Вітаю всечесних отців, місцеву владу, гостей, запрошених і громаду м.Надвірна християнським привітом “Слава Ісусу Христу!”.

Вступ. Час переслідування християн в комуністичному Радянському Союзі – це був період розп’ятої Церкви на Голгофі. Цього року минає 150 років від дня народження митрополита Української Греко-Католицької Церкви Андрея Шептицького. І ми стоїмо перед винесеним та уквітчаним хрестом у храмі, згадуємо ті страшні неронівські часи, бачимо нові і витончені переслідування Церкви знову і просимо миру для України.

І). Історія хреста. Одним із найбільш поширених християнських символів є святий хрест. Хрест має багато символічних значень: це символ спасіння, щастя, любові Бога, символ перемоги над злими силами, духовна зброя і джерело духовної сили і захисту, а вороги його ненавидять. В історії християнства хрест відомий зокрема, як охорона від духовного і тілесного зла, він оберігає доми і життя людей. Церква молиться на Утрені свята: “Хрест – охорона всієї вселенної, хрест – окраса церкви, хрест – володарів сила, хрест – вірних опора, хрест – ангелів слава і демонів поразка”. Знаком хреста нагороджували воїнів за особливі бойові заслуги.

Хрест знали давні народи ще до народження Ісуса Христа. Наприклад, римляни перейняли від палестинців практику карати злочинців смертю на хресті. У той час там карали злочинців каменуванням, але для Ісуса Христа єврейський парламент – Синедріон, обрав найганебнішу смерть – розп’яття на хресті. І це був спосіб, щоб морально і фізично зневажити невинну особу Ісуса Христа, зачисляючи Його до найбільших злочинців. І тільки в 313 році Візантійський імператор Костянтин Великий своїм Міланським законом дав право християнам вільно визнавати свою релігію та заборонив карати розп’яттям будь-кого.

ІІ). Віднайдення хреста Господнього. Християни, отримавши право офіційно визнавати віру в єдиного Бога, почали цікавитись долею хреста на якому був розп’ятий Спаситель. І тут одна жінка – Олена, мати імператора Костянтина, прибула в 326 році до Єрусалиму та розпочала пошуки хреста Спасителя. Їй вдалось віднайти три хрести на яких були розп’яті два розбійники і Месія. Патріарх Макарій доручив прикладати померлого чоловіка до кожного хреста, і коли того приклали до третього хреста, він ожив. Це і був Господній Хрест.

Радості присутніх при цьому не було меж. Усі хотіли бачити і навіть доторкнутись до Господнього Хреста, а тому Патріарх Макарій наказав підносити-воздвигати Господній Хрест, щоб народ міг його бачити. У пошану до Хреста Господнього Церква встановила свято Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього, що його велично святкуємо кожного року 27 вересня Цього дня в храмах відбувається чин підношення Чесного Хреста, а народ на колінах співає: “Господи, помилуй”.

ІІІ). Пошанування хреста. Шанування Хреста Господнього як символу нашого спасіння походить від апостольських часів. У першому столітті св. Ігнатій Богоносець сказав про хрест так: “Хрест – вічний символ віри і влади Христової. Мій дух упокоряється перед Хрестом, який для невіруючих спокуса, а для нас спасіння і життя вічне”. Апостол Павло писав: “Мене ж не доведи, Боже, чимсь хвалитися, як тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, яким для мене світ розп’ятий, а я – світові” (Гал. 6,14). Тому, Церква шанує святий хрест і довершену на ньому жертву Сина Божого на спасіння людей і поклоняється розп’ятому Спасителеві на хресті. Свідченням цього є цілий ряд молитов на честь Животворчого Хреста. “Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і Святе Воскресіння Твоє славимо”. Або “Спаси, Господи, людей Твоїх і благослови спадкоємство Твоє! Дай перемогу благовірному народові над супротивниками і хрестом твоїм охорони люд твій”.

