“Якщо не побачу (…) – не повірю!”.
(Ів.20. 25)

Вступ. На восьмий день після Воскресіння Христового в Єрусалимі читали Євангеліє про навернення апостола Томи. Тому ця неділя називається Томиною, Провідною чи неділею Антипасхи, тобто повторення празника Воскресіння.

І). Невірний Тома. Святий апостол Тома був одним із дванадцяти найближчих учнів Месії, відомий для багатьох тим, що засумнівався у Воскресінні Христа. Він дуже захотів побачити Ісуса і доторкнутися руками до Його ран від цвяхів і тільки тоді знову повірити. Від цього вийшов відомий в народі вислів: Тома невірний. Так говорять про тих людей, котрі відказуються вірити правді.

Характерною особливістю цього невірства було те, що апостол цілим серцем і душею хотів, щоб воскресіння було правдою. Тому при першій появі воскреслого Христа після поховання, він в ту ж хвилину з великою радістю вигукнув всім відомі слова: “Господь мій і Бог мій!” (Ів. 20,28). І після цього Тома ціле своє життя присвятив проповіді Євангелії починаючи від Палестини аж до Індії, тобто до краю землі тогочасного світу.

ІІ). Злочинне невірство. Невірство буває також іншого роду. Людина хоче цілим серцем і цілою душею, щоб Євангельська новина виявилася неправдою. Таке безвір’я стає майже невиліковним і тут не допоможуть жодні переконання та докази. Людина заздалегідь в глибині душі не хоче вірити і не приймає Христа, тоді не допоможе навіть велике чудо.

Чому не хочемо вірити в Євангеліє? Однією з причин може бути те, що існування Бога в житті атеїста є просто не вигідним. Очевидно, за свої гріхи і безбожність прийдеться відповідати перед Господом. Гріх завжди протиставляється правдивому Євангелію. І тут закрадається підступна думка, а саме: “А якщо Бога немає і Слово Боже є брехнею?”. Тоді можна дальше спокійно жити у солодких короткотривалих гріхах. Така людина дуже хоче, щоб Бога не було і вона починає переконувати в цьому себе та інших. І тоді навіть чуда стають безсильними і не переконають людину повірити.

Мирослав Маринович пише, що чудо стається тоді, коли в нього віриш. Воскресіння сталося тоді, коли в нього майже ніхто не вірив і вже відверто зраджували чи крадькома відвертали погляд від Правди, аж треба було півневі будити совість людей і то вже три рази. На тлі того неймовірного “Христос Воскрес!” наше нинішнє маловірство у перемогу Добра бажало б кращого. Читаючи Святе Письмо, слід добре замислитися до яких євангельських персонажів прирівняю себе, а потім чесно сказати собі, до кого уподібнююся насправді. Дуже корисне заняття! Дай, Боже, нам усім найкращих порівнянь.

ІІІ). Атеїзм і віра. Христос є світлом і той хто робить зло ненавидить світло, щоби не відкрилися його вчинки. Фарисеї і законники жили своєю волею і тому боялися зрозумілої всім Правди від Месії у своєму житті. Отже, причиною невірства часто стає знеохота відмовитися від звичайного життя і прагнення залишатися жити у своїх гріхах. Немає нічого нового під сонцем і в наш час. Маємо немало людей, яким просто не вигідно прийняти Христа. Вони намагаються оправдати своє невірство прямим відкиданням Бога або іншими більш витонченими способами. Атеїзм у ХХ столітті переможно мандрував по світі і зараз у ХХІ столітті уже доживає свій короткий вік. Послідовників у нього стає все менше і менше. Якщо безбожник перестає бути атеїстом, тоді це ще не означає, що він обов’язково стане воцерковленою людиною. На жаль, у ньому продовжує діяти той скритий мотив: “Якщо я живу без Церкви, тоді мені все дозволено”.

Люди відмовившись від атеїзму, знаходять причини через які вони не хочуть жити по-християнськи і не приходять до Церкви. Раніше вони говорили: “Ми не віримо в Бога і тому не ходимо в Церкву”. Тепер вони пояснюють свою позицію по-іншому: “В душі ми віримо і сповідаємось напряму перед Богом, але тільки священикам не віримо і тому в Церкву не ходимо”. Виправдовуючи своє грішне життя, вони починають звинувачувати Церкву в усіх видимих і невидимих гріхах та критикувати за будь-що. Вередливі діти із Євангельської притчі знову і знову знаходять причини свого невірства і відкинення Церкви.

