Проповідь владики Василія Івасюка на 26 неділю по Зісланні Святого Духа

Свято Миколая Чудотворця

Посвячення храму в с. Дебеславці

«Багатіти в Бога» (Лк. 12:16-21).

Вступ. В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа! «Багатіти в Бога» – це ключ до розуміння всього! Життя є найціннішим даром від Бога і воно дуже швидко проминає. Однак, люди постійно придумують, як зберегти і забезпечити своє життя, роблячи великі запаси земних благ та забуваючи у чому полягає правдиве багатство.

І). Спаситель розповідає історію, як в одного багача добре зародила нива.

Він був заклопотаний тим, що немає куди зібрати свій великий врожай. І тоді прийняв таке рішення: «розберу мої стодоли, більші побудую і зберу туди все збіжжя і ввесь мій достаток» (Лк.12:18). Однак, Бог назвав його нерозумним, бо цієї ночі ангел смерті забере його душу, а все приготоване багатство кому залишиться?

Ця наука звертає нашу увагу на те, що земні блага не приносять людині щастя. Працюючи над забезпеченням свого життя на землі, ми не повинні забувати щоденного свого наближення до переходу в загробне життя. У наш час багато людей збагатились матеріально і їм здається, що в їхньому житті вже непотрібно ані Бога, ані Церкви. Їх засліпило земне добро і вони говорять зухвало: «Душе моя! Маєш добра багато в запасі на багато років! Спочивай собі, їж, пий і веселися» (Лк.12:19). Такі люди замість відвідувати храм у неділі і свята та подякувати Богові за його щедрі земні дари, йдуть на риболовлю, мисливство чи так званий «культурний» відпочинок, будучи охрещеними, і так відрікаються Бога та проводячи час даремно. Вони вважають себе всесильними «князями світу цього».

Людина створена для тимчасового життя на землі, щоби потім перейти до вічного буття в небі. Жодних матеріальних скарбів не візьмемо зі собою до вічності. Поставимо собі просте запитання: «Для чого живемо на землі та який слід залишимо після себе?» Якщо власними устами зранку й до вечора прославляємо ім’я Боже, тоді увійдемо до Царства Небесного отримати нагороду. Якщо почнемо безмірно збирати багатства на землі тільки для себе, тоді надаремно живемо на землі. Господь сказав, що дерево, яке не приносить плоду, зрубують і кидають у вогонь. Завданням кожної людини, яка живе на землі – зберегти свою душу для вічності.

Сьогодні є велика кількість багатих людей, які є убогі духом, а ще більше є бідних, які багаті духом. Яскравим прикладом серед великого багатства зберегли дух убогості Авраам, Яків, цар Давид та праведний Іов. Апостол Павло навчає нас: «Все мені можна, та не все корисне. Все мені можна, та я не дам нічому заволодіти наді мною. Їжа для живота, і живіт для їжі! Бог же одне і друге знищить» (ІКор.6:12).

Добрим прикладом маємо празник святого Миколая. Святитель походив із багатої родини, але все своє життя витрачав на діла милосердя для потребуючих, рятуючи їхнє життя та душі. Цієї мудрості вчить нас Церква Христова, в якій проповідується про це щонеділі у храмі.

ІІ). Освячення храму у с. Дебеславці.

Храм – це Божий дім і місце живого спілкування з Богом. Історично храм поділяється на притвор, храм вірних і святилище. Притвор – це місце приготування до покаяння. У храмі вірних люди слухають Боже слово та отримують всі Божі ласки через участь у святих Тайнах. Святилище – це головна частина храму, в якій служиться Літургія і перебуває Пресвята Євхаристія.

Входячи до церкви, кожен християнин кладе на собі правильно знак святого Хреста, починаючи молитися. Перед тетраподом, осіняємо себе двічі знаком святого Хреста, цілуємо ікону і робимо ще раз знак святого Хреста на собі та відходимо на молитву. Цей підхід до тетраподу пригадує наш життєвий шлях, на якому іде наполеглива боротьба за душу людини між ангелом хоронителем і дияволом.

Подібний порядок повинен зберігатися і в прийнятті святого Причастя. Євхаристійне життя означає початок божественного життя. Підходячи до святих Тайн, робимо на собі знак святого Хреста із глибоким поклоном, приймаємо Пресвяту Євхаристію і в подяку Богові робимо на собі знову знак святого Хреста з поклоном, відходячи на своє місце для подяки. Коли так привикнемо до порядку у малих речах, тоді легко буде нам у великих справах навести лад. Біблія каже «хто вірний у найменшому – і у великому вірний» (Лк. 16:10).

2.2). Значення притвору у храмі.

Історично у храмі було два притвори: зовнішній і внутрішній. Зовнішній притвор знаходився перед самим храмом і служив для людей відлучених від Церкви. Вони просили вірних молитися за них, щоб могли краще пізнати Христову віру. Із цього притвору трьома дверима входили до внутрішнього притвору, який вже містився у самому храмі. У внутрішньому притворі знаходилися ті, котрі приготовлялись до святого Хрещення і звалися оглашенними, а також грішники і єретики. Вони вислуховували Літургію Слова – Апостол, Євангелію, проповідь, а по єктенії оглашенних виходили із храму, так як ще не мали права брати участь у Літургії. У внутрішньому притворі переслідувані знаходили захист і недоторканість від переслідування. Християни приносили зі собою харчі і після Богослужінь тут також споживали їжу спільно з убогими.

У внутрішньому притворі відправляється Богослужіння покаянного характеру, Литія, що є покірною благодатною молитвою, там починають читати молитви під час Хрещення, відмовляється Символ Віри, там чекає жінка по вінчанні і мати після пологів до виводу, аж доки священик не введе її до храму вірних. Тут священик зустрічає молодят і заручає їх. У духовному значенні притвор повинен пригадувати нам місце покаяння.

