Сліпороджений і його доля подібні

до життя Української Церкви і народу

«І поки я у світі – я світло світу»

(Ів. 9:5).

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа! Христос Воскрес! Дорогі брати і сестри!

Вступ. Шоста неділя після Пасхи розповідає про повернення зору Ісусом Христом сліпому чоловікові від народження. Зцілення сліпого – це яскравий приклад того, як світло Христового Воскресіння перемагає темряву.

І). Неділя Сліпородженого підтверджує, що Христос є світлом для світу. Він відновлює зір людським очам і повертає світло душі. Ісус постійно той самий «учора», тобто 2000 років виконував особисто чуда і «сьогодні» в час воєн та пандемії залишається «той самий навіки» (Євр. 13:8). Іншими словами, Христос у світі і по віки буде постійним світлом для світу. Євангелист Іван додає: «І світло світить у темряві» (Ів. 1:5) та запалює Світло людської душі, приближуючи її до кращого розуміння Божого Слова.

Відвідуючи зі своїми учнями храм в Єрусалимі, Ісус помітив серед натовпу сліпу людину. Юдеї завжди вважали, що тяжка хвороба дається за гріхи, а нещастя новонароджених – це розплата за нерозумну поведінку батьків дитини. Тому учні бажали знати, хто ж нагрішив: сам незрячий чи батьки його.

Ісус пояснив, що батьки дитини не згрішили, але щоб «ділам Божим виявитись на ньому» (Ів.9:3). Не кожне страждання є покаранням за гріховне життя. Хвороба дається одним для випробовування віри, другі – утверджують свої переконання, а треті – просвітлюються і приймають істинну віру.

Месія покликав до себе сліпого і мокрою землею змастив очі хворого. Ісус наказав чоловікові сходити до купелі і вмити очі водою із купелі Силоам. Вода з джерела відкрила сліпому очі і він пішов розповідати про це диво всім зустрічним, викликаючи в них недовіру і подив. На питання, хто ж це зробив, сліпороджений розповідав про чоловіка на ім’я Ісус.

Чутки про цю дивовижну подію дійшли до фарисеїв. Вони вже чули про Месію і були вороже налаштовані проти нього, бо Він забирав у них людей із синагоги. Враховуючи те, що чудо відбулося у суботу, злість фарисеїв була безмежною. Палкі суперечки про походження талантів від Бога чи від диявола не закінчилися навіть після детального допиту оздоровленого. Він стояв на своєму і стверджував, що йому допоміг Пророк. І на припущення, чи не грішник бува той чоловік, зцілений відповідав, що грішників Бог не слухає. За це був відлучений від синагоги і втратив певні права. Це подібно, якби відлучити християнина від Церкви.

Велике значення цієї події актуальне і в теперішний час, хоча пройшли дві тисячі літ з того дня. На прикладі сліпородженого, якому Божою ласкою була повернута здатність бачити, Господь намагається донести до нас, що страшніше сліпоти фізичної є незрячість душі. Люди потребують уваги і тепла від Бога та прагнуть просвітління душі, щоб своєю вірою розповсюджувати й укріплювати Божу присутність на землі посеред усіх людей. Однак для цього треба постійно турбуватися про свій моральний стан, служити прикладом благочестя для своїх дітей, боротися з поганими звичками і не забувати про щоденну і щиру молитву.

ІІ). Життя сліпородженого є взірцем, як треба непохитно боронити правду. Він не побоявся сили єврейських фарисеїв, які слухали неправду. Християнський світогляд Шевченка, його віра і сподівання на майбутнє до людей, котрі кажуть і слухають неправду звертається так: «Дуріть себе, чужих людей, Та не дуріть ви Бога, Бо в день радости над вами Розпадеться кара І повіє новий вогонь З Холодного яру». Правда полягає в тім, що Син Божий відкрив сліпородженому очі і тепер оздоровлений відкрито свідчив перед фарисеями та людьми про своє зцілення Ісусом. Юдейські законники не прийняли його свідчення, але він не побоявся й далі розповідав всім правду про Ісуса. І за це він та його батьки були виключені із синагоги. Необхідно було збрехати фарисеям на слідстві і родина сліпородженого могла надалі перебувати у спільноті кагалу. Однак, вони сказали правду про Ісуса.

Тепер більшість людей самі не ходять до храму і виключати їх від спільноти вірних вже не потрібно. Однак вони вимагають допомоги Церкви у надзвичайних ситуаціях. Окремим людям не подобається в цьому храмі священик, вони йдуть до іншого, а від іншого до третього або що найгірше вже нікуди не ходять до храму, тобто самі себе виключають зі спільноти церковної. Один маловіручий маршал у відставці опинився у дуже прикрій ситуації. Він взяв від священика хрестик і став питатися розп’ятого Христа, щоб отримати пораду. Нарешті прийшов і віддав отцеві хрестик, кажучи: «Він мені не відкрив духовні очі на вирішення проблем» і пішов геть. Тому духовенству необхідно допомагати відкривати духовні очі на скарби, які отримує людина, починаючи від тайни Хрещення.

Так розуміли й боронили правду Божу апостоли й численні мученики, що гинули за правду Божу й віру. А скільки духовних і світських праведників загинуло серед нашого українського народу за віру Христову та Україну! Їх переслідували чужі, так звані «свої» люди. Вони нищили наші звичаї, нашу Церкву, а тисячі священиків, мільйони вірних та інтелігенцію вислали у Сибір і далекі Соловки, починаючи від гетьмана Калнишевського. Взамін отримували премії та бляшані нагороди, а пізніше їх же самих знищували, як зрадників.

ІІІ). Складна доля України зрозуміло описана життям сліпородженого. Її били й розпинали, забороняли говорити рідною мовою, читати й писати. Чужі сусідські християнські народи робили з нас «бидло», вивозили на заслання, нехристияни брали в ясир, тобто винищували з корінням. Євангеліє каже, що нас робили духовно незрячими, а воїнам виколювали очі і тоді вони ставали кобзарями. Можемо сміливо сказати, що багато в світі є незрячих фізично, а ще більше сліпих душею. У період боротьби за Україну дехто не хоче іти тернистою дорогою правди, бо мають у душі темряву, яка не бажає світла Божої благодаті. У своїм посланні Тарас Шевченко називає їх: «і я – не я, і ми – не ми». Одні вклоняються на Схід «руському мірові», другі хочуть Європейського вибору, а треті схиляють голови на Південь, забуваючи про свою Київську Софію і Володимирове хрещення. Всім духовно зрячим треба зняти з живих і ненароджених сліпоту духовну, щоб почути голос Сина Божого, звернений до нас.

Засліплену душу та безхребетність людей виліковує купіль Силоамська. Обмивши свої очі і душу живою водою з чистого українського джерела у Зарваниці і заглянувши в свою душу глибоко, глибоко, тільки тоді дізнаємося хто ми, чиї діти і ким за що закуті. На жаль, душевно сліпих є набагато більше, аніж сліпих тілесно. Тому-то так тяжко й гірко боронити Правду Божу і свій Рідний Край. Шевченко вірив, що ніякий гніт, поневолення і панування, ніякі лицемірства й обман вічними бути не можуть. З якого боку би не прийшли ці сім головних гріхів, ніколи не зможуть дурити народ без кінця, бо за словами Кобзаря, «…Не скує душі живої, І слова живого. Не понесе слави Бога, Великого Бога». В наші часи цілі народи охоплені тією душевною сліпотою. Сильніший народ нападає на слабшого і поневолює його, насаджуючи йому свої права і свою фальшиву «правду»: одних арештовують за любов до Батьківщини, другі знищують ліси, занечищують воду і залишають за собою на родючих чорноземах пустиню, треті кладуть своє життя, обороняючи землі від нападників, а позаду них продають землю і державні таємниці.

Якби в охрещених нападників зі зброєю в руках на Україну, було бажання відкрити в їхніх серцях духовні очі, тоді Спаситель оздоровив би злочинців так, як сліпородженого. Саме за те, щоб так сталося, ми повинні щиро молитися, бо замало перестати стріляти. Будемо просити Господа Бога так, щоб просвітив людей світлом Божої любові й миру, надихнув їх страхом Божим і зняв з їхніх очей грішну сліпоту! Також в нашім народі є багато сліпих, яким уже поволі відкриваються очі щораз більше, але дорогою ціною. Люди прозріваючи, хочуть бачити провідників, котрі єднають народ як на партійному, господарському і міжконфесійному рівнях. Ненависть потрібно відкинути, злагіднювати суперечки й спрямовувати народ до спільної праці й змагання. Історія показує, що з’єднати нас може тільки прийнята нами Христова наука й об’єднана Українська Церква у Києві навколо апостола Петра! Провідники українського народу мають знизити свою гордість і піти на співпрацю з нашим народом, щоб поступ був духом життя й надії. Свобода має бути не тільки на папері, але й захищена ділом і забезпечувати наше вільне життя, якого ми всім серцем бажаємо! Незалежність виборюємо століттями і тільки справедливими законами, наповнених Духом Євангелія, треба їх дотримуватись!

