Проповідь владики Василія (Івасюка) у 19 неділю по Зісланні Святого Духа

І як бажаєте, щоб вам чинили люди,

чиніть їм і ви так само” (Лк.6.31-36).

 

Вступ. Церква пропонує роздумувати над частиною Євангелія від Луки, котру називають золотим правилом. Особливо цей термін почали вживати на початку ХVII-го століття в Англії.

І). Золоте правило – “І як бажаєте, щоб вам чинили люди, чиніть їм і ви так само” (Лк. 6.31). Результат християнської любові є прямо пропорційний до її практичного застосування. Особа отримує благодать Божу залежно від милосердного ставлення людини до її ближніх. Християнство пропонує людям жити Божою благодаттю, яку приніс сам Ісус Христос. Ісус є рівночасно Богом і людиною, тобто має дві природи – Божу і людську. Його місія на землі була народитися, стати людиною, померти на хресті і воскреснути. І тому воскресіння є наріжним каменем віри людини в Бога. Тепер у суспільстві маємо багато різних віровизнань, котрі відрізняються між собою певними релігійними догматами. Одначе, моральні принципи залишились майже схожі в усіх віровченнях, бо за основу взято золоте правило: І як хочете, щоб робили вам люди, так і ви робіть їм” (Лк. 6.31).

Гамірний хор людей у сучасному суспільстві на всіх рівнях різноголосо переконує себе та оточуючих, що всі релігії однакові, молитися можна й самому без священика, потрібна одна Біблія та геть духовенство. Це подібно до того, коли хвора людина не бажає лікаря, тому що сам Бог має зробити для неї чудо, або нашим дітям не потрібно йти до школи, бо їх має навчити сам Господь Бог. Кожному з нас Бог посилає доброго фахівця з медицини чи вчителя, але все ж таки часто можна почути такі думки: “Нам немає різниці до якої церкви ходити, тому що Бог – один. Ми всі віримо в існування вищої сили, загробне життя та необхідність додержуватися законів моралі. Отже, нам необхідно об’єднатися в одну світову релігію?”. Дійсно, Бог один і релігій та різних конфесій маємо дуже багато. Об’єднання всіх в одну Церкву має проходити виважено, враховуючи спільні та вивчаючи роз’єднуючі характеристики. Наприклад, в Україні зараз багато людей очікують Томосу для Православ’я вже до виборів президента.

Моє пояснення до вас буде дуже просте. Київська Русь у 988 році прийняла хрещення за князя Володимира Великого, коли всі Церкви у світі були в єдності між собою. Пізніше Київський митрополит Максим у 1299 році переніс митрополичу столицю до Владимира-на-Клязьмі. З того часу, й до 1461 року митрополити, що жили у Володимирі, носили титул “Київські та всієї Русі”. З 1325 року кафедра митрополита переводиться в Москву, а з 1461 року титул змінюється на “Московський та всієї Русі”. У 1596 році єпископи Київської митрополії відновили Євхаристійне сопричастя з Апостольським престолом, як це було на час хрещення Київської Руси. Пройшло вже більше, як 400 років і на початку 90-х років минулого століття єпископ РПЦ Боднарчук став ініціатором проголошення Автокефальної Церкви. Пізніше до ідеї Автокефальної Церкви приєднався Екзарх РПЦ в Україні митрополит Філарет. І як наслідок з частини Автокефальної Церкви і частини яка залишилася при митрополиті Філареті було утворено УПЦ КП. І внаслідок такого об’єднання повстали три православних Церкви, а саме: УПЦ МП (РПЦ), УАПЦ і УПЦ КП. В теперішніх часах ідеєю Томосу намагаються створити Автокефальну Церкву, об’єднати всі три православні церкви під юрисдикцією Константинопольського Патріархату. Натомість, УГКЦ ніколи не тратила свого правдивого Томосу від Володимирового хрещення.

Різні світові релігії мають багато подібного між собою. Наприклад, багато подібного ззовні є між яблуком, апельсином та лимоном. Ще більше подібного існує між яблуком і його пластмасовою копією. Насправді тільки одне з них справжнє яблуко, а друге яблуко – штучне. Єдина можливість відрізнити справжнє від підробки, це зосередитися і на об’єднуючих ознаках і на їх відмінностях. Порівнюючи релігії за зовнішніми ознаками, можна зробити висновок, що вони однакові, хоча внутрішньо вони суттєво відрізняються одна від одної. Саме істинні відмінності допомагають зрозуміти різницю між релігіями, бо саме в них зосереджена вся важлива суть. І за приклад нині беремо різні трактування золотого правила.

ІІ). Пояснення золотого правила в різних релігіях. Існують різні версії золотого правила, хоча звучать вони майже однаково. Наприклад, конфуціанство вчить: “Не роби іншим те, чого не хочеш собі». Буддизм: «Не роби болю іншим тим способом, який для тебе буде болісним”. Індуїзм: “Не роби іншим того, чого не хочеш щоби вони зробили тобі”. Юдаїзм пропонує такий варіант: “Не роби ближньому те, що ненависне тобі самому”.

В усіх наведених версіях золоте правило сформульовано у негативній формі: “Не роби…”. Христос сформулював його у позитивній і, навіть, імперативній формі: Роби іншим те, що хочеш, щоби вони зробили тобі”.

Іслам також має власну версію золотого правила і вона найближча до християнської, оскільки також сформульована позитивно: “Бажай братові того, що він собі бажає”. Варто зауважити, що мусульманин зобов’язаний бажати добра лише братові. Повеління робити добро не згадується. Сфера застосування добрих побажань стосується тільки мусульман. Доля іновірців така: вони мають або навернутися або померти.

Приклад. В Талмуді є Передання про золоте правило. За одне покоління до Христа в Єрусалимі жили й учили два відомих рабини Гіллель і Шаммай. Один язичник прийшов до Шаммая і сказав: “Я навернуся в юдаїзм, якщо ти навчиш мене цілої Тори допоки я можу вистояти на одній нозі”. Шаммай прогнав його, побивши тростиною. Ця тростина була будівельною вимірювальною лінійкою, що у перекладі з грецької мови означає канон. Після цього цей язичник прийшов до Гіллеля з такою самою пропозицією. Гіллель відповів: “Не роби ближньому те, що ненависне тобі самому: у цьому вся Тора; а все інше коментарі; іди і вчи”.

2.2). Людські варіанти золотого правила. Золоте правило залишається викликом для суспільства, тому що гріховний людський розум має здатність викривляти правильний зміст навчання нашого Спасителя. Наприклад, перероблена економічна версія «золотого правила» звучить так: “Хто має більше золота, той встановлює правила”. Політичний варіант запропонував Бернард Шоу: “Не робіть іншим те, що хочете щоби вони зробили вам”. Бізнесова версія: “Зроби проблеми іншому, поки він не зробив їх тобі”. Військова версія: “Зроби ворогові те, що він зробив би з тобою. Але встигни першим”. Отже, такі мислення вони протирічать навчанню Ісуса Христа.

Люди завжди бажають уникати труднощів, хочуть спілкуватися на зрозумілій мові, жити згідно простих правил та шукають зрозумілі і правдиві відповіді на складні запитання. І тому одним з таких правил стало повчання Христа, яке міститься у Євангелії від Матея: Все, отже, що бажали б ви, щоб люди вам чинили, те ви чиніть їм, – це ж бо закон і пророки” (Мт. 7.12).

2.3). Ідея золотого правила приводить до любові ближнього. Єдине правило на всі випадки життя не завжди спрацьовує. При усій досконалості слів Спасителя навіть золоте правило не може замінити молитви, самопосвяти і відданості так, як один Євангельський вислів не може замінити повноти Слова Божого, тобто Святого Письма. Більше того, якщо золоте правило вирвати з контексту Нагірної проповіді, тоді воно втрачає глибину свого змісту. Зокрема, наступним великим моральним завоюванням людства стала заповідь любові, яка зробила акцент вже не на особисте бажання робити добро, а на вимогу ставитися до іншого так, як нам заповів Господь: “Голодного накормити, в’язня відвідати і т.д.”

2.4). Золоте правило на практиці. Господь каже робити іншим добро, бо інші будуть так робити нам. Відношення наше до ближніх, дає право їм ставитись до нас так само. У своєму житті ми завжди маємо претензії до когось, тому що хтось не так подивився на нас, не таке слово сказав, не так до нас поставився. Ми дуже боляче сприймаємо неправильні вчинки інших щодо нас, бо вони завдають поранення. В той же самий час, не задумуючись, ми дуже часто і легковажно завдаємо душевного болю і поранень різного роду іншим. Тому Господь каже, робіть добро ближнім і вони будуть брати з вас приклад, щоб робити так само. Хочемо, щоб нам прощали – і ми прощаймо, хочемо, щоб нас любили – і ми любімо. Якщо не бажаємо собі прикростей – і ми не чинімо так іншим; якщо не хочемо принижень, тоді і ми не принижуймо нікого. Пам’ятайте, що робите для інших, те будуть робити і для вас. Церква поручає священикові пояснювати людям і допомагати втілювати у життя золоте правило, бо воно веде до Божої любові і до любові ближнього.

