Щиросердечно вітаю всечесних отців, представників влади, інтелігенцію, молодь, доброчинців і парафіян стародавнім християнським привітом “Христос посеред нас!”. “Був, є, і буде!”.

Вступ. Ми закінчуємо Ювілейні святкування з нагоди 150 – річчя з дня народження митрополита Андрея Шептицького і плавно переходимо до святкування року милосердя з 13 грудня цього року.

І. Євангеліє про скорчену жінку. Третьої неділі перед Різдвом Христовим читаємо Євангеліє від Луки про скорчену жінку. Ця розповідь запрошує нас терпеливо чекати звільнення від кайданів гріха й оздоровлення тільки від Ісуса. І тому Євангеліє дає нам практичні нагадування в духовному житті людини. Історія про оздоровлення хворої жінки є продовженням притчі про безумного багача, тобто їх об’єднує одна проблема – вони є в’язнями гріха. Нерозумний чоловік є в’язнем багатства, бо він не знає де його має сховати, а спаралізована жінка є в’язнем хвороби і не знає як з неї вилікуватися. Їх обидвох міцно зв’язав один ворог – сатана, але різними кайданами. Христос сказав начальнику синагоги: “Цю ж жінку, дочку Авраама, що її сатана зв’язав ось вісімнадцять років, не треба було від цих пут звільнити у день суботній?” (Лк.13,16).

Економічна криза, війна на Сході України, війна у Сирії, терористичні акти у країнах Європи та цілому світі негативно впливають на багатьох людей, а злий дух хоче зупинити мир і зв’язати милосердя. Духовне “скорчення” дуже часто отримуємо через брак твердої віри і надії на Бога. Сьогодні це є новітня форма ув’язнення людей кайданами розчарування, безнадійності і втрати сенсу життя на землі. Тільки Ісус Христос може звільнити нашого духа від невидимих кайданів гріха. Одного разу Спаситель сказав до присутніх такі слова: “Кожен хто чинить гріх, є невільником гріха. Коли Син визволить вас, справді будете вільними” (Ів. 8, 34,36).

В образі важко хворої жінки дуже промовисто бачимо хворого кожного з нас; бачимо поділену Київську Церкву на конфесії, а також стрімкий ріст сектантства; бачимо Україну розділену політичними партіями і блоками. Рівночасно бачимо мудрий український народ, що з усіх сил намагається залікувати духовні і політичні рани та підвестися з колін. Завжди найбільш болючі і підступні удари отримуємо зі середини, а саме: від своїх дітей, близьких, друзів… Просімо Святого Духа, щоб дав можливість побачити нашу хворобу, а Ісус допоміг її вилікувати.

ІІ. Причини хвороби. Сьогодні багато людей є скорченими і згорбленими хворобами гріха. Існує багато причин цієї важкої недуги. Зовнішні причини не залежать від нас. Це проблеми пов’язані зі здоров’ям, роботою, дітьми, а особливо від тих кого любимо та опікуємося, а також від агресивних сусідів. Ці причини приходять незалежно від нашої волі і бажання. І тому ми погоджуємося пережити їх разом з Ісусом, бо про них всі знають. Спаситель бере ці труднощі на власні плечі та несе їх разом з нами. І це дає можливість опертися на Божу благодать, підвестися, випростатися, воскреснути і вже тепер ходити прямо та впевнено посеред усього, що нас пригнічує. Іншими словами, Господь повертає нам Божий мир та приносить Божу радість. Тоді чому так зрідка ми стаємо миротворцями і носіями милосердя?

І тут виявляються внутрішні причини. В Євангелії сказано, що жінка була скорчена, бо її “тримав дух у недузі” (Лк. 13,11). Цей дух є присутній у нас під різними формами. Важливо розкрити підступи лихого і не допомагати йому зв’язувати себе самого самолюбством: надмірним догодженням собі, постійно дбати тільки про себе і шукати своєї вигоди та слави. Нераз можна почути: “Нам це належиться, бо ми того варті”. Наприклад, хтось був на Майдані Гідності, а другий передавав одяг та їжу, а третій тільки міг молитися. Хто тут найголовніший? Дивитися тільки собі під ноги і ніколи не глянути на тих, хто біля вас, тоді стає важко побачити інших людей поруч зі собою та зробити їм крок назустріч. У цей спосіб кожний має свою правду, свою церкву і своє окреме бачення держави. Тому люди часто сприймають своє бачення, як загальне добро цілої громади, але забувають про державні закони. Дійсно, дуже важко працювати з людьми. Не раз двоє людей зроблять з нічого якусь трудність, а третя сторона має їх примирити.

ІІІ. Меч духовний – Слово Боже. Апостол Павло називає лікарством душі “меч духовний, тобто Слово Боже” (Еф. 6,17). Ось недуга “скорчує” людину, спотворює у ній образ Бога і саме тому, Ісус приходить до нас перед Різдвом, “щоб воскресити упалий колись образ”. В Євангелії Ісус повертає образ Божий людині: спочатку покликав жінку, а потім поклав на неї руки. Якраз у цьому й полягає місія Спасителя – воскресити упалий образ Адама у людських серцях. І для цього Бог посилає нам своє Живе Слово і Святого Духа. Ісус кличе нас до Себе, бо має головну зброю – “меч духовний, тобто Слово Боже” (Еф. 6,17). Бездіяльні постанови та обіцянки у боротьбі за своє щастя нічого нам не допоможуть, бо тоді ми опиняємося неначе у сумнозвісному Іловайському котлі.

