«А виноградарі, схопивши його слуг,

Кого побили, кого вбили, кого ж укаменували»

(Мт.21:35).

Вступ. В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа! Дорогі браття і сестри! Вчорашнє свято Собор Різдва Пресвятої Богородиці допомагає зрозуміти значення батьків і дітей у суспільстві. Наступного дня Церква згадує мученика й архидиякона Стефана, котрого виховали праведні батьки разом із Церквою.

І). Життя святого Стефана. Упродовж радісних різдвяних свят споминаємо і про трагічні події: вбивство невинних вифлеємських дітей і каменування мученика й архидиякона Стефана. Діти й архидиякон стверджують про народження Ісуса Христа, хоча їх відкинули так звані «будівничі» Ізраїля. Довірившись Христові, Який переміг смерть, вони без вагань пішли на мучеництво.

Свято первомученика Стефана поміщено після світлого празника Різдва Христового. Господь у своєму Різдві став людиною, щоб повернути всіх людей до себе через любов і милосердя й показати євангельський шлях спасіння. Мучеництво Стефана за віру в Бога нагадує подвиг отців монахів з Дори – Мирона і Порфирія, о.Косила Михайла та багато простих людей, котрі свідомо й добровільно віддали своє життя за Христа, котрий народився у Вифлеємі.

Стефан свідчить про Бога проповіддю і своїм життям, підкріплюючи істинність знаменнями і чудесами. Успіху його проповіді спротивились єврейські законовчителі. Вони хитрістю, лукавством та неправдивими свідченнями змалювали перед суддями Стефана як того, котрий зневажає Бога і його пророка Мойсея. Однак Стефан своїм роздумами про відносини Бога і людини, привселюдно виявляє правду про постійний опір єврейських законовчителів Господеві та вбивства ними пророків. І тому єврейські судді знову засудили невинного чоловіка і, закривши вуха, відвели Стефана за місто, де його жорстоко каменували. Якраз нині Євангеліє притчею про виноградарів підтверджує ці злочини єврейських керівників.

ІІ). «А виноградарі, схопивши його слуг, кого побили, кого вбили, кого ж укаменували» (Мт.21:35). Господар в цій притчі – Бог Отець. Насаджений Ним виноградник втілює народ єврейський, який виведений з країни Єгипетської і звільнений з рабства. Господь насадив юдейський народ в землі, де течуть молочні та медові потоки, щоб вони принесли плід заповідей Божих. Обвів його огорожею, тобто зміцнив їх захистом ангелів. Видовбав у ньому чавило, тобто святу Церкву, де збираються плоди праведності й святості; подібно до того, як грона давляться лише в результаті старанної праці, так і святі мученики в результаті страшних гонінь і тортур, немов виноградні грона, проливають свою кров. Башта, збудована в центрі самого виноградника – це наш Господь, що народився через Діву Марію. Ісус своєю присутністю захистив всіх святих і мучеників духовною зброєю від свого підступного ворога, яким є диявол.

Коли ж настала пора винозбору, послав він слуг своїх, тобто пророків до виноградарів – вчителів Закону, щоб взяти свої плоди. Вчителі Закону з презирством повстали проти Господа, зустрічали їх мечами, побоями, камінням та переслідуваннями. Вони вбили Ісаю, закидали камінням Єремію, переслідували Іллю й обезголовили Івана Хрестителя. Тому народ, який переслідує своїх вчителів і не приносить плодів покаяння, стає спільником юдеїв.

Нарешті з волі Отця у виноградник прийшов Син Єдинородний, Ісус Христос. Виноградарі, учителі Закону, вирішили вбити спадкоємця і забрати собі його спадщину. «І, взявши його, вивели геть з виноградника й убили» (Мт. 21:39). Вони розіп’яли Господа поза містом, кричачи: «Нехай буде розіп’ятий!» (Мт. 27:22). Отже, господар виноградника їх покарає і забере від них Царство Боже та дасть іншим народам, котрі будуть з виноградника «приносити плоди його» (Мт. 21:43).

