Проповідь владики Василія Івасюка на свято Благовіщення Пресвятої Богородиці

«… нічого бо немає неможливого в Бога»

(Лк. 1:37).

Вступ. Свято Благовіщення – це відповідь людини Богові. Це просте  слово «Так», започаткувало новий нерозривний союз між Богом і людиною навіки віків.

І). Таїнство Благовіщення – це вирішальна хвилина в історії людства.

Євангелист Лука розповідає про прихід архангела Гавриїла до Діви Марії в Назареті. Папа Франциск назвав цю зустріч «переворотом в історії» людства. В  цю мить все докорінно перемінюється: Бог понижується, входячи в історію людства несподівано, і застає нас зненацька. Діва Марія не знає як це має статися, але своєю вірою каже: «Ось я Господня слугиня: нехай зі мною станеться по твоєму слову!» (Лк. 1:38).

Архангел Гавриїл вітає Діву Марію словами: «Радуйся, благодатна, Господь з тобою! Благословенна ти між жінками» (Лк. 1:28). Причина для радості пояснюється кількома словами: «Господь з тобою» (Лк. 1:28). Сьогодні ці слова дуже потрібні кожному жителю України. Нам так важливо почути ці слова, котрі Господь промовляє до нас: «Я з вами» (пор. Лк.1:28).

Бог піднімає українців з колін у цей складний та тривожний воєнний час, обіймаючи нас Своєю благодаттю, яка охоплює та зворушує кожну людину. Господь входить до нашого серця так, як в помешкання Діви Марії у Назареті. Відвідини Ісуса приносять радісне прощення через сповідь.

Святіший Отець навчає, що сповідь полягає не в нашому поверненні до Господа, а навпаки, це Він навідується до нас, до народу України, щоби наповнити нас Своєю благодаттю і втішити Своєю радістю. Сповідатися – це  дати Отцеві можливість підвести нас з колін, а це приносить Йому надзвичайно велику радість. Пригадаймо собі, що зробив милосердний Батько зі своїм блудним сином – підняв його з колін і негайно обійняв.

Боже прощення знаходиться у центрі людини, бо воно визволяє з кайданів гріха й піднімає з колін. Як бачимо, сповідь – це ніщо інше, як внутрішнє відродження, котре розпочинається з Божого прощення. Прощення наново відкриває радість, бо переможено гріхи і ми знову повертаємося в теплі обійми люблячого Батька та відчуваємо «материнську ніжність» Святого Духа. Ось в цьому і полягає суть Сповіді.

«Радуйся, благодатна, Господь з тобою!» (Лк.1:28). Люди бажають отримати прощення і тому з радістю поспішають до Тайни Покаяння. З іншої сторони, духовенство має відкривати двері милосердя й не має бути надто строгим у сповідальниці. Священники у сповіді покликані бути Добрими Пастирями, котрі віднаходять своїх вірних, обплутаних колючими гріхами, визволяють їх, беруть на руки і повертають до Церкви Христової. Священник, наче ангел, котрий радісно звіщає спасіння й уділяє в імені Ісуса Христа відпущення гріхів, наповняючи посушливе серце живою і чистою, як кришталь, водою Божої благодаті, яка тече від «престолу Бога й Агнця» (Од. 22:1).

ІІ).  Ангел вдруге промовляє до Діви Марії «Не бійсь, Маріє!» (Лк.1:30).

Ці слова «не бійся» Бог любить промовляти перед тими, хто приймає Його волю. Він каже їх Авраамові (пор. Бт. 15:1), повторює їх Ісаакові (пор. Бут. 26:24), Якову (пор. Бут. 46:3) і так аж до Йосифа та Марії: «Не бійся, не бійся». Таким чином, Господь передає нам радісне послання тоді, коли Україну розпинають, а світ співчуваюче спостерігає за боротьбою Росії й України, наче за поєдинком велетня Голіафа і маленького пастушка Давида.