2.3). Притвор переходить до храму вірних.

Храм вірних є основним у духовному житті християнина, бо у ньому люди отримують всі Божі ласки через слухання Євангелія та участі в святих Тайнах. Тут вірні збираються на Богослужіння і сюди дозволено заходити тільки охрещеним. Посередині храму вірних стоїть тетрапод – чотирикутний столик, на якому є хрест, ікона храму чи свята, а по боках – свічки. При ньому відправляються святі Тайни Хрещення та Вінчання, парастаси, панахиди, акафісти і різні чини освячення та благословення. На самому переді у храмі вірних по боках – так звані крилоси, тобто місця, призначені для співців і хористів.

Храм вірних є відділений від святилища іконостасом, який розміщений на підвищенні, яке називається солея. На середині солеї є півкруглий випуск на храм вірних – і цей півкруг називається амвоном. Він нагадує вірним камінь, що його ангел відкотив від гробу Христа Господа в Єрусалимі. На амвоні читають Євангеліє, проповідують Боже слово і виголошують єктенії.

Посередині храму у давнину стояв архієрейський амвон, що зображав гору блаженств, з якої Христос виголошував проповіді. Цей амвон зображав також камінь, з якого ангел звістив жінкам-мироносицям про Воскресіння Христа. Сьогодні архієрейський амвон буває у катедральному храмі і на ньому єпископ одягається, звершуючи Богослужіння.

Стінопис Храму вірних наповнюють ікони чи епізоди зі Старого та Нового Заповітів, а також постаті мучеників, святих дів, подвижників, які своїм життям свідчили відданість Христові. У духовному розумінні храм вірних пригадує корабель спасіння Ноїв корабель, наповнений вірними. Наша участь у богослужіннях є передсмаком блаженного життя у Небі.

2.4). Головна частина храму називається святилище.

В єрусалимському храмі вона називалася «Святая святих». Однак для новозавітних християн найбільше імпонує назва святилище, як місце перебування Ісуса Христа. Саме тут приноситься Безкровна Жертва. Посередині святилища розміщується святий Престіл, що символізує самого Ісуса Христа, який сидить на Небесному Престолі. Свята трапеза – це чотирикутний і рівнобічний стіл, який стоїть на середині святилища й на ньому відправляється Божественна Літургія.

Святу трапезу посвячує Архієрей, закладаючи мощі і помазуючи святим миром. На середині святої трапези знаходиться лляний або шовковий платок, котрий називається антимінс. Антимінс посвячує єпископ у Великий четвер. Відразу за антимінсом на Престолі знаходиться ковчег у формі малого храму або гробу Спасителя, який званий кивот і в ньому зберігається Євхаристія.

На святій трапезі побіч Євангелія стоїть хрест – знаряддя страшної смерті Христа. За престолом стоїть семисвічник і хрест, а по його боках – дві рипіди, що пригадують присутність Святого Духа. За престолом під східною стіною храму є місце для єпископа – «горне сідалище», яке символізує Небесний Престол.

2.5). Іконостас вказує на воскресіння і місце знаходження пекла.

Іконостас – це висока і подекуди сягаюча до стелі стіна, повна образів, розміщених у відповідному порядку. В іконостасі є троє дверей. Посередині є Царські Двері, що ведуть до престолу. Назва Царські Двері походить від того, що ними входить Христос – Цар Слави і сама святість – Божий Син.

Згідно з вимогами, іконостас вважається повним тоді, коли містить у собі п’ять рядів ікон, причому розміщених у певному порядку. Починаючи від самої солеї, під намісними іконами дуже часто зображують вигнання Адама і Єви з Раю і як Авраам жертвує свого сина Богові, тобто через жертву Сина Божого хоче повернути всіх людей назад до Раю. Отже, цілий іконостас вказує на важливість святилища – місця жертви, де з любові до людського роду Христос жертвує себе добровільно.

У сьогоднішній час, завдяки жертві Ісуса Христа, Господь нікого не залишить без уваги. Він вже не проганяє людину, а бажає її повернення. Бог не хоче смерті грішника, а його спасіння. Тому Він каже до вас «Чувайте, стійте у вірі, будьте мужні, кріпіться» (І Кор. 16:13). Нині можна дивитися богослужіння в прямому ефірі. Запитаєте «Чому у такому випадку потрібно ходити до храму?». Відповідь проста. Слухаючи проповідь з амвону в храмі, ви знаходитеся біля Ісуса Христа і не дальше за апостолів разом зі слухачами. Саме Христос робив чуда людям і готовий зробити чудо сьогодні задля вашої віри. Ви нині можете доторкнутися Його одежі і стати здоровими так, як це зробила колись кровоточива жінка.

Висновки. Навіть з цих небагатьох прикладів легко зауважити дві речі: по-перше, саме Господь збагачує своїх вибраних, і, по-друге, багатство вибраних служить вищій меті – спасінню людей. Ніхто не є збагачений тільки «для себе» – багатство має служити ближньому, тобто суспільству.

Пам’ятаймо, дорогі браття і сестри, все що маємо – це дар від Бога. Тому ходімо у своєму житті за прикладом мудрих людей, які вміють поєднувати свої земні потреби із духовними. Багатіючи для тіла, також багатіймо і для душі. Пам’ятаймо про те, що тіло наше минеться, а душа залишиться на віки. Амінь.

Благословення Господнє на вас

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії

с. Дебеславці

12.12.2021 р.

 

 

 

 

 

 

 

 


Послання і проповіді