомучениці Христовій Параскеві.

Ісповідниця Христова народилася у ІІІ ст. в родині благочестивих християн, які з повагою ставились до дня Страстей Господніх – п’ятниці. Отож, коли Господь послав у цей день для сім’ї дочку, то її назвали Параскевою, що в перекладі означає п’ятниця.

Діва Параскева полюбила чистоту, моральність і непорочне життя. Давши обітницю безшлюбності, вона забажала присвятити все своє життя Богу і просвіщенню язичників світлом віри Христової. На цьому тернистому шляху праведна Параскева зберігала пам`ять про страсті Христові у власному імені та зрештою сама прилучилась до страстей Спасителя своїми стражданнями. Своїм мученицьким подвигом вона свідчила про Хрест Господній, на якому Христос приніс Себе в жертву за весь людський рід. Навіть саме її ім’я стало живим нагадуванням про п’ятницю – день покути і страждань Спасителя. Праведність Параскеви випромінювалася сонячними променями серед невірних, котрим вона безстрашно проповідувала істинного Бога.

Озлоблені язичники схопили її й вимагали від неї принесення жертви їхньому язичницькому ідолу, тобто стати ідолопоклонником. Вона твердо надіялася на Божу поміч і не відреклася віри в Ісуса Христа. Страшними були тортури юної Параскеви: прив’язали її до дерева, розривали її тіло залізними цвяхами, а потім всю вкриту ранами кинули до темниці. Бог чудесно зцілив її тіло. Однак кати були засліплені гріхами і не побачили Божого чуда та продовжували мучити Параскеву. Бог прославив дівчину новим чудом: коли її ввели в ідольський храм, то за її наказом усі ідоли попадали і розсипались на порох. За це Параскеву почали обпалювати свічками, але полум`я повернулось до її мучителів і обпалило багатьох з них.

Частина людей злякалася і повтікала, але більша частина, бачивши чудеса Параскеви, увірували в Христа і вигукували: «Великий Бог християнський! Ми віруємо тепер в цього Бога». На кінець розлючений правитель наказав відтяти мучениці-християнці голову.

ІІ). Свята мучениця Параскева – це приклад героїзму, взірець твердої віри і безмежної любові до Бога.

Вона прославила Бога і радісно поклала голову під меч. Коли кат відсік голову святій, повітря наповнилося незвичайними пахощами, а з неба пролунало: «Радуйтеся, праведники, бо увінчалася мучениця Христова Параскева!». Так завершилося багатостраждальне життя славної Параскеви. Натомість страшна кара спіткала її мучителя. Наступного дня вранці правитель вирушив на полювання. Раптово його кінь став дибки і скинув володаря в хащі і він розбився на смерть та віддав дияволу свою окаянну душу.

В Україні святу великомученицю Параскеву-П’ятницю шанують із часів Київської Русі. Немає такого куточка нашої країни де не було б храму, присвяченого цій мучениці. Свята Параскева-П’ятниця в народі користується особливою любов’ю та шануванням. Ікони святої Параскеви особливо шанувалися і прикрашалися нашими предками. Наші іконописці зазвичай зображали мученицю суворою подвижницею, високого росту, з сяючим вінком на голові. Ікони святої мучениці охороняють сімейне благополуччя і щастя. За церковними віруваннями, свята Параскева – покровителька полів і худоби. Крім того, до святої Параскеви моляться за збереження худоби від загибелі. Свята мучениця – цілителька людей від найважчих душевних і тілесних хворіб. Ісус Христос через своїх святих довершує різні чуда та оздоровлення. І наші молитви бувають вислухані перед престолом Божим. Нині в нашому храмі молимося на новоосвяченому престолі в храмі мучениці Параскеви.

ІІІ). Посвячення престолу.

Храм Божий – це місце звершення святих Таїнств, це училище віри і благочестя, які від Престолу Божого, подаються через Богом обраних і Богом поставлених служителів Церкви Христової.

3.1). Головна частина храму називається святилище.

В єрусалимському храмі вона називалася «Святая святих». Однак для новозавітних християн найбільше імпонує назва святилище, як місце перебування Ісуса Христа. Саме тут на престолі приноситься Безкровна Жертва. Посередині святилища розміщується освячений престіл, що символізує самого Ісуса Христа, який сидить на Небесному Престолі. Свята трапеза – це чотирикутний і рівнобічний стіл, який стоїть на середині святилища й на ньому відправляється Божественна Літургія.

