«У твоєму потомстві благословляться всі народи землі,

тому що ти послухав мого голосу» (Бт. 22:18).

В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа! Всечесні отці! Дорогі брати і сестри!

Вступ. Я щиро хочу усіх вас привітати із Новим 2022 роком, який сьогодні настав за старим стилем – Юліанським календарем. За цим календарем живе УГКЦ та згадує Обрізання Господнє і пам’ять святителя Василія Великого.

І). «Старий рік минає, Новий наступає».

Блаженніший Патріарх Любомир Гузар казав, що кінець одного року і початок наступного – це дуже важливі хвилини у нашому житті. Проводжати Старий і зустрічати Новий рік – це найважливіше усвідомлення того, що у центрі нашого життя має знаходитися Бог. Насамперед пригадаймо все те добро, яке ми зробили для ближніх і яке добро хтось зробив для нас. Підсумок минулого року стає нагодою відчути близькість нашого Небесного Отця.

Сьогоднішній день є завершенням Старого року і початком Нового. Ми повинні задумуватися над прожитим життям, не лише над одним тільки минулим 2021 роком, але й проаналізувати свої вчинки, результати праці і бездіяльності. Ми не тільки стали старшими у нашому земному житті ще на один рік, але й приблизилися до вічного життя. Святе Письмо навчає «уважайте пильно, як маєте поводитися, – не як немудрі, а як мудрі, використовуючи час, бо дні лихі. (…) І не впивайтеся вином, яке доводить до розпусти, (…) прославляйте у серцях ваших Господа і дякуйте за все завжди Богові» (Еф. 5:15-16; 18;19-20).

Цінуймо час, який відведений нам у земному житті! Кожна прожита нами хвилина може піти на добро, або може піти на зло, а може й узагалі бути змарнованою. Зверніть увагу на дні лукаві, котрі біжать дуже швидко так, що не встигаємо оглянутися, а вже півжиття за плечами пройшло. Відкладаючи турботи про ближніх, добрі справи і молитву на так зване «завтра», яке для нас так може і не настати.

Час спливає дуже швидко. Важко збагнути, як ще вчора ми були юними, і ось раптом настає середній вік, за ним старший вік, хвороби, випробовування і т. д. Тому апостол Павло просить людей уважно замислитися над кожною прожитою хвилиною, не говорячи вже про цілі дні й роки.

ІІ). Обрізання або найменування Ісуса Христа.

Сьогодні, у восьмий день після Різдва Христового, Марія та Йосиф принесли до храму маленького Ісуса, щоб звершити над Ним пророчий обряд обрізання. Блаженніший Святослав пояснює, що «означав цей обряд?», «який новий сенс йому надає Ісус Христос?» та «що цей восьмий день означає для нас?»

Божі обітниці для патріарха Авраама. Насамперед слід пригадати, що обрізання було знаком і наслідком союзу, укладеного між Богом та патріархом Авраамом. Саме віра Авраама зробила його праведником і тому Бог дав йому три обіцянки. По-перше, що з Авраама вийде великий народ. «Бог сказав до нього: «Ось мій союз із тобою: Ти бо станеш батьком многоти народів. Отож, (…) лише Авраам буде твоє ім’я (…) навіть царі вийдуть із тебе» (Бут. 17:4-6). Царі, пророки і священники зберігали у народу віру, тобто Божу благодать, для всього людства. По-друге, ці обіцянки служили пророчими знаками в очікуванні народження Месії в майбутньому. Повертаючись з єгипетської неволі, Бог дав Авраамові обіцяну землю. По-третє, обіцянка, на здійснення якої ізраїльтяни чекали впродовж багатьох століть, звучала так: «У твоєму потомстві благословляться всі народи землі, тому що ти послухав мого голосу» (Бут. 22:18).

Обрізання означало особливий договір між Богом та Авраамом й особливе відокремлення ізраїльського народу від всіх людей на землі. Господь знову обіцяє, що настане мить, коли все обіцяне Авраамові стане багатством, благодаттю і силою для всіх людей. Здійснення цієї третьої найбільшої обітниці настає тоді, коли у Вифлеємі родиться Син Божий у людському тілі.

