Тема: Доброзичливість і Заздрість.

Вступ. В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа! Дорогі браття і сестри! Святий Василій повчає, що заздрість є скорбота серцю, тягар душі, хвороба тілу, розорення любові, до всього ворожнеча, відлучення роду, перепона чесноті, запорука терпіння, позбавлення майбутнього життя і пекельна спадщина.

І). Голландський філософ Спіноза визначав заздрість як «невдоволення від чужого щастя». Звідки береться заздрість. У кожного з нас є закладене почуття справедливості. Коли відчуваєм, що когось оцінили краще, тоді народжується черв’ячок заздрості. Католицька Церква відносить це почуття до семи смертних гріхів, оскільки воно може підштовхнути до найважчих вчинків. Якщо ви позаздрили чиїйсь купленій новій машині, шубі, новій квартирі або високооплачуваній посаді, подумайте, що привело суперника до придбання цієї речі. Можливо це було просування по службі або якась жертовна праця. Відчуваючи заздрість, людина дивиться на когось немов у збільшувальне скло і бачить лише сам результат. Натомість дивиться у зменшувальне скло на затрачені зусилля для досягнення результату.

З самого дитинства ми знаємо, що у світі існують дві непримиренні сили – доброзичливість і заздрість. Доброзичливість – це світла сторона нашого буття, що пов’язана зі справедливістю, миром, любов’ю та злагодою. Заздрість – це бік темряви, де володарює обман, жорстокість, егоїзм та зрада. Різдвяний час звертає наші роздуми на доброзичливих пастухів і заздрісного Ірода.

Але чи завжди добро, навіть у наш час, йде на благо людині? Стається так, що і добро може перетворитись на зло. Можна привести такий приклад: друг дав списати домашнє завдання однокласникові. Що у цьому страшного? Нічого, якщо не брати до уваги той факт, що однокласник не отримав жодних знань.

Цей одвічний двобій відбувається не тільки у сучасному світі, а й на сторінках творів видатних авторів, адже кожен із нас хоч раз замислювався над питанням добра і зла. Так, у творі втіленням зла виступають гроші у п’єсі І. Карпенка-Карого “Хазяїн“. Новоспечений капіталіст Пузир поставив собі за мету наживу, перетворюючи на пекло не тільки життя селян, а й близьких йому людей. Гроші спустошили його душу, заради яких цей чоловік жорстоко розоряє господарства селян, робить нещасними тисячі людей. Та зло повертається і до Пузиря: жадібність і заздрість стали причиною його смерті. Зло таке безжалісне, що руйнує навіть найпрекрасніші людські почуття. Жадібність і заздрість стали причиною трагедії.

ІІ). Історія спасіння і страшні злочини через заздрість. Сучасний світ повний як добра, так і зла. Проте в душі кожного із нас, все ж таки добро переможе над злом, якщо кожна людина перед тим, як діяти задумається, чи благою буде ця дія продиктована самими добрими мотивами. З цього видно, що Василій Великий дивиться на заздрість як на найбільше зло. Відкриваючи сторінку історії спасіння, ми відразу побачимо, що заздрість нерідко доводила людей до страшних злочинів. Наприклад, брати Каїн і Авель принесли Богові жертву. Щира подяка Авеля була приємна Богові, а Каїнова – не була прийнята. Каїн почав заздрити братові, викликав його у поле і вбив. Другим прикладом є брати Йосифа. Вони спочатку із заздрості не можуть доброзичливо говорити з ним, а коли він розповів їм свої сни, то прямо сказали: «Он іде той сновида! Ходім та й убиймо його та й вкиньмо його в якусь копанку»(Бт.37:19-20). Третім прикладом є Цар Саул. Він після перемоги Давида над Голіафом, починає заздрити Давиду і також шукає можливості убити його. У безрозсудстві кидає в нього списом; посилає його на нерівну боротьбу з филистимлянами; нарешті, відкрито переслідує його. Четвертим прикладом маємо царя Ірода. Він радісно приймає трьох царів і просить їх повідомити про місцезнаходження дитинки на ім’я Ісус. Він має заздрість до маленького Месії, бо той має стати Царем, тобто його намісником. Заздрість зумовлює Ірода готувати вбивство Еммануїла. Святе Письмо і наше життя подають дуже багато інших прикладів заздрості та її наслідків. П’ятим прикладом для нас служать первосвященики, книжники і фарисеї. Вони заздрять славі Господа, яку Він здобував у народі Своїм вченням та чудесами і вбивають безгрішного. Отже, заздрість – це страшне зло.

Апостол Яків підтверджує це: «Бо де заздрість та чвари, там безлад і все, що тільки є лихого» (Як.3:16). Заздрість – це найбільша виразка на духовному тілі людини, яка мучить совість і робить людину лиходієм замість доброзичливості ближніх. Моєму ближньому дано щось більше, аніж мені, це є воля Божа. Такими роздумами треба проганяти цю жахливу ваду від себе. І при таких роздумах благополуччя буде для вас радістю, джерелом для більш сумлінної праці, чеснотою і щитом, котрий відбиває стріли заздрості від вашого серця.

ІІІ). Гіркий корінь заздрості. «Ввесь світ лежить у лихому» (І Ів. 5:19), яке намагається підкорити собі людину. Апостол Яків попереджає, що «дружба світу цього – то ворожнеча проти Бога?» (Як. 4:4).Зважаючи на це апостол Іван попереджає нас: «Не любіть світу, ні того, що в світі. Коли хтось любить світ, в того немає любові Отця: бо все, що у світі, – пожадливість тіла, пожадливість очей і гординя життя» (І Ів. 2:15 -16). Єдина вартісна річ у цьому світі – це любов. Одним із проявів любові є доброзичливість.  І цю просту істину світ намагається підкупити багатством, владою, славою, популярністю або нівелювати спокусами. І більшість людей обирають просторі ворота і широку дорогу, що ведуть до рабства і погибелі (пор. Мт. 7:13).

Широкою дорогою слід вважати заздрість. Десята Божа заповідь прямо попереджає: «Не зазіхатимеш на дім ближнього твого; не пожадатимеш (…) чого небудь, що належало б ближньому твоєму» (Вих. 20:17). Апостол Павло просить дотримуватись поради: «не дбайте про тіло задля похотей» (Рм. 13:14). Заздрість заважає спати, коли дізнаємося завдяки ЗМІ та Інтернету про успіхи нашого ближнього. Таке гріховне почуття дійсно стає нашою проблемою, а з часом починає отруювати життя навколо нас.

«Пильнуйте, щоб ніхто не залишився без Божої благодаті, щоб якесь гірке коріння, (…) не наробило заколоту та щоб не заразило багатьох» (Євр. 12:15). Таким «гірким корінням», смертельною пасткою для когось стала заздрість, перетворившись з малопомітного почуття на духовну ваду, яка буквально руйнує життя її власникові. Людині починає здаватися, що всі наділені різноманітними земними і духовними благами, натомість вона почуває себе нещасною, бо практично нічого не має в цьому житті. Найстрашніше, коли людина немає бажання позбуватися такої духовної недуги. Варто постійно згадувати про небезпеку заздрості, а також слідувати пораді апостола Павла: «Тож благаю вас, браття, на милість Божу, (…) не вподібнюйтеся до цього світу, але перемінюйтесь обновлення вашого розуму, щоб ви переконувалися, що то є воля Божа, що добре, що вгодне, що досконале» (Рм. 12:1-2).

Застереженням заздрісним може бути вислів французького філософа Клодта Андріана Гельвеція: «Під знаменом заздрості крокують ненависть, наклеп, зрадництво й інтриги». Заздрість — це той внутрішній бруд, який неминуче виступає назовні, отруюючи життя насамперед її носію.

3.1). Притча. До заздрості потрібно ставитися як до подарунку. Кожен з нас стикається з грубістю, але лише невелика частина людей вміє правильно реагувати на агресію, образи і ненависть. Щоб зберегти своє психологічне здоров’я, потрібно навчитися гідно виходити з таких ситуацій, навіть коли емоції беруть гору. Слід пам’ятати, що найчастіше грубіянять й ображають люди нещасні. Тому робити те ж саме у відповідь або ображатися сенсу немає. Найкраще вчинити, як мудрий воїн з притчі …

Мудрий козак навчав бойовому мистецтву молодих учнів. Він ділився з ними своїми вміннями та досвідом. Одного разу під час занять до них завітав молодий воїн, який користувався поганою славою. Він встиг прославитися нечуваною зухвалістю і жорстокістю. Він любив провокувати навколишніх, вибирав собі жeртву й обсипав її добірними лайками. Тоді розлючений противник намагався покарати кривдника. Однак лють, яка його охоплювала, затуманювала свідомість. Засліплений нею, противник допускав помилку за помилкою і в результаті задерикуватий воїн легко його перемагав.

