Проповідь на третю неділю по Зісланні Святого Духа.

Посвячення дзвіниці у Вижному Березові дня 11 липня 2021 року.

Дорогі В Христі брати і сестри і всі запрошені на святкову Божественну Літургію та посвячення дзвіниці вітаю вас християнським привітом «Слава Ісусу Христу!».

Вступ. Євангеліє цієї неділі пропонує кожному з нас впевнено йти за надійним провідником – Христом у пошуках щастя дорогою до неба.

І). Третя неділя після Зіслання Святого Духа поєднується зі святом Христа Чоловіколюбця.

Вони показують мету приходу Ісуса на землю – спасіння людини. Порятунок знаходиться у новому світогляді на життя. До Різдва Ісуса Христа у єврейському народі було правило життя, що матеріальні речі і достаток є для людини мірою щастя та знаком Божого благословення. Таким чином, у них існувало переконання, що все визначає зв’язок людини з майном. Такий погляд на життя – це плоди первородного гріха. Коли людина відвертається від Бога, тоді на першому плані стають земні речі як джерело життя і щастя.

Щастя – це стосунок двох осіб: людини з Богом, який забезпечує всі наші потреби. Жертва Ісуса на Голгофі звільнила нас від гріха, відновила погляд людей на розуміння істини. Істинним щастям і його джерелом є сам Господь. Тому не треба шукати щастя у земних речах. Свідомість людини визначає місце Бога у її житті. Здорова свідомість каже, що не людина для речей, а речі для людини. Народна мудрість: «Важливо не те що ти маєш, а ким ти є».

У світі речі керують людиною, диктують їй правила життя: мода, ворожбитство, політика і роблять з неї раба. Для християнина важливі стосунки з Богом, бо: «Отець же ваш небесний знає, що вам усе це потрібне». Всяке добро походить від Бога та є даром любові. Ісус порівнює свідомість людини до її тілесного ока. Світлом ока є світогляд: наповнення розуму правдою і духовними цінностями, совість людини голосом дзвонів будить духовно сплячих, вказуючи дорогу до Бога.

ІІ). Посвячення дзвінниці – це важлива пам’ятка у Вижньому Березові.

Дзвіниця у нашому селі є важливою сакральною спорудою з глибоким духовним змістом. Музика дзвонів – це голос самого Господа.

Подвір’я нашого храму і територію села від нині прикрашає велична новозбудована дзвіниця. При посвяченні дзвонів, так як при хрещенні дитини, їм надаються імена найбільших жертводавців, вибраних парафіянами. Ці дзвони є голосом Божим для всіх навколишніх сіл та кожного перехожого. Дзвони завжди будуть кликати місцевих жителів та всіх гостей нашого краю своїми могутніми голосами помолитися у храмі. Освячені дзвони підсилять особисту молитву кожного бажаючого перед престолом Божим своїм красивим музичним передзвоном, а нас будуть повідомляти про всі сумні та радісні події у нашій парафії. Дзвони завжди будуть нагадувати про минуле і своїми мелодійними передзвонами благатимуть людей йти і далі розвивати цей регіон, зберігаючи природу і красу.

ІІІ). Загальне значення дзвонів.

Перші храми на нашій землі будували грецькі майстри і перші дзвони також завозили із Візантійської імперії. Дзвони сповіщали вірних про початок богослужінь, радісні і сумні події. Поява дзвонів у Київській Русі пов’язана з Десятинною церквою Успіння Пресвятої Богородиці, яку заклав князь Володимир – у 989 р. В Україні ми знаємо монументальну архітектурну споруду – величну дзвіницю Софії Київської.

Посвячення дзвіниці і мелодійний спів її дзвонів хочеться послухати кожному. Вони лунали і повинні лунати над кожним містом, селом і передавати голос віків та нерозривний зв’язок з українськими традиціями. Завдяки дзвонам, свято глибоко западало в душу дітям. Почувши їх чарівний мелодійний спів, люди пробують розгадати утаємничений зміст. Музика дзвону – це мелодія, яка стає частиною навколишньої природи, що оточує людину. Голос дзвонів – це музична проповідь під час якої, людина відходить від усього побутового і подумки звертається до Бога, згадує своїх рідних і близьких, котрі пішли із земного життя.

