«Не судіть, щоб вас не судили»

(Мт.7:1).

Вступ. Дорогі в Христі! Людина дверима віри відкриває невидимий духовний світ і вірою наближується до Господа, Котрий чудесно виконує наші дозрілі і вистраждані прохання.

І). «Помилуй нас, сину Давидів!» (Мт.9:27).

Святий апостол і євангелист Матей описує про чудо оздоровлення двох сліпців та німого. Тілесна хвороба швидко відступила від цих осіб, тому що вони вірили в Божу поміч і бажали зміни фізичного стану здоров’я. Інколи людині в її терпіннях та випробуваннях тяжко зберегти свою надію на Бога, а натомість Господеві дуже легко зцілити тілесні недуги людини. Господь бажає лікувати нас духовно і тілесно, але треба вірити і не грішити. Хто лежить у гріхах, той не зможе отримати оздоровлення. Слово Боже змінює наше життя і поведінку. Цього треба бажати щиро й не боятися втратити свої улюблені і часто шкідливі звички. Святий апостол Павло просить прийняти «один одного, як Христос прийняв нас у Божу славу» (Рм. 15:7), тобто перетворити життя на взаємну любов.

Оздоровлені сліпі дуже часто розчаровуються у цьому світі, бо до цього вони мали певне уявлення про себе і про світ, а коли починали бачити все таким, яким воно є насправді, – їм було важко це сприйняти.

Господь приходить і відкриває нам правду про цей світ і про Себе такою, якою вона є. Сліпці набралися сміливості та з глибини серця почали кричати «Помилуй нас, сину Давидів!» (Мт.9:27) і Спаситель визволив їх з їхніх недуг і клопотів. Люди не бачать гріхів свого язика – обмов й очернень і т. д.

ІІ). «Не судіть, щоб вас не судили» (Мт.7:1).

Життєвий шлях кожної людини сповнений унікального досвіду – надзвичайних чудес та поваги серед вірних Богові людей. Однак, люди багато терплять через людські язики, обмови, неправду за які треба відповідати перед Богом. Святе Письмо подає прості слова, як уникнути строгого і неминучого Суду Божого. Ось ці слова: «Не судіть, щоб вас не судили; бо яким судом судите, таким і вас будуть судити, і якою мірою міряєте, такою і вам відміряють» (Мт.7:1–2). Якщо ви не судите чужі гріхи, тоді можете надіятися на милосердя Боже.

Найперше, ми не маємо права плутати добро та зло й через власний страх відмовлятися жити за моральними принципами. Без вміння розрізняти, що є «добрим», а що «поганим», життя людей було б нестерпним. Цар Давид каже: «Відступи від зла й чини добро, шукай миру та його тримайся!» (Пс.34:15).

Що означає «Не судіть»? «Не судіть», найперше означає, що ми маємо перестати виставляти оцінки своєму ближньому, а прискіпливо оцінювати себе, свої вчинки, свої думки. Найкращий урок як не судити подає нам непогрішимий і праведний – це «чоловік Христос Ісус» (І Тим.2:5). Навіть вороги про Нього говорили: «Учителю, ми знаємо, що ти щиросердний і що дороги Божої навчаєш по правді й не вважаєш ні на кого, бо не дивишся людям на обличчя» (Мт.22:16). Христос мав найбільше право строго відноситися до грішників. Однак із Його уст завжди звучало: «То і я тебе не осуджую. Йди та вже від нині не гріши» (Ів.8:11).

Навчитися не осуджувати можна на прикладі життя Ісуса Христа. Апостол Павло приказує: «Плекайте ті самі думки в собі, які були й у Христі Ісусі» (Флп.2:5). В цих почуттях повинна бути любов до грішника, бо так важливо навчитись розрізняти людину від гріха. Хоч через людину гріх увійшов у світ, але вона не є винахідником гріха, а його жертвою. Гріх збезчестив людину, однак не знищив Божого образу. Христос нікого не осуджує, то і нам слід навчитись нікого не судити, щоб самим не підпасти під суд.