Слово Боже – це є меч духовний у боротьбі зі сатаною! Застосування духовного меча є надзвичайно необхідне. Синод Єпископів поручає читати і роздумувати у парафії та вдома над частинами Святого Письма, щоб отримати силу поборювати гріх і щасливо жити. Один прочитаний вірш із Святого Письма має бути у наших роздумах впродовж цілого дня або й тижня. Настільною домашньою книгою християнина має бути Євангеліє, Псалтир, молитовник. Отже, Слово Боже пробуджує нашу любов до Бога Отця і стає лікувальною силою для спаралізованої гріхом душі.

Ісус поклав руки на хвору жінку. Подібно робили це апостоли від заснування Церкви, бо саме через покладання рук передавали силу Святого Духа своїм наступникам та оздоровляли вірних. У святій Літургії після освячення хліба і вина, священик прикликує силу Святого Духа і той, хто добре висповідався та запричащався, отримує оздоровлення тут у храмі для себе, своєї родини і спасіння власної душі. Руки Ісуса Христа є знаком Божої сили. Руки єпископа через уділення благословення і мирування так само передають вам силу Святого Духа, завдяки якій можете випростовуватися, тобто перемогти хворобу, яка вас мучить.

Прихід Спасителя приносить силу Божу і спасіння, тому вам треба бігти на зустріч до Нього, як Іван Предтеча над Йорданом і як митар Закхей спішить прийняти Христа до свого дому. Чекати на Ісуса – це означає покинути власний егоїзм і гордість, звернути своє прохання до Господа з твердою надією отримати лікарство від нашого паралічу. Ісус любить нас і завжди перший приходить на допомогу. Таке свідоме очікування називається сподіванням і саме воно допомагає нам випростатися, бути сильними завдяки силі Святого Духа.

ІV. Рік милосердя в УГКЦ. Євангелист Матей словами Святого Письма “милосердя хочу!” (Мт.9,13), відкриває двері Божого милосердя для цілого світа і в тому числі для України. За волею Святішого Отця Франциска від дня 8 грудня 2015 року до дня 26 листопада 2016 року, відкривається Надзвичайний ювілейний Рік Божого милосердя. Кожний віруючий християнин має можливість пройти смиренно з вірою і надією через особливі двері Божого милосердя в катедральному храмі Преображення Господнього міста Коломиї.

Цей час є особливим для Божих благодатей, призначених вилікувати рани душі й тіла, тобто віднайти Джерела милосердя. Стоячи на порозі цього Ювілейного року, задумаймося над тим, як нам прийняти Боже милосердя, жити ним і свідчити про нього так, щоб ми самі і весь наш народ могли якнайбільше користати з духовних плодів цього благодатного часу

В нашій Церкві митрополит Андрей Шептицький мав такий милосердний погляд, що як подивився на чоловіка, то робилося легше на душі й забував за всі тягарі так, якби висповідався із найтяжчих гріхів. Дійсно, митрополит в дусі Євангелія говорив людям: “Я так дуже хотів би обтерти сльози з очей тих, хто плаче, потішити кожного, хто сумує, покріпити кожного, хто слабкий, оздоровити кожного, хто хворий, просвітити кожного, хто темний… Я хотів би стати всім для всіх, щоб всіх спасти…”. І тому особливим закликом цього Святого року є запрошення прийняти кожному Боже милосердя, ділитися Ним і свідчити про Нього.

Висновки. Сьогодні наш народ перебуває у стані війни – гинуть молоді люди. Горілка, наркотики, комп’ютери так само стали страшною хворобою, яка паралізує наш народ. І тому заклик “встань і йди до Церкви!” у неділі і свята на спільну молитву – це запрошення бути щасливим та уникнути гріховної в’язниці! Незалежно від обставин довкола нас, стараймося жити наукою Ісуса Христа і черпати з неї оздоровлюючу силу. Господи, піднеси на дусі нашу молодь, оздорови її життя, даруй їй справжню свободу і поверни спокій душі.

У цей Святий рік віддаймо себе і всю парафію милосердю Матері Божої. Рік милосердя має наповнитися ділами любові і практичної допомоги ближньому. Діла милосердя щодо душі велять: навчати, радити, втішати, підтримувати на дусі, прощати та виявляти терпіння. Діла милосердя для тіла полягають у тому, щоб дати їсти голодним, прийняти безпритульного, вдягнути нагого, відвідати хворого і в’язня, поховати померлих. Серед цих учинків милостиня, подана убогому, є головним свідченням братерської любові і виконання справедливості.

Просімо Святого Духа наповнити серця молодого покоління добром, щоб вони змогли побороти душевні і тілесні недуги нашого народу та наповнити життя ділами милосердя і віднайти мир у серцях людей та в нашій державі Україні! Амінь.

Благословення Господнє на вас!

+Єпископ Василій Івасюк

Правлячий Архиєрей Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ

Виголошено у м. Городенка,
06 грудня 2015 р. Б.