ІІІ). П’ята заповідь Божа каже: «Не вбиватимеш» (Вих. 20:13). Господь покликав кожну людину у світі виконати певне завдання. Людина від самого народження навчається мудрості, працює, живе і… помирає. Життя разом із смертю знаходяться весь час у міцних Господніх долонях. Він дарує життя і так само забирає його назад. І тому нікому не дозволено в добровільний спосіб комусь відібрати життя без Божої волі, навіть собі. П’ята заповідь перестерігає від цього важкого гріховного вчинку, тобто прямого й свідомого вбивства: «Не вбиватимеш», – (Вих. 20, 13). Ісус пригадує цю заповідь у своїй Нагірній проповіді: «Ви чули, що було сказано давнім: «Не вбивай»» (Мт. 5:21) і долучає до цієї вказівки заборону ненависті, гніву і помсти. Сам Христос колись не захищався у напасливих ситуаціях, хоч міг. Він одного дня дав наказ апостолові Петру сховати вийнятий меч назад до піхви (пор. Мт. 26:52).

На превеликий жаль, не всі люди мають добрий намір. Скрізь по світі появляються вбивці, професійні кілери, спокусливі на скороминучі гроші, котрі мусять служити першою чергою людям; самогубці, губителі ненароджених діточок, ті, що нищать необдумано гнівливим агресивним словом, калічать по-різному тіло чи душу, погрузли сповна у гріховності зі злом, провокують жахливі війни, вбиваючи безвинних мешканців певної території тощо…

ІV). Вбивство будь-якого роду – це гріх проти Життя. Свідомо вибравши дорогу вбивства, людина стає злочинцем. Не всі випадки вбивства є вчинені навмисно, бо іноді буває, що непоправна шкода чиниться ненароком, тобто без згоди волі людини. Катехизм Католицької Церкви каже, що «ненавмисне вбивство морально не звинувачується. Але не можна виправдати людини від важкої провини, якщо вона без відповідних мотивів спричинила смерть, навіть без наміру призвести до неї» (ККЦ, 2268). Мається на увазі, що є теж убивства наче морально нейтральні, а також спровоковані актом більшої або меншої вини. Сюди відносимо для прикладу смертельні дорожні випадки (через недбайливість водія, недобрий технічний стан автомобіля, п’янство чи наркотики) і т.д.

4.1). Аборти – це вбивство. Людське життя безцінне від самого початку і воно не завмирає навіки під сонцем… Наука каже, що уже в першу секунду життя визначаються стать, колір волосся, шкіри й очей, міцне здоров’я чи нахил до декотрих захворювань, високий і низький ріст… Ці риси встановлені якраз відповідно до генетичного людського коду. Однак скрізь поширюється, мов чума, ця своєрідна «культура смерті», знищення ненароджених дітей через аборти… Один чоловік ставить виважено питання: «Не запитуй, у яких випадках можна вбивати ненароджених. Краще дай відповідь: за що вбиваєш дитину абортом? Чому топчеш квіти нашого життя?».

Особливо противні природі є випадки, коли родичі убивають рідних ненароджених дітей. Тоді дитина не може боронитися і це робить аборт особливішим видом злочину. Звернімо увагу на те, що вбивство дітей надає цілій родині п’ятно Каїна і стягає прокляття на ту першу і найважнішу клітину суспільного життя. Душпастирі мусять працювати над тим, щоб зберегти найсвятіші суспільні ідеали, якими є материнство і родина від тої язви, якою є зігнання плоду. Народ і держава, в котрій батьки чинять такі гріхи немають майбутнього!

4.2). Подібним до убивства дітей є обмеження числа народження потомства. Великою кривдою слід уважати не допущення дитини до життя! Така дитина могла би принести родичам і цілому народові якісь Божі дари та вирішення певних соціальних питань. Система обмежування числа потомства веде ввесь народ до зникнення. Для розвитку нації у кожній родині повинно народжуватися не менше трьох – чотирьох дітей. Народ, у якого жінки і чоловіки не хочуть нести тягарі й обов’язки батьківства, — засуджений на зникнення й упадок. Бог карає ті родини, які свідомо не приймають Божих дарів численного потомства.

V). Корупція – це такий самий гріх, як і вбивство. Адже тут вбивається суспільство, скривджуються бідні, вдови, сироти і хворі. Людина своє відпрацювала, сплатила податки, своє життя віддала на побудову держави, а в неї беруть і крадуть. Слово «корупція» означає «завдавати шкоди», «викривляти», «фальсифікувати». У Катехизмі «Христос – наша Пасха» Церква навчає, що «корупція – суспільно небезпечне явище, а з християнського погляду – гріх» (п. 967). «Християнин не може брати участі в корупційних діях і не повинен мовчати, коли це роблять інші» (п. 967).