У Різдві Христовому звершується повнота обітниць, які Господь дав патріарху Авраамові. Восьмого дня після народження Ісуса Христа, Сам законодавець Господь сповнює союз укладений між Богом й Авраамом, а людина виконує закон, дотримуючись певних приписів та вимог. Сьогодні святкуємо сповнення законів і пророків, яким є обрізання восьмиденного Дитятка Ісус.

Блаженніший Святослав навчає, що восьмий день є символічним. Ми знаємо, що людство живе в ритмі семиденного тижня. Ритм життя ділиться на сім днів: шість – для роботи, сьомий – для відпочинку, а восьмий день означав пророцтво проголошення нового часу, нового періоду, який виходив поза обмеження старого часу.

ІІІ). Постать Василія Великого спонукує зробити екзамен своєї совісті.

Саме цього дня, 329 році, народився святитель Василій Великий, тобто 4 роки минуло після Першого Вселенського собору. Церква мала ще досить свіжі рани після жорстоких переслідувань християн у перших трьох століттях. Прожив святитель тільки 50 років і спочив у Бозі у 379 році. Він зробив дуже багато для поширення та розвитку Церкви.

Коли Церква вийшла із катакомб, тоді диявол посіяв ще більш витончені випробовування для християн – єресі. Єресь – це неправдиві вчення, атеїстичного і підступного спрямування, направлені на фальшування науки про Бога і таким чином свідоме руйнування віри у житті людей. Святитель Василій Великий, здобувши прекрасну філософську і богословську освіти, гідно захищав науку Христа.

Правитель Кесарії Кападокійської, Модест, прийшов до Василія Великого і почав йому дорікати, що ось усі слухаються вчення Арія, а він не слухається. Архиєпископу стали погрожувати арештом, в’язницею та засланням. Святитель відповів, що нічого не боїться, тому що у нього немає власності і багатства. В нього залишилися лише книги, монаший одяг, ризи для богослужіння. Він сказав, що на цій землі людина смертна і поклоняється одному Богові, а ви прирівнюєте Ісуса Христа до людини і проповідуєте людину, а не Бога! Модест дуже здивований мудрістю і силою духа святителя уже більше ніколи його ні про що не запитував.

Василій Великий ще з років спільного навчання товаришував із Григорієм Богословом. Григорій Богослов так описав риси характеру: стиль його життя порівняв з тихою ходою, повільний у висловлюваннях, в постійній призадумі, одяг і побут відповідали його характеру.

Василій Великий написав чимало праць, в яких утверджував істинне християнське вчення. Істинна жива віра в його житті була понад усе. Постать цього святого для Церкви є воістину визначним. Він є великим прикладом служіння для нашого духовенства та для кожного мирянина.

Не випадково сьогодні згадали слова апостола Павла про лукавство днів і лукавство часу. За кожний день, прожитий нами, ми повинні дякувати Богові і проживати згідно заповідей Божих, бо не знаємо ні дня, ні години, коли станемо перед Судом Божим.

Церква для цього дає приклади життя достойних мужів, її подвижників, зокрема – Василія Великого, Григорія Богослова, Івана Золотоустого та багатьох інших. У них належить нам навчитись і їх мати за приклад для себе.

Усе життя ми ходимо поміж пеклом і раєм. Люди, творячи добро, наближають себе до Царства Божого, а творячи зло, падають вниз, наближаючи себе до вічних мук у геєні вогненній. Це є цілком реальні речі, але не байки і нам належить пам’ятати про суд, смерть, небо і пекло.

Висновки. «У твоєму потомстві благословляться всі народи землі, тому що ти послухав мого голосу» (Бут. 22:18). Роздумавши про вічні речі і наше життя у Новому році, мусимо перед Богом собі сказати: «Господи, більше не грішитимемо! Хочемо жити із Тобою, тому допоможи нам». Насправді, не знаємо ми ні дня, ні години, коли будемо покликані від земного життя для звіту перед Богом.

Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, прославлена в Коломийській іконі «Це Мати твоя» бережи Україну.

Господи Ісусе Христе, дозволь залишок життя нашого провести у живій вірі та ділах милосердя. Ангела вам хоронителя на цілий рік. Амінь!

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії.

м. Коломия

14 січня 2022 р.Б.