Виконання заповіді «Не судіть» означає, що треба пам’ятати про свої гріхи та слід розуміти, що тільки Господь може винести справедливий вирок людині. Він один знає, хто міг виправитися і не виправився, а хто не став кращим, тому що не міг. Цар миру знає підступність диявола, слабкість людини і ще багато того, від чого залежить правильний суд і що закрито від людських очей. Інколи, хвалячи когось, ми можемо осудити та принизити іншого. Скажімо, неправильно було би возвеличувати якусь одну людину, бо вона є великим жертводавцем, а інших, які також є добродіями, – недобачати! Як бачимо, навіть у похвалах ми маємо бути стриманими і справедливими.

Постараймося собі уявити словесний портрет людини, яку Христос не осудить після її смерті, покаже на райські ворота та запросить: «Заходь!». Така людина впродовж свого життя ніколи не слухала чужих таємниць, не слухала пустих розмов та пліток, бо її слух такі слова просто не сприймав і був налаштований на слухання Слова Божого. Така людина ніколи не говорила про чужі гріхи, ніколи не осуджувала інших, бо її язик був налаштований тільки на те, щоб осуджувати саму себе у Таїнстві Святої Сповіді. Така людина свої гріхи завжди пам’ятає, тому й каже: «гріх мій завжди переді мною».

Така людина складає на одну шальку терезів чужі гріхи, а на іншу – свої особисті, додаючи милосердя Боже. Вона вчилася постійно закону Божого, у своєму житті можливо не мала великих чеснот, не постила, не навчилася молитися полум’яно. Однак, всі сили такої людини пішли на внутрішню боротьбу зі своїм нерозумним серцем, котре хотіло вкрасти у Бога царську гідність – чинити суд та розвішувати на всіх свої ярлики. У серці такої людини проходила жорстока внутрішня боротьба, тому є так важко комусь пояснити, чому непотрібно осуджувати. Христос обіцяв не судити того, хто не судив нікого і просто без Страшного Суду скаже такій людині: «Заходь».

ІІІ). «Бережи від зла язик твій і уста твої від слів лукавих» (Пс.34:14).

Апостол Яків, навчаючи про гріхи язика та гріхи брехні, говорить: «Так само і язик: член маленький, а хвалиться великим. І язик – вогонь, світ неправди! Язик, вміщений серед інших членів, бруднить усе тіло й запалює круг нашого існування, запалений і сам вогнем пекельним» (Як.3:5-6). Однією з найбільш проблем в християнстві є гріхи язика. Якщо можете присмирити язик, тоді можете присмирити і себе. Якщо можете здобути перемогу над язиком, тоді отримаєте правдиву і міцну перемогу у житті. Апостол Яків попереджує: «Усякі роди диких звірів та птахів, гадів та морських потвор були приборкані й приборкуються людським хистом. Язика ж ніхто з людей не може вгамувати: він – зло, що спокою не знає, наповнений смертельною отрутою» (Як.3:7-8). Розглянемо декілька грішних проявів людського язика.

Один з перших – це є гнів. Гнівлий чоловік, неначе глечик без дна. Втративши, контроль над язиком, легко піддається гріху. Гнів має багато різних видозмін: крайнє незадоволення, скандали, нетерпеливість, невдоволення, роздратування, нестриманість, озлобленість, гарячкуватість – все це проявляється у поганих словах. Бог засуджує все це. Кожний вислів сказаний в гніві несе в собі велику небезпеку. Слова сказані в гніві ніколи не покращують ситуацію. Наймудріший цар Соломон каже «Хто терпеливий, той великий розум має, а хто на гнів запальний, виявляє дурноту» (Прип.14:29). В книзі Соломона сказано: «Лагідна відповідь гасить гнів, [дратівливе] слово викликає лютощі» (Прип.15:1). Христос говорить: «кожний, хто гнівається на брата свого, підпадає судові» (Мт.5:22). Апостол Павло навчає: «Гнівайтеся, та не грішіте! Хай сонце не заходить над вашим гнівом» (Еф.4:26). Багато оправдовують свій гнів різними способами. Зазвичай приписують це нервовому стану, не бачачи гріха. Набагато краще покаятися з причини гніву, висповідатися і залишити його, аніж оправдовуватися. Бог допомагає каянникам. Щоби гнів процвітав, хорошим людям треба нічого не робити.

