Посвячення храму на честь великомученика і цілителя Пантелеймона в м. Коломия.

Вступ. В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа! Дорогі браття і сестри! Дверима віри відкриваємо світ духовний і невидимий. Віра наближує нас до Господа. Бог цінує наш свобідний вибір та волю і ніколи не примушує нас вірити чи не вірити.

І). Сьогоднішнє Євангельське читання звертає нашу увагу на важливу тему – віру в житті людини. Переважна більшість людей стверджує на словах свою віру в Бога. Однак віра не завжди спасає. Апостол Яків каже: «І біси вірять і тремтять» (Як. 2:19). Віра в існування Бога не спасає, а рятує людину жива і діяльна віра.

Сутність віри полягає в тому, що Бог може зробити все і для Нього нема нічого неможливого. Він може воскресити мертвого, вигнати біса, повелівати морю, ходити по воді. І якщо ми в це віримо і живемо такою вірою, то це означає, що у нас перебуває спасительна віра.

Сьогодні ми святкуємо пам’ять великомученика і цілителя Пантелеймона. Він спочатку був язичником. Пресвітер Єрмолай відкрив для нього істинну віру в Господа нашого Ісуса Христа. Одного разу Пантелеймон засумнівався у силі діяльної віри. Цілитель, йдучи по дорозі, побачив як змія вкусила дитину. Дитина тут же померла на очах Пантелеймона. Тоді він звернувся до Бога, кажучи: «Господи, якщо Ти є, то зроби так, щоб дитина ожила, а змія померла». І так сталося. Після цього Пантелеймон утвердив свою віру в істинного Бога.

Друге, віра вимагає повної довіри до слів, сказаних Богом. Ісус Христос сказав: «Я є Істина» (Ів. 14:6). І в цьому ми не повинні мати жодного сумніву. Істиною є Бог і те, що Він відкриває людині. Хоча іноді те, що говорить Бог, наш розум не сприймає, бо він затьмарений гріхом. І тоді появляється сумнів.

Прикладом може бути віра Авраама. Бог сказав Аврааму, що від нього вийде великий народ. Авраам з дружиною Саррою не мали дітей і були у віці близько ста років. Подружжя народило сина Ісаака. Випробовуючи віру Авраама, Бог сказав Аврааму принести в жертву свого єдиного сина. Авраам підкорився повелінню Бога. У багатьох із нас може виникнути думка, а як же обітниця про великий народ, коли єдиного сина і того треба принести в жертву. Патріарх не сумнівався, а повів сина на гору, і у своїй душі він уже приніс його в жертву, бо вірив, що Бог може воскресити його. Ось тоді від цього воскреслого сина і народиться великий народ.

Бог завжди говорить правду. Адам не повірив Богові: «Помреш, якщо з’їси із забороненого дерева», а диявол каже: «Не помреш, а будеш як Бог». Адам не повірив, тому й помер. Наша віра повинна бути вірою Авраама: довіряти Богові у всьому і нею жити. Якщо ми будемо жити вірою, то і в земному житті, знаходячись в гріховному світі, будемо відчувати себе впевненими і нічого не будемо боятися. Теперішний час – це бурхливе житейське море. Апостоли пливли в човні по бурхливому морі і відчували страх. Так і багато хто з нас живе в світі і боїться хвиль від людських язиків, які високо піднімають, а потім опускають людину глибше Маріанської западини. Людина боїться потонути, але віра в Бога усуває будь-який страх перед викликами цього життя. Апостол Петро, маючи віру, сказав: «Господи, дозволь мені прийти до Тебе по воді» (Мт. 14:28). Бог ходив по воді і нас це не дивує, а те, що апостол Петро пішов по воді, нас дивує. Коли святі люди поборюють житейські хвилі, скорботи, недолі та інші труднощі, ми не дивуємось, а ось коли грішні люди можуть труднощі перемагати, то це нас дивує. Покладаючи надію на Бога, ми будемо йти по морю так само, як йшов Петро, а коли будемо сумніватися, як він засумнівався, тоді будемо тонути.

