Проповідь владики Василія Івасюка на неділю про блудного сина

«Встану та й піду до батька мого» (Лк.15:18).

Вступ. Милосердя – це втілення високої любові до ближніх і справедливе прагнення допомогти кожному, хто має в цьому потребу. Євангеліє навчає, що обов’язком кожної людини визначено такі милосердні вчинки: голодного нагодувати, спраглого напоїти, нагого одягнути, недужого відвідати, померлого поховати.

І). Притча про блудного сина – це історія про милосердного і люблячого Батька.

Приклад покаяння блудного сина готує нас до початку Великого Посту і подає надію на велике Боже милосердя. Юний і легковажний син покидає дім Батька і повертається додому досвідченим хлопцем. Зворушливий опис синівського покаяння та батьківської любові, надії та очікування – дуже важко пояснити людською мовою. Ця притча змушує кожного із нас думати про Бога і про себе. Бог – люблячий Батько, Який все прощає, і про себе – як про одного з тих багатьох блудних синів, котрі щодня звертаються до Бога словами молитви «Отче наш».

Одного разу до радянської в’язниці потрапив священник. І щовечора, перед сном, в’язні просили священника розповідати їм «Притчу про блудного сина». З великою увагою і надією, із сльозами на очах ці ув’язнені слухали про зворушливу зустріч Батька і блудного сина. Пригадаймо і ми початок цієї притчі: молодший син вимагає в рідного батька отримати свою частку маєтку. Звичайно, це було великою образою для Батька. Проте ми не чуємо від нього жодних слів докору, криків, сварок чи нарікань, а є просте ствердження факту: «І батько розділив між ними свій маєток» (Лк.15:12). Кожен із синів отримав свою частку маєтку, хоча вони ще так мало над ним працювали. Однак, це свідчить про любов і довіру Батька до своїх дітей.

ІІ). Втеча у «край далекий» – країну гріха.

Після свого гріхопадіння Адама і Єви, Бог не залишив людину. Перші прародичі, а згодом і усі люди отримали в посідання прекрасну спадщину нашого Небесного Отця. Проте ми, люди, так часто забуваємо про цей «маєток», яким є цілий світ, сотворений Богом. Ми не дбаємо про нього, занедбуємо і нехтуємо ним, не прагнемо облаштовувати, підтримуючи порядок і красу в ньому.

Книга Буття наголошує, що без Бога нічого б не сталося. Цей свій «маєток» (Лк.15:12) Господь довірив не досконалим ангелам, а грішним людям. Син Божий став людиною, щоби допомогти грішним людям правильно управляти світом, дарувати спасіння людству, своєю наукою прагне розкрити любов Бога до людини та все повернути до святості і первісного порядку у світі. З тим статком, який людина так легко отримала, стається те ж саме, що в нинішній притчі: втікаємо у «край далекий» (Лк.15:13) і там тяжко грішимо, безперешкодно чинимо розпусту, розтрачуємо свій «маєток» – природу, легко продаючи свої батьківські землі та руйнуємо і занедбуємо своє здоров’я. Напевно, кожен з нас намагався заховатися від Небесного Батька в тому «краю далекому» не один раз, обманюючи себе, що все буде добре, я дам собі раду і ніхто ні про що не дізнається.

Не один раз люди необдумано витрачали даровані блага: повітря, воду, землю і здоров’я та їх забруднювали. Бог, створивши чоловіка і жінку, сказав: «Будьте плідні й множтеся і наповняйте землю та підпорядковуйте її собі; пануйте над рибою морською, над птаством небесним і над усяким звірем, що рухається по землі. По тому сказав Бог: Ось я даю вам усяку траву, що розсіває насіння по всій землі, та всяке дерево, що приносить плоди з насінням: вони будуть вам на поживу» (Бут. 1:27-29).

Господь не казав знищувати їх вогнем. Притча називає забруднення душі «живучи розпусно» (Лк.15:13), бо поняття «розпусти» поєднується із брудом. Забруднення навколишнього середовища нагадує тілесну розпусту і нечистоту. Весною чи восени горить навмисне підпалена трава, опісля бачимо вже неродючі землі, а десятки гектарів вигорілої землі не приносять жодного врожаю. Ми ставимо собі просте запитання: «Хто це смів такі родючі землі робити безплідними і бідними?» Відповідь дає нинішня притча: «Блудний син підпалив траву!». Весною, палаючи у вогні, благають нас про порятунок новонароджені птахи і маленькі тварини. Одним словом, вся природа протестує проти екологічного свавілля людини. Такі злочини є важкими екологічними гріхами. Пожежею в лісах спалено все живе на землі.