Дзвони повідомляли про стихійні та громадські лиха, закликали до боротьби, прославляли військові перемоги. Плакали дзвони за загиблими і падали вони з дзвіниць храмів на землю, скинуті ворогом, щоб разом з полеглими скам’яніти мовчанкою. Християни вважали звуки дзвону голосом Божим і символом грому небесного.

ІV). Дзвони повторюють долю свого народу.

Після жовтневої революції 1917 року, дзвони також зазнали безпрецедентних переслідувань з ідеологічних та економічних мотивів. На жаль, не відомо, скільки унікальних святинь загинуло у пожежах середньовіччя, скільки їх знищили в Україні в часи Радянського Союзу, руйнуючи старовинні козацькі церкви та монастирі.

У кінці 20-х років XX століття спеціальна організація по заготівлі металевого брухту переплавляла дзвони і виливали погруддя вождів революції, а також брали на потреби авіації та виготовлення тракторів. Це було найстрашніше блюзнірство і зневага сили Божої. Йшла боротьба з релігією, історією, духовністю, руйнування церков і нищення дзвонів – це лише одна з багатьох ланок подібних злочинів. Революція, а згодом і Друга Світова війна, повністю знищили українське виробництво дзвонів, а тепер ми закупляємо їх за границею.

У роки гоніння на церкву Радянський Союз знищував не лише священників, але й дзвонарів. Існує народне передання, що дзвонарі народжувалися у Світлий тиждень. Тоді кожному бажаючому дозволяли вдарити у дзвін, а дзвонар спостерігав, підказував і допомагав. У кого гарно виходило, того запрошували дзвонити надалі. Це вміння переходило із рук у руки від душі і до душі. І хоч великий пласт культури цього мистецтва втрачений назавжди, одначе навчитися цьому можна і сьогодні. Професію дзвонити мелодійно і таку школу добре було б відновити.

Одна історія 60-х років минулого століття розповідає про суддю, котрий особистим рішенням заборонив дзвонити. Тоді старша жінка прийшла з чергової служби і пожалілася вдома: «Ти бачиш, дзвони заважають йому спати, тому заборонив дзвонити у церкві!». Мовчання дзвонів – це час їхнього «посту», «скорботи» і «страждання», тобто повторення жертви Ісуса Христа. Дзвін освячений зверху являє собою «голос Божий», котрий коливає землю та згідно народного передання вражає нечисту силу.

V). Наука про значення дзвонів.

На кожний голос дзвонів треба ставити на себе знак святого хреста, бо вони несуть радість у серця жертводавців і всіх хто їх чує. Звучання дзвонів – це приємна мелодія і запрошення до храму, сила звуків дзвонів приборкує грім, блискавки й очищує повітря. Старші люди стверджують, що коли стоїш під куполом храму і чуєш дзвін, тоді звукові вібрації проходять через все тіло, допомагаючи організмові в оздоровленні й омолодженні, бо звукові хвилі здатні впливати на організм людини на клітинному рівні, зміцнюючи імунну систему. У давнину сила звуку допомагала перебороти віруси чуми, холери, тифу та грипу. І тому в часи пандемії також добре кожного дня дзвонити в один і той же самий час. Сила звукових коливань та ультразвук мають механічний і біологічний впливи на живі організми. Вишукана класична музика стимулює розвиток рослин, а рок музика пригнічує. Подібна дія є також і на людину. Люди добре знають, що силою звуку від церковних дзвонів відвертають градобій від посівів. Ультразвук, який супроводжує мелодію дзвонів, має здатність розбивати краплини дощу на дрібніші, тоді вони швидше випаровуються і не падають на землю у вигляді рясної руйнівної зливи.

VІ). Голос Папи Івана Павла ІІ є голосом святого дзвону на всю Україну.

У червні 2021 року у Львові відзначили 20 років візиту в Україну Святого Папи Івана Павла ІІ. Його приїзд в Україну тривав з 23 по 27 червня 2001 року. Важливо підкреслити, що Папа Іван Павло ІІ на всіх своїх виступах в Україні говорив лише українською мовою, для нього це було принциповим.

