«Іди за мною!» (Ів.1:43)

Вступ. «Іди за мною» – це покликання служити людям і Богові.

І). Недільне Євангеліє розповідає про зустріч Ісуса Христа з Филипом, а потім з Натанаїлом, а перед тим відбулися інші зустрічі Ісуса з Андрієм, Іваном та Петром, що стали його учнями. Зустрічі Месії завжди закінчувалися покликанням людини до нового апостольського служіння. Наприклад, учень Филип, чує виразний голос Ісуса: «Іди за мною» (Ів.1:43). Филип залишався вільним іти за Христом чи не йти, але Слова Христові були так дуже сильні, що він зустрівши Натанаїла, говорить до нього: «Ми знайшли того, про кого Мойсей у законі писав і пророки, – Ісуса, Йосифового сина, із Назарету». Зустріч Филипа із Христом, чинить у ньому переміну і він ділиться цим з іншими.

Покликання апостолів «Іди за Мною!» звернене до усіх людей, хто його чує. Час Великого Посту – це період життя, в якому треба йти хресною дорогою за Ісусом на Голгофу, щоб воскреснути. Християни в Україні та розсіяні по цілому світі йдіть за Спасителем через цілий Великий піст з молитвою на устах, утримуючись від їжі та не з’їдаючи іншу людину обмовами, очорненнями і виконуючи добрі вчинки: голодного нагодувати, хворого відвідати і т.д. Кожний прожитий день – це окрема сторінка, на якій совість записує всі добрі і злі вчинки, а також всі занедбані справи через лінивство чи інші причини.

Дитина народжуючись на цей світ, вже має від Господа певне завдання. Церква пригадує цю істину всім людям. Бог наділив кожну людину талантами і ви взяли на себе обов’язок помножити ці таланти своєю професією. Отже, людина повинна співпрацювати з Божою ласкою, щоб призначене завдання виконати за молодих років. Інші люди виконують своє завдання пізніше, тобто стараються наздогнати пропущені справи у молодості, якщо Господь на це позволить. Треті люди взагалі не розуміють для чого вони живуть на світі. Одне забуваємо, що багато людей не доживає до цього благодатного часу. Запевнити собі спокій совісті і після смерті заслужити на Царство Небесне потрібно ще завчасу. Кожний добрий вчинок потребує Божої допомоги і звертатися з гарячим проханням до Святого Духа допомогти виконати задумане Богом добро.

ІІ). Пошанування ікон. Ця неділя також присвячена пошані святих ікон і називається неділею Православ’я. Шанування ікон не означає, що ми вшановуємо полотно, рамки, малюнок чи мистецький хист художника і т.д. Ми вшановуємо, звеличуємо та звертаємося до святих осіб, котрі зображені на полотні чи на дереві. В тропарі сьогоднішньої неділі співаємо: «Пречистому образові твоєму покланяємося, Благий, просячи відпущення гріхів наших, Христе Боже».

Кожний християнський храм прикрашають святі ікони. Та був час в історії Церкви (у VIII ст.), коли існувала боротьба проти святих ікон. Цісар Лев III Ізаврійський хотів привести до християнства юдеїв і магометан. Головну перешкоду він бачив у пошані до святих ікон, бо юдеї і магометани були проти вшанування образів. Тому цісар видав закон, який забороняв почитати ікони і розвішувати їх у храмах та в домах. Наступило знищування ікон. В обороні ікон почалася боротьба, яку вели в основному монахи. Це були часи іконоборців і також інших єретиків, які відпадали від правдивої науки Церкви.

У 787 році був скликаний Вселенський Собор у Нікеї, на якому засуджено єретиків – іконоборців і повернуто шанування святих Ікон-образів. Після Собору величаво відсвятковано перемогу над іконоборцями в Царгороді. Це була перемога єдиної неподіленої Церкви Христової. У 842 р. було вирішено святкувати спільну перемогу над єретиками усієї Східної та Західної Церкви у першу неділю Великого Посту, яку ще назвали «неділею православ’я». Отже, слово «православний» у сучасному значенні нічого спільного з Православною Церквою, як протилежність до Католицької Церкви, нічого немає. Воно означає вірність Католицькій Церкві та духовну перемогу над єресями, схизмами, сектантськими та іконоборськими вченнями і їм подібними.