Віра людини і її надія на Бога – це велика благодатна сила і повсюди присутній. Бог – це не є повітря, а чистий Дух, Котрий наповнює всю Вселенну і сховатися від Нього неможливо. Наша віра стверджує, що б ми не робили, де б ми не були, Бог поруч з нами та бачить наші добрі справи і гріхи. Пам’ятаючи, що Бог Всюдисущий і завжди поруч з нами та дивиться на нас, ми б не грішили. Люди ховаються від Бога і тому вчиняють гріхи таємно – перелюб, злодійство, вбивство, неправду, бо думають, що Бог не бачить. Натомість, віра свідчить, що Бог бачить все, всюди і завжди. Коли ти грішиш і думаєш, що Бог не бачить, ти втрачаєш віру; бо якби ти вірив, то знав би, що поруч з тобою знаходиться Бог і засуджує тебе в момент, коли ти грішиш, і підтримує тебе, коли ти твориш добро. Такою вірою ми повинні жити. І якщо будемо жити вірою, то Господь Ісус Христос прийме нас у вічні небесні оселі. Кожне Євангельське читання повинно укріплювати в нас віру, надихати нас любов’ю один до одного, зміцнювати нашу надію на вічне блаженне життя.

ІІ). Новозбудований храм святого Пантелеймона – це житло для Бога і місце спілкування з Євхаристійним Ісусом. Тому найщасливіший шлях у житті людини – це дорога до храму. Владика Миколай Сімкайло благословив будівництво храму святого великомученика і цілителя Пантелеймона у 2011 році з метою капеланського служіння онкологічній лікарні, яку закрили півтора року тому. Продовжувати будівництво храму випало нам з о. Володимиром Білослудцевим для учнів і дітей запланованої християнської школи. І тому продовжити нашу науку хочу про значення храму, котрий є кузнею нашої віри.

2.1). Поведінка вірних у храмі вимагає певного порядку. Входячи до церкви, кожен християнин кладе на собі знак святого Хреста, розпочинаючи молитву. Згідно із нашим стародавнім звичаєм, заходячи в дім господаря, людина хреститься у бік святих ікон і тільки після цього вітається.

Наш храм посвячений на честь святого великомученика і цілителя Пантелеймона та саме він вважається господарем святині. Вітання з господарем храму проходить так: приступаємо до тетраподу, осіняємо себе двічі знаком святого Хреста, цілуємо ікону і робимо ще раз знак святого Хреста на собі та відходимо на молитву. Цей підхід до тетраподу символізує наш життєвий шлях, на якому іде наполеглива боротьба із злом.

Подібний порядок повинен зберігатися і в прийнятті святого Причастя. Євхаристійне життя для практикуючого християнина означає початок божественного життя. Підходячи до святих Тайн, робимо на собі знак святого Хреста із глибоким поклоном, приймаємо Пресвяту Євхаристію і в подяку Богові робимо на собі знак святого Хреста з поклоном, відходячи на своє місце для подяки. Привикнувши до порядку у малих речах, тоді легко буде нам у великих справах навести лад. Біблія каже «хто вірний у найменшому – і у великому вірний» (Лк. 16:10).

2.2). Божий храм поділяється на притвор, храм вірних і святилище. Вступаючи до храму, входимо у притвор, де колись стояли ті, котрі приготовлялись до св. Хрещення і звалися оглашенними, а також грішники і єретики. Історично у храмі було два притвори: зовнішній і внутрішній. Зовнішній знаходився перед самим храмом і служив для людей відлучених від Церкви. Вони просили вірних молитися за них, щоб могли повернутися до Церкви. Із цього притвору трьома дверима входили до внутрішнього притвору, який вже містився у самому храмі.

Внутрішній притвор наповнювали люди, котрі приготовлялися до св. Тайни Хрещення. Вони вислуховували Літургію Слова – Апостол, Євангелію, проповідь, а по єктенії оглашенних виходили із храму, так як ще не мали права брати участь у Літургії. У внутрішньому притворі переслідувані знаходили захист і недоторканість. Християни приносили зі собою харчі і після Богослужінь споживали їжу спільно з бідними.

У внутрішньому притворі відправляється Литія, що є покірною благодатною молитвою, там починаються молитви під час Хрещення, відмовляється Символ Віри, там чекає жінка по вінчанні і мати після пологів до виводу, аж доки священик не введе її до храму вірних. Тут священик зустрічає молодят і заручає їх. Отже, притвор пригадує місце покаяння.

2.3). Притвор переводить людей у храм вірних. Він є основним у духовному житті християнина, бо у ньому люди отримують всі Божі ласки через слухання Божого слова та участь у святих Тайнах. Сюди дозволено заходити тільки охрещеним. Посередині храму вірних стоїть тетрапод – чотирикутний столик, на якому є хрест, ікона храму чи свята, а по боках – свічки. При ньому продовжують відправляти святі Тайни Хрещення, Вінчання, а також парастаси, панахиди, акафісти і різні чини освячення та благословення. На самому переді у храмі вірних по боках – так звані крилоси, тобто місця, призначені для співців і хористів.

