“Мати Неустанної Помочі, спаси нас”

(Тропар свята)

Вступ. Зважаючи на поширення серед наших вірних культу Матері Божої Неустанної Помочі (МБНП), Синод Єпископів УГКЦ на чолі з Главою нашої Церкви Блаженнішим Святославом (Шевчуком), що відбувся у Львові 3–12 вересня 2017 року, установив його святкування в першу неділю липня.

Дня 26 квітня 2018 року минуло сто п’ятдесять два роки, як було виставлено для всенародного прославлення Чудотворну ікону в церкві святого Альфонса в Римі. Дня 23 червня 1866 року ікону було короновано.

І). Культ Матері Божої Неустанної Помочі. Початок набоженства і прославлення Богородиці Діви Марії сягає початку людського роду. Адам і Єва згрішили, а Господь Бог вигнав їх з Раю. Одначе, Бог дав людям надію, що через жінку прийде спасіння. Господь сказав до змія-спокусника: “Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою, і між твоїм потомством та її потомством. Воно розчавить тобі голову” (Бт.3,15). Отже, вже тоді Бог пообіцяв потомкам перших родичів, найсвятішу жінку – Діву Марію. Всі люди, котрі повірять в Ісуса Христа і проситимуть з рук Божої Матері благодать перемогти змія-спокусника, отримають допомогу.

ІІ). Найбільший розвиток прослави Пресвятої Богородиці набув у ХІХ сторіччі, яке справедливо називається сторіччям Марії. Боже Провидіння виявляло свою силу через неустанну поміч Богородиці у великих і чудесних подіях та надзвичайних обставинах.

Набожність до Богородиці, започаткована через проголошення догми Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії за Папи Пія ІХ у 1854 р. і також через чудесне об’явлення Богородиці Вернадеті з Люрду у 1858 р. Особлива пошана і любов до Богородиці Марії спричинилися травневими Марійськими молебнями з науками і молитвами на вервиці.

Великою мірою сприяло поширенню набожності до Богородиці відкриття у 1866 р. і виставлення для всенародного прославлення прадавньої чудотворної ікони Богоматері Неустанної Помочі в храмі святого Альфонса Лігуорі в Римі. У цій іконі Пресвята Богородиця прославлена під іменем Матері Божої Неустанної Помочі у всьому світі.

Ця ікона є найбільш чудотворною силою, а також мають чудодійну силу всі Її копії. Копії тієї ікони наділені відпустами Святішим Отцем і в душах мільйонів людей скріплюють честь, любов і довір’я до Богородиці через отримані численні ласки від Марії Неустанної Помочі.

ІІІ). Причина прославлення Чудотворної ікони Богоматері Неустанної Помочі. Людській гордості дуже тяжко просити помочі. Кожний хоче бути незалежним і самодостатнім від будь-кого. Таке прагнення мають багато осіб і в наших часах. Не одній людині бажалося так улаштувати і забезпечити своє життя, щоб не простягати руки, не просити ні людської помочі, ані Божої ласки. Але тільки паде нещастя, напасть, біда, холод, голод, важка невиліковна хвороба, смерть заглянула у вічі, й тоді єдиний наш порятунок – взивати і просити помочі у доброго Бога. Та коли в земських, дочасних справах потребуємо помочі, то в потребах душі ми цілковито залежимо тільки від Бога. “Без мене ж ви нічого чинити не можете» (Ів. 15,5). Свята Церква нагадує нам цю правду словами псальмопівця Давида: “Допомога наша в імені Господа, що створив небо і землю” (Пс. 124,8). Своїми силами не можемо спастися, але «Добрий Господь і милосердний” (Пс. 111,4). Він запевняє нас під присягою, що не відмовить потрібних ласк для осягнення вічного спасіння стільки, скільки разів про це проситимемо: “Істинно, істинно кажу вам: чого б ви тільки попросили в Отця, він дасть вам у Моє ім’я” (Ів. 16,23).

Господь так щиро прагне уділяти нам своєї помочі, що наче благає звертатися до Нього з проханням про поміч: “Просіть і дасться вам, шукайте і знайдете, стукайте та відчинять вам. Кожний бо, хто просить, одержує, хто шукає знаходить, хто стукає, тому відчинять” (Мт. 7,7). Наче побоюючись, аби ми не перестали благати про цю поміч, Господь Ісус додає ще таке слово: “Треба молитись завжди і не падати духом” (Лк. 18,1).

Часто занедбуємо благання-молитву, чи то з гордості й зарозумілості, чи з легкодушності й лінивства, чи з малодушності і почуття нашої негідності. Бракує нам помочі, бо бракує прохання про поміч. Просити, молити – значить вже отримати поміч від Бога. Милосердний і ласкавий Господь змушує нужденних людей гаряче просити помочі в Його Матері. Він дає нам Матір: “Ось Мати твоя” (Ів. 9.10,27). Вона повна ласки і чару, вислуховує всі прохання, безнастанно хоче нас рятувати. Іншими словами, Господь дає нам Матір Неустанної Помочі. Чудотворна Її ікона завжди пригадує, що ми повинні безнастанно просити помочі в Матері Спасителя і постійно будемо її отримувати. Одна особливість наших молитов їх має чути на Небі і про це говорить притча які молитви чують на небі.

ІV). Притча які молитви чути на небі. Давним-давно жив один святий старець, який багато молився і часто уболівав про гріхи людські. І дивним йому здавалося, чому це так буває, що люди в церкву ходять, Богу моляться, а живуть все так само погано.

