Вступ. Дорогі браття і сестри, дякуючи Богові ми із вами дійшли до  М’ясопусної неділі і ще один тиждень відділяє нас від Великого посту. Дуже корисно розуміти зміст Святого Письма, бо Боже Слово робить душу незіпсутою, розум спрямовує на смирення, серце – на доброчинства, думку скеровує до Божих заповідей, тіло зміцнює духовною працею, сама ж людини стає вдячною.

І). М’ясопусна Неділя.

Готуючись до Великого посту дуже важливо пам’ятати, що Господь відділяє овець від козлів, а не овець від вовків. Господь не обирає між віруючими і невіруючими, між явними грішниками та праведниками. Перші – вівці і другі козли – прообрази християн. Другі християни відкинуті Богом і здивовані присудом, бо претендували на місце у Царстві Небесному. Виявляється, можна вважати себе віруючим і при цьому бути відкинутим Богом. Таке трапиться з кожним, хто є охрещеним і вважає себе християнином, але не живе християнським життям.

Роздумуючи про власну долю на Страшному Суді, ми заспокоюємо себе словами: «Бог є любов, отже, судити нас буде любов Божа». Однак твердження: «Бог є любов» може перетворитися з надії на звинувачення: Бог перебуває в мені настільки, наскільки я наповнений любов’ю.

Частина людей запитає: «Чому Ти відкинув мене, Господи?» У відповідь Син Божий подивиться на них очима «непоміченого» жебрака і скаже: «Бо Бог є любов».

Після цього, очима вагітної дівчинки-підлітка, на яку всі дивилися осуджуючи та хитаючи головою, і скаже: «Бо Бог є любов».

Подивиться очима забутого і викресленого з пам’яті друга дитинства, що став наркоманом або сів до в’язниці і скаже: «Бо Бог є любов».

Очима голодної дитини або багатодітної матері та скаже: «Бо Бог є любов».

Очима хворих, зраджених, зранених життям, що траплялися на життєвому шляху і скаже те саме: «Бо Бог є любов».

Увесь цей калейдоскоп звинувачень лякає зовсім не помстою. Він страшний своєю нормальністю і незворотністю. Нормальністю – бо властивий кожному з нас. І незворотністю – бо на Страшному Суді вже нічого не можна змінити.

ІІ). Сьогоднішнє недільне читання послужило причиною іменувати цей день – неділею про Страшний Суд, через який пройде кожна людина після смерті.

Страшний Суд нерідко утримує людей від грішних помилок. Пам’ять про суд допомагає людині з увагою ставитися до того, що вона говорить, робить і мислить. Наприклад, дуже багато віруючих людей говорять, думаючи про вічність приблизно так: «Хто ж знає, що там буде?» Боже слово про загробне життя каже досить багато і відкриває нам таємницю того, що чекає людину після смерті.

Господь пропонує нам це оповідання про Страшний суд для того, щоб запам’яталося воно в нашій свідомості підготуватися до тієї події, через яку пройде кожна людина. Воно сконцентровує нашу свідомість на тому, що відбудеться за порогом смерті. Людина звертає увагу на те, що діється поряд з нею – на рідних, на близьких, на будинок, на машину, на роботу, на успіхи чи неуспіхи, на досягнення матеріального благополуччя, на подолання труднощів, але найменше думає про те, що буде після смерті. Насправді Святе Письмо звертає увагу віруючих людей на відповідальність у вічному житті за земні вчинки. Існують також інші міркування, які часто присутні у середовищі віруючих людей: «Ну що поробиш, ніхто не без гріха, всі ми грішимо. Якщо кожного грішника карати, що ж вийде? Адже Господь милостивий! Сподіваємося на Його милість – от і грішимо».

Насправді така логіка є небезпечною і згубною. Треба пам’ятати, що Господь Бог не пожалів Сина Свого Єдинородного і дозволив розіп’ясти за гріх людського роду. Отже, тема покарання, пов’язана з темою справедливості. Бог не пожалів найбільш близького до Нього ангела – Денницю, покаравши його за гріх боговідступництва. Це не жарт. І ми легковажимо тим, що думаємо, що нас покарання там, за гробом, не очікує.

2.1). Що таке покарання?

Покарання найтіснішим чином пов’язане зі справедливістю. Якби в нашому земному світі не було б покарання, тоді злочинці розгулювали б на свободі, сильний завжди здобував би перемогу над слабким, могутній – над слабшим. Тоді правда не мала би притулку і сила панувала би, бо не було б справедливості.

Взагалі тема справедливості є викликом для безбожної свідомості. Що таке справедливість? Звідки з’явилося це поняття? У тваринному світі перемагає сильний, бо там працюють інстинкти. В людському житті все по-іншому? Ми гостро переживаємо порушення справедливості – чи то в сімейних відносинах, у трудових колективах, у суспільстві, у державі, у світі! Заради досягнення справедливості люди беруть у руки зброю так, як тепер відбувається в Україні. Росія напала на Україну і люди зі зброєю в руках віддають своє життя за торжество справедливості. Маємо приклад тринадцяти загиблих молодих бійців на острові Зміїний.

Справедливість без покарання не може бути, бо хто порушує її, то повинен бути засуджений і покараний. На цьому ґрунтується стабільність людського суспільства. Людина, що живе несправедливо на землі, буде продовжувати мучитися у вічності з цим важким тягарем.

Саме суд Божий і ставить останню крапку в житті людини. Адже багато чого ми не знаємо, багато чого є прихованим, багато чого відбувається в таємниці. Дуже часто історичні події пояснюються зовсім не тими причинами, які реально їх спричинили. Є багато таємниць, які покривають людське зло, і з цими таємницями люди йдуть до іншого світу.