Віра дається Богом і без Його волі жодна людина не може стати воцерковленою. Христос підтверджує це словами: “Ніхто не спроможен прийти до Мене, коли Отець, який послав Мене, не приведе його” (Ів. 6,44). Господь кличе людину не просто так, але тільки якщо бачить в ній прагнення іти за добром і виконувати Його волю.

Віра є дар Божий для людини. Отримання цього дару залежить тільки від неї самої і наскільки вона готова відмовитися від своєї волі, щоб виконати волю Божу. Люди, котрі стараються жити по совісті і роблять добро дуже легко приходять до віри та до життя з Богом. Христос є світло і в Євангелії сказано, що до цього світла ідуть лише ті, хто поступає по-справедливості, тому що їхні вчинки милі Богові. Цим людям сам Господь допомагає отримати істину і стати на рятівний шлях віри.

ІV). Віра мученика Юрія. Сьогодні наша парафія святкує храмовий празник мученика Юрія. Цей молодий воїн користувався пошаною у людей і став прикладом твердої віри. Господь послав йому випробовування, а саме: йому був даний приказ вбивати людей за віру в Бога. Молодий командир відмовився виконувати злочинні прикази і за це мужнього воїна порубали мечем на свято Пасхи у 303-му році. Військовий полководець Юрій став мучеником. Це – чудовий приклад для молоді, військових, поліції і старших, як треба любити правду і захищати мирних людей. Іван Золотоустий навчає: “У мучеництві важить (…) намір”. (…) Людина “стає мучеником з того самого часу, коли виявила готовність померти за визнання (віри)” (св. Ів. Золотоустий).

Жертва молодого воїна Юрія перекликається із нашим життям у Церкві. Запитаймо себе: “Яке місце займає моє життя у родині та житті церковної громади?”. Взірцем для мирянина має бути священик – добрий пастир! Однак, існує бажання тимчасового вигідного забезпечення, а беззаконня, що діється навколо мене не цікавить! Тому багато сьогодні гріха у політиці, бізнесі, культурі! Законами Божими і державними просто нехтують, бо так вигідно. Хтось у людей має успіхи і всі його поважають, але які у нього відносини з Господом? І про це варто замислитись. Ангел темряви колись спонукував приносити жертви ідолам, а тепер він придумав дуже витончену боротьбу за душі людей через ЗМІ, комп’ютерні програми, поширення наркоманії, розпусту, що нищать духовне і фізичне життя людини.

Відповіддю християнина на сучасні виклики має бути правдива любов до Бога та ближнього! Цього навчав Ісус Христос і тому Іван Золотоустий каже, що правдиво полюбити ближнього з усіма його вадами – це справжнє мучеництво. Важко сьогодні знайти особу, котра би говорила добре про всіх інших без бажання власної похвали і вигоди. Часто звучить дуже просте запитання: “А що я з того буду мати?”. Правдиві учні Христові дали відповідь на це запитання своїм мучеництвом, бо вміли любити кривдників і тих, хто ними погорджував! Таких людей чомусь дуже мало на землі. Святий Юрій жив вірою в Ісуса Христа і вважав за краще втратити життя на землі за правду, аніж відректися віри. Дивлячись на його приклад, і нам слід просити у Бога ласки віддати своє життя за єдину помісну Церкву і процвітаючу Україну.

Висновки. Звертаюся до всіх не боятися бути правдивими свідками Христового воскресіння. Всім говоріть правду і свідчіть про неї своїм життям. Світ потребує мужніх християн, котрі подають руку милосердя ближнім та підтримують добрим словом покривджених. Маємо приклад сучасних мучеників – людей з Небесної Сотні у Києві на Майдані. Наслідки Чорнобильської трагедії нищать життя людей, а корупція розпинає Україну. Ці та інші обставини породили цілий ряд теперішніх борців за волю українського народу які стали новітніми мучениками, подібними до Юрія, життя якого сьогодні згадуємо.

Нехай Пресвята Богородиця, Мати Божа Неустанної Помочі, допоможе нам випросити милосердя і збудити сплячу совість теперішнього суспільства.

Господи поблагослови український народ непохитною вірою так, що ми не бачивши Твого воскресіння і не торкалися ран Христових, благодаттю віри своєї зупинили війну. Амінь.

Благословення Господнє на вас!

+Єпископ Василій Івасюк

Правлячий Архиєрей Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ

Виголошено в храмі Юрія побідоносця с. Годи – Добровідка

8 травня 2016 р. Б.