ІІІ). Уділення тайни священства у храмі Введення Пресвятої Богородиці. У нашому храмі сьогодні уділяємо тайну священства диякону Володимиру і рукоположуємо піддиякона Тараса у диякона. Це велика відповідальність і тому апостол Павло у посланні до Коринтян каже: Досить тобі моєї благодаті, бо моя сила виявляється в безсиллі” (ІІ Кор. 11.31–12.9). Насправді ніхто з людей чи священиків не хоче почуватись безпорадним, слабким і немічним. Кожен хоче бути певним у собі, відчувати поставу своєї особистості та свою вагу і значимість у громаді. Насправді здобуті нами у процесі життя досвід, знання, розуміння потреб ближнього завжди є невеликими. Чому? Тому що наші здобутки чи матеріальні чи моральні є нами придбані від обмежених людей. Наприклад, співаки, економісти, керівники не можуть мати всі знання про свою професію. Повноту всього людина отримує тільки тоді, коли живе в Господі. Ставши немічними і безпомічними, люди починають довіряти Богові і відчувають необхідність допомоги. Бог насильно нічого не змінює і проти волі людини не робить її щасливою. Господь, тільки почувши посилене прохання священика і вірних у безпорадному стані, негайно спішить до них з допомогою і своєю силою благодаті!

Тайна священства – це знак Божої присутності між людьми. Священик є посередником між Богом і людьми та має особливе право вислуховувати гріхи, допомагає гідно прийняти тайну покаяння, уділяючи при цьому благословення. Спаситель подорожуючи Палестиною разом із апостолами, дуже часто говорив Прощаються тобі гріхи. (…) Іди в мирі” (Лк. 7.49-50). І тоді до хворих поверталося здоров’я, померлі воскресали, біснуваті отримували душевний спокій. Отже, це є знаки Божої присутності між людьми.

Спаситель сказав до апостолів: Це чиніть на мій спомин” (Лк.22,19). Нововисвячені ієрей і диякон, ставши навколо престола разом з іншими священиками, відчувають себе священичою родиною. На престолі у кивоті Нового Завіту присутній Господь у Пресвятій Євхаристії і це надає нам чогось надзвичайного і таємничого. Старші люди пам’ятають, коли священик йшов зі Святими дарами чи як кажуть по народному з Паном Богом до хворого, тоді всі клякали на землю. Співбрати у священстві стоять на молитві разом із вами навколо престола та кивота, у котрому знаходиться цей самий Господь і дякують Йому за дар вашого покликання, а люди своїм щирим співом “Господи помилуй” підсилюють нашу молитву. Отже, священики і миряни складають разом християнську родину, де є присутній Господь.

Висновки. Щасливими є ті люди, котрі піклуються про інших. Тому поширення золотого правила робити всім добро у світі допомагає обмежити егоїзм, рахуватися з бажаннями іншої людини, вільно будувати відносини з ближніми, відкривати іншу людину як особистість, встановлювати справді моральну, а не юридичну, рівність і гідність між людьми і закріпити статус самостійної людини у моральному плані. Ці завдання стоять перед священиком і кожним християнином.

Хочу щиро подякувати Вашим батькам за дар життя. Всечесні отці, будьте десницею Спасителя, якою Він зможе торкнутися до серця нашої молоді і нашої влади та благословити український народ.

Ми не знаємо, що буде з нами завтра, ми не знаємо якими будуть кордони України через десять чи сто років, але ми напевно знаємо, що з нами Бог” (Іс. 7.14). Як каже псальмопівець Давид: Навіть коли б я мав пройти через долину темряви і смерті, я не боюся лиха, бо Ти зі мною [Господи] єси” (Пс. 22,4).

Нехай Пресвята Богородиця, Мати Божа Неустанної Помочі, допоможе нам з вами витримати у вірі і гідно виконати священичий обов’язок.

Господи, золоте правило – робити всім добро, нехай стане еталоном людських відносин, закінченням війни і початком братньої любові та миру в Україні.

 

Благословення Господнє на Вас! Амінь.

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії

 

7 жовтня 2018 року Божого

с.Поляниця


Послання і проповіді