Суд Божий, який не здійснився над беззаконниками у цьому світі, залишається на суд після смерті. Тому суд Божий виникає з самого Божого задуму про людину. Господь вклав у моральну природу людей поняття про справедливість, і суд у вічності покликаний абсолютною мірою проявити Божественну справедливість.

Кожен із нас стане перед Богом. Жодному не вдасться уникнути цього суду, і кожен отримає за ділами своїми. Те, що ми лицемірно ховали в цьому житті, ми не зможемо приховати там, перед лицем Божим. Усі ми будемо відкриті перед Богом, і кожен дасть відповідь за свої гріхи.

ІІІ). Виправдання людини.

Сьогоднішнє Євангеліє налаштовує нас на ще одну дуже важливу думку: «Як людина може виправдатися?» Адже всі ми грішимо – у думках, словах та ділах. Євангеліє від Матея допомагає нам зрозуміти, що може нас спасти і що може покрити наші недоліки та чим ми можемо спокутувати нашу вину. Чи нагодував ти голодного? Чи напоїв спраглого? Чи прийняв мандрівника? Чи одягнув нагого? Чи відвідав хворого або ув’язненого?

Який короткий перелік добрих справ! Господь не говорить більше про заповіді – Він говорить про конкретні справи. І зрозуміло, що цей список можна продовжити, адже йдеться не тільки про хворих, нагих, голодних, спраглих, ув’язнених – йдеться про допомогу іншій людині. В цій допомозі, у цій здатності творити добрі справи виявляється найбільша заповідь і найбільша цінність. Людина без любові в серці не може цього робити.

Багато хто може сказати: «Я не відчуваю любові до батька, до матері, до брата, до сестри, до чоловіка, до дружини, до дітей і т. д.». Ми не можемо заставити себе почати любити – з цього нічого не вийде.

Любов приходить у серце поступово саме через добрі справи. Роблячи добрі справи людям, вони перестають бути для нас байдужими, перестають бути для нас далекими – вони стають до нас близькими та рідними. І чим більше ми робимо цих добрих справ, тим сильніша любов у нашому серці, бо немає іншого способу та іншої можливості зростати в любові, як тільки творити ті справи, які спасуть нас на Страшному суді Божому.

Господь таким Євангелієм приготовляє нас усе життя до суду. Потрібно вчити з малечку дітей доброти та любові. Потрібно готуватися і в зрілому віці. Потрібно готуватися в літньому віці та глибокій старості. Тому ніхто не знає, в який момент закінчиться наше життя і з яким багажем ми постанемо перед лицем Божим.

До другого пришестя Христа немає ані суду, ані мук людської душі, що вірує і не вірує. Судний день: спочатку відродить землю, і збере прах людський, і створить всі наші тіла за одну мить, потім і душі наші – кожна увійде у своє вмістилище. Потім Сам Господь в архангельських покликах, під Божі труби зійде із небес, і мертві воскреснуть у Христі раніше, потім же і ми, живі. Христос скаже до них дуже прості слова, а саме: чи ти нагодував голодного, напоїв спраглого, прийняв чужинця, нагого одягнув, до хворого навідався чи до ув’язненого прийшов. І поставить цих праворуч до овець, кажучи: «Усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших – ви мені зробили» (Мт.25:40). Хто ці мертві? Всі народи, що не прийняли Божого закону і не пізнали хрещення. Всі, хто беззаконно грішили, – беззаконно загинуть. Оскільки вони не зробили для ближніх добрих справ, то підуть на вічну муку.

Ось чому розповідь про Страшний Суд і пропонується нам напередодні Великого посту – щоб час посту ми провели в роздумах про самих себе, про своє життя, про свій внутрішній світ, про свою віру і постаралися змінитися на краще. А зміна на краще – це і є покаяння.

IV). Кровопролитна війна в Україні.

За цей злочин і невинно пролиту кров всесильні світу цього будуть у пеклі, коли не припинять війни та не покаються. До мого багатостраждального народу звертаюся з наступним проханням:

1). Паніка – союзник ворога. Зберігаємо спокій і молимося. Нічого страшного, просто репетиція кінця життя на Землі. За нами ангельське воїнство і Христос Цар!

2). Велике прохання – навіть тоді, коли від нас не залежить нічого, від нас залежить наш спокій. Насправді, саме за нього і йде справжня боротьба.

3). Не менш велике прохання – зберігати максимальну організованість, особливо це стосується тих моментів, коли її таки дуже треба: при звуці сирен, як простуємо до бомбосховищ чи робимо закупи в магазинах.

4). І вже таки зовсім велике прохання – допомагати ближньому бодай навіть посмішкою, бо вона іноді є просто життєво необхідною. А ще, коли треба попрацювати для спільного блага, то знайдіть трохи того часу і попрацюйте.

5). Все інше – вільний вибір. Проте слід пам’ятати дуже важливу істину – молимося до Бога всім серцем так, як Він того просив і навчав, і як Йому це до вподоби.

Тримаймося, шануймося і допомагаймо собі та своєму ближньому! Не робімо нічого, що могло би «дати Богові причину» перестати бути нашим Союзником.

Висновки. Нехай Господь дарує нам сили здійснити великопісне покаянне поприще, щоб змінити свій розум, свою волю і свої почуття, відкривши їх назустріч Божому слову.

Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, прославлена в Коломийській іконі «Це Мати твоя», заступися за кожним сином народу України у «краю далекому» та захисти Своїм омофором нашу державу.

Прошу тебе, Господи, благослови в стражденну і розгублену годину Неньку-Україну. Прошу, Господи, благослови усіх нас!

Благословення Господнє на вас! Амінь!

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії.