“Я з вами по всі дні до кінця світу…

і радості цієї не відбере від вас ніхто”.

(Ів. 16,22).

Привітання. Всечесний отче Олександре! Всечесні отці, дорогі парафіяни, гості та запрошені вітаю усіх вас сердечно з великим святом Вознесіння Господнього нашим традиційним привітом “Слава Ісусу Христу!”.

Вступ. Христос залишається з нами до кінця світу і про це свідчить велике свято – Вознесіння Христа на небо. Спаситель переконав людей, що Він дійсно воскрес з мертвих і став ближчий до всіх народів. Тому апостоли з великою радістю повернулись в Єрусалим продовжувати виконувати свої обов’язки.

І). Вознесіння Ісуса Христа. Завершилися сорок днів, які відділяли Воскресіння від Вознесіння Спасителя. Цей час Христос періодично являвся апостолам, щоби люди могли розпізнати Господа й Спасителя. Протягом цих сорока днів Господь зустрічався з учнями в Юдеї та Галилеї, навчаючи їх про Царство Боже. Саме в ці сорок днів було багато подій закладених в життя майбутньої християнської громади — те, що ми називаємо переданням. Передання не були відображені письмово, але закарбувалися у пам’яті християнської громади і, передаючись із покоління в покоління, стали священними для Церкви.

Сьогоднішнє Євангельське читання від Луки розповідає про явлення Христа Воскреслого учням. “Погляньте на руки й ноги Мої, — говорить Спаситель, — бо це Я Сам” (Лк. 24,39). Які дивні слова: “Це Я Сам”! І на доказ того Ісус каже: “Доторкніться до Мене й дізнайтесь, бо не має дух тіла й кісток”. Христос являвся апостолам несподівано і за зачиненими дверима, тому вони могли в Ньому бачити якогось духа або привида. Господь пристально звертає увагу на те, що Він має правдиве тіло, кажучи: “Доторкніться й дізнайтесь”. Опісля ще раз наголошує на правдивості Свого буття, мовлячи: “Чи не маєте тут чогось їсти?”. І принесли Йому риби, печеної на вугіллі та меду. Він споживав цю їжу. Господь після воскресіння не потребував їжі, але Він хоче показати апостолам, що воскрес Його дух і людське тіло, яке Він мав.

ІІ). Діяння апостольські. Євангелист Лука написав також книгу Діянь апостольських. Лука на кінці свого Євангелія доказує, що Христос має правдиво живе тіло, а книга Діянь починається з розповіді про вознесіння. І цим апостол Лука підтверджує, що на небо возноситься Той Самий Господь, Який воскрес, явився апостолам, Якого можна було доторкнутися, Який споживав їжу. І з’явилися два чоловіки й сказали: “Чого ви дивитеся на небо? Ісус, Який нині возноситься на небо, так само повернеться до вас”. Ні про що більше не сказано у цю мить. Апостолам потрібно було йти й проповідувати покаяння і прощення гріхів. Іван Золотоустий говорить, що Господь прийняв тіло не для того, щоб залишити його на землі, але щоби піднести його в таємницю Святої Трійці, посадити на престол царський і поклонялося тілові всі ангельські сили.

Тіло Спасителя — це те саме наше фізичне тіло, яке має кожен з нас. І це фізичне тіло через страсті Спасителя, Його хрест і воскресіння піднесене в таємницю Святої Трійці та перебуває у Божественному житті. Люди часто зневажливо ставляться до свого тіла і знищують його поганими звичками: алкоголем, куривом, наркотиками, гріхами нечистоти, обмовами і т.д. І в такий спосіб руйнують своє тіло, яке тісно пов’язане з тілом самого Спасителя. Бог поєднав весь рід людський однією природою, яка бере свій початок у наших предків.

Господь підніс тіло до Божественного життя, бо через тіло у Пресвятій Євхаристії з’єднуємося з Христом. Люди, причащаючись тіла й крові Спасителя під видами хліба й вина, єднаються з Його прославленим тілом, яке перебуває у таємниці Пресвятої Трійці на Божественному престолі. Усе це відкриває нам глибини Божого задуму про людину. Ми у світі не одні, і не чужі, і не нещасні, і не виникли невідомо звідки. Кожен з нас з нас душею і тілом пов’язаний з Господом і Спасителем.

На цьому ґрунтуються наші особливі молитви про тілесне здоров’я, коли подаємо карточки на Службу Божу. Не слід нехтувати своїм тілом і здоров’ям, особливо коли хвороба є наслідком нашого свідомого гріха і пристрастей. Недарма апостол називає тіло людини храмом Духа, що живе в нас. “Хіба не знаєте, що ваше тіло – храм Святого Духа, який живе у вас?” (1 Кор. 6,19). Руйнуючи цей храм, тоді попадаємо у гріх перед Богом.