Доречно згадати, що Київ двадцять років тому і нинішній Київ – і у плані присутності УГКЦ, і щодо української мови, дуже відрізняється. Політична ситуація в Україні у 2001 році була дуже непростою: вбивство Георгія Гонгадзе, «Кучмагейт», скандал з «кольчугами» тощо – і, відповідно, загроза міжнародної ізоляції України. Труднощів було багато – і політичних, і суспільних, і релігійних. Зокрема, був потужний спротив православних Московського патріархату, які вважали Київ «своєю територією». Але українська влада на той момент була зацікавлена у візиті Папи з політичних мотивів.

Політики були далекі від справжньої значимості цього візиту Папи в Україну, але розраховували на щось позитивне для України, щоб у такий спосіб полегшити складну політичну ситуацію. Тому і стояли стійко: Папа в Україну приїде. Однак це було повне нерозуміння значимості цього візиту в духовному плані. Вони казали – та що ви переживаєте, ми вже не одного президента приймали, приймемо й Папу. І це ставлення потрібно було переламати, бо від цього залежало, чи вдасться цей візит зробити духовним, таким яким він і мав бути і яким хотів сам Іван Павло ІІ, тому що багато років хотів приїхати в Україну.

Майже все задумане вдалося виконати. Зокрема, і в Києві, де на той час ще не було ні Патріаршого собору, ні осідку УГКЦ. Це і зустріч із греко-католиками на Аскольдовій могилі – перша подія для Папи Івана Павла ІІ на українській землі, і зустріч з вірянами біля храму Святого Василія Великого. Урочисте відкриття цього храму при монастирі отців Василіан відбулося буквально за день до початку візиту папи Івана Павла ІІ, 22 червня, а 25 червня Папа відвідав і поблагословив храм і монастир.

У Києві, коли на початку візиту їхали з Борисполя, люди на вулицях зустрічали Папу, але їх було небагато. В їхніх очах була ніби якась невпевненість чи й острах. Наступного дня уже прийшло більше людей з квітами вітати Папу. Почалося відчувати якесь пожвавлення. А коли в понеділок Папа їхав молитися Літургію на спорткомплекс «Чайка», тоді людей просто прорвало – вони вітали, раділи, скандували… Ніби відбулося Зіслання Святого Духа.

Ці п’ять днів візиту папи в Україну були п’ятьма днями його євангелізації, катехизації й українізації. І все це дало плід. Папа пригадав нам про Божі правди і закони. У Львові на зустрічі з молоддю він сказав: «Дорогі молоді українці! Ви вийшли з неволі до свободи, стали на стежку, яка веде до свободи. Я вас питаю – чи хочете чи йти по цій дорозі?..». Зробив паузу і сказав: «Від вашої відповіді залежить доля Церкви і доля народу». І те, що сталося у 2014 році і відбувається до сьогодні – що цвіт нашого народу боронить Україну на Сході, пов’язуємо і з візитом Папи, із тим пожвавленням і відновлення духу віри, яке він приніс. І це дало свій плід і буде давати.

Висновки. Дзвіниця – це голос Божий, котрий кличе українську націю до єдності через віру, мову, традиції. Будову дзвіниці, можна порівняти з державним прапором і відбудовою України. Один поет написав «Бережіть себе та Україну – Бог вділив нам землю, як в раю! Не один герой святий загинув, за державність зболену свою».

Особливо дякую всім небайдужим, які допомагали нам зводити дзвіницю та купили дзвони. Вони своїм довговічним звучанням будуть нагадувати прийдешнім поколінням, щоб приходили до храму, пам’ятали про нас у молитвах і славили Бога! Дзвони мають підтримувати духовне життя громади, повертаючи кожну людину до Бога і завжди тішити своїм мелодійним звуком.

Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, допоможи підсилити наші молитви за наше військо й народ України.

Господи, цими освяченими дзвонами з Вижного Березова розжени хмари війни з неба України.

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії

11 липня 2021 року Божого

с. Вижний Березів


Послання і проповіді