Проповідь на свято Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста.

 Освячення розпису храму та іконостасу у селі Торговиця

 

«Слава, Господи, чесному хресту твоєму і розп’яттю»

(Утрення).

Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа! Дорогі брати і сестри!

І). Легенда Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього.

Вона сягає далеких часів патріархів Старого Завіту. Прабатько Лот, племінник Авраама, довгий час знаходився в землі Содомській. Люди цього краю були опутані гріхами нечистоти і чоловіколюбства, хоч Лот разом з родиною жили свято і непорочно. Одного разу на горі Сигор він страшно згрішив і просив Авраама, щоби той випросив у Бога для нього прощення.

Авраам дав Лоту три сухих гілочки – від сосни, кедра і кипариса та сказав посадити їх поряд на горі і кожного дня поливати їх водою з Кедронського потоку. Якщо ці гілочки розцвітуть разом, тоді Господь простить тебе.

Кожного дня він ходив набирати води і піднімався вгору поливати гілочки. Одного разу на безлюдному місці він зустрів незнайомця, котрий попросив напитися води. Лот відповів: «Мої родичі дали мені заповіді: прийняти подорожнього, напоїти спраглого і накормити голодного. Так що пий, брате мій». Незнайомець одним ковтком випив цілий глечик води і вже не було чим поливати.

Через деякий час знову появився незнайомець і випив всю воду так, що Лот тільки своїми сльозами полив ці три гілочки. Опісля Лот прийшов до Авраама за порадою. Авраам дав йому дві гілочки і сказав, коли незнайомець знову попросить пити води, тоді склади хрестом ці дві гілочки та скажи: «Візьми і пий». Лот так і зробив. Незнайомець взяв глечик і коли побачив хрест, з криком пропав. Авраам сказав пізніше Лоту «Це був сатана. Пам’ятай, ось чого боїться дух темряви». Через три роки гілочки розцвіли чудесним способом і з’єдналися в одне дерево так, що всі люди дивувалися. Навіть сам цар Соломон казав: «Це дерево благословенне і через нього спасуться народи».

Коли будували Єрусалимський храм, тоді стовбур цього дерева вирішили використати для будови святині. Дерево зрубали, але чомусь його залишили біля храму невикористаним. Опісля вирішили з нього зробити маленький мостик, перекинутий через річку. Минали століття це дерево покрилося шаром пилюки і болота. Коли Ісуса Христа засуджено на смерть, тоді Його вороги вирішили познущатися над Ним і зробили хрест із цього дерева. І Господь взяв на Свої рамена не тільки Хрест, а духовне болото всіх людей і витер його.

Після розп’яття Ісуса Христа, Його Хрест разом з хрестами розбійників був закопаний в глибокій ямі. З тієї пори злочинців на Голгофі не страчували. Вороги Христа закидали це місце сміттям і різними нечистотами. Так місцезнаходження Хреста Господнього було забутим. І тільки мама Константина Великого, Олена віднайшла цю велику святиню. Один юдей вказав яму, де були закопані три хрести – Ісуса і двох розбійників. Хрести почергово прикладали до тіла померлого, котрого в той час проносили біля Голгофи. І коли до тіла покійного доторкнулися хрестом Спасителя, він негайно воскрес. Також від дотику інших людей до Хреста, ставалося багато чудес. Входячи на подвір’я храму, бачимо закопаний великий дерев’яний хрест, а також у притворі завжди знаходиться розп’яття Спасителя. І ми поклоняємося та цілуємо святий хрест, котрий є прообразом Хреста з Голгофи. Від Хреста розіп’ятого пішли всі святі написані на іконах і про них нині піде в нас мова.

ІІ). Розпис храму – це образне пояснення Євангелія в іконах.

В давні часи ікони були Біблією для неграмотних вірян. Програма стінопису нашого храму складається з багатьох тематичних циклів. Наприклад, «Тайна вечеря» з Отцями Церкви, дванадцять апостолів, образ Христа-Пантократора, зображення Новозавітної Трійці в оточенні дев’яти ангельських чинів, таїнство Євхаристії, Розп’яття, Воскресіння, зображення семи дарів Святого Духа і т.д. Саме ікони розкривали головні релігійні сюжети і давали можливість очима та розумом пізнати Святе Письмо. І тому найщасливіший шлях у житті людини — це дорога до храму, бо він є кузнею нашої віри.

2.1). Божий храм поділяється на притвор, храм вірних і святилище.

Історично у храмі було два притвори: зовнішній і внутрішній. Зовнішній знаходився перед самим храмом і служив для людей відлучених від Церкви. Вони просили вірних молитися за них, щоб могли повернутися до Церкви. Із цього притвору трьома дверима входили до внутрішнього притвору, який вже містився у самому храмі.

Внутрішній притвор наповнювали люди, котрі приготовлялися до св. Тайни Хрещення. Вони вислуховували Літургію Слова – Апостол, Євангелію, проповідь, а по ектенії оглашенних виходили із храму, тому що не мали права брати участь у Літургії. У внутрішньому притворі люди знаходили захист і недоторканість від переслідувань.