Господь прагне все зробити для нашого терплячого і страждаючого народу України. Тільки не біймося прийняти Бога і сказати Йому: «Так». Можливо, наше минуле і грішне життя нас лякає перед Богом, а також нас тривожать постійні упадки. Та Святіший Отець закликає нас не втрачати надії. Він говорить нам: «Будь ласка, не бійтеся!». Немає сумніву, що Господь знає наші слабкості, гріхи і помилки. І сьогодні слід принести Богу  до сповідальниці всі наші гріхи і тоді вони стануть нагодою до воскресіння.

Приклад. Один монах в пустелі проводив життя у пості, покаянні й молитві. Господь просив його віддати Йому більше. Тоді цей монах сказав «Господи, я все Тобі віддав. Чого ще не вистачає?». Ісус каже: «Віддай мені свої гріхи».

Поява та блага звістка з уст архангела Гавриїла стривожили Діву Марію. Це викликало у Неї страх. Вона почула від Гавриїла щось таке, що було для Неї немислиме, котре виходило поза межі Її сил і з чим Вона не могла би впоратися Сама. Перед Марією виникають чимало проблем та труднощів: тут і Мойсеїв закон, і Йосип, і люди з Її краю та й сам народ. Проте це тільки труднощі. Діва Марія віддає Богові Своє хвилювання, а Господь каже Їй: «Не бійся».

І з цього часу Діва Марія нічого не боїться, бо Їй достатньо Божого запевнення. Сьогодні ми бачимо, як народ України, в час війни та лихоліття, пригортається до Матері Божої, особливо в зруйнованих містах і селах.

 Люди часто вимагають гарантій, а коли зазнають поразки, тоді приходять до Бога. Богородиця покладає все уповання на Бога, бо все інше додається (пор. Мт. 6:33). Вона запрошує нас приступати до Господа, Котрий лікує від страху та відпускає гріхи. Про це нагадують слова, написані про Бога над однією сповідальницею у Ватикані: «Віддалитися від Тебе означає впасти, повернутися до Тебе означає воскреснути, перебувати в Тобі означає існувати».

На території України Росія веде загарбницьку війну вже сорок третій день. На мирні міста і села падають бомби і руйнують будинки багатьох беззахисних українців. Жорстока війна приносить смерть, що охопила багатьох та всім завдає страждань, викликає в кожного страх і приголомшення. Мирні жителі протестують та відчувають в душі почуття безсилля. Наш народ повинен добре прислухатися, щоб почути Христове слово: «Не бійся». Людських запевнень недостатньо, потрібна Божа присутність, впевненість у Божому прощенні, котре знищує зло, повертає серцю мир. Повернімося до Бога, повернімося до Його прощення.

ІІІ). Ангел втретє каже до Діви Марії: «Святий Дух зійде на тебе» (Лк. 1:35).

Ніхто із нас до кінця не вірив у початок повномасштабної війни. Ніхто не вірив, що ми і наша країна протримаються. Та народ України показав усім, що він подолає усі ці виклики й випробування. І тут ми маємо бути свідомими, що Бог нам і народу України, дарує Свого Святого Духа, Котрий принесе нам ту мудрість, котра так необхідна для розв’язання сучасних викликів. Ми сьогодні, як ніколи, потребуємо Духа любові, щоб розсіяти ненависть, погасити злобу, викорчувати жадібність, пробудитися від байдужості і спроможність побороти найбільшу хворобу нашого суспільства – корупцію.

Ми заносимо перед Божий престіл багато прохань, але часто забуваємо просити в Нього найважливіше – силу любити. Без любові не можемо нічого запропонувати світові. Християнин без любові є колючою голкою, що ранить, але не єднає і тому стає непотрібною. Людина, котра роз’єднує не може бути християнином. Саме тому потрібно черпати з Божого прощення силу любові Святого Духа, Який зійшов на Діву Марію.

Як дитина, котра тримається за руку своєї матері, так сьогодні ми, народ України, повинні подати свою руку Богородиці. Бо Її серце повне любові і Божої благодаті та вільне від гріха. Діва Марія немає навіть тіні гріха, а тому через Неї Бог зміг розпочати нову історію спасіння.