Ось і цього разу воїн почав ображати вчителя. Однак той не звертав на це ніякої уваги, а продовжував спокійно передавати знання своїм учням. Задирака знову і знову намагався образити наставника, але той залишався непорушним. Зрештою задирака пішов геть роздратований, так і не побачивши у вчителя бажану лють.

Коли агресор пішов, учні запитали досвідченого козака: «Чому той терпів нападки незваного гостя? Адже можна було викликати кривдника на бій і провчити його».

На що мудрий козак відповів: «До ненависті, заздрості й образ потрібно ставитися як до подарунка, який не можна прийняти. Якщо ти не береш подарунок, то кому він тоді належить?».

«Він належить своєму колишньому господареві», – відповіли учні.

«Точно так же заздрість і ненависть, поки ти їх не приймеш, залишаються з тим, хто їх приніс. І заздрість з’їдає кривдника», – підсумував мудрий вчитель.

ІV). Доброзичлива людина — це та, яка завжди готова допомогти ближнім, проявляє увагу до оточуючих людей, не поспішає критикувати їхні вчинки. Жоден із письменників XIX століття не оминав проблеми добра і зла, розкриваючи її з тільки йому притаманною майстерністю й хистом. Силою свого добра вражає Мавка із “Лісової пісні” Лесі Українки, благородством і безкорисливістю. На прикладі Лукаша ми переконалися: зрадивши близьку людину, ти зраджуєш самого себе.

Добро – це світле, приємне і радісне почуття, яке дарує людям посмішки і щастя. У кожної людини існує своє визначення добра. Деякі люди вважають, що бути добрим – це виконувати обов’язок перед сім’єю і близькими, не обманювати і не ображати слабких, нікого не підводити і допомагати людям. Добро – це навмисна і безкорислива допомога. Допомагати людям і не чекати чогось взамін. Приємним вчинком буде спонтанна допомога, наприклад, підказати комусь дорогу або перевести бабусю через дорогу. Потрібно намагатися бути добрим і робити добро для всіх своїх знайомих і не тільки. Адже, неважливо хто ця людина, чи потребує вона допомоги чи ні, важливий сам факт вашого рішення.

Добро є вищим проявом моральності в людині. Але, на жаль, багато людей в першу чергу думають про себе і свої інтереси, і не завжди хочуть помічати проблеми інших і не намагаються їм допомогти.

Робити добро й бути добрим – це велика праця. Добро, зроблене від душі та щирого серця вам же і повернеться. Не потрібно нікому заподіювати шкоду, біль і страждання.

Євангелія твердить, що добро — це насамперед справи милосердя. Існують справи милості тілесні, так і духовні. Наприклад, тілесне милосердя: допомогти ближньому, нагодувати голодного, прийняти мандрівника і т. д. Що стосується духовного милосердя, варто звернути грішника від його помилкового шляху, простіше кажучи, врятувати душу. Біблія говорить, що будь-яке найменше добро ніколи не залишиться без уваги і нагороди від Бога.

Є люди, які користуються добром інших заради корисливих цілей. Адже доброта – це ніжна і приємна частинка нас, яку може побачити сліпий і почути глухий. Потрібно намагатися бути добрим і тоді ця доброта буде повертатися до нас назад. Ніщо не може протистояти добрій людині, ніякі сили зла й обрàзи. Доброта є основою всіх кращих людських якостей. Надлишок такої якості нікому не шкодить, проти доброти неможливо встояти. «Скільки в людині доброти – стільки в ній і життя». В народі кажуть: «зроби сто разів добро, ніхто не згадає, зроби один раз погано і це запам’ятають назавжди». Потрібно забувати обрàзи, але ніколи не можна забувати доброту.

Висновки. Заздрість і ненависть закривають Небо, засліплюють розум, затьмарюють душу, обтяжують совість, засмучують Бога і радують бісів. «Не заглядай в чуже вікно, Не заздри тим, хто більше має, Бо кожному із нас дано, Лиш те, що в Бога заробляє» (Любов Шевчук).

Сухомлинський казав, що доброзичливість – це єдиний одяг, котрий не зношується і є результатом величезної внутрішньої духовної роботи. Доброзичливість не може почути глухий та побачити сліпий. Зі всіх чеснот і достоїнств душі найбільша гідність — це доброзичливість.

Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, прославлена в Коломийській іконі «Це Мати твоя», допоможи Україні виграти вічний поєдинок із злом мирним шляхом.

Господи, благослови сил і здоров’я кожному жителю нашої єпархії змінювати світ на краще через особисте примирення з Богом.

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії

8 січня 2020 року Божого

м. Надвірна