«Ось час сприятливий, ось час покаяння!»

(Стихира зі стиховні Сиропусної неділі)

Вступ. Чотири неділі для підготовки до Великого посту мають дуже важливе значення для нашого духовного життя. Разом з митарем ми билися в груди і навчилися покори; блудний син навчив людей довіряти Божому милосердю; М’ясопусна неділя додала всім народам страху перед Божою справедливістю на Страшному суді; Сиропусна неділя показала Божу справедливість тільки за один гріх на наших прародичах, тобто вигнала їх з Раю. Хто пережив своїм серцем і совістю ці події перед постом, той серцем і душею жаліє за гріхи, потребує постити і бити поклони, щоб найкраще приготуватись до світлого празника Христового Воскресіння.

І). Сиропусна або Прощена неділя. У часі Сиропусного тижня дозволяється споживати тільки молочні страви і від них також треба починати відмовлятися. Звідси й походить назва «сиро-пуст», тобто відпущення сира. Цей тиждень називався в народі сирний або масляний, а Сиропусна неділя мала назву пущення, тобто утримання від усіх молочних продуктів. У цю неділю в нас справляли «запусти», тобто останні забави перед постом. У Західній Європі наші «запусти» називаються «карнавалом», що означало те саме, що й м’ясопуст. З італійської мови «карне-вале» дослівно перекладається: прощай м’ясо!

У суботу перед Сиропусною неділею Церква згадує пам’ять усіх святих мужів і жінок, котрі від найдавніших часів праведно провели своє життя. Вони протягом віків жили постом, покутою чи то по монастирях, чи поодиноко на пустині. У Сиропусну неділю в усіх наших парафіях, духовенство і миряни чинять акт взаємного прощення. Люди і духовенство почергово клякають на коліна одні перед одними і зі словами: «Простіть мені, Отче» і «Простіть мені, Браття і Сестри» подають руки один одному за всі вчинені кривди. І тому ця неділя називається Прощеною.

ІІ). «Ось час сприятливий, ось час покаяння!». Ці слова молитви і заклик Євангелія на початку посту ставлять перед нами виклик – змінити мислення, почуття і думки. Піст і прощення приходять людині на допомогу при одній умові: Отець Небесний прощає провини наші, коли ми простимо нашим винуватцям. Скільки разів треба прощати? Христос каже, що сім разів по сімдесять кожного дня! Прощати завжди!

Ця неділя – це неділя прощення. Яке значення має прощення? Прощення – це подати руку ближньому, піти йому назустріч і пробачити. Не подати руки ближньому, не подивитися на нього і не піти назустріч – це значить не простити і закрити двері свого серця перед Богом. Не подати руки – це значить між нами немає любові, а не простити – це закритися у собі. І тоді Боже благословення проходить мимо нас. Божа любов наповняє серце людини так, що вона передає її іншій людині і т.д. Хтось каже не прощу ніколи і тоді Божа любов не передається вже нікому. Тому Церква благає людей: «Прощайте один одному!». І тоді починає діяти любов і відкривається Небесне Царство. Тому Ісус Христос каже: «Як Отець Небесний прощає вам, так прощайте також і ви». Отже, перше велике завдання Великого посту – це є прощення людям. Прощаючи кожному кривду, обмови й очорнення і всяке зло, робимо добро для себе, бо не тримаємо злоби у нашому серці. І тим самим ми себе не караємо, бо ми простили. Апостол Павло каже: «Не проклинайте, прощайте, благословляйте інших». Хоча деякі люди бажають нам зла і роблять кривду, бажаючи побити, вбити і навіть закопати. Однак зі свого боку ми повинні на зло відповідати добром. І тоді зло нас не чіпається, бо перетворюється в добро і ми стаємо тоді щасливими дітьми Божими. Христос каже: «Блаженні ви, коли вас будуть зневажати, (…) виговорювати всяке лихо на вас, обмовляючи мене ради» (Мт.5:11). Саме в прощенні іншим виявляється Боже синівство.

В кінці Божественної Літургії робимо обряд прощення і дуже важливо виконувати це з глибини нашої душі. Кожний з нас, починаючи від мене, мусить прощати. Прощати – це є велика практика і випробування, бо внутрішній голос кричить всередині нас, щоб не простити, не поступитися, не зробити жодного кроку назустріч і помстися. Одначе, правдиві християни поступають по-іншому. Перша велика зміна нашого серця і мислення – це коли ми можемо сказати: «Господи, помилуй мене. Брате, сестро прости мені». І в цьому полягає перше завдання посту.

ІІІ). Спокуси під час посту. Святе Євангеліє говорить про необхідність прощати на початку посту. Сам Ісус Христос також постив сорок днів і сорок ночей. Для чого Він постив? Щоб тільки себе виснажувати чи показатися іншим? Ісус перестерігає, що піст призначений не на показ людям, але постити –означає змінити своє серце, думку і мислення.

Ісус Христос постить, щоб могти боротися проти диявола. Після сорока днів посту диявол приступає до Ісуса і каже: «Коли ти Син Божий, звели, щоб це каміння та й стало хлібом» (Мт.4:3). Ісус каже: «Чоловік житиме не самим хлібом» (Мт.4:4). Христос міняє наше мислення, показуючи що Він не робить і не зробив жодного чуда для себе самого! Однак, коли згодом побачив зголоднілий народ і, маючи лише п’ять хлібів і дві риби, скаже всім посідати і робить чудо розмноження хлібів. Отже, бачимо чудо для інших, але не для себе. Людина світу хоче мати більше нагромадити хліба для себе, а не дбати про інших. Отже, піст нам даний для того, щоби перебороти самолюбство і змогли поділитися хлібом з тим, хто його не має.