Храм вірних є відділений від святилища іконостасом, який розміщений на підвищенні, яке називається солея. На середині солеї є півкруглий випуск на храм вірних – і цей півкруг називається амвоном. На ньому читають Євангеліє, проповідують і виголошують єктенії. Він нагадує вірним камінь, що його ангел відкотив від гробу Христа Господа в Єрусалимі.

Посередині храму у давнину стояв архієрейський амвон, що зображав гору блаженств, з якої Христос виголосив проповіді. Цей амвон зображав також камінь, з якого ангел звістив жінкам-мироносицям про Воскресіння Христа. Сьогодні архієрейський амвон буває у катедральному храмі і на ньому єпископ одягається, звершуючи Богослужіння.

Стінопис Храму вірних наповнюють ікони чи епізоди зі Старого та Нового Заповітів, а також постаті мучеників, святих дів, подвижників, які своїм життям свідчили відданість Христові. У духовному розумінні храм вірних пригадує корабель спасіння Ноя, наповнений вірними. Наша участь у богослужіннях є передсмаком блаженного життя у Небі.

2.4). Головна частина храму називається святилище. Тут перебуває Євхаристійний Христос і приноситься Безкровна Жертва. Посередині святилища розміщується св. Престіл, що символізує самого Ісуса Христа, який сидить на Небесному Престолі. Свята трапеза – це чотирикутний і рівнобічний стіл, який стоїть на середині святилища й на ньому відправляється Божественна Літургія.

Святу трапезу посвячує Архієрей, закладаючи мощі і помазуючи святим миром. На середині святої трапези знаходиться лляний або шовковий платок, котрий називається антимінс. Відразу за антимінсом на Престолі знаходиться ковчег у формі малого храму або гробу Спасителя, який називається кивот і в ньому зберігається Євхаристія.

На святій трапезі побіч Євангелія стоїть хрест – знаряддя страшної смерті Христа. За престолом стоїть семисвічник і хрест, а по його боках – дві рипіди, що пригадують присутність Святого Духа. За престолом під східною стіною храму є місце для єпископа – «горне сідалище», яке символізує Небесний Престол.

2.5). Іконостас вказує на воскресіння і місце знаходження пекла. Іконостас – це висока і подекуди сягаюча до стелі стіна, повна образів, розміщених у відповідному порядку. В іконостасі є троє дверей. Посередині є Царські Двері, що ведуть до престолу. Назва Царські Двері походить від того, що ними входить Христос – Цар Слави і сама святість – Божий Син.

Згідно з вимогами, іконостас вважається повним тоді, коли містить у собі п’ять рядів ікон, причому розміщених у певному порядку. Починаючи від самої солеї, під намісними іконами дуже часто зображують вигнання Адама і Єви з Раю і як Авраам жертвує свого сина Богові, тобто через жертву Сина Божого хоче повернути всіх людей назад до Раю. Отже, священики так мають особисто взірцево служити та приносити Безкровну жертву, щоби повернути всіх людей до Бога. Господь вже нікого не проганяє, а бажає повернення кожного. Тому «Чувайте, стійте у вірі, будьте мужні, кріпіться» (І Кор. 16:13).

Нині можна дивитися богослужіння в прямому ефірі. Запитаєте «Чому у такому випадку потрібно ходити до храму?». Відповідь проста. Слухаючи проповідь з амвону в храмі, ви знаходитеся біля Ісуса Христа і не дальше за апостолів. Саме Христос робив чуда людям і нині Він готовий зробити чудо задля вашої віри. Ви нині можете доторкнутися Його одежі і стати здоровими так, як це зробила колись кровоточива жінка.

Висновки. Життя – це боротьба за воскресіння з мертвих через нашу діяльну і живу віру. Ісус Христос – це єдиний Глава Церкви і жива віра в Нього допомагає відбудовувати храм у Ваших серцях. Не руйнуйте свого храму в душі через ворожіння, п’янство, розводи, не гнівайтеся, не проклинайте, а навпаки всіх благословляйте! Закликаю Вас кожної неділі і свята йти до храму, бо це є дороговказом у житті людей.

Господи, споглянь на збудований й освячений храм і вислухай наші молитви через заступництво Пресвятої Богородиці.

Святий великомученику і цілителю Пантелеймоне, моли Бога за нас грішних і своїми молитвами зціли Україну та наш народ. Амінь.

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії.

09 серпня 2021 р. Б.

м. Коломия