Вознесіння – це день особливого зв’язку між людьми на землі й прославленим Спасителем у небі. Це свято вчить нас особливої турботи про духовний стан людини, щоб він не руйнував Богом даного тіла. Отже, головною місією Господа і Церкви є це проповідь покаяння для прощення гріхів. Одного цього вистачає, щоби зреформувати своє життя і навчитися по-новому контролювати свої думки і вчинки та приносити Господу щире розкаяння через молитву і поєднання у Таїнстві Євхаристії. Благодать зміцнює душу і тіло, бо вони “куплені високою ціною!” (1 Кор. 6,20).

ІІІ). Тіло людини – це помешкання і небо для Бога на землі. Наше рідне небо прийняло назад Христа, котре на нашу землю в день виливає золоте проміння сонця, а вночі звідти на нас дивляться зоряні очі. Тому люди з вірою підносять свої очі від землі неба. З неба проміння сонця огріває землю і дощем поливає її, а віра людей у Вознесіння Христа стає джерелом ласки, котра огортає весь український народ.

Небо простягається над різними народами і його ще ніхто з людей не приватизував і податки за це ніхто не платить. І тому наблизитись до Христа можна кожній людині і через небо над Україною. Отже, українці з великою радістю збираймося і єднаймося під нашим рідним небом, як колись Апостоли зійшлися разом при вознесінні Христа, щоб бути близько самого Бога. Христос зійшов на небо для того, щоби бути однаково близьким до всіх народів й всі народи однаково покривати своєю безмежною благодаттю.

Христос перебуває над нашим рідним небом і над нашими воїнами на Сході України. Він вознісся на небо, а нашим завданням є створити для Нього небо у нашому тілі. Таке небесне помешкання дасть Христові можливість перебувати у людині, котра стала небом на землі. Господь створив для нас землю, на неї світить сонце, падає дощ, родиться хліб і знаходиться різне добро. Тому люди повинні наповнити своє небо світлом добрих діл і поливати їх благодаттю Духа Святого та оздоблювати плодами віри й любові. Тоді це буде достойне місце перебування Христа. Спаситель тоді Сам прийде і оселиться в нас і приведе зі собою апостолів, святителів, мучеників, всіх святих, небесних ангелів і наше тіло дійсно стане Божим домом.

Такого чистого і безхмарного неба на землі, тобто безпосереднього перебування Христа між людьми, найбільше боїться пануюча влада. Саме вони думають, що Христос, Який вознісся на небо знаходиться безмежно далеко від нас і спочиває десь там далеко серед святих. Залишивши для Христа небо з Його святими, люди стали самі господарювати у Христовому винограднику, ставши поганими орендаторами.

3.1). Рай без Бога у Старому Завіті. У такому сумному стані перебували євреї, мандруючи по пустині до своєї землі. Коли Мойсей був на горі, тоді вони стали вимагати від Арона зробити такого Бога, щоб завжди ходив перед ними і вони його бачили так, як це було в Єгипті. Арон зробив їм золоте телятко, і йому стали кланятись всі люди, принесли жертви, а потім сіли їсти, пити і танцювати (пор. Вих. 32).

Тепер світло Христової науки люди хочуть зробити також золотих божків через вибори та інші процеси, щоб перед ними кланялись народи, приносили їм жертви, а вони сідали їсти, пити і перед ними танцювали! Мойсей, сходячи з гори, побачив поклоніння його народу золотому тельцеві. Він кинув кам’яні таблиці до землі, на яких був написаний закон Божий і розбив їх, а золоте теля звелів стерти на порох і кинути в воду.

Теперішні законники також стирають закон Христовий, написаний на «скрижалях людського серця». Вони готові розіп’ясти самого Христа знову і розбити Його закон, а залишити собі золотих божків. І про цю готовність людей розіп’ясти Христа говорить також відомий російський письменник Достоєвський. Сучасні книжники та фарисеї, готові вжити всіх засобів, щоб Спасителя знову вознести на небо, тобто усунути перешкоду створювати рай на землі без Бога! На землі немає нічого радісного, коли люди проганяють господаря і самі починають керувати справами.

Висновки. Свято вознесіння вселяє надію на спасіння і на зустріч із Господом. Сам Христос сказав, що Він залишається з нами до кінця світу.

Наш рідний український народ намагається зміцнити свою рідну Україну і Церкву. Ми відчуваємо Христа на своєму рідному небі і Його благословення на нашій землі. Ми всі будуємо у своєму тілі небо до якого має прийти Христос і сказати народе України: “Я з вами по всі дні до кінця світу… і радості цієї не відбере від вас ніхто” (Ів. 16,22).

Пресвяте Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, допоможи збудувати помешкання для Господа у душі нашого народу.

Господи, благослови Україну мирним небом і духовним розвитком.

Благословення Господа нашого Ісуса Христа нехай перебуває з Вами завжди, нині і повсякчас і навіки віків. Амінь.

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей Коломийської Єпархії

17 травня 2018 року Божого

с.Люча