Блаженні чисті серцем,
бо вони Бога побачать”.
(Мт. 5, 8)

Вступ. Основна ціль існування людини на землі – це підготовка до Вічного Життя і тому людина тут на землі повинна увійти в спілкування з Богом, достойно приготувавши у своєму серці помешкання для Господа.

І. Неділя святих Отців перед Різдвом Христовим. Два тижні перед Різдвом Христовим святкуємо неділю Праотців. Тоді Церква молитовно прославляє всіх старозавітніх праведників, котрі з надією очікували пришестя у світ Месії. Неділя святих Отців перед Різдвом Христовим згадує тільки тих праведників, котрим Господь дав обітницю бути предками по плоті Спасителя світу. В цей день під час Божественної Літургії читається розповідь про народження Спасителя світу словами: “Родовід Ісуса Христа, сина Давида, сина Авраама …” (Мт.1.1). І закінчується перелік всіх предків Спасителя: “Йосиф, чоловік Марії, з якої народився Ісус, що зветься Христос. Поколінь же всіх: від Авраама до Давида чотирнадцять, від Давида до вавилонського переселення чотирнадцять і від вавилонського переселення до Христа – чотирнадцять” (Мт.1,16-17).

В цьому довгому перечисленні імен знаходиться дуже важлива думка, а саме: Ісус Христос згідно земного походження є Сином людським, а з іншої сторони – Єдинородним Сином Божим. Народи цілого світу стали відкуплені стражданнями і смертю людини Ісуса і спасенні правдивим Богом – Месією. Різдво Месії і Воскресіння Христа залишили для людей великий дар – спасіння душі. Отримати його може та людина, котра готова принести себе, своє серце, думки і бажання в жертву Богові, як Авраам свого сина Ісаака.

Богослужіння перед Різдвом постійно нагадує слова молитви: “Вертепе прикрасися, бо йде Агниця, що носить в собі Христа”. Біблійне слово “вертеп” має подвійний зміст. Історичний глибокий зміст слова “вертеп” – це печера, в котрій дві тисячі років тому назад перебував народжений і в яслах покладений, спасіння нашого ради, істинний Бог наш. Духовне значення слова “вертеп” – це серце людини, в котрому за свідченням апостола Павла повинен родитися Христос і вірою оселитися “у серцях ваших” (Еф.3,17). Євангеліє підтверджує, що серце є осередком людського життя і повинно стати яслами самого Бога.

ІІ. Серце людини. Найгарячішим бажанням нашого Спасителя є бачити в душах вірних народження і закріплення Божої любові. Серцем людина молиться, відчуває Бога і пізнає як матеріальний так і духовний світ. Сердечна молитва є найбільш щира форма звернення людини до Бога. Таким чином, серце людини є центром духовного життя і богопізнання. Однак, часто з волі самої людини “із серця бо походять лихі думки, убивства, перелюби, розпуста, крадежі, лживе свідчення, богохульства” (Мт.15,19). Так виходить, що поведінка людини, думки і вибір життєвої позиції визначається сердечним бажанням. Тому віддати своє серце Богові, означає перш за все оберігати його від духовної нечистоти.

Прямий предок Христа по плоті пророк і псальмопівець Давид, просив Господа: “Серце чисте створи в мені, о Боже” (Пс.50,12). Така молитва зігріває душу, збуджує в ній благоговійне захоплення і прикликує Божественну благодать. Чисте серце – це наше багатство, слава і місце народження святих почуттів і бажань. Чисте серце – це храм Божий, охоронець благодаті Святого Духа і Дух Божий живе в ньому. В чистому серці народжується все найкраще, світле, прекрасне, що може бути в людині. Віддати своє серце Богові означає зробити його жилищем, храмом триєдиного Бога. “Коли хтось мене любить то й слово моє берегтиме і полюбить його мій Отець, і прийдемо ми до нього, і в ньому закладемо житло” (Ів.14,23).

Свята Церква хоче, щоб її вірні гідно зустріли велике свято Різдва Христового. І тому вводить нас у час сорокаденного посту, під час котрого кожен християнин повинен очистити своє серце таїнством Святого Покаяння від гріхів і укріпити свою совість молитвами та Причастям Святих Христових Таїн. І це є найбільший подарунок маленькому Ісусові, народженому поза містом Вифлеєм. Християнин повинен завжди прикрашувати своє серце ділами милосердя для зустрічі з малим Ісусом. Пам’ятаючи про своє покликання нам потрібно своє серце жертвувати Богові. Християнське серце прикрашене добродійствами, гідно зустрічає і прославляє велике свято Різдва Христового у духовній радості.