Приклад. Один чоловік у Львівській газеті “Моя сповідь” написав таку історію з життя свого діда. У роки Першої світової війни дід воював на території Італії, в Альпах. Після однієї важкої битви в горах воїнам вдалося захопити поляну, на якій була збудована казарма. Після важких боїв солдати врешті отримали можливість трохи відпочити. Коли, після вечірньої перевірки, всі полягали спати, дід почув у сні голос: “Вставай швидше, йди на поляну, там лежить хрестик, знайди його і забери, бо по ньому ходять люди і топчуть його”. Дід пробудився, розплющив очі – нема нікого. Тільки-но дід знову заплющив очі, як той самий голос пролунав знову: “Вставай, іди, не барися, бо часу нема!” Він швидко піднявся і вийшов на широке подвір’я, залите місячним сяйвом. Дід відійшов від казарми, де спали солдати, на кілька десятків метрів і глянув униз. На освітленій місяцем землі щось заблиснуло. Схилившись нижче, він побачив річ, яка тьмяно світилася. Дід діткнувся її ногою і побачив, що це хрестик. Коли нагнувся, щоб підняти із землі той хрестик, тієї ж миті в нічній тиші пролунав страшний вибух. Коли дід оглянувся, побачив, що казарма, з якої щойно вийшов, злетіла в повітря. Загинули всі, хто там був, лише він урятувався. Дід міцно затиснув срібний хрестик у руці й аж тоді зрозумів, що сталося. Після закінчення війни він повернувся додому з цим хрестиком і розповідав односельцям про своє чудесне спасіння. Носив його на грудях, прив’язавши до нитки. Завжди кожної неділі ходив до церкви і дякував Богові й ангелові-хоронителю за своє спасіння. Дід прожив довге і щасливе життя – майже 102 роки.

Із хрестом пов’язане життя кожної охрещеної людини. Ми проводимо своє життя під знаком і охороною Святого Хреста. Знаменням хреста мати благословляє дитину по її народженні, а коли звершується над дитиною Таїнство Хрещення і Миропомазання, на дитину одягають хрестика. Мати навчає дитину, як правильно треба хреститись. Знак святого хреста кладе на себе християнин багато разів протягом дня і всього свого життя. Знаком святого хреста він знаменує себе, перед сном і прокинувшись вранці, перед споживанням їжі і після того, перед виконанням праці і по її завершенні, вирушаючи в подорож, під час подорожі і повернувшись з неї. Хресним знаменням починається і закінчується щоденна наша молитва кожного дня.

Воздвиження Хреста показує все земне життя і приниження Ісуса Христа. Син Божий покидає Престіл слави і сходить на землю; народжується від Дівчини з Назарету; Його першою колискою стають давно закинуті ясла; маленький Ісус втікає від переслідування Ірода до Єгипту; 30 років перебуває незнаним у Назареті; Бог приймає хрещення від раба, а голос із неба називає Його Сином Улюбленим; терпить спокуси сатани; проповідує Царство Небесне посеред різних перешкод, наклепів і небезпек; стає проданий своїм учнем за 30 срібняків; засуджують як бунтівника і на хресті розпинають як розбійника, а запечатаний гріб пильнують наче якогось неправдомовця. Воздвиження Хреста вгору пригадує засоромлення мудреців і всіх книжників при храмі в Єрусалимі від 12 літнього Ісуса, сліпі на його слово бачать, глухі чують, духи нечисті тікають, смерть на Голгофі затемнює сонце, земля трясеться при Його воскресінні з гробу. Похилений до землі хрест запитує: “Чи здатні ми схилитися в покорі і терпінні для прослави Божої і добра ближнього?”. Піднесений хрест вгору запитує: “Чи думаємо про заповідь Божу любити один одного і стати досконалим?”.