“Господи, – думав він, – невже не чуєш Ти наших молитов? Ось люди постійно моляться, щоб жити їм в мирі й покаянні, і ніяк не можуть. Невже марнота їх молитва?”.

Одного разу з цими думками він заснув. І здавалося йому, ніби світлий ангел, обійнявши крилом, підняв його високо-високо над землею. У міру того як піднімалися вони вище і вище, все слабкішими і слабкішими ставали звуки, що доносилися з поверхні землі. Не чути було більше людських голосів, затихли пісні, крики, весь шум метушливого мирського життя. Лише деколи долітали звідкись гармонійні ніжні звуки, як звуки далекої скрипки.

– Що це? – запитав старець.

– Це святі молитви, – відповів ангел, – тільки вони чуються тут.

– Але чому так слабко звучать вони? Чому так мало цих звуків? Адже зараз весь народ молиться в храмі…?

Ангел глянув на нього, і скорботне було обличчя його.

– Ти хочеш знати? Дивись.

Далеко внизу виднівся великий храм. Чудесною силою розкрилися його зводи, і старець міг бачити все, що робилося всередині. Храм весь був наповнений народом.

На крилосі видно було великий хор. Священик у повному облаченні стояв у вівтарі. Йшла служба. Яка служба – сказати було неможливо, бо жодного звуку не було чутно. Видно було, як стояв на лівому крилосі дячок щось читав швидко-швидко, човгаючи і перебираючи губами, але слова туди, вгору, не долітали. На амвон поволі вийшов величезного зросту диякон, плавним жестом поправив своє пишне волосся, потім підняв орар, широко розкрив рот, і … ні звуку!

Регент роздавав ноти: хор готувався співати. “Вже хор, напевно, буде чути на небі”, – подумав старець. Регент стукнув камертоном і підніс його до вуха, витягнув руки і дав знак починати, але як і раніше панувала повна тиша. Дивитися було дивно: регент махав руками, притупував ногою, баси червоніли від натуги, тенори витягувалися на носках, високо піднімаючи голову, роти у всіх були відкриті, але співу не було.

“Що ж це таке?” – подумав старець. Він перевів очі на тих, хто молиться. Їх було дуже багато, різного віку і положень: чоловіки і жінки, люди похилого віку і діти, купці і прості селяни. Всі вони хрестилися, кланялися, багато щось шепотіли, але нічого не було чутно. Вся церква була німа.

– Чому це? – запитав старець.

– Спустимося, і ти побачиш і зрозумієш – сказав ангел.

Вони повільно, ніким не видимі спустилися в самий храм. Ошатно одягнена жінка стояла попереду всього натовпу і, мабуть, ретельно молилася. Ангел наблизився до неї і тихо торкнувся рукою. І раптом старець побачив її серце і почув її думки. “Ах, ця противна бізнесменша! – Думала вона. – Знову в новім капелюсі! Чоловік – п’яниця, діти – обшарпанці, а вона хизується! .. Бач вирядилась! .. “.

Поруч стояв купець в хорошому костюмі і задумливо дивився на іконостас. Ангел торкнувся його грудей, і перед старцем зараз же відкрилися його затаєні думки: “… Яка прикрість! Продешевив … Товару такого тепер нізащо не купиш! Не інакше як тисячу втратив, а може, й півтори … “.

Далі виднівся молодий селянський хлопець. Він майже не молився, а весь час дивився наліво, де стояли жінки, червонів і переминався з ноги на ногу. Ангел доторкнувся до нього, і старець прочитав у його серці: “Ех, і хороша ця дівчина  Ганнуся! .. Усім взяла: і обличчям, і звичкою, і роботою, і дзвінким голосом … От би дружину таку! Піде за мене чи ні?”.

І багатьох торкався Ангел, і у всіх були подібні ж думки, порожні, пусті, життєві. Перед Богом стояли, але про Бога не думали. Тільки вдавали, що молилися.

– Тепер ти розумієш? – запитав Ангел. Чому такі молитви не доходять перед Божий Престіл. Всі вони відкривають уста, але жодних прохань не чути.

У цю хвилину раптом боязкий дитячий голосок виразно промовив:

– Мати Божа Неустанної Помочі, ти постійно всім допомагаєш, допоможи моїй хворі мамі. Господи! Ти благий і милостивий … Врятуй, помилуй і зціли мою бідну маму! У куточку на колінах, притиснувшись до стіни, стояв маленький хлопчик, а його очах блищали сльози. Він молився за свою хвору маму. Ангел доторкнувся до його грудей, і старець побачив дитяче серце. Там були страждання, біль і любов.

– Ось такі молитви чути на небі! – сказав ангел до святого старця.

Висновки. “Мати Неустанної Помочі, спаси нас”. Вшановуючи свято Матері Божої Неустанної Помочі, підносимо серце вгору і звідти, як сонячне проміння, спливає завжди поміч і потіха та запевнення собі постійної допомоги від Богородиці. Вона засідає в Небі праворуч Божого Престолу і знаходиться понад ангелами і святими, а тут на Землі допомагає всім неустанно у своїй Чудотворній Іконі. Дивлячись на святу ікону, чуємо синівський голос Божої Матері про постійну і неустанну поміч!

Просимо Матір Божу Неустанної Помочі благословити українську землю і зупинити страждання покинутих дітей, жінок, молоді в середовищі війни.

Будьте поруч із Богом, обійміть Його наче Мати і зрозумієте сильну любов Бога.

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської Єпархії

1 липня 2018 року Божого

с.Тулуків