Другим проявом гріхів язика є погані слова. Ця шкідлива звичка стала для багатьох, як молодих, так і старих, стала звичною річчю. Апостол Павло навчає: «Жадне погане слово нехай не виходить з уст ваших, а лише гарне, що може в потребі повчити, і щоб це вийшло на користь тим, які чують його. І не засмучуйте Святого Духа Божого, що ним ви назнаменовані на день відкуплення.» (Еф.4:29–30). Святе Письмо вчить, що людина, котра не грішить язиком є досконала і може запанувати над своїм тілом та життям. Брудні слова породжують брудні люди.

Якщо ти не можеш контролювати свій язик, вживаючи погані слова, тоді Святе Письмо попереджує, що ти винуватий і цей гріх не залишиться без покарання. Мова наша багата прекрасними словами, цікавими мовними зворотами, однак люди засмічують чудову українську мову та вживають погані слова, котрі заганяють їх в пекло.

Третім гріхом язика в усьому світі є брехня. Господь Бог заповідав Мойсею і синам Ізраїля не брехати один одному і всім людям. Десять Заповідей Божих забороняють неправдиво свідчити. Апостол Павло навчає: «Тому, відкинувши брехню, говоріть кожен правду ближньому своєму» (Еф.4:25). Святе Письмо засуджує брехню, як один з найгірших гріхів. Брехня стоїть в одному ряду з вбивством і перелюбом.

Люди не задумуючись, часто говорять неправду один одному. Політики дають обіцянки, котрі не виконують і навіть не збираються їх виконувати, а роблять це через те, щоби скористатися довір’я народу для власних цілей. Таку брехню ми зустрічаємо також в комерційних та соціальних відносинах. Неодноразово приходиться бачити, як люди, не червоніючи брешуть, заради своєї вигоди. Багато християн обтяжені гріхами брехні. Не дивлячись на те, що дехто намагається уникати брехні, але через певні обставини не соромиться обманювати, бо вважає брехню за менше зло.

Християнин зобов’язаний не брехати, ненавидіти неправду і не довіряти брехливим людям. Святе Письмо попереджує, що брехня завжди буде наказана і той хто говорить брехню. Ісус Христос сказав: «із серця бо походять лихі думки, убивства, перелюби, розпуста, крадежі, лживе свідчення, богохульства. Це осквернює людину». (Мт.15:19-20). Господь ставить брехню і неправдиве свідчення поряд з іншими важкими гріхами.

Четвертим важким гріхом серед християн є привичка критикувати інших. Ця привичка відноситься до гріхів язика. Ісус Христос сказав: «Не судіть, щоб вас не судили; бо яким судом судите, таким і вас будуть судити, і якою мірою міряєте, такою і вам відміряють» (Мт.7:1–2).

Нарікання також відноситься до гріхів язика. Апостол Павло навчає: «Усе робіть без нарікання і мудрування» (Флп.2:14). Віруючі повинні уникати нечистих розповідей. Нечисті розповіді – це гріх язика. «Жодне погане слово нехай не виходить з уст ваших, а лише гарне» – говорить Апостол Павло. Він також попереджує: «Розпуста й усяка нечистота та захланність щоб і не згадувалися між вами, як це й личить святим. Так само безсоромність чи балачки безглузді й порожні жарти, – воно бо  непристойно» (Еф.5:3-4). Якщо ти винуватий в цих гріхах, то негайно покайся в них, залиши їх, попроси вибачення і Бог простить тебе. Апостол Іван Богослов каже: «Якщо ми визнаємо гріхи наші», то Господь простить і очистить нас від всякої неправди (І Ів. 1:9).

Висновки. Вчора було успіння св.Анни, матері Пресвятої Богородиці. Це свято пригадує четверту заповідь: шанувати своїх батьків, настоятелів, керівників та навчає бути вірним Богові. Оздоровлені сліпці й німий застерігають нас, що той, хто на землі сіє неправду, братовбивство, ненависть, брехню, непослух – буде знищений Богом. Якщо ви один одного гризете і з’їдаєте, то бережіться, щоби ви не були погублені. Не осуджуймо своїх ближніх, молімся за грішників так, як за самого себе. Бо «чесний думає про чесне, твердо стоїть при тім, що праве» (Іс.32:8).

Працюймо на славу Божу, бо день Господній прийде як злодій при голосі ангельської труби у будь-який час.

Молитвами святої Анни, матері Пресвятої Богородиці, Господи Ісусе Христе Боже наш, помилуй нас, нашу парафію і благослови Україну! Амінь.

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії.

 08. серпня 2021 р. Б.

м. Коломия