Святу трапезу посвячує Архієрей, закладаючи мощі і помазуючи святим миром. На середині святої трапези знаходиться лляний або шовковий платок, котрий називається антимінс. Антимінс посвячує єпископ у Великий четвер. Відразу за антимінсом на престолі знаходиться ковчег у формі малого храму – кивот і в ньому зберігається Євхаристія.

На святій трапезі побіч Євангелія стоїть хрест – знаряддя страшної смерті Ісуса Христа. За престолом стоїть семисвічник і хрест, а по його боках – дві рипіди, що пригадують присутність Святого Духа. За престолом є місце для єпископа – «горне сідалище», яке символізує Небесний Престол.

ІV). Храм Божий і його відвідування відображає стан сучасного світу.

«Сучасний світ щоразу більше перетворюється на світ недолюблених людей. Один із стародавніх поганських філософів говорив, що життя людини в цьому матеріальному світі подібне до чаші, наповненої отрутою. Коли людина живе, вона наче потроху п’є з тієї чаші і врешті-решт вмирає. Це песимістичний погляд на життя людини, яка не відчула Божої любові. А ми, християни, п’ємо Євхаристійну чашу Божої любові – животворної сили. Святі Отці говорили, що Євхаристія, як дар Божої любові, є антидотом смерті. Можна сказати, що ми п’ємо чашу Божої любові, благословенну на Літургії, щоб нейтралізувати інші, часом гіркі, отруйні чаші життя і жити далі. Людство не може жити без Божої любові, тому християни покликані бути її свідками в сьогоденні. Маємо не так говорити про любов, як показати сучасній людині, що Бог нас любить» – (Блаженніший Святослав).

Виникає запитання: «Що значить бути християнином у третьому тисячолітті?». Християнин покликаний показати кожній людині любов Бога до усіх людей. Це для нас є джерелом надії. Бог любить грішних, немічних, проявляючи Свою любов в нашому безсиллі. Апостол Павло підтверджує: «Чим буду хвалитися? Тільки моїми немочами, тому що Бог промовив до мене: «Досить тобі моєї благодаті, бо моя сила в немочі показується» (ІІ Кор. 12:9). Слухаючи ці слова про Божу любов, ми дізнаємося, звідки брати силу навіть у теперішніх обставинах зневіри, коли людина часом не розуміє і не знає, як жити в цьому коронавірусному світі.

Вибір для кожної людини є священним і ніхто не може забрати в нас це право, хоча наслідки обов’язково будуть. Інструмент страху, експерименти щодо навколишнього середовища, здоров’я нації, втрата праці, надмірні збагачення деяких людей і затяжне продовження війни провокують незадоволення людей по Україні. Тут треба пам’ятати, що тільки Господь є нашим Лікарем, тобто вищий понад усі медичні препарати. Першою надією людини є віра в Бога, а потім – людська медицина. Важливо пам’ятати, що тільки Ісус Христос є нашим Цілителем. Дуже важливим є постулат: не нашкодити своєму тілу. Хочеться пригадати слова Спасителя про галилеян: «як не покаєтесь, усі загинете» (Лк. 13:1-5). Книга Одкровення перестерігає: усі люди на землі скажуть «Упадіть на нас і закрийте нас від обличчя того, хто сидить на престолі» (Од.6:16).

Всі наші теперішні біди і нещастя кличуть до негайного покаяння і виправлення свого життя. Пам’ятаймо, що наші гріхи – це ніби дощові краплі, котрі збираються в страшні потоки, які ллються по землі і все змивають на своєму шляху. А наші пристрасті – це іскри, які з’єднуються в велике пекельне полум’я.

Висновки.

Оминайте людей, котрі не слухають й не бояться Бога. Душу потрібно наповнити духовними дарами. Пам’ятаймо, що навіть наша одна гріховна думка – це лепта, котру ми вкладаємо в страшну скарбницю пекла.

Прославляючи пам’ять святої великомучениці Параскеви, у першу чергу скиньте зі себе гріховну нечистоту і моральне зіпсуття. Із глибини свого серця закличте до Господа: «За молитвами мучениці Параскеви, Христе Боже, спаси душі наші». «Благословення, і слава, і мудрість, і подяка, і честь, і сила, і кріпість Богу нашому на віки вічні! Амінь» (Од.7:12).

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії.

с. Стопчатів

07.11.2021 р.Б.


Послання і проповіді