IV). Хрест Господній – спасіння людини. Благодатні хвилини спільної молитви перед Животворящим Хрестом запевняють правдиво віруючій людині прихід вічного щастя у її життя. І тому Хрест знаходиться у центрі наших переконань, віри і світогляду. А це означає, що пережити страждання чи терпіння на власному досвіді є дуже важко. “Чому я повинен терпіти?”, адже Бог покликав нас до повноти щастя, а страждання обмежує моє життя. І тому бентежаться розум і почуття наші, коли самі проходимо через хрест, через страждання, через спустошення, через переслідування.

У такі хвилини життя свій власний хрест (горе) стає величиною у все життя, закриває Хрест Христовий і мало хто згадує Ісуса розп’ятого на Голгофі. Власне страждання людини опиняється в центрі, бо все інше стає другорядним. І тому часто ми не розуміємо свого терпіння і нарікаємо на Бога, а нерідко озлоблюємося ускладнюємо відносин з ближніми навіть до можливості втратити віру!

Для того щоб ми могли легше нести свій хрест, маємо дуже ясно зрозуміти одну істину, що Бог захотів спасти світ Хрестом. І як чудово звучали сьогодні слова апостола з Першого послання до Коринтян: “А що світ своєю мудрістю не спізнав Бога, то Богові вгодно було спасти віруючих глупотою проповіді. Коли юдеї вимагають знаків, а греки мудрості шукають, – ми проповідуємо Христа розп’ятого: ганьбу для юдеїв і глупоту для поган, але для тих, що покликані, – чи юдеїв, чи греків – Христа, Божу могутність і Божу мудрість” (1 Кор. 1,21-24).

Богові було угодно божевільними словами проповіді про Хрест спасти світ. Апостол Павло не соромиться називати християнську проповідь юродством, в перекладі на звичайну мову означає божевілля. Божевільно є говорити людині, що через страждання вона спасається, адже всі люди втікають від будь-якого терпіння. Жодна релігія не пропонує людям Хрест як дорогу визволення, але й жодна релігія не запевняє воскресіння.

Господь пропонує нам взяти на себе свій хрест і йти за Ним. “Коли хтось хоче йти за Мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій і йде слідом за Мною” (Мр. 8,34). Не бійтеся терпіння, а сприймайте його так, як Ісус прийняв хрест своїм життям. І ми знаємо, що у глибині людського терплячого серця відбувається воскресіння нової людини. Нам знайома творчість Шевченка, котрий сказав своєму народові слова взяті із власного досвіду життя “Борітеся – поборете, вам Бог помагає”. Отже, християнство володіє великою силою Божою здатною перетворити на краще людину, суспільство і світ. А люди у простоті серця мають прийняти це послання і виконати свій обов’язок перед Господом і своїм народом, бо це шлях перемоги і воскресіння.

Висновки. Смерть Ісуса Христа перемінила хрест із дерева ганьби на знамення перемоги. Костянтин Великий під знаменом цього хреста переміг свого ворога Максентія. І тому кожна охрещена людина отримала приклад, як силою Хреста Господнього перемогти свого спокусника, тобто диявола.

Завдячуючи Святому Духові і благодаті святого Хреста на Майдані почалося воскресіння України. Північний сусід знову тягне нас на страшну історичну Голгофу, щоби наново розіп’ясти! На щастя у нас виросло нове покоління сповнене духом свободи і молодь бажає жити по Божому закону. Нехай же Хрест Господній буде нам ознакою віри і спасіння, бо він віками був у великій пошані в наших побожних дідів і прадідів, теперішніх мучеників Небесної Сотні, наших героїв солдат і офіцерів у цій війні.

Нехай Пресвята Богородиця, Мати Божа Неустанної Помочі, допоможе захистити Український народ і зберегти єдиною нашу країну. А за словами апостола Павла на весь народ в Україні нехай сходить: “Благодать Господа нашого Ісуса Христа” (Рм.16,20). Амінь.

+Єпископ Василій Івасюк

Правлячий Архиєрей Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ

м. Надвірна,
27 вересня 2015 р. Б.