Цього Великого Посту вірні через сповідь отримують прощення і тому чистими серцями стукають до Серця Богородиці. Україна віддана під опіку Пресвятої Богородиці ще в часи Київської держави. Тому Папа Франциск урочисто приніс Непорочному Серцю Марії всі ті драматичні події і наслідки воєнних дій та  посвятив в особливий спосіб український і російський народи під опіку Фатімської Матері Божої. Святіший Отець цілковито віддав страждання нашого народу від цієї жорстокої і безумної війни, що загрожує світові загальним знищенням. Наш народ є наляканий і зі сльозами на очах шукає захисту у своєї Матері. Прибігаючи до Матері, віддаємо Її Серцю страх і біль та себе самих

Народе України стань на коліна перед Богом і Пресвятою Богородицею – Матір’ю України, а вони своєю зброєю Божої благодаті повернуть мир з перемогою.

ІV). Надія – це сила людини, яка допомагає перемогти і витривати до кінця.

Дехто каже, що люди багато моляться, але результатів жодних немає. Особливо впродовж останніх сорока днів скільки молитов злинуло по наших Церквах, наших домівках, з наших уст у небеса, прохаючи про мир. Та нам здається, що наша молитва не почута. Задумаймося!

За усіма законами військової справи нас уже мало б не бути, як країни. Багатьох важливих людей в Україні просто не мало б бути фізично. Але ми є і будемо! Ми зберегли Київ і багато важливих міст. Наші військові демонструють справжні чудеса звитяги. Місцями у нас є виразні успіхи на фронті. Навколо нас об’єднався увесь світ. Це є великий результат. Маємо навпаки проявити мужність і не боятися. Ворог любить як ми боїмося, як ховаємось, коли нас ніби немає. Остаточно це і є його остаточна ціль, щоб нас не було. Війні теж буде кінець. Бог накреслить цю межу, а не світові лідери. Згадайте початок війни – в Україну ніхто не вірив. Але ми молилися, єдналися, трудилися. А найголовніше у нас вірив Бог і ми самі.

Духовна сила є нездоланною і дуже реальною. Ми щоденно наближаємо нашу перемогу. Вона станеться можливо так, як ніхто не сподівається. Пригадайте різні складні обставини у вашому житті, коли ви вважали, що ніби кінець усьому, коли у вас ніхто не вірив, коли усі полишили вас, але тільки Бог завжди був вірний.

Будучи сильними, маємо теж ще підбадьорювати інших. Зараз не маємо права скиглити, шукати винних, сваритися через політиків і сіяти зневіру. Це все краде у нас силу. А вона є такою нам потрібною.

Ми сильні не прокльонами і матюками, але силою любові. Любов – це енергія життя. Ми сильні, коли любимо, коли знаємо, де є джерело любові. Коли п’ємо з цього джерела. Любити – це не означає не помічати зла. Ні! Божа любов – це свідомий вибір не перетворитися нам на диких тварин, вірити до кінця у Божу силу. Сіяти благословення там, де є прокляття. Ось чим ми є сильні. Нехай Божа мудрість і кріпость не відступить від нас при будь-яких обставинах!

Висновки. Діва Марія відповіла ангелу Гавриїлу: «Ось я Господня слугиня: нехай зі мною станеться по твоєму слову!» (Лк.1:38). Згода Богородиці є живим прагненням приєднатися до Бога. Божа Мати, сказавши Богові «так», вирушила в довгу подорож, в гірську місцевість, щоби відвідати вагітну родичку Єлизавету (пор. Лк. 1:39). Вона поспішала до неї. Богородиця поспішає завжди, щоби нам допомогти й оберегти нас.

Нехай Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, прославлена в Коломийській іконі «Це Мати твоя», візьми наших воїнів, волонтерів і всіх людей доброї волі під Свій спасаючий омофор.

Заглиблюючись своїм серцем в це велике таїнство Благовіщення, пам’ятаймо, що «нічого бо немає неможливого в Бога» (Лк.1:37).

Господи, зглянься на прохання народу України та врятуй нашу Батьківщину Своїм милосердям. З Богом і Його Пречистою Матір’ю переможемо!

Благословення Господнє на вас! Амінь.

† Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії

м. Надвірна

07.04.2022 р.Б.


Послання і проповіді