Вшановуючи святі ікони ми повинні пам’ятати, що людина є іконою Бога. Бог сотворив людину на свій образ і подобу. Чистий, незаплямлений Божий образ був у душах перших прародичів до їх гріхопадіння. Гріх спотворив цей образ і людина вже не могла жити поруч з Богом у раю. Часто, люди, ведучи грішне життя, спотворюють в собі цей образ. Христос прийшов, щоб відновити образ створеного Адама.

ІІІ). Піст – це духовна весна, початок життя. Час Великого Посту Церква допомагає людям поглянути у глибину душі, викинути із серця лукавство, стрясти гріховний пил та через покаяння очистити нашу душу і воскреснути до нового життя з Богом. Молитва, покаяння і прощення очищають душу і серце від гріха. Подібність до Всевишнього засяяла чистим Божественним світлом. Святі, ісповідники та мученики вели строгий спосіб життя, щоб не осквернити в собі образ Творця. Мученики, перед смертю казали своїм мучителям: «Ви можете знищити моє тіло, але ви не зможете затерти в моїй душі образу Божого». Гріх не тільки плямить Божу ікону в душі людини, але і спотворює її тіло. Погляньмо, який вид має тіло людини, яка живе грішним життям, а особливо, її обличчя. Лице алкоголіка говорить про гіркий спосіб його життя; обличчя вбивці – страшне і неспокійне і т.д.

Піст – це духовна весна, початок життя. Життя пробивається через терня і починає міцніти та доходить до свого торжества у Воскресінні Христовому. Перемога здобута Богом над смертю й усіма трагічними та руйнівними наслідками гріха: голодом, втомою, холодом і самотністю.

Що таке смерть? Звідкіля вона може з’явитися? Єдине джерело вічного життя – це Бог. Святе Писання говорить, що смерть увійшла в світ через гріх. Тільки тому людина стала смертною, бо вона відійшла від Бога. Сам Бог обирає шлях повного спілкування з нами. Він не народжується смертним, але помирає як людина, розділяючи з нами добровільно долю. Він стоїть перед людьми незворушний і безкомпромісний заодно з Богом. Натомість люди не тільки не можуть, але й не хочуть знати шляхів Божих, пожертвувати постійними поглядами заради того, щоб вибрати тільки Божу дорогу. Христос повинен померти, тому що Він відкинутий людством, але Він ні на мить не відвертається і не від’єднується від людини та її природи. Ісус розділяє до останку людську долю, відкинутий і розіп’ятий людьми, Він приєднався до останнього жаху людської долі – втрати Бога. Тому Ісус перед своїми страстями в Оливному городі молиться: «Боже Мій! Боже Мій! Навіщо Ти Мене залишив?».

Висновки. Правдиве зображення свого обличчя Ісус залишив на хустині Вероніки. Це була перша ікона, що стала зразком для всіх інших ікон. Художники стараються відтворити божество і красу Ісусового обличчя, і це їм вдається в міру людських можливостей. На Туринській Плащаниці маємо правдиве зображення Ісусового обличчя, котре не втратило своєї божественності, благородства і краси. Обличчя Ісуса з Туринської Плащаниці – це подарунок усім тим, хто бажає зустрітися з Ісусом і побачити його божественну красу у його людському обличчі.

Нехай Пресвята Богородиця, Мати Божа Неустанної Помочі, допоможе знайти сили встати з гріха на спасіння душ наших!

Нехай Дух Святий, Утішитель і Скарбник усього доброго, просвітить розум і достойно провести святий Піст з користю для нашого воскресіння. Амінь!

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Єпарх Коломийський

17 березня 2019 року Божого

с.Середній Березів