“Початок гордині людської –

відступ від Господа”

(Сир.10:12)

Вступ. Цієї неділі читається Євангеліє про воскресіння з мертвих дванадцятилітньої дівчини й оздоровлення важко хворої кровоточивої жінки. Хочу разом з вами роздумувати над гріхом гордості, котрий не дає людям воскреснути й оздоровитися. Джонатан Свіфт писав, що війна – це дитина гордості, а гордість – це дитина багатства.

І). Слово Боже про гордість. Гордість — це смертний гріх у християнстві, тому що людина завищила свою самооцінку і неналежно підняла дуже високо почуття власної зверхності над іншими. Існує різниця між гордістю, яку Бог ненавидить і задоволення після успішно виконаної роботи. “Гордість, лиху поведінку й уста нещирі я ненавиджу” (Прип. 8:13). Гордість, яка походить від так званої власної “праведності” є гріхом і Бог ненавидить її, тому що вона перешкоджає людині пізнавати Правду. Горді люди настільки захоплені собою, що їх думки далекі від Бога, їхня зарозумілість протилежна духові покори, якого Бог очікує від нас. Євангеліє від Матея про духа покори каже: “Блаженні убогі духом, бо їхнє Царство Небесне” (Мт. 5:3). “Убогі духом” визнають свою неспроможність прийти до Бога, але тільки через Його небесну благодать. Гордість засліплює людину так, що вона переконана ніби не потребує Бога, а навпаки, Господь зобов’язаний прийняти її, бо вона на це заслуговує.

Святе Письмо попереджує щодо наслідків гордині: “гордість передує погибелі, а падінню – безумність. Кращий сумирний, який у приниженні, ніж той, хто ділить здобич із гордими” (Прип. 16:18–19). Сатана був вигнаний з небес через гординю (пор.Ісаї 14:12–15). Він мав відвагу зазіхнути на місце самого Бога, як повноправного правителя всесвіту. Сатана буде скинутий у пекло після останнього Божого суду. Люди непокірні повстають проти Бога і в майбутньому для них не очікується нічого, крім катастрофи. “Я встану на них (…) і знищу ім’я Вавилону й останок нащадка й потомка” (Ісаї 14:22).

Гордість утримувала багатьох людей від прийняття Христа як Спасителя. Постійним каменем спотикання для гордих людей є те, що власними силами ніхто не може успадкувати вічне життя. Люди не повинні пишатися собою, але прославляти достойно Бога. “Не будемо хвалитися надмірно (…) не хвалимося також і чужими трудами (…) А хто хвалиться, нехай у Господі хвалиться” (ІІ Кор.10:13,15,17). Прославляння, хвальба і навіть “многая літа”, які люди співають одні одним для Господа ще нічого не означає. Натомість, дуже важливо коли Бог щось говорить про нас.

Гордість є гріхом, тому що вона відбирає славу Божу та приписує всі заслуги людям і змушує поклонятися самому собі. Насправді, всіма досягненнями й успіхами людей завдячуємо тільки Божій благодаті та підтримці. Апостол Павло у посланні до Коринтян каже: “Що маєш, чого б ти не одержав? Коли ж одержав, то чому вихваляєшся, неначе б не одержав?” (1 Кор. 4:7). Саме тому ми віддаємо славу Богові, бо лише Він заслуговує на неї.

ІІ). Гордість — найбільший гріх. Вона походить з пекла і була першим гріхом диявола. Гордість була теж першим гріхом Адама, тобто бажання бути подібним до Бога, понад законом, а не під ним. Це перший і найбільший гріх, бо він порушує першу і найбільшу заповідь Божу: “Нехай не буде в тебе інших богів крім Мене”. Гордість стає перед Богом і показує, що вона любить себе всім своїм серцем, всією душею і цілим розумом, більше і міцніше за Бога. Святий Августин каже, що у світі існують два міста, а саме: Місто Бога, мешканці котрого люблять Господа, кажуть Йому: “Нехай буде воля Твоя”, зменшуючи при тому любов до самих себе; друге місто – це Місто Світу призначене для тих, мешканців, котрі люблять себе, зневажають Бога, а Господь кожному з них каже: “Нехай буде твоя воля”. Бог поважає вибір кожної людини і міста, в якому вона хоче жити.

Гордість є найбільшим гріхом, бо вона живе у серці всіх гріхів. Кожен гріх говорить до Бога, “нехай буде моя воля”. Гордість виключає Бога, ближнього і самого Христа, тобто стає конкурентом Господа. Думати занадто високо про себе це ще не є гордість, одначе занадто високо бажати собі недосяжного місця для себе – це вже гордість. Любити похітливо владу, бути диктатором – це значить бути гордим.