ІІІ. Жорстокі серця. Найжорстокіші серця знаходяться не серед безбожних людей, а серед народу Божого! Християни схильні думати про атеїстів, партійних керівників, насмішників, богохульників та інших осіб, які зневажають і відкидають Бога, як людей жорстокого серця. Ми думаємо про них так: “Їхні серця під впливом гріха стали кам’яними. Для таких вже не можливе покаяння”. Найтвердіші серця знаходяться в Домі Божому. Біблія каже, що Богу особливо противне таке тверде серце, коли людина чує Слово Боже і відкидає його. “Хто від картання стає тугошиїм, того розіб’ють умить, і то невигойно” (Пр.29,1). Єврейське слово “картають” в цьому вірші означає повчити і виправити силою Святого Духа. Фраза “не буде йому ліку” означає “не буде видужання, ні надії на порятунок”. Отже, ці люди, частіше за інших чують науки в храмі, але жорстоке серце не приймає численних попереджень і стає нечутливим до зцілення!

Дійсність трагічна: всупереч палким проповідям безліч християн не практикують почутого. У їхньому житті є такі місця, куди вони відмовляються впустити Бога і тому продовжують холонути та байдужіти. Вони не слухають науки Слова Божого і внаслідок чого відрізають себе від надії на зцілення! На противагу їм можна поставити тих, котрі проклинали Христа, переслідували Його і гнівно погрожували кулаками в обличчя Богу. Раптом вони почули благу вістку Євангелії і, відчувши чистий люблячий докір Святого Духа, їхні серця розтанули. Вони розкаялися перед Ісусом і їхнє жорстокосердя зцілилося. Ви при цьому подумаєте: “Як це зрозуміти, що довший час затверділий від гріха чоловік має надію на зцілення, а так званий байдужий християнин, закоренілий у своїх гріхах, такої надії не має?”. Вся різниця полягає в тому, що грішник не раз чув картаючі проповіді і не виступав проти них, а тому його серце не робилося жорстоким. Християнин чув проповіді, противився їм і робив своє серце з кожним разом твердішим і закаменілім.

З досвіду можна сказати, що найтвердіші і невиліковні серця завжди чули проповідника. Такого жорстокосердя не існує навіть в холодних і формальних церквах, в яких впродовж багатьох поколінь перекручувалось пояснення Євангелія. Затверділе серце завжди існує там, де проповідується чисте Слово Боже, але до байдужих слухачів! Жорстоке серце – це те серце, яке рішуче противиться здоровій науці та виробило імунітет на докори сумління і застереження Святого Духа проти гріха.

Якщо ви будете так продовжувати, то, звичайно, серце ваше затвердіє без надії на зцілення! Я хочу провести невеликий екзамен для того, щоб подивитися, чи були вами зроблені перші кроки до жорстокого серця. Дозвольте запитати вас: 1). Скільки разів ви чули або читали про те, як небезпечно занедбувати щоденну молитву і читання Біблії? 2). Скільки разів ви чули попередження про жахливі наслідки поширення пліток? 3). Скільки разів ви чули попередження про те, яким небезпечним є таємний гріх?

Дійсно, можна любити слухати Боже Слово, шанобливо схвалюючи істину, що проповідується, і разом з тим ставати безнадійно жорстокосердим! Вам щиро здається, що ви прийняли проповідь і згідні з нею тільки тому, що сиділи в церкві і слухали її, роздумували над нею і навіть обговорювали під час недільного обіду. Однак, разом з тим, ви так і залишились усього-на-всього слухачем Слова, а не його виконавцем!

Ізраїльський народ любив слухати могутні проповіді Єзекіїля, але ніколи їм не корився! “І вони приходять до тебе гуртом і сідають перед тобою – люд мій! – і слухають твої слова, але не виконують їх. Брехня в них на устах в них, серце їх уганяє за наживою. І ось ти в них, мов співак забавний, що має гарний голос ще й на струнах доладно перебирає. Вони слухають твоє слово, але не виконують його” (Єзк.33,31-32).

Висновки. Вифлеєм – це є Двері Божого Милосердя у Ювілейному Році, для кожного людського серця очищеного від злих помислів. Через декілька днів ми будемо молитовно згадувати велику і радісну подію Різдва Господа нашого Ісуса Христа. Слідкуйте за чистотою і простотою свого серця, яка є запорукою єдності і не дозволяє служити Богові й мамоні та наповняє людину спасаючим страхом Божим. Нехай Пресвята Богородиця, Мати Божа Неустанної Помочі, допоможе кожному з вас робити діла милосердя потребуючим від чистого серця. А милосердний Господь направляє і веде кожну людину дорогою спасіння, допомагаючи зберегти чистоту нашого серця, тому що “блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать” (Мт. 5,8).

Благословення Господнє на вас!

+Єпископ Василій Івасюк

Правлячий Архиєрей Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ

Виголошено в храмі святого свящмуч. Йосафата м. Коломиї,
3 січня 2016 р. Б.