У внутрішньому притворі відправляється Литія, бо вона є покірною благодатною молитвою, там починаються молитви під час Хрещення, відмовляється Символ Віри, там чекає жінка по вінчанні і мати після пологів до виводу, аж доки священик не введе її до храму вірних. Тут священик зустрічає молодят і заручає їх. У внутрішньому притворі знаходиться Розп’яття, перед яким хрестяться люди, цілують його і входять до храму. Рівно ж тут знаходяться написані ікони зі Старого Завіту. Отже, притвор – місце приготування і покаяння.

2.2). Храм вірних.

Притвор переводить людей у храм вірних. Він є основним у духовному житті християнина, бо у ньому люди отримують всі Божі ласки через слухання Божого слова та участь у святих Тайнах. Сюди дозволено заходити тільки охрещеним. Посередині храму вірних стоїть тетрапод – чотирикутний столик, на якому є хрест, ікона храму чи свята, а по боках – свічки. При ньому продовжують відправляти святі Тайни Хрещення, Вінчання, а також парастаси, панахиди, акафісти і різні чини освячення та благословення. На самому переді у храмі вірних по боках – так звані крилоси, тобто місця, призначені для співців і хористів.

Храм вірних є відділений від святилища іконостасом, який розміщений на підвищенні, яке називається солея. На середині солеї є півкруглий випуск на храм вірних – і цей півкруг називається амвоном. На ньому читають Євангеліє, проповідують і виголошують єктенії. Він нагадує вірним камінь, що його ангел відкотив від гробу Христа Господа в Єрусалимі.

Посередині храму у давнину стояв архієрейський амвон, що зображав гору блаженств, з якої Христос виголосив проповіді. Цей амвон зображав також камінь, з якого ангел звістив жінкам-мироносицям про Воскресіння Христа. Сьогодні архієрейський амвон буває у катедральному храмі і на ньому єпископ одягається, звершуючи Богослужіння.

Стінопис Храму вірних наповнюють ікони чи епізоди зі Старого та Нового Завітів, а також постаті мучеників, святих дів, подвижників, які своїм життям свідчать відданість Христові. У духовному розумінні храм вірних пригадує корабель спасіння Ноя, наповнений вірними. Архітектурний розпис храму приносить у світ образ Христа Спасителя. Вид храму і його внутрішня краса допомагає людям відкрити дорогу до Бога.

2.3). Головна частина храму називається святилище.

Тут перебуває Євхаристійний Христос і приноситься Безкровна Жертва. Посередині святилища розміщується св. Престіл, що символізує самого Ісуса Христа, який сидить на Небесному Престолі. Свята трапеза – це чотирикутний і рівнобічний стіл, який стоїть на середині святилища й на ньому відправляється Божественна Літургія.

На святій трапезі побіч Євангелія стоїть хрест – знаряддя страшної смерті Христа. За престолом стоїть семисвічник і хрест, а по його боках – дві рипіди, що пригадують присутність Святого Духа. За престолом під східною стіною храму є місце для єпископа – «горне сідалище», яке символізує Небесний Престол.

2.4). Іконостас вказує на воскресіння і місце знаходження пекла.

Іконостас – це висока і подекуди сягаюча до стелі стіна, повна образів, розміщених у відповідному порядку. Він вважається повним тоді, коли містить у собі п’ять рядів ікон, розміщених у певному порядку. Іконостас – образ Царства Небесного, то Царські ворота — це двері раю, символ входу в Царство Боже, яке відкрито нам через Благу звістку, тому вони описують собою історію спасіння. В ньому є троє дверей, а посередині є Царські Двері, що ведуть до престолу. Назва Царські Двері походить від того, що ними входить Христос – Цар Слави і сама святість – Божий Син.

Починаючи від самої солеї, під намісними іконами дуже часто зображують вигнання Адама і Єви з Раю і як Авраам жертвує свого сина Богові, тобто через жертву Сина Божого хоче повернути всіх людей назад до Раю. Отже, священики так мають особисто взірцево служити та приносити Безкровну жертву, щоби повернути всіх людей до Бога. Господь вже нікого не проганяє, а бажає повернення кожного.

Нині можна дивитися богослужіння в прямому ефірі. Запитаєте «Чому у такому випадку потрібно ходити до храму?». Відповідь проста. Слухаючи проповідь з амвону в храмі, ви знаходитеся біля Ісуса Христа і не дальше за апостолів. Саме Христос робив чуда людям і нині Він готовий зробити чудо задля вашої віри. Ви нині можете доторкнутися Його одежі і стати здоровими так, як це зробила колись кровоточива жінка.

Висновки.

Слава, Господи, чесному хресту твоєму і розп’яттю. Святий хрест – це – дороговказ у житті людей, котрий допомагає відбудовувати храм у наших серцях. Відвідуйте кожної неділі і свята храм, бо це – передсмак Царства Божого.

Мати Божа Неустанної Помочі, прославлена в Коломийській іконі «Це Мати твоя» укріпи нашу віру!

Господи споглянь на освячені ікони й іконостас та нашими молитвами зціли рани на тілі України та поєднай наш народ. Амінь.

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії.

27.09.2021 р.Б.

с. Торговиця.


Послання і проповіді