Що ж дає початок корупції? Апостол Павло вбачає її корінь у грошолюбстві, включно з віровідступництвом, кажучи: «корінь усього лиха – грошолюбство» (І Тим.6:9-11). Папа Франциск підкреслює, що скорумпована особа «не знає ні братерства, ні приязні, для неї існують лише співучасники». Корумповане суспільство поступово розхитується та розпадається. Воно перетворюється на табір де переважають кумівство і клановість. Все суспільство несе за це відповідальність перед Богом, але найбільший тягар відповідальності за це явище несе державна влада та представники політичної спільноти. Чому? Бо корупція отруює співжиття між людьми і загороджує шлях до спасіння.

Зцілення від цього гріха та преображення людського серця можливе тільки через силу Божественної благодаті та відкритість людини на Боже милосердя. Тому подолати це зло можна через витривалу співпрацю з благодаттю Святого Духа, який може очистити людське серце і відновити «лице Землі» (Пс. 104:30).

VІ). «Не убий» – послання праведного митрополита Андрея Шептицького. Воно було написане в дуже складний час для України. Тоді тривала Друга світова війна, а українське суспільство було розділене на кілька партій, що боролися одна з одною. Деякі слова славетного митрополита немов би звертаються до сучасних українських політичних діячів: «Не треба Україні інших ворогів, коли самі українці українцям ворогами, що себе взаємно ненавидять і навіть не стидаються вже тої ненависті! Христос сказав: «Кожне царство, розділене проти себе, запустіє, і дім на дім впаде. Коли ж і сатана проти себе розділився, як встоїться його царство?» (Лк. 11:18).

Як довго не буде між нами християнської єдності, так довго й найслабший противник буде від нас сильніший! Як довго у національних справах більше пам’ятати будуть українці на власне індивідуальне добро, так довго загальна справа не буде могти успішно розвиватися. Бо тої загальної справи просто не буде, бо не буде її в свідомості і в совісті людей!».

Бог збудував нерукотворний пам’ятник перестороги – оповідання про вчинок Каїна і кару прокляття. «Якщо хтось уб’є Каїна, то зазнає помсти всемеро» (Бт.4:15). Закон Господньої волі поставлено супроти людей: «Не убий»! Основою всякого суспільного ладу має бути святість людського життя. Кожному, хто порушить ту святість, каже: «Що ти зробив? Ось голос крови брата твого кличе до мене з землі. Тепер же проклятий ти від землі, що відкрила свої уста, щоб прийняти кров брата твого з твоєї руки. Коли оброблятимеш землю, вона вже більше не дасть тобі свого врожаю. Втікачем і волоцюгою будеш на землі.» (Бт.4:10-12). Цей засуд Божий громом прокляття спадає на всіх тих, хто проливає невинну кров.

П’ятно прокляття лежить на душі вбивці. Боже благословення віддаляється від нього і сатана стає по правиці його. Дні його будуть короткі; діти залишаться сиротами, а жінка вдовою. Діти його мандруватимуть та просити допомоги у тих, що їх руйнували. Чужі розграбовуватимуть його працю, ніхто не виявить милосердя до нього і не буде ласки для його сиріт. Такими жахливими словами описують стан прокляття (пор.Пс.37, 108), така доля убивці на цьому світі. Вбивця на землі виконував частину якогось плану і його спасіння проходить через молитву, піст, покаяння, а Євхаристійна Кров Ісуса Христа допомагає змити й очистити його душу від гріха. Ніколи не можна легковажити своїм життям, тим прекрасним Божим даром на землі, який готує нас до вічності.

Висновки. Вітаючи всіх зі святом Стефана пам’ятайте, що людське життя — неоціненний скарб. Любімо тих, що ще живуть, шануймо тих, хто вже відійшов… Не сміємо ніколи забирати для себе права Творця, бо лише Він є єдиним Паном життя і смерті. Кожен повинен дбати про своє життя, оберігати цей скарб від усіляких небезпек, піклуватися завжди про все необхідне для його утримання. Книга Йова каже, що у руці Бога перебуває душа всього живого і дихання кожного людського тіла… (пор. Йов. 12:10).

Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, допоможи Україні берегти життя своїх громадян повсюди.

Господи, благослови сили і здоров’я нашим сім’ям берегти життя ненароджених дітей та особисто примиритися з Богом.

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії

9 січня 2020 року Божого

м. Коломия