Потім диявол вдруге спокушає Христа на храмі, кажучи: «Коли ти Син Божий, кинься додолу, написано бо: Він ангелам своїм велітиме про тебе, і вони візьмуть тебе на руки, щоб ти своєю ногою часом не спотикнувся об камінь» (Мт.4:5). Ісус каже: «Не будеш спокушати Господа Бога Твого!». Не будеш дбати про свою славу не хоче стати зіркою, але мати чутливе серце на прохання і крик ближніх. Отже, коли ми постимо і від чогось здержуємося, але цього ще замало. Необхідно побачити потреби людей і послужити їм. Саме такий піст подобається Господеві і веде до Божого царства.

Опісля приходить третя велика спокуса для Христа. Диявол веде Ісуса на високу гору і показує всі царства світу, кажучи: «Оце все дам тобі, як упадеш ниць і мені поклонишся» (Мт.4:9). Ісус каже до нього: «Геть сатано! Написано бо: Господу, Богу твоєму, поклонишся і йому єдиному будеш служити» (Мт.4:10). Отже, третя велика переміна мислення – це послужити людям, подати руку та плакати і радіти з ними, а не панувати і тиранічно керувати іншими. Христос прийшов служити людям. Побіно кожний християнин служить ближньому. Отже, піст має змінити нашу думку від панування і влади аж до служіння.

В сьогоднішній недільний день Божественна Літургія закликає до прощення і чутливого відношення до потреб іншого. Особливо в часі Великого посту ми повинні робити маленькі чуда, а саме: послухати, допомогти і підтримати когось, відчути біду і потребу іншої людини. Це є Євангельське завдання для єпископа, священика та кожного мирянина. Спішімо всі робити ці маленькі чуда, щоб пізніше могти бути здатними робити великі чуда, бо з маленького починається велике, треба рости також в духовному житті. Маємо вмерти трошки для себе і свого самолюбства, щоб інші могли жити, а при потребі віддати життя за ближнього.

ІV). Трагічні наслідки непрощення ближньому. Кожен у своєму житті зазнав образ і несправедливості. Навіть, коли дитина народжується, тоді перш за все вона плаче. І це тільки початок. Народна мудрість говорить: «За одного битого двох небитих дають». Чому так важко прощати? Можливо, людина хоче, щоб кривдник дізнався, як багато болю він спричинив і так само страждав через це. В такий спосіб ми відплачуємо кривднику, бо припиняємо стосунки з ним і починаємо ігнорувати та не розмовляємо з ним. Деякі люди пишаються тим, що вони можуть мовчати протягом багатьох тижнів, а навіть років.

Прощення не приходить само по собі. Ціла низка почуттів переповнює ображену людину і тоді вона не хоче пробачити кривдника. Типовий перелік виглядає приблизно так: спершу інформація приносить потрясіння, потім замішання і далі відчуття образи. Опісля з’являються гнів, лють, обурення, гіркота, ненависть і навіть приходить відчуття байдужості.

4.1). Медичні дослідження також показують не дуже приємну картину для тих, хто не хоче прощати. Такі почуття, як лють, гнів і гіркота є гірше зміїної отрути і тихо вбивають людину, наповнену ненавистю. В таких людей підвищується кров’яний тиск. Постійна гіпертонія пошкоджує стінки артерій серця, а також мозку та нирок, а через деякий час, в них накопичуються бляшки холестерину. Утворення бляшок призводить до погіршення кровопостачання, коронарної хвороби серця, інсульту, недостатності нирок і передчасної смерті. Отже, відмовляючи прощення людям, ми занечищуємо душу нездоровими почуття, а тіло хворобами і самі втрачаємо здатність любити.

Висновки. «Ось час сприятливий, ось час покаяння!». Розпочинаємо цей важливий піст з молитвою про Боже благословення для Святішого Отця, який дає новий духовний подих Церкві; молимося за Блаженнішого Святослав, котрий будує Живу Церкву; молимося за священиків єпархії, щоб жертовно служили у парафіях так, як під час першої Служби Божої; молимося за мирян, щоб послужити убогим та всім разом йти дорогою блаженств; молимося за воїнів української армії, а також за хворих, нагих, поранених, терплячих, ув’язнених, дітей-сиріт, щоб гідно підготуватися до зустрічі з воскреслим Ісусом Христом.

Прощайте всіх, навіть тих, котрі не заслуговують пробачення, тому що тоді до вас приходить душевний спокій. За часів Радянського Союзу дефіцитом були ікра, килими, автомобілі і джинси, а за часів незалежної України – совість, людяність, справедливість, честь, прощення та покаяння.

Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, просвіти людські душі так, щоб перемінитися у нову людину, тобто одягнутися Божою благодаттю.

Нехай Господь благословить всіх нас переплисти в житті велике море посту й осягнути триденне воскресіння Господа і Спаса нашого Ісуса Христа. Амінь.

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Єпарх Коломийський

10 березня 2019 року Божого

с.Красна