Сьогодні бачимо ще одну небезпеку – вирубані цілі ділянки лісу в Карпатах. Гори лисіють і стають пустелею, змілілі річки, позбавлені піску й гравію, які нещадно краде людина, приводять до засихання джерел. Відстріл диких тварин та птахів згубно впливають на нашу природу й ведуть до великого беззаконня. І це все роблять блудні сини. Душі цих блудних синів знаходяться у «краю далекому», хоча тілом вони присутні тут, в Україні. Гріх проти природи – це нова рана на тілі Спасителя.

ІІІ). Наслідки блудного життя людини.

Прямим наслідком таких гріхів є голод і хвороби, війни та ненависть, або іншими словами життя поза Господом Богом, тобто нехтування Божими Заповідями. Життя такої людини стає подібним до життя між свинями.

Блудному синові не давали їсти навіть тієї їжі, котру їли свині. Доля його сьогодні спіткала і нас з вами. Більш ніж сімдесятирічне перебування цілого народу у «краю далекому» – у неволі атеїзму і воно не могло пройти безслідно. Воно спричинило загальний переполох в серцях та умах народів. Всі хочуть щось продати чи вкрасти, обманути і збрехати, бажають собі слави, залишаючи народ животіти та виганяють людей на заробітки з України. Реформи, зміни, зроблені без Божого благословення приводять до життя поміж свиней-дияволів. Всі забувають, що в домі доброго і милосердного Батька було краще, бо у своїй хаті своя правда і сила і воля. Батьки передали нам віру, а сумління постійно промовляє, що треба повертатися додому і «навертатися» у своїх вчинках та змінювати своє бачення про сім’ю, родину і Батьківщину. Не раз можемо чути такі болючі слова деяких людей «Що мені дала Україна?». Відповідь проста: «Ви зробили вище наведені гріхи і збагатилися». У мене до тих окремих людей є зустрічне запитання: «А що ви дали Україні?» Ваші діди і прадіди віддали своє життя за правду, бо мріяли й бажали бачити Незалежну Україну. Поет Тарас Шевченко і гетьман Калнишевський, патріарх Йосип Сліпий і поет Василь Стус, воїни УПА і Небесної Сотні – це українська родини, котра віддала за волю України свою молодість, творчість, майбуття і життя. Правдива еліта й інтелігенція – це ті, котрі дають для народу, а не нагромаджують багатства для себе.

Наближається час Великого посту, який має стати для кожного із нас тією дорогою, якою ми прямуємо до Батьківського Дому впродовж шести тижнів. Повернувшись до української хати, ми знайдемо нашого люблячого Батька, котрий давно чекає нас і навіть не згадає жодних гріхів і нашої зради блудної дитини. Найголовнішим для нас має бути бажання покинути «край далекий», щоб бути слугою в домі свого Отця. Тому, стоячи на колінах у сповідальниці перед всемогутнім Богом у часі Великого Посту, не забутьте покаятися з тих гріхів, якими розтрачувалися дарований нам «маєток» у часі перебудов та реформ, коли нищилося все українське і краса нашої природи, вчинені гріхи проти своїх людей та новітнього рабства. Пробудіть покаяння свого серця за ненаситне і зростаюче бажання «мати гроші, багатство будь-якою ціною», замість того, щоб «бути українцем, жити на своїй землі, відновлювати будівництво робочих місць, оберігати здоров’я людей і дітей».

Пам’ятайте, дуже важливий Божий план, а саме: Господь покликав жити на території нашої держави різні народи. І прийнявши різні уряди і служіння, кожен із нас має обов’язок вірно служити та любити цю землю, бо за це буде питати вас Господь Бог. Кожен із нас, починаючи від найвищої влади до найбіднішої людини, зобов’язані стати на захист української землі. Адже вона є для нас матір’ю, а не місцем визиску, заробітку і свідомих злочинів проти природи. Принесімо сльози покаяння за те, що ми вчинили із природою та навколишнім середовищем. Той, хто хоче бути безсмертним, повинен вести благочестиве і праведне життя.

Висновки. Природа гине тоді, коли люди перестають відрізняти зло від добра. Екологічний гріх – це гріх проти довкілля та сотвореного світу. Людина не може легковажити ним, бо несе відповідальність за природу вже з моменту створення світу. Забруднюючи довкілля, ми чинимо екологічний гріх, який є найбільшим соціальним гріхом. Господи прости мої гріхи та гріхи мого народу і поверни Україну з «краю далекого» та знову прийми Її народ до Батьківського Дому-Церкви Христової. Отже, «Встану та й піду до батька мого» (Лк.15:18).

Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, прославлена в Коломийській іконі «Це Мати твоя» заступися за кожним сином народу України у «краю далекому» та захисти Своїм омофором нашу державу.

Прошу тебе, Господи, благослови в стражденну і розгублену годину неньку-Україну. Прошу, Господи, благослови нас!

Благословення Господнє на вас! Амінь!

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії

м. Коломия.

20.02.2022 р.Б


Послання і проповіді