Мир і згода, а не грубе насилля силових структур; злиденне самолюбство має дати місце привабливій любові до ближнього! Козацьке завзяття, злагода та патріотизм будуть охороною і честю нашого блакитно-жовтого прапора! У вільній самостійній Батьківщині маємо зробити висновки з нашого болючого минулого й думати про краще майбутнє для наших дітей, внуків і всього прийдешнього покоління! Шевченко своїм могучим голосом кличе: «Встане Україна І розвіє тьму неволі, Світ правди засвітить І помоляться на волі Невольничі діти».

Дорогі діти українського народу, будьмо вдячні Господеві за всі ласки і щедроти, які Він нам посилає. Тепер наш український народ, як той сліпороджений, про якого ми чули в читанні нинішньої Євангелії, буде величати Господа Бога нашого! Господи Ісусе Христе, відкрий очі нашому народові, щоб він об’єднався навколо Володимирового хрещення, віри його бабусі княгині Ольги, а Україна стала могутньою державою. Від Шевченка, як від батька рідного, кожний з нас бажає мати найкращу науку любові до свого осліпленого рідного народу.

3.1). Приклад Скидка. Нині хочу розказати приклад про одного духовно зрячого лікаря, котрий зняв з доброї бабусі фізичну сліпоту. Одна старша жіночка – пенсіонерка жила під лісом і збирала гриби, ягоди, зілля, квіти і багато інших дарів природи. Назбиране вона несла до міського ринку, клала збоку на цементну тумбу і чекала покупців. Товар в неї не хапали, але з часом з’явилися «свої» постійні покупці і стали майже рідні. Серед покупців був один шляхетний і маломовний чоловік вже з сивиною в бороді. Весною купував у неї черемшу, влітку ягоди, а восени плоди шипшини, глоду і т.д. Інші покупці намагалися збити ціну, а він навпаки – навіть не хотів брати решту. Казав, хай лишається до наступної покупки. Та вона на таке не йшла: боялася, що забуде про борг, або з нею може щось статися.

«Чому ви продаєте мені обліпиху на п’ять гривень дешевше, ніж пані, що торгувалася з вами і купила переді мною?» – ніяково питав цей сивочолий чоловік.

«Бо для вас скидка» – так сказала старша жінка. І так було щоразу.

«Знову чергова скидка?», – усміхався він, відраховуючи гроші.

«Скидка», – радо відповідала вона.

Буває така між людьми приязнь сердець. І взагалі, їй подобалося це міське слово – «скидка». І людям воно подобалося.

Так минула ще одна весна і літо, а восени бабуся почала сліпнути. Літні люди не дуже спішать до лікарів. Так і в нашому випадку, племінниця силоміць повела її на апарат і там сказали, що потрібна негайна операція. Бабуся зібрала всі відкладені кошти, продала дещо зі старих меблів, козу, решту позичила і лягла в приватну клініку на операцію. Через три дні зняли бинти й оформляли документи на виписку. Медсестра, простягаючи виписку – документи, сказала: «Заберіть зі столика – це ваше». Там лежала її пачка грошей за операцію, перехоплена жовтою гумкою.

«Чому? Хіба операція не вдалася?» – запитала бабуся переляканим голосом.

«Вдалася, тільки без грошей» – відповіла медсестра.

«Як це розуміти?» – здивувалася бабуся.

«Не знаю. Хірург сказав, що це скидка», – дівчина підвела очі на прозору перегородку. У сусідній кімнаті за склом сиділи двоє знайомих і розмовляли: племінниця і хірург – трішки сутулий, з сивою борідкою. Бабуся впізнала одразу в ньому свого постійного базарного покупця. Тільки тепер він був лише в білому халаті.

Висновки. «І поки я у світі – я світло світу» (Ів. 9:5). Світло Христове бореться з темрявою і перемагає її. Жива вода з Силоамської купелі змиває болото і сліпоту та повертає зір незрячому. Христос нині розпочав боротьбу з духовною сліпотою книжників і фарисеїв.  Сліпому з роду вмивання допомогло, а духовно засліплені фарисеї так і залишились незрячими.

Мати Божа Неустанної Помочі, заступнице у Коломийській іконі «Це Мати твоя», молимось словами Шевченка за «окрадених сліпих невільників» в Україні.

Господи, допоможи побачити справжній свій характер і відкрий совість тим, кого вона повинна мучити, бо насправді совість мучить тих, у кого вона є.

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії

24 травня 2020 року Божого

м. Коломия