Приклад. Господар попросив свого покірного слугу принести склянку води. Натомість, слуга вирішив принести склянку найкращого вина. Такого слугу треба звільнити, щоби навчити, що правдива насолода полягає в отриманні свого бажання. Тому, люди в пеклі постійно співають гімн гордості: “Я зробив так як я хотів”.

Влада довший час дедалі більше перенаправляла західну цивілізацію від Бога до свого духовного інтересу та витратила досить енергії пристосувати людину до світу бажань. У деяких країнах на першому місці стоїть добробут людини. В результаті бачимо напівпорожні храми, храми які продають в кращому разі під зали органної музики, а в гіршому під кафе і танцювальні зали. Людина покинула роль творіння, а почала освоювати нову роль – роль Бога, тобто пішла дорогою від покори до гордості. Головною метою цивілізації стала гордість, тобто горді серцем стали проти убогих духом.

ІІІ). Гордість — початок гріха. Іван Ліствичник говорить, що там, де сталося гріхопадіння Адама, там перед тим поселилась Гордість. Приклад. Суперечка з гордим молодим чоловіком (Притчі Соломонові). В одному містечку жив гордий молодий чоловік і з кожним сперечався. Завдяки неймовірній упертості йому вдавалося будь-яку суперечку закінчувати на свою користь зі словами: “От бачиш, я був правий”. На будь-яку думку в нього знаходилася протилежна. Одного разу до містечка приїхав поважно старший мудрий чоловік. Він вирішив переспорити мудреця, щоб слава про нього розійшлася по цілій області, а також за її межі.

Підійшовши до дому, в якому загостював мудрець, гордий юнак попросив дозволу з ним поговорити. Коли його привели до старця, він зарозуміло сказав: “Мудрець, я багато чув про твою мудрість, і незважаючи на це, впевнений, що будь-яку фразу, яку ти скажеш, я зможу оспорити, довівши, що я правий”. Старець спокійно відповів: “Так, ти правий”.

“Ні, я неправий”, – запально вигукнув гордий юнак й осікся. Отже, прийде гордість, прийде і посоромлення; але зі смиренними – мудрість.

Кара гордому — падіння. Від однієї цієї пристрасті диявол, будучи ангелом, впав з неба. Ангел і Адам загордилися перед Богом і самі захотіли стати богами. Гордість — це стіна між людиною і Богом. Корінням гордості є звертати увагу тільки на себе. До гріхопадіння єдиним об’єктом любові людини був Бог. Раптом появилась інша цінність поза Богом — плоди дерева видалися добрими для їжі, приємним для очей і привабливими на вигляд (пор.Бт. 3:6). І тоді на першому місці стає моє егоїстичне “я”, а на другому яблуко — предмет власного пожадання. Ось так не залишилось у серці людини місця для Бога, тобто Господа забуто і вигнано зі життя особи. Натомість Господь вигнав з Раю людину наповнену гордістю.

Всі гріхи починаються з гордості, тобто надмірної і неврівноваженої любові до своєї особи. Бог перевертає трони гордих князів. Метою людей є набути земні блага та досягти важливості у суспільстві. З цієї точки зору гордість чи бажання стають важливим стартовим відліком для всіх гріхів.

Висновки. “Початок гордині людської – відступ від Господа” (Сир.10:12). Гордість – це мати всіх гріхів, а покора – це мати всіх чеснот. Тому Христос звертається до нас рятівними словами: “Блаженні вбогі духом” (Мт. 5: 3). І знову: “…навчіться від Мене, бо Я лагідний і сумирний серцем…” (Мт. 11,29). Ісус, вмиваючи ноги своїм учням, показав нам приклад покори. Намагатимемося з усього цього мати для себе користь, щоб ми могли отримати вічне життя. Та людина, котра загордилася, понесе однакове покарання на рівні з дияволом.

Пресвята Богородиця, Мати Божа Неустанної Помочі, допоможи ухилитися кожному від гордості, щоб не попасти в однакове з дияволом засудженню, не зазнати рівного з ним покарання і не стати спільними учасниками його мук.

Господи, допоможи пізнанням про Тебе уникнути найбільшого гріха гордості і, “щоб, розгордівши, не потрапити під дияволів суд” (І Тим. 3:6).

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської Єпархії

11 листопада 2018 року Божого

Катедральний собор Преображення Христового м.Коломия